У Х В А Л А
16вересня 2026року м. Київ
Справа № 2-74/11
Провадження: № 22-ц/824/15428/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддівВерланова С. М.,Нежури В. А.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Крикунова Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1
на рішенняДніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, ухвалене під головуванням суддіЯровенко Н. О.,
у справі за позовомПублічногоакціонерноготовариства«УкрСиббанк» до МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах, КоломійцяСергіяВікторовича про стягненнязаборгованості за кредитним договором та об`єднанимпозовомМохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах до ПАТ «УкрСиббанк» про зобов`язаннявиконатиумови кредитного договору та вчинитипевнідії,
в с т а н о в и в:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах та ОСОБА_1 2 036 898 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах та ОСОБА_1 по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
В позові НОМЕР_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про зобов`язання виконати умови кредитного договору та вчинити певні дії відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 червня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року в частинах: стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 2 036 898 грн. 48 коп.; стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 850 грн. судового збору; стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано.
Ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах в частинах: стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 2 036 898 грн. 48 коп.; стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 850 грн. судового збору; стягнення з МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Крикунов О. В. в інтересахКоломійця С. В.подав 27 липня 2026 року апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, вякій одночасно порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, щовідповідач ОСОБА_1 повний текст судового рішення не отримував, належним чином не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції. Про рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року відповідач дізнався 17 липня 2026 року лише після заблокування приватним виконавцем особистих батьківських карток.
Вирішуючи порушене скаржником питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільнихсправах здійснюєтьсявідповідно до законів, чинних на час вчиненняокремихпроцесуальнихдій, розгляду і вирішеннясправи.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
В той же час пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної процесуальної норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто, законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тобто, строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1,2 частини другої статті 358 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/30419/19, від 30 січня 2023 року у справі № 761/21976/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20, від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19216/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 465/3861/16-ц.
У разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми (постанова Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17).
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 рокуу справі № 361/161/13-ц.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до МохсеніНіяФірузджайєХоджатоллах, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви було направлено ОСОБА_1 на його поштову адресу, що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а. с. 27).
При цьому факт обізнаності ОСОБА_1 про існування вказаної цивільної справи та її розгляд судом підтверджується не лише направленням йому судових документів, а й безпосередньою участю у судовому розгляді.
Так, 23 листопада 2009 року ОСОБА_1 з`явився до суду, що підтверджується протоколом судового засідання (т. 1, а. с. 40-42). Таким чином, на цю дату ОСОБА_1 достовірно знав про перебування на розгляді суду позову ПАТ «УкрСиббанк», стороною у якому він є, а також про предмет спору.
Крім того, саме 23 листопада 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою закрито попереднє судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 12 січня 2010 року.
Про обізнаність ОСОБА_1 щодо подальшого руху справи та призначеної дати судового засідання свідчить наявна в матеріалах справи розписка, відповідно до якої йому було відомо про відповідні процесуальні дії суду та дату наступного судового засідання (т. 1, а. с. 44).
Отже, ще на початковій стадії розгляду справи ОСОБА_1 був належним чином поінформований не лише про пред`явлення до нього позову, а й про здійснення судом подальшого розгляду справи та призначення її до розгляду по суті.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надалі особисто брав участь у судовому розгляді. Зокрема, він був присутній у судовому засіданні 01 грудня 2010 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 1, а. с. 241-246). Під час цього судового засідання ОСОБА_1 був повідомлений про подальший розгляд справи та призначення наступного судового засідання.
Отже, участь відповідача у судових засіданнях у різні періоди розгляду справи додатково підтверджує, що він, ОСОБА_1 , здійснював свої процесуальні права та був обізнаний із перебігом судового провадження та не був обмежений у використанні своїх процесуальних прав.
Водночас матеріали справи містять докази неодноразового належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Зокрема, відповідні судові повідомлення на його адресу містяться у матеріалах справи (т. 1, а. с. 95, 125; т. 2, а. с. 103).
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 358 ЦПК України, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня 2023 року у справі № 240/6538/20 та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 був належним чином поінформований про розгляд судом цивільної справи, знав про її предмет та перебіг, був особисто присутній у судових засіданнях, отримував інформацію про призначення наступних судових засідань, а також неодноразово повідомлявся судом про подальший розгляд справи.
Відтак ОСОБА_1 не належить до кола осіб, передбачених пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки був учасником справи та належним чином повідомлявся судом першої інстанції про її розгляд.
Колегія суддів відмічає, що з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 рокузареєстровано: 26.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2013.
При цьому, адвокат Крикунов О. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року лише у липні 2026 року, тобто, після спливу 13 роківз дня складення повного тексту судового рішення.
Посилання адвоката Крикунова О. В. в інтересах ОСОБА_1 на неотримання копії судового рішення першої інстанції у спосіб, передбачений законом є безпідставним, оскільки процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу на яке подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, саме з повідомленням особи про судовий розгляд, а тому, з огляду на те, що апеляційним судом встановлено обізнаність особи про судовий розгляд, вказані доводи є підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення.
Передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України винятки, за яких апеляційна скарга може бути подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у цій справі відсутні.
Зокрема, ОСОБА_1 був учасником справи, був належним чином повідомлений про її розгляд, а посиланняна обставини непереборної сили, внаслідок яких було пропущено строк на апеляційне оскарження, апеляційна скарга не містить.
При цьому встановлення такого процесуального обмеження не є порушенням права на доступ до суду, оскільки право на апеляційне оскарження реалізується з дотриманням установлених законом процесуальних строків. Вимоги щодо строків оскарження судових рішень спрямовані, зокрема, на забезпечення принципів юридичної визначеності та остаточності судового рішення.
Оскількиапеляційну скаргу подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а винятків, визначених, частинами 1, 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Крикунова О. В. в інтересах ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. 358, 370 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюадвоката Крикунова Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, відмовити.
Ухвала набираєзаконноїсили з моменту їїпідписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягомтридцятиднів шляхом поданнякасаційноїскаргибезпосередньодо судукасаційноїінстанції.
Головуючий: Т. О. Невідома
Судді: С. М. Верланов
В. А. Нежура