УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/603/26 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.
Категорія 78 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №285/603/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Звягельська міська рада, Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Вакульчук Л.Й. в м.Звягелі,
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - впродовж багатьох років, починаючи з 1994 року, проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_1 . У свідоцтві про народження у графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 », запис здійснений зі слів матері.
Зі слів батьків йому стало відомо, що вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, однак батьківство ОСОБА_2 офіційно зареєстровано не було. Водночас відповідач забирав матір позивача з пологового будинку, придбавав усе необхідне для дитини та піклувався про родину. У подальшому відносини між батьками позивача поступово погіршувалися, вони остаточно припинили фактичні подружні стосунки та на цей час проживають окремо. Разом із тим ОСОБА_2 продовжував бути присутнім у житті позивача як батько, наразі вони спілкуються та підтримують теплі відносини.
Звертав увагу на те, що відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №51362 від 06 січня 2026 року ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 становить 99,999999 %.
Посилаючись на статті 125-126, 128, 134 СК України, Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2, зі змінами, а також Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року №96/5, просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести відповідні зміни до актового запису №6 від 06 травня 1997 року про народження ОСОБА_1 , складеного Тупальською сільською радою Новоград-Волинського району Житомирської області, зазначивши у відомостях про батька дитини ОСОБА_2 .
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.82-83).
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову: визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_1 та внести відомості до актового запису про народження від 06 травня 1997 року № 6, зазначивши у відомостях про батька: батько - громадянин України ОСОБА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що особи на ім`я « ОСОБА_4 » фактично не існує, а відповідний запис про батька був здійснений у 1997 році Тупальською сільською радою за вказівкою матері ОСОБА_3 . Зазначає, що такий запис є юридичною фікцією, створеною для того, щоб дитина не залишалася без відомостей про батька, та не засвідчує її походження від конкретного чоловіка. На думку апелянта, особа, зазначена у такому записі, не набуває реального правового статусу батька, а тому таке батьківство не потребує оспорювання. Вважає, що належним способом захисту у цій справі є визнання батьківства біологічного батька.
Вказує, що суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму та не врахував практику Верховного Суду, зокрема постанову від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21. Посилаючись на викладений у ній правовий висновок, зазначає, що відомості про батька, внесені до актового запису про народження за вказівкою матері, не є відомостями про реальну фізичну особу, а такий запис має характер правової фікції. Тому, на його думку, позов про визнання батьківства біологічного батька може бути розглянутий без заявлення додаткових вимог про оспорювання батьківства чи виключення відомостей про особу, зазначену батьком.
Також зазначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 129 СК України, оскільки на момент зачаття та народження позивача його мати не перебувала у зареєстрованому шлюбі ні з « ОСОБА_4 », ні із ОСОБА_2 , ні з іншим чоловіком. У зв`язку з цим, на переконання апелянта, спір про батьківство між особою, зазначеною у записі зі слів матері, та ОСОБА_2 відсутній.
Крім того, наголошує, що відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №51362 від 06 січня 2026 року ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 становить 99,999999 %. Зазначає також, що ОСОБА_2 у поданій ним заяві позовні вимоги визнав повністю, а Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану не заперечував проти задоволення позову.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки висновку молекулярно-генетичного дослідження та визнанню позову відповідачем, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання, в якому підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та розглядати справу за його відсутності, посилаючись на проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.
ОСОБА_2 також подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просить її задовольнити.
Звягельська міська рада та Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Їх неявка відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у свідоцтві про народження ОСОБА_1 у графі «батько» зазначений ОСОБА_4 . При цьому, незважаючи на посилання позивача на те, що відповідний запис здійснений за вказівкою матері, доказів на підтвердження того, що відомості про батька були внесені до актового запису саме в такому порядку, до матеріалів справи не подано.
Крім того, суд зазначив, що позивачем не заявлено вимог про оспорювання батьківства зазначеної особи, виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження чи внесення змін до такого запису в цій частині. Місцевий суд вважав, що визнання батьківства ОСОБА_2 за наявності чинного запису про іншу особу як батька може призвести до одночасного існування відомостей про двох осіб у статусі батька однієї дитини та безпосередньо вплинути на права й обов`язки особи, зазначеної батьком в актовому записі.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не забезпечують досягнення правового результату, на який спрямований позов, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим Тупальською сільською радою Новоград-Волинського району Житомирської області 06 травня 1997 року, матір`ю ОСОБА_1 зазначена ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_4 , про що складено актовий запис про народження №6.
Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження №51362 від 06 січня 2026 року встановлено, що ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , становить 99,999999 %.
ОСОБА_2 батьківство щодо ОСОБА_1 визнає, проти задоволення позову не заперечував, а в поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2021 року у справі №756/8241/20 (провадження №61-9789св21) зазначив, що при вирішенні спорів щодо батьківства норма матеріального права, яка підлягає застосуванню, визначається з урахуванням дати народження дитини. Якщо дитина народилася до 01 січня 2004 року, до таких правовідносин застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім`ю України. Після досягнення дитиною повноліття право на звернення до суду з позовом про визнання батьківства належить самій повнолітній дитині.
Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, спірні правовідносини щодо встановлення його походження від батька підлягають регулюванню нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинними на час виникнення цих правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
За частиною третьою цієї статті при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Отже, КпШС України прямо передбачав право самої дитини після досягнення повноліття звернутися до суду для встановлення батьківства в судовому порядку, що у цій справі реалізовано ОСОБА_1 шляхом пред`явлення позову про визнання батьківства.
Відповідно до статті 55 КпШС України, чинної на час народження ОСОБА_1 , якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини або батько записується згідно з рішенням суду.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №523/13553/15-ц, у якій зазначено, що вимоги щодо батьківства можуть розглядатися, якщо певна особа не зазначена батьком дитини, зокрема у випадку, коли відповідно до частини другої статті 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що запис про батька у книзі реєстрації народжень було вчинено у порядку, передбаченому для внесення відомостей про батька за вказівкою матері.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 15 липня 2026 року №0[телефон приховано], відповідно до якого відомості про батька ОСОБА_1 внесені за вказівкою матері.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Вирішуючи питання про прийняття зазначеного доказу, колегія суддів враховує, що витяг сформований 15 липня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 18 червня 2026 року. Крім того, із довідки військової частини НОМЕР_1 від 21 лютого 2026 року №8176/1 вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач особистої участі у судовому засіданні не брав та у поданій заяві посилався на неможливість бути присутнім у зв`язку з проходженням військової служби.
Колегія суддів також враховує, що саме відсутність доказу щодо підстав внесення відомостей про батька до актового запису про народження була покладена судом першої інстанції в основу одного з мотивів відмови у задоволенні позову.
З огляду на наведені обставини в їх сукупності та істотне значення цього доказу для правильного вирішення спору колегія суддів вважає наявними підстави для його прийняття та врахування під час апеляційного перегляду справи.
З указаного витягу вбачається, що відомості про батька ОСОБА_1 були внесені до актового запису про народження за вказівкою матері.
Отже, запис про ОСОБА_4 як батька позивача був здійснений не на підставі спільної заяви матері та батька і не на підставі рішення суду про встановлення батьківства, а в порядку, передбаченому на час народження позивача статтею 55 КпШС України.
За змістом наведеної норми такий запис був передбаченим законом способом внесення відомостей про батька дитини, народженої матір`ю, яка не перебувала у шлюбі, за відсутності встановленого батьківства, та не засвідчував походження дитини від конкретного чоловіка.
Тому висновок суду першої інстанції про необхідність попереднього оспорювання батьківства ОСОБА_4 або заявлення окремої вимоги про виключення відомостей про нього з актового запису про народження є помилковим.
Відомості, внесені за вказівкою матері відповідно до статті 55 КпШС України, не свідчать про існування встановленого у передбаченому законом порядку батьківства іншої особи, яке підлягало б попередньому оспорюванню.
Таким чином, наявність вказаного запису не перешкоджає вирішенню по суті вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 його батьком та внесення у зв`язку з цим відповідних змін до актового запису про народження.
При вирішенні спору колегія суддів враховує висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 06 січня 2026 року №51362, проведеного за біологічними зразками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_1 , становить 99,999999 %.
Із долучених до висновку матеріалів вбачається, що перед відбором біологічних зразків особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були встановлені за документами, що посвідчують особу, а зразки букального епітелію відібрані безпосередньо у кожного з них, про що складено відповідні акти.
Результати молекулярно-генетичного дослідження узгоджуються з позицією ОСОБА_2 , який у заяві, поданій до суду першої інстанції, визнав ОСОБА_1 своїм сином та позовні вимоги про визнання батьківства, а під час апеляційного розгляду, ознайомившись з апеляційною скаргою, повністю її підтримав та просив задовольнити позов.
Оцінивши зазначені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів вважає доведеним походження ОСОБА_1 від ОСОБА_2 та наявність передбачених статтею 53 КпШС України підстав для визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_1 .
За таких обставин суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Сімейного кодексу України без урахування часу виникнення цих правовідносин та норм матеріального права, чинних на момент народження позивача, а також неправильно визначивши правове значення запису про батька, внесеного за вказівкою матері, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Звягельська міська рада, Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 №6 від 06 травня 1997 року, складеного Тупальською сільською радою Новоград-Волинського району Житомирської області, зазначивши батьком дитини громадянина України ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: