П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/2634/24
Провадження № 22-ц/4815/904/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - Сарненський відділ державної
реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області
Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року у складі судді Ведяніної Т. О., ухвалене в м. Сарни Рівненської області,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини даних про батька дитини. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що перебувала з відповідачем в шлюбі, який було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 березня 2021 року. У неї ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , біологічним батьком якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнає своє батьківство щодо дитини. Оскільки з об`єктивних причин позивач не змогла зареєструвати шлюб із батьком дитини, останній не був вказаний у свідоцтві про народження дитини. В даному випадку встановити факт батьківства та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини можливо виключно в судовому порядку, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду. Просила суд зобов`язати Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) виключити відомості про батька ОСОБА_6 , з актового запису №424 від 14.07.2021 року про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю за безпідставністю заявлених вимог.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження факту відсутності кровного споріднення між дитиною заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловіком заявниці, ОСОБА_7 , в шлюбі з яким та перебувала на момент зачаття дитини. При цьому, судом визнано неналежним доказом заяву ОСОБА_5 про визнання батьківства щодо дитини, яку ним подано у відповідності до вимог ч. 2 ст. 138 СК України.
Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_5 визнає себе біологічним батьком дитини, про що свідчить його заява, що знаходиться в матеріалах справи. Зазначає, що на момент подачі позовної заяви її нинішній чоловік та біологічний батько дитини ОСОБА_5 проходив службу у ЗСУ та у тих обставинах не мав змоги нотаріально завірити свою заяву про визнання батьківства, а на момент подання апеляційної скарги він тимчасово несе службу в іншій області та зміг продублювати заяву, яку засвідчив нотаріально. Заперечує висновок суду першої інстанції про те, що нею не подано висновків ДНК-тесту для визначення відсутності кровної спорідненості між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Пояснює, що саме вона заявляла клопотання про призначення ДНК-експертизи та вони разом із сином ОСОБА_8 з`явилися до експертної установи на призначену дату, проте відповідач ОСОБА_2 не з`явився, що розцінюється як ухилення від виконання ухвали суду та встановлення істини по справі. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виключення відомостей з актового запису про народження дитини даних про батька дитини, в якому просила суд виключити відомості про ОСОБА_6 як батька, з актового запису №424 від 14.07.2021 року про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається із копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 липня 2021 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
Прізвище матері - ОСОБА_9 , змінено на « ОСОБА_10 » внаслідок реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , що мало місце 06 липня 2023 року та підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06 липня 2023 року.
Статтею 138 СК України визначено, що жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Позивачкою вказано, що вона розірвала шлюб із особою, яка вказана батьком її дитини, на доведення чого нею надано копію рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 березня 2021 року, яким дійсно був розірваний шлюб, зареєстрований між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , 13 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №264, а батьком її дитини є саме ОСОБА_5 .
Згідно із ч.2 ст.138 СК України, вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
До позовної заяви позивачкою долучена заява від імені ОСОБА_5 , у якій він визнає своє батьківство щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з тим, судом першої інстанції визнано таку заяву неналежним доказом, в тому числі і з підстав недотримання форми. До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_5 про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , однак вона не може бути взята до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами в цивільному провадженні, згідно із статтею 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На доведення заявлених позовних вимог позивачем заявлено клопотання про проведення судово-медичної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК стосовно дитини - ОСОБА_11 .
Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).
Як вбачається із повідомлення судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зинь А.Р. №СЕ-19/114-25/4169-БД від 01 травня 2025 року, ухвалу Сарненського районного суду від 19 листопада 2024 року про призначення молекулярно-генетичної експертизи повернуто без виконання - в зв`язку із неявкою для проведення експертизи ОСОБА_3 .
Отже, стороною не надано висновків ДНК-тесту для визначення відсутності кровної спорідненості між ОСОБА_7 та дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Будь-яких інших доказів, які б доводили батьківство іншої особи щодо дитини, яка народилась у позивачки, а, відтак, відсутності кровного споріднення цієї дитини із відповідачем, суду не надано і судом в ході розгляду також не встановлено.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання, що за існуючих обставин та з огляду на відсутність належних доказів відсутності кровного споріднення між дитиною заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловіком заявниці, ОСОБА_7 , в шлюбі з яким та перебувала на момент зачаття дитини, задоволення позовних вимог не вбачається можливим.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.