ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про повернення заяви про забезпечення позову заявнику без розгляду
17 вересня 2026 р. Справа №160/29106/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/29106/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерства освіти і науки України про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
15 вересня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - І відповідач), Міністерства освіти і науки України (далі - ІІ відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії та рішення Приймальної комісії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара щодо відмови у зарахуванні позивача ( ОСОБА_1 ) на навчання та встановлення стосовно нього в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) статусу «Не виконано вимог до зарахування» за конкурсними пропозиціями В10 - Філософія у межах вступної кампанії 2026 року;
- визнати позивача ( ОСОБА_1 ) таким, що повністю та у встановлений строк виконав усі залежні від нього вимоги до зарахування на навчання до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара за вступною кампанією 2026 року з урахуванням поважності причин тимчасової відсутності бланка паспорта громадянина України та військово-облікового документа;
- зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара поновити та завершити процедуру зарахування ОСОБА_1 як продовження його вступної процедури 2026 року шляхом видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб за конкурсною пропозицією [вкажіть обрану пропозицію: В10 - Філософія з відтермінуванням подачі бланка паспорта громадянина України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/4088/26;
- зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара вчинити всі необхідні розпорядчі та процедурні дії для фактичного виконання рішення суду та допуску позивача ( ОСОБА_1 ) до освітнього процесу;
- визнати протиправним та скасувати (вилучити) в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) недостовірний статус «Не виконано вимог до зарахування», встановлений щодо заяви позивача ( ОСОБА_1 );
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України (в особі Розпорядника/Оператора ЄДЕБО - Державного підприємства «Інфоресурс») та Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) шляхом встановлення щодо заяви ОСОБА_1 статусу «Наказ про зарахування» (або відповідного статусу зарахованого здобувача освіти).
Ухвалою від 17 вересня 2026 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерства освіти і науки України про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву від 15 вересня 2026 року б/н про забезпечення адміністративного позову, в якій просить вжити такі заходи забезпечення позову:
1) зупинити дію рішення (дії) приймальної комісії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про встановлення щодо електронних заяв ОСОБА_1 в ЄДЕБО (за конкурсними пропозиціями В10 «Філософія», ОС «Бакалавр», денна форма навчання) статусу «Не виконано вимог до зарахування» - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
2) заборонити Дніпровському національному університету імені Олеся Гончара до набрання законної сили рішенням суду у цій справі анулювати електронні заяви ОСОБА_1 на вступ 2026 року в ЄДЕБО або вчиняти дії щодо остаточного виключення його з конкурсного відбору та вступної процедури 2026 року;
3) заборонити Дніпровському національному університету імені Олеся Гончара до набрання законної сили рішенням суду у цій справі заміщати вакантні місця за конкурсними пропозиціями В10 «Філософія» та D8 «Право» (ОС «Бакалавр», денна форма навчання) в межах ліцензованого обсягу, на які претендує ОСОБА_1 , без урахування його конкурсної позиції.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована строковим характером вступної процедури та реальним ризиком того, що до моменту ухвалення рішення по суті спору відповідач (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) остаточно перерозподілить вакантні місця ліцензованого обсягу, припинить розгляд кандидатури позивача в ЄДЕБО та закриє вступну кампанію 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При розгляді означеної заяви, суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заяву про забезпечення позову подано одночасно з пред`явленням позову. Проте, заяву подано не до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства;
15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера;
15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагне захистити свої цивільні права на здобуття освіти.
Заявлені позовні вимоги до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (як основні (визнання протиправними дій та рішення), так і похідні (зобов`язання вчинити певні дії)) не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
Оскільки спір у цій справі із Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара стосується приватноправових відносин - захист прав позивача має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Отже, означена справа не відноситься до адміністративної юрисдикції.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд не є судом, повноважним розглядати заяву про забезпечення позову, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому заяву про забезпечення позову подано не до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити найменування суду.
У заяві позивачем зазначено Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який не повноважний розглядати означену заяву.
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З огляду на наведене, оскільки заяву про забезпечення позову подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який не є судом, повноважним розглядати таку заяву, вона підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 152, 153, 154, 241-243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути ОСОБА_1 без розгляду заяву про забезпечення позову у справі № 160/29106/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Міністерства освіти і науки України про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із заявою про забезпечення позову і доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська