Дата документу 15.09.2026 Справа № 332/2274/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 332/2274/26 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В.
Провадження № 22-ц/807/2017/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.
суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.
за участі:
секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 30.07.2026 Заводський районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу у справі № 332/2274/26, якою залишив без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. З вказаною ухвалою скаржниця не погоджується з огляду на наступне. При первинному зверненні до Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 повідомила суд про своє фактичне проживання у Німеччині. Таким чином, ще на момент подачі позову та відкриття провадження суд був повідомлений про те, що позивачка фактично перебуває та проживає за межами України. Неявка позивачки в судові засідання не була пов`язана з небажанням брати участь у справі, відмовою від позову або втратою інтересу до розірвання шлюбу. Крім того, в умовах воєнного стану, бойових дій та регулярних обстрілів м. Запоріжжя і Запорізької області поїздка з Німеччини до м. Запоріжжя пов`язана зі значними труднощами та ризиком для безпеки. Неявка позивачки в судові засідання була обумовлена об`єктивною неможливістю особисто прибути до суду в Україні, а не небажанням розгляду справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржниця ОСОБА_1 до суду не з`явилась, в апеляційній скарзі просила здійснювати розгляд справи без її участі.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 375 ЦПК України).
Приписами ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення,ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи позивачка повторно у судове засідання не з`явилась, участь свого представника не забезпечила, із заявою про розгляд справи за її відсутності не зверталась, тому є підстави залишити позов без розгляду.
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з ч 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду на 19.05.2026 о 10 год. 00 хв. (а.с. 12-13).
Про судове засідання, призначене на 19.05.2026, позивачка ОСОБА_1 була повідомлена шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Згідно з довідкою про доставку електронного документа судова повістка була доставлена одержувачу ОСОБА_1 до електронного кабінету 27.04.2026 о 23:50:34 (а.с. 17).
У судове засідання, призначене на 19.05.2026, позивачка ОСОБА_1 не з`явилась. Згідно з протоколом судового засідання від 19.05.2026 фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у розгляді справи (а.с. 20).
Про судове засідання, призначене на 30.07.2026, позивачка ОСОБА_1 також була повідомлена шляхом надсилання судової повістки до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Згідно з довідкою про доставку електронного документа судова повістка була доставлена одержувачу ОСОБА_1 до електронного кабінету 23.05.2026 о 16:48:05 (а.с. 23).
У судове засідання, призначене на 30.07.2026, позивачка ОСОБА_1 не з`явилась. Згідно з протоколом судового засідання від 30.07.2026 фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у розгляді справи (а.с. 24).
Заяв позивачки ОСОБА_1 про відкладення слухання чи розгляд справи без її участі матеріали справи не містять.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Відтак норми ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10.11.2021 у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09.12.2021 у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, який відповідає сталій позиції Верховного Суду, про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань позивачка двічі поспіль не з`явилась у судові засідання, які були призначені на 19.05.2026 та 30.07.2026, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.
Скаржниця дійшла помилкового висновку в апеляційній скарзі про те, що підстави для залишення її позовної заяви без розгляду відсутні, оскільки суд першої інстанції мав врахувати зазначену нею в позові інформацію щодо фактичного місця проживання за межами України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для скасування ухвали суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів немає.
Керуючись ст. 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Д.І. Сакоян
Судді Д.С. Бредун
Л.Г. Салтан