ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 740/2518/26 Суддя (судді) першої інстанції: Роздайбіда О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Струка Сергія Івановича, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Струка С.І., Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, яким просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7112765 від 30 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Струком С.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 1700,00 грн.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7112765 від 30 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ;
- закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішено питання про заміну неналежного відповідача та розглянуто справу по суті до неналежного відповідача.
Звернув увагу суду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обставина перевищення позивачем в населеному пункті село Лемеші дозволеної швидкості руху на 60 км/год, водночас описка допущена інспектором в описовій частині оскаржуваної постанови не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області сержантом поліції Струк С.І. винесено постанову серія ЕНА №7112765 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 1700,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 керуючи 30 квітня 2026 року об 11 год. 56 хв. транспортним засобом KIA Soul д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в населеному пункті с. Лемеші 89 км., позначеному дорожнім знаком 5.49, на білому фоні рухалась зі швидкістю 110 км/год, чим перевищила швидкість руху більше ніж на 20 км/год, чим порушила вимоги п. 12.4 ПДР. Із змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано приладом TruCam ІІ LTI 20/20 №ТС008431.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернулась до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невідповідність фабули (опису обставин) в офіційному документі диспозиції ч. 4 ст. 122 є суттєвим процесуальним порушенням. Це унеможливлює однозначну кваліфікацію правопорушення, оскільки у фабулі статті вказано порушення правил дорожнього руху, передбачене диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП, тоді як притягнуто відповідачку за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 4).
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 5.49 ПДР України визначені вимоги до знаку "Початок населеного пункту", який має містити найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Відповідно до пп. "б" п. 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Водночас, судовою колегією враховується, що положення ст. 251 КУпАП закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Отже, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що факт руху автомобіля, яким керувала позивач, зі швидкістю 110 км/год, підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008431, який отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26 грудня 2018 року №UA.TR.001 241-18 та пройшов повірку, чинну до 03 червня 2026 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34028.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року №437, міжповірочний інтервал вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки У3197-12) становить 1 рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля KIA Soul д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала позивач, зі швидкістю 110 км/год у межах населеного пункту - село Лемеші Чернігівської області, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008431, фотознімками та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Також зі змісту відеозапису з нагрудної камери поліцейського пв470628 судом встановлено, що працівником поліції після зупинки транспортного засобу було повідомлено позивача про перевищення швидкості в насаленому пункті більше ніж на 50 км/год та ознайомлено з відеозаписом приладу TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008431, яким зафіксовано швидкість 110 км/год при дозволеній 50 км/год, у відповідь на, що остання повідомила, що є адвокатом та поспішає до клієнта, що свідчить про свідоме порушення позивачем правил дорожнього руху.
Колегія суддів зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що автомобіль KIA Soul д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала позивач, рухався у межах населеного пункту - село Лемеші Чернігівської області із швидкістю 110 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості на 60 км/год, порушила п. 12.4 ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, обставина зазначення поліцейським в фабулі оскаржуваної постанови, щодо перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год, з урахуванням зазначення загальної швидкості та належної норми (ч. 4 ст. 122 КУпАП), а також обставина повідомлення позивачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення про перевищення нею швидкості більше ніж на 50 км/год, свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо суттєвості процесуального порушення, яке унеможливлює кваліфікацію правопорушення.
Обставина вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, водночас наявність певної неточності в фабулі постанови, а саме зазначення про перевищення швидкості "більше ніж на 20 км/год", замість "більше ніж на 50 км/год", проте із зазначенням швидкості транспортного засобу позивача (110 км/год), не може слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, що було безпідставно залишено поза увагою судом першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Абзацом 2 пп. 41 п. 1 Розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної поліції, затверджене наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №73, визначено, що територіальні (відокремлені) підрозділи Департаменту беруть участь у судових справах в порядку самопредставництва через своїх начальників, а також уповноважених працівників підрозділів правового забезпечення територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту.
Отже Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, як територіальний (відокремлений) підрозділ Департаменту патрульної поліції, є належним відповідачем у даній справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2026 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Струка Сергія Івановича, Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку