ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 670/281/26
Провадження № 22-ц/820/2030/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року (суддя Голуб О.Є.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Віньковецької селищної ради Хмельницького району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина.
Вказував, що на момент смерті батько був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 разом з матір`ю позивача - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті батька.
Зазначав, що спадкову справу після смерті батька не було заведено, що означає, що ОСОБА_3 прийняла спадщину, проте належним чином її не оформила.
До спадкового майна ОСОБА_3 належить домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку, площею 65,9 кв.м., кам`яного сараю, цегляної літньої кухні, дерев`яних вбиральні та огорожі. Право власності ОСОБА_2 на вказане домоволодіння підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 20.09.1990 та зареєстроване у реєстраційній в книзі за номером 2-372.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 , яка на момент смерті була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 .
Зазначав, що відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84601901 від 21.03.2026 спадкової справи після смерті матері не було заведено.
Посилався на те, що наводячи лад в речах покійної матері у будинку, в якому вона проживала, він знайшов заповіт на своє ім`я за № 4 від 10 березня 1995 року від імені матері, посвідчений секретарем Виконкому Женишковецької сільської ради народних депутатів Кравчук К.І., за змістом якого, мати заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право.
Зауважував, що звернувшись із даним заповітом до нотаріуса за оформленням спадщини та отриманням відповідного свідоцтва про право на майно матері, було підтверджено, що він є чинним, спадщина матері ніким не була прийнята, навіть спадкова справа після її смерті не була заведена, проте видати свідоцтва про право на спадщину неможливо через пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Оскільки мати на момент смерті проживала одна, то позивач був зобов`язаний в строк до 05 лютого 2010 року подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, чого ним не було зроблено.
Враховуючи викладене, вказував, що єдиним способом захисту його майнових прав на спадкове майно є визначення в судовому порядку додаткового строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом смерті його матері ОСОБА_3 .
Стверджував, що він має право на спадкування майнових прав на спадкове майно, оскільки окрім чинного заповіту, підтвердженням є і письмові доказами про родинні відносини з спадкодавцями.
Вважав, що у зв`язку із відсутністю спадкоємців, які прийняли або мають право прийняти спадщину, відповідачем у справі являється представницький орган місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірне спадкове майно, зокрема Віньковецька селищна рада.
Звертав увагу, що основною причиною пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_3 являється та обставина, що йому не було нічого відомо про існування заповіту на вказане майна на його ім`я. Про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 він не заявляв, відповідних заяв до нотаріуса чи інших уповноважених органів не подавав, тому вважав, що це є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, тому просив суд визначити додатковий строк тривалістю в 2 календарних місяці з дня набрання законної сили рішення суду для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Зазначає, що причиною зволікання з оформленням прав власності на житловий будинок та земельну ділянку було те, що він вважав, що оскільки власником будинку був батько, а матір скаржника після смерті батька фактично прийняла спадщину після нього, але не оформила спадкових прав, то скаржник, як спадкоємець після смерті матері, є прямим спадкоємцем батька за правилами не чинного ЦК УРСР.
Зауважував, що з цих підстав та із серйозними проблемами із здоров`ям, які виникли одразу після смерті матері, що виявилося у його інвалідності у 2010 році, він не міг займатися питаннями спадкування майна батьків, оформленням прав на них та подібними речами, оскільки не міг навіть повноцінно працювати, забезпечувати себе.
Вважає, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм, без з`ясування фактичних обставин, що мали місце з приводу спадкування та фактичного використання спірного майна в значний проміжок часу (понад 30 років) та відмовивши у задоволенні позову створив правову невизначеність і неможливість на майбутнє у правовий спосіб врегулювати майнові права щодо спадкового майна.
Зазначає, що судом належно не враховано, що протягом понад 16 років орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спірного спадкового майна не виявляв та не виявляє зацікавленості в оформлені майнових прав комунальної власності на це майно, що призводить до правової невизначеності з власником цього майна, оскільки при цьому фактичним володільцем є скаржник починаючи з серпня 2009 року.
Вказує, що, дізнавшись про заповіт на його ім`я, звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, де йому було підтверджено, що він є чинним, а спадщина після смерті матері ніким не прийнята, спадкова справа не заведена. Проте, видати його свідоцтво про право на спадщину було неможливо, через пропуск шестимісячного строку звернення за спадщиною. При цьому, зазначає, що при відсутності інших претендентів на спадщину є зайвим обмеженням, що мало б бути враховано судом першої інстанції при розгляді справи по суті позовних вимог.
Звертає увагу суду, що єдиним способом захисту прав скаржника його майнових праві на спадкове майно, є визначення в судовому порядку додаткового строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом смерті його матері ОСОБА_3 .
Вказує, що незнання ним про існування заповіту на його ім`я від імені матері ОСОБА_3 на усе належне їй майно, в сукупності зібраних доказів, в тому числі враховуючи його стан здоров`я, тимчасову непрацездатність у кінці 2009 року та весь 2010 рік, подальше встановлення інвалідності, є поважними причинами пропуску строку, тому позов підлягає задоволенню, що відновить його порушені права та не зашкодить правам та інтересам інших осіб.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи письмових документів, а саме копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 05.10.2022 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), сформованих Пенсійним фондом України від 15.07.2026.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження № 34 від 12 жовтня 1965 року (а.с.17).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , повторно виданого 23.08.2025 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про смерть № 11 від 14 лютого 1995 року (а.с.6).
На момент смерті батько позивача був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 , разом з матір`ю позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 228 від 12 серпня 2025 року (а.с.7).
Згідно з довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 230 від 12 серпня 2025 року, мати позивача ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька позивача ОСОБА_2 , шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, зберегла речі особистого вжитку спадкодавця, документи, але не оформила свої спадкові права, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №84601923 від 21.03.2026 та архівної довідки Хмельницького обласного державного нотаріального архіву № 580/01-15 від 31.03.2026, спадкова справа після смерті батька позивача не заведена (а.с.9).
Право власності ОСОБА_2 на домоволодіння у АДРЕСА_2 за №78 підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на ОСОБА_2 житловий будинок від 20 вересня 1990 року, виданим Кам`янець-Подільським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Віньковецької районної ради народних депутатів № 8 від 18 серпня 1988 року та зареєстроване у реєстровій книзі за номером 2-372 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.08.2009 відділом ДРАЦС у місті Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції серії НОМЕР_4 , актовий запис про смерть № 1544 від 06 серпня 2009 року (а.с.14).
Згідно з довідкою Женишковецького старостинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 227 від 12 серпня 2025 року, на момент смерті мати позивача ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 одна (а.с.15).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84601901 від 21.03.2026, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася (а.с.16).
Відповідно до копії заповіту, складеного 10.03.1995, ОСОБА_3 на випадок свої смерті зробила таке розпорядження: все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті заповіла своєму сину ОСОБА_1 (а.с.18), чинність якого підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84710029 від 31.03.2026 (а.с.19).
Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки О.В. від 21.03.2026 №70/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку необхідного для прийняття спадщини (а.с.21).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18, від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 та інших.
Норми частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Тобто, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові в ід 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 констатувала, що факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про наявність заповіту, складеного на його ім`я, за умови невчинення ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 755/16632/21 виснував, що обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.
За змістом ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позивач мав звернутися із заявою про прийняття спадщини до 06 лютого 2010 року (в шестимісячний строк з 06 серпня 2009 року), а звернувся лише через шістнадцять років після закінчення шестимісячного строку, а саме 21 березня 2026 року. Крім того, позивач є спадкоємцем після смерті матері за законом, як спадкоємець першої черги.
З врахуванням того, що позивач є спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_3 за заповітом, а також і за законом, як спадкоємець першої черги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що навіть у разі незнання про існування заповіту позивач як спадкоємець за законом першої черги повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини та подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк до 06 лютого 2010 року. А тому, дійшов обгрунтованого висновку, що факт усвідомлення чи необхідності усвідомлення (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем) позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині обґрунтування поважності причини пропуску строку через погіршення стану здоров`я, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції не було подано, на такі обставини позивач у позові не посилався.
Неаргументованими є доводи скаржника про те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері і ніхто не заявляє прав та спадкове майно, відтак, не продовження йому строку для подання заяви для прийняття спадщини створює правову невизначеність спадкового майна, оскільки, саме безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має обов`язок на визнання спадщини відумерлою (за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; спливу одного року з часу відкриття спадщини)).
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай