Справа № 308/16981/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року (суддя Чепка В.В., повний текст рішення складено 20.04.2026.) в справі №308/16981/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа на стороні відповідача Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат», про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
13 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Ужгородської міської ради, у якій просив визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є рідним братом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що до грудня 2015 року ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 . У зв`язку зі станом здоров`я з грудня 2015 року та по час смерті ОСОБА_2 проживала в КЗ ЛОР «Львівський геріатричний пансіонат» по АДРЕСА_2 та після 2015 року у вказаній квартирі в м. Ужгород ніхто не проживав.
Позивач стверджує, що у травні 2025 року віднайшов особисті документи ОСОБА_2 , зокрема договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_2 набула права власності на згадану квартиру, а також заповіт ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що дізнавшись про заповіт, звернувся до адвоката за наданням консультації, а також до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Листом від 23.10.2025 Четверта Львівська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що за вказаних обставин йому необхідно звернутись до суду із позовом про визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини.
На думку позивача, поважною причиною пропуск строку для прийняття спадщини була необізнаність позивача про складення сестрою заповіту на його користь, що надавало йому право на спадкування після неї на підставі заповіту.
На підставі викладеного просив суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано тим, що позивач не довів поважність причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі заяви на прийняття спадщини. Суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 та те, що позивач у справі є спадкоємцем за законом другої черги, а спадкоємці першої черги у справі відсутні
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
В апеляційній скарзі позивач звертає увагу на дотримання свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця шляхом забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину. Вказує на обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відомо, згідно із Законом України «Про нотаріат».
Вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив факту повідомлення ОСОБА_1 . Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою про наявність заповіту, складеного на його ім`я. Вказане і створило позивачу перешкоди у прийнятті спадщини.
За обставин даної справи позивач вказує, що після смерті ОСОБА_2 апелянт знайшов заповіт, складений на його ім`я, та після цього дізнався, що згадана квартира належала сестрі та те, що він є спадкоємцем за заповітом і матиме можливість отримати таку квартиру у власність, тому вирішив вчинити дії для реалізації свого права на спадщину.
У своїх доводах апелянт посилається на висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 17.10.2018 у справі №681/203/17-ц, де вказано про необхідність дотримання принципу «пропорційності», за якого втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
З врахуванням викладеного позивач вказує, що строк на прийняття спадщини за заповітом ним пропущено з поважних причин, у зв`язку з необізнаністю про наявність заповіту, тому просить суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Ужгородської міської ради просив рішення залишити без змін.
Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Представник Ужгородської міської ради та Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» в судове засідання не з?явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник Ужгородської міської ради подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку її перебуванням у відпустці. Зважаючи на те, що Ужгородська міська рада є юридичною особою, неможливість явки в судове засідання одного з її представників не можна визнати поважною причиною неявки представника сторони, зокрема, і керівника такої юридичної особи. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з?явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію позивача та його представника, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 23.10.2003 ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.11.2003, номер витягу 2090043 (а.с.6-7). Право власності на квартиру зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу. Дата рішення про реєстрацію 25.11.2003 (а.с.8).
06.04.2004 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Шоляк О. М. було посвідчено заповіт ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 341, згідно з яким остання заповіла квартиру АДРЕСА_1 , братові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Волосянка, Сколівського району Львівської області, який проживає у АДРЕСА_4 (а.с.9, 185).
Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим 08.04.2024, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08.04.2025 складено актовий запис № 2232. Місце смерті - Україна, м.Львів (а.с. 173) .
Згідно з довідкою Комунального закладу «Львівський геріатричний пансіонат» від 08.04.2024 № 135 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримувач соціальних послуг на постійній основі на повному державному утриманні, проживала в КЗ ЛОР «Львівський геріатричний пансіонат» з 23.12.2015 по 07.04.2024, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Волосянка, Сколівського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим Кам`янко-Бузьким РВ УМВС України у Львівській області від 13 липня 1997 року. За вказаною адресою позивач зареєстрований з 23.11.2013 (а.с. 186-187).
Позивач зазначає, що є братом померлої спадкодавці ОСОБА_3 . Вказане не заперечується сторонами.
Встановлено, що Четвертою Львівською Держнотконторою Львівської області за заявою Комунального закладу «Львівський геріатричний пансіонат». була відкрита спадкова справа № 276/2024.
Згідно з інформацією Четвертої Львівської державної нотаріальної контори від 22.12.2025, наданою на виконання ухвали суду першої інстанції, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 276/2024 на підставі вимоги кредитора - Комунального закладу «Львівський геріатричний пансіонат».
У листі вказано, що 23.10.2025 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 з заявою про оформлення спадщини за заповітом після смерті сестри. Оскільки ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, йому було запропоновано звернутися до суду (а.с.56).
На виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою надано копію матеріалів спадкової справи № 276/2024, заведеної на підставі Заяви Комунального закладу «Львівський геріатричний пансіонат» від 20.06.2024. У заяві вказано, що внаслідок утримання ОСОБА_3 у закладі останньому було завдано матеріальну шкоду (збитки) в сумі 239375,83 грн, що підтверджено розрахунком (а.с. 170-171). Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була поміщена у Львівський геріатричний пансіонат на підставі путівки від 18.12.2015 , у якій зазначено, що найближчих родичів немає (а.с.174). Поховання було проведено за рахунок КЗ ЛОР «Львівський геріатричний пансіонат» (а.с.171- зворот, 172).
23.10.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про оформлення спадщини за заповітом після смерті сестри, додавши свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане повторно (а.с.182).
Листом від 23.10.2025 № 1013/02-14 завідуючої Четвертою Львівською Держнотконторою Львівської області Жанни Ярошенко роз`яснено ОСОБА_1 , що ним не було подано заяву про прийняття спадщини у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, та, у зв`язку з бажанням останнього прийняти спадщину, - про необхідність звернення до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.14-15, 188).
Згідно з інформацією Першої Ужгородської державної нотаріальної контори 16.12.2025, наданою на виконання запиту суду, згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.12.2025 за параметром ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайдено інформацію про заведення спадкової справи № 276/2024 Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою, м. Львів, вул. Зелена, буд. 2. Першою ужгородською державною нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.58).
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Закон гарантує спадкоємцю право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такий позов підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови «Про судову практику справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз`яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.
Як поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивач вказує: необізнаність про належність квартири, в якій проживала його сестра, спадкоємиці на праві власності, та про існування заповіту.
Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_2 - спадкоємцем другої черги. Спадкоємців першї черги у ОСОБА_2 не було.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту не можна ототожнювати з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом.
Необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Оскільки позивач, як брат спадкоємиці, мав право на спадкування після смерті ОСОБА_1 за законом, тому необізнаність позивача про заповіт не має правового значення.
Тож незалежно від наявності заповіту на його користь, позивач у тому разі, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті сестри, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 вказала, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Практика Верховного Суду у цій категорії справ є сталою та незмінною
Так, зокрема у постанові від 05.08.2026 у справі № 161/6452/24 Верховний Суд зазначив, що необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, про наявність спадкового майна, не можуть визнаватись поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Головною ознакою поважних причин пропуску строку є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Оскільки позивач, як спадкоємець другої черги за законом, за відсутності спадкоємців першої черги, мав право на спадкування після смерті ОСОБА_3 за законом, тому необізнаність позивача про заповіт, що був складений сестрою на його користь, не має правового значення.
Тож незалежно від наявності заповіту, позивач у тому разі, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті сестри, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.
Тому його незнання про наявність спадкового майна (квартири) та про наявність заповіту на його ім`я не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Позивач стверджував, що про існування заповіту йому стало відомо у травні 2025 року. Дії, спрямовані на прийняття спадщини, почав вчиняти у жовтні 2025 року, звернувшись до нотаріуса 23.10.2025, тобто майже через півтора роки після відкриття спадщини (07.04.2024).
Щодо доводу позивача про неповідомлення нотаріусом про наявність заповіту колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, наведеними правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз`яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Факту повідомлення нотаріусом Зелика І.М. про наявність заповіту, складеного на його ім`я, не встановлено. Проте, колегія зазначає, що адреса місця проживання ОСОБА_1 , яка зазначена у заповіті, складеному у 2004 році, не є тією адресою, за якою ОСОБА_1 зареєстрований з 23.11.2013 і, відповідно, був зареєстрований на час смерті ОСОБА_2 .
Порядок вчинення нотаріальних дій не передбачають для нотаріуса обов`язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов`язок роз`яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
Оскільки позивач, знаючи про смерть сестри, будучи спадкоємцем другої черги за законом, який не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, за відсутності спадкоємців першої черги спадкування, маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мав обов`язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк як спадкоємець за законом й незалежно від його обізнаності про наявність заповіту, складеного на його ім`я, оскільки спадщину спадкоємець може прийняти лише повністю, а не частинами. Тож за наведених обставин невчинення нотаріусом певних дій стосовно позивача саме собою не створило перешкоди позивачу у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання ним заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.
З огляду на обставини справи, що переглядається, колегія суддів констатує, що факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.
Головуюча: Судді: