Справа № 953/6481/26
Провадження № 2-з/539/24/2026
УХВАЛА
17 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання Берко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубнах Полтавської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2026 року.
17 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборони його відчуження та вчинення реєстраційних дій.
Заява мотивована тим, що предметом спору є вимоги майнового характеру про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договорами позики, ціна позову становить 26 670 046,98 грн. Заявник посилається на значний розмір майнових вимог, тривале невиконання відповідачами грошових зобов`язань, а також на те, що від подання позову 21 травня 2026 року до відкриття провадження у справі 01 вересня 2026 року минуло понад три місяці, значна частина яких була витрачена на передачу справи за підсудністю між судами та фактичне пересилання її матеріалів, унаслідок чого позивач протягом цього часу не мав можливості отримати оперативне вирішення питання про забезпечення позову. Заявник зазначає, що за відомостями державних реєстрів відповідачам на праві приватної власності належать сім об`єктів нерухомого майна, які не обтяжені іпотеками та заборонами відчуження, у зв`язку з чим юридичних перешкод для розпорядження цими об`єктами у відповідачів немає. При цьому заявник не стверджує, що відповідачі вже вчиняють конкретні дії з відчуження майна, однак вважає, що наведеного достатньо для обґрунтованого припущення про необхідність тимчасового збереження наявного майнового стану до вирішення спору по суті. Одночасно позивач повідомив, що має зареєстроване місце проживання на території України, та запропонував суду не застосовувати зустрічне забезпечення.
З наведених підстав позивач просив суд: накласти арешт у межах ціни позову 26 670 046,98 грн на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; заборонити відповідачам до скасування заходів забезпечення позову відчужувати, дарувати, продавати, обмінювати, вносити до статутних капіталів юридичних осіб, передавати у довірчу власність, іпотеку або іншим способом розпоряджатися цим майном чи створювати щодо нього нові речові права та обтяження; заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам, а також іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти щодо цих об`єктів будь-які реєстраційні дії, які мають наслідком виникнення, перехід, припинення або зміну права власності, реєстрацію нових речових прав чи обтяжень, поділ, об`єднання, виділ частки або іншу зміну юридичної належності чи реєстраційного стану цих об`єктів, крім дій, необхідних для державної реєстрації арешту на виконання ухвали суду, його скасування або виконання іншого судового рішення, що набрало законної сили; направити примірник ухвали для негайного виконання відповідним органам та суб`єктам державної реєстрації прав; у разі висновку суду про надмірність заходів забезпечення щодо всіх перелічених об`єктів - забезпечити позов частково шляхом накладення арешту та відповідних заборон на максимально можливу частину майна в межах ціни позову.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута судом у дводенний строк з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову сплачено у розмірі 532,48 грн, що відповідає розміру ставки, визначеної підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї докази та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Згідно з пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, а частиною третьою - що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача; гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Застосовуючи наведені норми та висновки до обставин цієї справи, суд виходить із такого.
Предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договорами позики від 30 грудня 2021 року, від 05 серпня 2022 року, від 20 грудня 2022 року, від 07 березня 2024 року та за договорами позики № 1, № 2, № 3 і № 4 від 07 вересня 2024 року в загальному розмірі 603 025 доларів США, що за визначеною позивачем ціною позову становить 26 670 046,98 грн. Отже, між сторонами наявний спір щодо повернення заборгованості за договорами позики, а заявлені до стягнення суми є значними.
Із доданих до заяви інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна судом установлено, що відповідачам на праві приватної власності належать такі об`єкти нерухомого майна.
За інформаційною довідкою № 482018456, сформованою 16 червня 2026 року щодо суб`єкта ОСОБА_2 , за нею зареєстровано право власності на: земельну ділянку площею 0,0659 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:091:0034, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449125553107; житловий будинок загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449113653107; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 44,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2241827763101. За вказаними параметрами запиту відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру Іпотек відсутні.
За інформаційними довідками № 493331728, № 493335638, № 493336525 та № 493337483, сформованими 09 вересня 2026 року щодо об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 69,5 кв. м, житловою площею 40,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278789463101; квартиру АДРЕСА_4 у тому самому будинку, загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278968963101; квартиру АДРЕСА_5 у тому самому будинку, загальною площею 62,7 кв. м, житловою площею 34,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2279022363101; житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 160,0 кв. м, житловою площею 114,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14771435, запис 25027 у книзі 1. У кожній із цих довідок зазначено про відсутність відомостей про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень, а також про відсутність відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Отже, наведене нерухоме майно належить саме відповідачам, є індивідуально визначеним та ідентифікованим за реєстраційними номерами, а станом на дати формування відповідних довідок не обтяжене іпотеками, заборонами відчуження чи іншими речовими правами третіх осіб. Це означає, що юридичних перешкод для розпорядження цим майном у відповідачів немає, а тому вони мають нічим не обмежену можливість у будь-який час його відчужити.
Суд ураховує, що строк виконання зобов`язань за всіма договорами позики сплив, прострочення триває, за твердженням позивача, з вересня та жовтня 2024 року, а заборгованість не погашена. Позовні вимоги пред`явлені до обох відповідачів як до солідарних боржників з посиланням на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 21 січня 2021 року про згоду на укладення її чоловіком договорів позики та на положення статей 60, 65 Сімейного кодексу України, у зв`язку з чим заходи забезпечення позову, вжиті щодо майна кожного з відповідачів, не виходять за межі заявлених вимог. При цьому суд не вирішує питання обґрунтованості позовних вимог по суті, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Сукупність установлених обставин - значний розмір заявлених до стягнення грошових вимог, тривале невиконання відповідачами грошових зобов`язань, відсутність будь-яких обтяжень належного їм нерухомого майна та зумовлена передачею справи за підсудністю тривалість періоду від подання позову до відкриття провадження, протягом якого питання про забезпечення позову об`єктивно не могло бути вирішене, - дає підстави для достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Оцінюючи співмірність заявлених заходів, суд виходить із того, що позивач просить накласти арешт у межах ціни позову 26 670 046,98 грн. Подані до заяви реєстрові документи не містять відомостей про ринкову вартість перелічених об`єктів, за винятком житлового будинку на АДРЕСА_6 , щодо якого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначено загальну вартість 242 537 грн станом на дату реєстрації права власності 28 листопада 2007 року. Водночас характеристики об`єктів - земельна ділянка площею 0,0659 га, два житлові будинки загальною площею 71,6 кв. м та 160,0 кв. м і чотири квартири загальною площею від 62,6 кв. м до 70,8 кв. м - не дають підстав вважати, що їх сукупна вартість перевищує заявлену до стягнення суму. Крім того, застереження про накладення арешту саме в межах ціни позову само по собі забезпечує співмірність вжитих заходів із заявленими вимогами, оскільки обмежує обсяг обтяження розміром грошових вимог позивача.
Накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє відповідачів права володіння та користування ним, не перешкоджає проживанню у житлових будинках і квартирах, а лише тимчасово обмежує право розпорядження майном до вирішення спору по суті. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження; при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх; накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, а лише тимчасово обмежує право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів.
Суд ураховує, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Інших співвласників цього об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено, а відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі та обидва є сторонами у цій справі, у зв`язку з чим накладення арешту на цей об`єкт не порушує прав осіб, які не є учасниками судового процесу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимоги заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно відповідачів у межах ціни позову є обґрунтованими, співмірними із заявленими позовними вимогами, прямо передбаченими пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України та спроможними забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому підлягають задоволенню.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині заборони відповідачам відчужувати, дарувати, продавати, обмінювати, вносити до статутних капіталів юридичних осіб, передавати у довірчу власність, іпотеку або іншим способом розпоряджатися зазначеним майном чи створювати щодо нього нові речові права та обтяження, а також у частині заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам і іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти щодо цього майна реєстраційні дії, з таких підстав.
Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном, тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, спрямованих на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Відомості про арешт нерухомого майна, накладений на підставі ухвали суду, підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і є обтяженням, наявність якого унеможливлює вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із переходом або припиненням права власності на таке майно. Отже, заявлені позивачем заборони дублюють правові наслідки арешту та не додають забезпеченню позову ефективності.
Крім того, заборона вчиняти реєстраційні дії сформульована в заяві надмірно широко та охоплює, зокрема, поділ, об`єднання, виділ частки або іншу зміну реєстраційного стану об`єктів, тобто дії, які не мають наслідком вибуття майна з власності відповідачів і не впливають на можливість виконання можливого рішення суду. Така заборона адресована невизначеному колу суб`єктів державної реєстрації прав, які не є учасниками цієї справи, і за своїм обсягом виходить за межі, необхідні для досягнення мети забезпечення позову. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками судового процесу, а отже, застосування таких заборон додатково до арешту суперечило б вимогам частини третьої статті 150 ЦПК України.
Вимога позивача направити примірник ухвали про забезпечення позову для негайного виконання відповідним органам та суб`єктам державної реєстрації прав окремого вирішення не потребує, оскільки за статтею 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і є виконавчим документом, а копії ухвали невідкладно надсилаються учасникам справи.
Вимога забезпечити позов частково шляхом накладення арешту та відповідних заборон на максимально можливу частину майна в межах ціни позову також не підлягає окремому вирішенню, оскільки вона не містить визначеного заходу забезпечення позову з переліку, встановленого статтею 150 ЦПК України, а обсяг заходів забезпечення позову в межах заявлених вимог визначається судом. Крім того, резолютивна частина ухвали про забезпечення позову має бути чіткою та виконуваною, що виключає формулювання заходів у невизначений спосіб.
Разом із тим суд роз`яснює учасникам справи, що згідно з частиною шостою статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту в межах ціни позову на належне відповідачам нерухоме майно, а в решті вимог - необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149 - 154, 157, 260 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики задовольнити частково.
Накласти арешт у межах ціни позову 26 670 046,98 грн на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме:
1) земельну ділянку площею 0,0659 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:091:0034, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2449125553107;
2) житловий будинок загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 33,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2449113653107;
3) квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 44,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2241827763101.
Накласти арешт у межах ціни позову 26 670 046,98 грн на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), а саме:
1) квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 69,5 кв. м, житловою площею 40,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2278789463101;
2) квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 36,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2278968963101;
3) квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 62,7 кв. м, житловою площею 34,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2279022363101;
4) житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 160,0 кв. м, житловою площею 114,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14771435.
Арешт накладається сукупно в межах ціни позову 26 670 046,98 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М. М. Пилипчук