УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 712/6807/24
Провадження № 6/712/536/26
17 вересня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючий/суддя - Марцішевська О.М.
секретар судового засідання - Безрукова Д.О.
за участю
представника позивача - адвоката Нестерко І.О.
заявника (відповідача) - ОСОБА_1
представника заявника (відповідача) - адвоката Шаповал О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за зобов`язанням спадкодавця, -
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника адвокат Шаповал О.В звернулась до суду з заявою про розстрочку виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.12.2025 року по цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за зобов`язанням спадкодавця.
Мотивуючи заяву вказує, що рішенням суду від 04.12.2026 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , і стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 500 доларів США, стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 по 3 500 доларів США. Стягнуто судовий збір з кожного по 1412,05 грн.
Але позов не стосувався звичайного солідарного стягнення. Позов стосувався стягнення на спадкове майно і формулювання стягнення саме тим чином як визначено у резолютивній частині порушило право власності відповідачів на особисте майно, оскільки стягнення звернуто в першу чергу на особисті кошти, а не на спадкове майно у межах виконавчих проваджень ВП№ 81182535, ВП№81182706, ВП№81182888, ВП№81181433, та інші, за даним рішенням. Кредитор може отримати назад кошти чи майно тільки на ту суму, скільки коштує успадковане майно.
Своїми власними іншими грошима чи речами спадкоємець не платить за борги померлого Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13) 27 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові зазначив, що До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали. Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.
Арешти всіх рахунків (включаючи зарплатний і пенсійний боржників) погіршує майновий стан спадкоємців і порушує принципи розумності, пропорційності і справедливості, покладає на боржників надмірний тягар Згідно з вимогою ч.1 ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Вказане вище рішення є не зовсім зрозумілим в резолютивній частині стосовно того, які саме вимоги необхідно усунути.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», У разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.
Відповідно дост.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14" Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження" роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи із вимог ст.435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання. Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.
Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 - є особою похилого віку і пенсіонером, з маленькою пенсією, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають невеликий дохід і перебувають за кордоном внаслідок війни, що підтверджується (відносно першого боржника довідкою УПФУ та пенсійним посвідченням, відносно інших боржників довідкам ОК-5 та довідками про перетин кордону), є необхідність здійснити розстрочення платежу з відстрочкою в один рік рівними платежами
Просить суд задовольнити заяву, за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/6807/24 від 04 грудня 2025 року розстрочити стягнення боргу з відстрочкою платежу в один рік боржникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Стягнення проводити через рік рівними частинами в еквіваленті на дату винесення судового рішення, з поділом платежів рівнозначними частинами на 12 місяців в гривневому еквіваленті, але не більше 50 % прожиткового мінімуму в місяць.
13 серпня 2026 року ОСОБА_1 до суду скеровано додаткові пояснення у справі.
В судовому засіданні відповідач та її представник адвокат Шаповал О.В. просили задоволити заяву про роз`яснення ухвали з підстав, викладених у заяві.
Інші учасники в судове засідання не з`явились, провідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.6,7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Судова повістка надіслана ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067269364685 повернуте до суду з відміткою від 10.09.2025р. про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.
Судова повістка надіслана ОСОБА_5 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067269365215 повернуте до суду з відміткою від 10.09.2025р. про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.
Судова повістка надіслана ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067269363840 повернуте до суду з відміткою від 10.09.2025р. про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.
Представник позивача ОСОБА_6 просив відмовити у заяві за необгрунтованістю.
Дослідивши подану заяву, заслухавши учасників процесу, суд доходить такого висновку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/6807/24 від 04.12.2025 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволений повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 500 доларів США. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 500 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 500 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3 500 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору по 1412,05 з кожної.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Стаття 435 ЦПК України регулює питання відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Так, відповідно до вказаної статті, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року (справа № 61-15140св18) зазначив, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4ст. 435 ЦПК України).
Аналогічна роз`яснення викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження».
Фактично, чинне законодавством не містить вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки виконання рішення, тому суд у кожній конкретній справі з врахуванням всіх обставин справи, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають відстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Доводи заяви не обґрунтовують винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Розмір отримуваних довоходів не характеризує у повному обсязі майновий стан боржника, оскільки звернення стягнення в порядку виконання судового рішення здійснються за рахунок належного боржнику рухомого та нерухомого майна.
Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають відстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись ст. 435 ЦПК України, ч. 1ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення (підписання) (ч.ч.1,2 ст.261 ЦПК України).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не буде вручений у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олена МАРЦІШЕВСЬКА
Повний текст ухвали складений17 вересня 2026 року