Справа № 161/17095/26
Провадження № 2/161/8075/26
У Х В А Л А
16 вересня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Дручок О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Поліщука В.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача не за ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «МАРО СЕРВІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях, Головний сервісний центр МВС про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
13 серпня 2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Поліщука В.А. звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , Приватного підприємства «МАРО СЕРВІС» про визнання договорів недійсними.
17 серпня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
02 вересня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено заяву представника позивача адвоката Поліщука В.А. про забезпечення позову.
16 вересня 2026 на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Поліщука В.А. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а саме просить замінити забезпечення позову у виді накладення арешту на транспортний засіб на інший вид забезпечення у вигляді заборони відчуження транспортного.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Поліщук В.А. підтримали заяву про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Відповідач ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях Борзова В.В. заперечила щодо задоволення заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Заслухавши учасників у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно із частинами першою та другою статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
Законодавством визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено, крім інших, такі окремі види забезпечення позову, як 1) накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) заборона вчиняти певні дії.
Досліджуючи питання необхідних та достатніх меж забезпечення позову, в постанові від 19.02.2021 року у справі № 643/12369/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, а саме:
арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна;
заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном шляхом його відчуження.
Право розпорядження - це забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність, тимчасове володіння чи користування (оренду), а в деяких випадках - і в розпорядження (договір комісії).
Тоді як у більш вузькому значенні заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна може бути застосована судом у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна. Такий спосіб є дієвим, достатнім та здатним запобігти незаконному відчуженню майна до вирішення судового спору.
Разом з тим арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном, тобто цей спосіб забезпечення позову, за загальним правилом, не позбавляє права володіння і користування майном. Однак, враховуючи, що предметом забезпечення позову є рухоме майно, а саме транспортний засіб, то задля найменшого порушення інтересів власника цього майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення його та інших осіб права користування ним. Саме такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника транспортного засобу, оскільки майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Таким чином, враховуючи підстави та зміст позову, мету вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що на даний час власником транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 35 2461, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , який не є учасником справи, суд доходить до висновку про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а саме замінити заходи забезпечення в частині арешту на транспортний засіб на заборону вчиняти реєстраційні дії із цим об`єктом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-20, 156, 158, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ :
Заяву представника позивача адвоката Поліщука В.А. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим - задовольнити.
Замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2026 у справі №161/17095/26, а саме:
- скасувати арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN LT 35 2461, 2005 року випуску, білого кольору, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 ;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 35 2461, 2005 року випуску, білого кольору, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 .
Копію ухвали направити Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях (філія ГСЦ МВС) - для забезпечення виконання ухвали та вжиття заходів, передбачених даною ухвалою.
Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур