Ухвала
09 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 760/26662/24
провадження № 61-12810ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного судувід 03 вересня 2026 року (повний текст складено 16 вересня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувсяз позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 500 дол. США, а також 3% річних у розмірі 41,93 дол. США, а всього 5 541,93 дол. США та 12 000 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено;
рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 5 500 дол. США, 3% річних у розмірі 41,93 доларів США, а всього - 5 541,93 дол. США;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 12 000 грн;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року (повний текст складено 16 вересня 2026 року).
08 жовтня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Судузаперечення на касаційну скаргу щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 5 541,93 дол. США та 12 000,00 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі вказується, що ціна позову, наведена в позовній заяві, становить 240 522,05 грн. Вона не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у 2026 році (832 000 грн). Тому скаржник окремо обґрунтовує виняток, передбачений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України: скарга порушує питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Правове питання полягає у співвідношенні спеціальної умови про гонорар «у разі задоволення позову Клієнта щодо повернення йому майна» із загальними умовами договору про обсяг доручення, прийняття послуг і остаточний розрахунок. Необхідно розмежувати подію, з якою сторони пов`язали право на умовну винагороду, строк її оплати та початок прострочення. Практичне значення питання виходить за межі перевірки підпису на одному акті: воно стосується застосування статей 213, 530, 625 і 637 ЦК України до договорів правничої допомоги з умовною винагородою та різними процедурами оформлення результату. Скаржник не стверджує, що будь-який гонорар успіху залежить від завершення касації або фактичного виконання рішення: відповідь має випливати з належного тлумачення конкретно погоджених умов. Додатково скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вважає справу винятково значущою для себе з огляду на стягнення 5 541,93 дол. США, 12 000 грн та судових витрат у спорі з адвокатом, якому він доручив захист свого права на будинок. Скаржник розуміє, що сама сума стягнення або незгода з рішенням не доводять винятковості справи. Цей довід є додатковим; основне обґрунтування допуску касації стосується наведеного питання права за підпунктом «а». Поріг ціни позову за пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлює правило обмеженого касаційного перегляду. Скаржник не вважає, що кожен договірний спір про оплату правничої допомоги автоматично відповідає винятку. У цій справі питання виходить за межі простої незгоди з висновками щодо одного акта: суди дали різні відповіді на те, чи достатньо рішення першої інстанції для умовного гонорару в договорі, який охоплює наступні стадії й повернення майна.
У запереченні на касаційну скаргу щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження зазначається, що скаржник не обґрунтував жодного виняткового випадку за пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
Касаційний суд зауважує, що особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для відповідача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного судувід 03 вересня 2026 року (повний текст складено 16 вересня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков