Ухвала № 139832019 у справі № 420/28032/26 від 15.09.2026

Справа № 420/28032/26

УХВАЛА

15 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач-2), в якому просить:

визнати незаконним та скасувати Наказ № 268/ДСК від 27.06.2026 року Головнокомандувача Збройних Сил України в частині пониження у військовому званні на один ступінь підполковника ОСОБА_1 з дня його прийняття;

визнати незаконним та скасувати Наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08.07.2026 № 159 в частині пониження у військовому званні на один ступінь, з 27 червня 2026 року підполковника ОСОБА_1 .

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документи встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктами 2, 4 та 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зазначені вимоги передбачають, що прохальна частина позову має бути чіткою, конкретною та обов`язково узгоджуватися з визначеним колом відповідачів.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України, відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а за визначеними законом випадками, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Правова природа адміністративного судочинства полягає в перевірці законності рішень, дій чи бездіяльності конкретного суб`єкта владних повноважень, який реалізував свої управлінські функції щодо позивача.

Частиною 1 статті 46 КАС України чітко визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

При цьому, виходячи із змісту статей 2, 5 КАС України, належним відповідачем є саме той суб`єкт владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, що, на думку позивача, порушує його права, свободи чи інтереси.

Проте під час аналізу позовних вимог судом встановлено очевидну невідповідність між предметом спору та обраними відповідачами.

Так, у вступній частині позовної заяви як Відповідач 1 зазначений ІНФОРМАЦІЯ_3 , а як Відповідач 2 - Генеральний штаб Збройних Сил України.

Разом з тим, у пункті 4 прохальної частини позову позивач просить визнати незаконним та скасувати Наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 159 від 08.07.2026.

Натомість Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не зазначено у позовній заяві як відповідач і щодо нього не вказані передбачені пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України відомості, а до ІНФОРМАЦІЯ_1 не заявлено жодних позовних вимог.

З огляду на диспозитивність адміністративного процесу, обов`язок щодо правильного визначення відповідачів на етапі звернення до суду покладається виключно на позивача. Пред`явлення позову до осіб, які не видавали спірних наказів, у сукупності з відсутністю у прохальній частині будь-яких вимог до них, а також не зазначення в якості відповідача особи, до якої звернуто позовну вимогу, унеможливлює вирішення судом питання про відкриття провадження до моменту подання позивачем уточненої позовної заяви з належним колом відповідачів.

Окрім цього, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивачем вказано адресу власного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , проте згідно з наявними у матеріалах справи первинними медичними документами та відпускним квитком, адресою проживання підполковника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_2 .

Зазначення неточної адреси позивача перешкоджає суду у здійсненні належного судового сповіщення.

Відповідно частині 2 статті 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Позов подано в електронній формі через електронний кабінет та позивач в якості відповідача -1 зазначив ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак надіслав позовну заяву не відповідачу-1, а іншій особі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить надана позивачем Квитанція № 8680538 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Оскільки спірні правовідносини стосуються накладення дисциплінарного стягнення (пониження у військовому званні на один ступінь) під час проходження позивачем військової служби, яка є різновидом публічної служби, до вказаних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду.

Зазначений строк, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із імперативними приписами статей 96, 97, 98, 100 затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Пониження в посаді військовослужбовців, пониження у військових званнях здійснюються за наказом того командира, якому надано право призначати на ці посади та присвоювати військові звання.

Пунктом 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, установлено, що наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, оскаржуваний Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 268/ДСК було видано 27.06.2026, а Наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 159 - 08.07.2026, тоді як із даним позовом позивач звернувся до суду лише у вересні 2026 року, тобто поза межами встановленого законом місячного строку.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач у клопотанні зазначає, що спірний Наказ № 268/ДСК має гриф обмеження доступу «Для службового користування» (ДСК), у зв`язку з чим усно чи письмово позивачу не доводився, а його копія на руки не видавалася. Про факт свого пониження у військовому званні підполковник ОСОБА_1 дізнався лише у вересні 2026 року під час отримання грошового забезпечення за серпень 2026 року, яке виявилося меншим за розміром, після чого у фінансовій службі за місцем служби йому усно повідомили про наявність наказів про пониження. Окрім того, позивач наголошує, що з 25.04.2026 безперервно перебував на лікуванні, а з 20.06.2026 по теперішній час перебуває у відпустці для лікування у зв`язку із хворобою, що підтверджується відпускним квитком № 73.

Суд наголошує, що строк звернення до суду обчислюється саме з моменту, коли особа фактично дізналася або мала реальну процесуальну можливість дізнатися про порушення свого права (зокрема, шляхом ознайомлення з текстом акта або його отримання). Сама по собі дата видачі наказу, який має гриф обмеження доступу і не був доведений до відома військовослужбовця під підпис, не може бути початком перебігу строку звернення до суду.

Проте в порушення вимог пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України позивачем в описовій частині позову не зазначено точної та конкретної дати, коли саме він дізнався від фінансової служби про наявність оскаржуваних наказів, та не додано жодних первинних доказів на підтвердження цієї дати (наприклад, банківської виписки про рух коштів по картковому рахунку із зазначенням дати зарахування зменшеного грошового забезпечення за серпень, або довідки фінансово-економічної служби РТЦК).

Зважаючи на те, що у позовній заяві позивачем лише формально наведено посилання на неотримання наказів із грифом «ДСК» та перебування у відпустці, а також надано копію оскаржуваного наказу від 08.07.2026 № 159 без зазначення дати його отримання, проте жодним чином не доведено та не підтверджено належними доказами день, коли саме він дізнався про порушення свого права, суд вважає клопотання про поновлення строку необґрунтованим. Самі по собі твердження позивача без надання відповідних документів не можуть вважатися достатніми для визнання причин пропуску строку поважними.

Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно подати до суду нове клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому: чітко, розгорнуто та послідовно викласти обставини із зазначенням конкретної дати, коли позивачу вперше стало відомо про наявність спірних наказів, а також додати до вказаного клопотання належні, допустимі та беззаперечні письмові докази, які підтверджують поважність причин пропуску місячного строку.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду:

оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України позовної заяви;

обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду;

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позов визнати неповажними.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/28032/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя А.С. Пекний