КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи № 760/26662/24 Головуючий у суді першої інстанції - Тесленко І.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8401/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ДН №4757 від 26.10.2016.
25.07.2023 між адвокатом Галенком О.М. та ОСОБА_2 був укладений договір про надання адвокатських послуг № 25/07/23.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору про надання адвокатських послуг № 25/07/23 від 25.07.2023, сторони дійшли згоди, що вартість адвокатських послуг за Договором пов`язана з участю Адвоката у судовому засіданні становить 3000 (три тисячі) грн.
Сторони дійшли згоди, що у разі задоволення позову Клієнта щодо повернення йому майна у вигляді будинку за адресою АДРЕСА_1 , останній сплачує Адвокату гонорар за цією додатковою угодою у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США.
14.08.2023 адвокатом Галенком О.М. був виданий ордер на підставі договору про надання адвокатських послуг № 25/07/23 від 25.07.2023 на представництво інтересів ОСОБА_2 у Солом`янському районному суді м. Києва, Київському апеляційному суді, Верховному суді.
Позивач вказував, що він надав ОСОБА_2 адвокатські послуги, що підтверджується Актами про надання адвокатських послуг № 1 від 18.08.2023 на суму 40 000, 00 грн та № 2 від 20.11.2023 на суму 32 500, 00 грн, які в повному обсязі були оплачені ОСОБА_2
18.07.2024 було оголошено рішення Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/19793/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про визнання права власності та витребування майна, яким позов було задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м, на користь ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачем як адвокатом, свої зобов`язання по Договору про надання адвокатських послуг № 25/07/23 від 25.07.2023 виконано в повному обсязі.
Під час зустрічі з адвокатом 22.07.2024 Шепетею А.М. було підписано Акт виконаних робіт № 3 від 22.07.2024 на суму 12 000, 00 грн, однак оплату не здійснено. Від підписання Акту виконаних робіт № 4 від 22.07.2024, який стосується гонорару успіху адвоката у сумі 5500 доларів США ОСОБА_2 взагалі відмовився, відповідно і оплачувати також.
21.08.2023 ОСОБА_2 було відправлено цінним листом з повідомленням про вручення Акт виконаних робіт № 4 від 22.07.2024 року, який стосується гонорару успіху адвоката у сумі 5500 доларів США, що підтверджується описом вкладення та квитанціями про оплату поштових витрат.
Проте, вказаний лист з додатками до нього ОСОБА_2 отримано не було та повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується даними з сайту Укрпошти.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг у розмірі 5500 доларів США, а також 3% річних у розмірі 41,93 доларів США., а всього 5541, 93 доларів США. А також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 12 000,00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не урахував, що акт №3 від 22 липня 2023 року підписаний відповідачем без жодних зауважень, тому є документальним підтвердженням наданих послуг та юридичною підставою для сплати вартості цих послуг у розмірі 12 000 грн.
Вказує, що суд також безпідставно відмовив у стягненні гонорару успіху у розмірі 5500 доларів США, оскільки сплату цих коштів було погоджено сторонами у разі задоволення позову про повернення ОСОБА_2 майна, рішення про що і було ухвалено судом за результатом розгляду справи № 760/19793/17.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь позивач ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ДН №4757 від 26.10.2016.
25.07.2023 між адвокатом Галенком О.М. та ОСОБА_2 був укладений договір про надання адвокатських послуг № 25/07/23.
Відповідно до п.1.1. Договору №25/07/23 про надання адвокатських послуг від 25 липня 2023 року, укладеного між адвокатом Галенко О.М. (Адвокат) та ОСОБА_2 (Клієнт), адвокат зобов`язався надати правову допомогу за окремими дорученнями клієнта (а.с. 8 - 11).
Згідно з п.4.2. вказаного договору, вартість послуг адвоката визначається в окремих додатках до цього договору.
Відповідно до п.4.5. Договору, гонорар адвоката може оплачуватися на будь - якому етапі виконання даного договору на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити адвокатові попередню оплату за послуги, які будуть надані. При цьому, остаточний розрахунок між сторонами здійснюється не пізніше 10 (десяти) днів після закінчення терміну дії договору.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №25/07/23 про надання адвокатських послуг від 25.07.2023, сторони дійшли згоди, що вартість адвокатських послуг за договором пов`язана з участю адвоката у судовому засіданні становить 3000,00 грн. Також, сторони дійшли згоди, що вартість адвокатських послуг за договором по справі №760/19793/17 про визнання угоди недійсної, визнання права власності та витребування майна визначена у розмірі 20 000,00 грн, які пов`язані з підготовкою адвоката до участі у справі, вид та час витрачений на надання вказаних послуг буде визначений в Акті прийому - передачі; сторони дійшли згоди, що у разі задоволення позову клієнта щодо повернення йому майна у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , останній сплачує адвокату гонорар за цією додатковою угодою в розмірі 5 500 доларів США (а.с. 16).
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду Акти про надання адвокатських послуг №1 від 18 серпня 2023 року на суму 40 000,00 грн, №2 від 20 листопада 2023 року на суму 32 500,00 грн, №3 від 22 липня 2023 року на суму 12 000,00 грн (а.с. 12 - 14).
Зі змісту вказаних актів вбачається що вони підписані на підставі Договору про надання адвокатських послуг від 25 липня 2023 року на Додаткової угоди №1 від 25 липня 2023 року до договору, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв відповідні послуги. Усі акти підписані клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Галенком О.М.
Як вбачається з платіжної інструкції №31/07/2023 від 31 липня 2023 року, ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 ФОП за надання адвокатських послуг згідно договору №25/07/23 від 25.07.2023 року кошти в сумі 40 000,00 грн.; за платіжною інструкцією №43569303SB від 17 листопада 2023 року - в сумі 28 500,00 грн; за платіжною інструкцією №@2PL904762 від 16 листопада 2023 року - в сумі 5000,00 грн. (а.с. 32 - 34).
Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заву додано на підтвердження здійснення оплати ОСОБА_1 квитанції: від 16.11.2023 року на суму 5 000,00 грн., від 31.07.2023 року - на суму 40 000,00 грн, від 16.11.2023 року - на суму 28 500,00 грн (а.с. 61, 65, 66), які підтверджують здійснення вказаних платежів на користь ОСОБА_1 .
Відповідач також надав квитанції щодо перерахування коштів без зазначення прізвища отримувача з призначенням платежу Monobank New НОМЕР_1 , НОМЕР_2 : від 30.11.2023 року - на суму 5 000,00 грн., від 01.12.2023 року - на суму 1 000,00грн, від 27.12.2023 року - на суму 3 750,00 грн.
Також встановлено, що 22 липня 2024 року адвокат Галенко О.М. підписав Акт про надання адвокатських послуг №3 від 22 липня 2024 року, в якому вказана вартість послуг в розмірі 5 500 доларів США (а.с. 15).
Вказаний акт було направлено ОСОБА_2 21 серпня 2024 року, відправлення повернулося відправнику 05 вересня 2024 року за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою трекінгу (а.с. 20 - 22), описом та квитанцією щодо направлення поштової кореспонденції (а.с. 23).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сам по собі факт існування між сторонами договірних правовідносин та здійснення відповідачем окремих платежів на користь позивача не є безумовним підтвердженням наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Для задоволення позовних вимог позивач зобов`язаний довести саме факт належного та повного надання конкретних послуг у межах заявленого договору, їх обсяг, вартість, погоджену сторонами, а також факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати таких послуг.
Натомість надані позивачем докази не дають можливості встановити конкретний перелік та обсяг наданих послуг, їх співвідношення з умовами Договору №25/07/23 про надання адвокатських послуг від 25.07.2023 року та Додаткової угоди №1 до нього, наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання перед позивачем.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 № 916/1247/23).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1 - 2 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI, визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 27 вказаного Закону, договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, зокрема і положення ст. 524 ЦК України.
Як вбачається зі статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з додатку №1 до Договору №25/07/23 про надання адвокатських послуг від 25.07.2023, сторони дійшли згоди, що у разі задоволення позову клієнта щодо повернення йому майна у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , останній сплачує адвокату гонорар за цією додатковою угодою в розмірі 5 500 доларів США.
Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року (справа №760/19793/17), позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1 : на 1/2 частину в порядку спадкування за заповітом, на 1/2 частину в порядку спадкування за законом, витребувано житловий будинок АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Із матеріалів справи встановлено, що у Додатковій угоді №1 до Договору сторони дійшли згоди, що у разі задоволення позову клієнта щодо повернення йому майна у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , останній сплачує адвокату гонорар за цією додатковою угодою в розмірі 5 500 доларів США.
Тобто, буквальне тлумачення умови додаткової угоди як підставу для сплати гонорару передбачає саме задоволення позову клієнта щодо повернення йому майна, а не фактичне повернення майна, як вважає відповідач.
Крім цього, постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені яких діє адвокат Лещенко Ю.В., залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року залишено без змін.
У справі, що переглядається, оскаржуване рішення суду ухвалено 21 січня 2026 року, тобто, після набрання законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року (справа №760/19793/17) та його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що доказів на підтвердження отримання відповідачем бажаного результату надання йому послуг за укладеним договором позивачем, надано суду не було.
Доказів сплати адвокату узгодженого у договорі (додатку №1 до Договору №25/07/23) гонорару відповідач суду не надав. При цьому, як встановлено судом, вказаний акт було направлено ОСОБА_2 21 серпня 2024 року та відправлення повернулося відправнику 05 вересня 2024 року.
У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечує щодо факту підписання договору та додаткової угоди, а також того, що йому було відомо про складений та підписаний адвокатом акт №3 від 22 липня 2024 року, в якому вказана вартість послуг в розмірі 5 500 доларів США.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача гонорару за додатковою угодою до Договору №25/07/23 про надання адвокатських послуг від 25.07.2023 в розмірі 5500 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вимога щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 12 000,00 грн також підлягає задоволенню.
Так, у матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами акт №3 від 22 липня 2023 року на суму 12 000,00 грн (а.с. 14). Пунктом 2 акту сторони погодили, що виконавець виконав у вказаний період зазначені правові послуги, а замовник отримав надані правові послуги і не має претензій щодо якості наданих послуг.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем послуг адвоката на підставі вказаного акту.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що з наданих позивачем актів неможливо встановити, у якій саме справі та/або з приводу яких саме питань надавались послуги, а також щодо вартості та обсягу послуг, вказаних у наданих актах, оскільки ці акти підписані сторонами без жодних зауважень, що свідчить про існування обов`язку відповідача оплатити надані послуги за погодженою ним вартістю.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6012,50 грн на відшкодування судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 5500 доларів США, 3% річних у розмірі 41,93 доларів США, а всього - 5541,93 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 12 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6012,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома