ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/4523/25 пров. № А/857/35208/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року, головуючий суддя - Главач І.А., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , на заяву ОСОБА_1 , подану та укомплектовану згідно додатків 4,5 Положення № 560 від 11.06.2024 року, що вилилася у прийняті протокольного комісійного рішення від 13 червня 2025 року в протоколі № 24 про відмову надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з повідомленням позивача цим же рішенням, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах, встановити протиправною, а тому прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 вищеназване рішення на засадах бездіяльності встановити незаконним та його скасувати; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно, в т.ч. відповідно ст. 272 СК України, розглянути заяву ОСОБА_1 , що подана згідно додатків 4, 5 Положення №560 від 11.06.2024 року, та ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 , відстрочку від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням відповідних доказів щодо здійснення ним догляду за ОСОБА_2 , яка за СК України прирівнюється до мами позивача, примірник якого вручити позивачу; зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення в справі
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак рішенням комісії з питань надання відстрочки у наданні відстрочки позивачу відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявність у нього права на відстрочку та не доведено наявність ступеня споріднення. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки ним до заяви про надання відстрочки було долучено всі необхідні документи, які підтверджують догляду за його мачухою, проте відповідач, не взявши їх до уваги, безпідставно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вказує, що оскільки мачуха доглядала за позивачем, як за рідним сином протягом більше ніж 5-ти років, то у нього виник взаємний обов`язок щодо догляду за нею в силу норм статті 270 Сімейного кодексу України, у зв`язку з чим він має право на відстрочку, передбачене пунктом 13 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 04.06.2025 року з використанням засобів поштового зв`язку звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, у зв`язку з наявністю мачухи, яка потребує постійного догляду.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем долучено: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; копію витягу про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ; копію військово-облікового документу № 120420219309640200010 від 26.06.2024 року; копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; копію витягу про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 419790; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ; копію висновку лікарсько-консультативної комісії № 338 від 26.05.2025 року; копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 636 від 19.02.2025 року; копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2468 від 12.05.2025 року; копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.05.2025 року; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 ; копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ; копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ; копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_7 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_8 ; копію акта обстеження житлово-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб № 14 від 29.05.2025 року; копію акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №72 від 28.05.2025 року; копію заяви ОСОБА_2 про вибір військовозобов`язаного, який здійснюватиме догляд за особою з інвалідністю.
Факт долучення даних документів до поданої позивачем заяви підтверджується описом вхідного пакету документів.
Дана заява була вручена представнику відповідача за довіреністю 09.06.2025 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №074[телефон приховано].
13.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом № 24 прийняв рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у заявника відсутнє право на відстрочку, у відповідності до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відсутні та недостатні документи, які надають право на відстрочку, а також відсутній ступінь споріднення.
Про прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав 13.06.2025 року ОСОБА_1 на його адресу зареєстрованого місця проживання засобами поштового зв`язку повідомлення № 3470 від 13.06.2025 року, в якому зазначив що у заявника відсутнє право на відстрочку, у відповідності до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відсутні та недостатні документи, які надають право на відстрочку, а також відсутній ступінь споріднення.
Також відповідач надіслав позивачу повідомлення № 3885 від 13.06.2025 року, яким повідомив позивача, що наявну у нього відстрочку було скасовано у зв`язку з смертю його батька.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки протиправними, з метою зобов`язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати таку відстрочку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином встановив відсутність у позивача права на відстрочку на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки позивач не здійснює постійного догляду за особою другого чи третього ступеня споріднення, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні відносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) та Законом №3543-XII.
Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відтак, з урахуванням норм частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Нормою статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560).
Згідно з пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.
Згідно з пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно підпункту 8 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 року №1487, саме на позивача покладений обов`язок надавати ТЦК та СП документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону №3543-XII.
Відповідно до положень частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані (зокрема, на підставі пунктів 13, 14):
- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
- які є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
За правилами ст. 270 СК України повнолітні падчерка, пасинок зобов`язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п`ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов`язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
При цьому, членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Натомість, позивачем не надано відповідачу та суду документів, які підтверджують належність ОСОБА_2 до осіб, які є особами другого чи третього ступеня споріднення відносно ОСОБА_1 .
При цьому, позивачем зазначається в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є його мачухою, що виключає її належність до кола осіб другого чи третього ступеня споріднення.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 419790 ОСОБА_2 було встановлено ІІ групу інвалідності без відмітки про те, що така потребує постійного стороннього догляду.
Далі, відповідно до Висновку ЛКК №338 від 26.05.2025 року ОСОБА_2 по стану здоров`я визначено потребу у постійному сторонньому догляді.
Колегія суддів зазначає, що 01.01.2025 року набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024 року.
Відповідно до п. 9 Постанови №1338 експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.
Пунктом 40 Постанови №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства потреби у постійному сторонньому догляді.
Відтак, колегія суддів звертає увагу, що якщо особі при встановленні інвалідності не було призначено потребу в сторонньому догляді, то з 01.01.2025 року така потреби має бути встановлена за результатами проведення оцінювання експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, у позивача відсутнє право на відстрочку, у зв`язку із наявністю у нього мачухи з інвалідністю І групи, оскільки позивач не здійснює постійного догляду за особою другого чи третього ступеня споріднення, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №300/4523/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич