Справа № 484/4860/26
Провадження № 2/484/3474/26
Рішення
іменем України
18.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Максютенко О.А, за участі секретаря судового засідання Завірюха В.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
встановив
ФОП ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в загальному розмірі 6696.47 грн та судових витрат в розмірі 8331.20 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09.02.2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09.02.2026 року до споживачів боржників КП «Первомайськводоканал» за комунальними платежами згідно з Додатком №1 до Договору від 09.02.2026р., зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно нарахування за надані послуги, за період з жовтня 2019 по жовтень 2023 рік, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_5 .
Відповідно до вказаного особового рахунку, за період з жовтня 2019 по жовтень 2023, розмір заборгованості за надані послуги становить 4945.49 грн.
Відомостями про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 підтверджується, що розмір норми на проживання за послуги з централізованого водовідведення становить 6.15 м3 на місяць.
Відомостями про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 підтверджується, що розмір норми на проживання за послуги з централізованого водопостачання становить 6.3 м.3 на місяць.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна власниками квартири АДРЕСА_2 є відповідачі по справі з 2016 року.
Відповідачі не погасили заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал», в зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості, в сумі 6696.47 яка складається з 4945.49 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2019 по жовтень 2023, інфляційних втрат, в розмірі 1375.40 грн, 3% річних, в розмірі 375.58 грн. Також просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати в сумі 8331.20 грн, з яких 1331.20 грн судовий збір та 7 тис грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 030.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.
Відповідач ОСОБА_3 своїм правом надати відзив не скористалась, про слухання справи повідомлена належним чином.
21.08.2026 року відповідач ОСОБА_2 до суду надала відзив на позовну заяву, де просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позов не визнала. У відзиві зазначила, що не заперечує, що квартира історично була обладнана санітарно-технічними приладами та внутрішніми мережами водовідведення і водопостачання, що відображено в технічному паспорті, однак це не підтверджує отримання комунальних послуг у 2019-2023 роках. Квартира близько 20-ти років не використовується для проживання. До спірного періоду внутрішні труби у квартирі були обрізані та фактично відсутні, внаслідок чого користування централізованим водопостачанням у квартирі було неможливим.
18 серпня 2026 року представниками КП «ПУВКГ» було проведено обстеження квартири та складено акт, у якому зафіксовано, що водопостачання в квартиру не заведене. Встановлено, що окремого вводу водопостачання безпопсередньо до квартири не існує, наявний лише загальний кран на під`їзд. У зв`язку з відсутністю окремого вводу опломбувати саме ввод до квартири технічно неможливо. При цьому, не стверджує, що водопостачання в квартирі ніколи не існувало, вважає, що не доведено, що у період з 2019-2023 років квартира отримувала послуги водопостачання та водовідведення. Зазначила, що позивач не надав детального розрахунку заборгованості із зазначенням усіх нарахувань та підстав їх виникнення. Позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання послуг у заявленому обсязі, правильності здійснених нарахувань та їх документального підтвердження. Просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. До відзиву надає Актом обстеження від 18.08.2026 р. та фотоматеріали до нього, копію технічного паспорта квартири.
27.08.2026 року представник позивача через систем «Електронний суд» надала відповіді на відзив, де повністю заперечив твердження відповідачки. Позивач вважає викладені доводи в запереченнях абсолютно безпідставними, маніпулятивними та такими, що ґрунтуються на припущеннях і неналежних доказах. З огляду на це, зазначає що предметом позову є заборгованість, що виникла перед КП «Первомайськводоканал» у період з жовтня 2019 року до жовтня 2023 року, а наданий відповідачем Акт складений 18 серпня 2026 року представниками абсолютно іншого підприємства (КП «ПУВКГ») та фіксує технічний стан квартири виключно на дату його складання - тобто майже через три роки після закінчення спірного періоду нарахування боргу. Стан труб у серпні 2026 року жодним чином не доводить відсутність водопостачання у 2019, 2020 чи 2022 роках. Щодо посилань на «відрізані труби» та обсяги водовідведення, зазначає, що згідно з чинним законодавством, збереження та утримання внутрішньоквартирних мереж у належному стані - це прямий обов`язок власника згідно зі ст. 322 ЦК України. Якщо Відповідачі самовільно обрізали труби всередині квартири без погодження та складання відповідного Акта водоканалом, це не звільняє їх від сплати нарахувань. Крім того, згідно з імперативними нормами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, обсяг водовідведення (стоків) дорівнює обсягу водопостачання. Оскільки нарахування за воду здійснювалося на підставі законних норм, аналогічний норматив автоматично та законно застосовується і для водовідведення. Щодо законності нарахувань за нормативами Відповідач безпідставно стверджує, що нарахування за нормативами є незаконним.
З матеріалів справи вбачається, що у квартирі були відсутні прилади обліку води (лічильники). У таких випадках Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та відповідні Правила чітко зобов`язують надавача послуг здійснювати розрахунок виключно за затвердженими нормами споживання. Чинність та правомірність застосування цих норм (рішення міської ради) підтверджена офіційними роз`ясненнями Ліквідатора КП «Первомайськводоканал» та документами, долученими до позовної заяви. Нарахування за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснювалося автоматично в рамках публічного договору приєднання. Обов`язок довести факт непроживання або офіційного відключення покладено саме на споживача (ст. 81 ЦПК України), чого відповідачі у визначений законодавством спосіб не зробили.
Відповідачі є співвласниками квартири тому несуть солідарний обов`язок з її утримання, незалежно від факту свого фактичного проживання у ній. Щодо безпідставної заяви про застосування позовної давності зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за житловокомунальні послуги у період з жовтня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану. З аналізу норм Закону №540-ІХ, Закону №2120-ІХ, Закону №3450-ІХ вбачається, що строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення заборгованості не завершився, оскільки його перебіг був продовжений на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинений на час дії воєнного стану в Україні.
Таким чином, строк позовної давності визначений ст.257 ЦК України було продовжено у зв`язку з запровадженням на всій території України карантину до 30 червня 2023 року, а в подальшому було зупинено на строк дії воєнного стану з 24.02.2022р., отже заявлені в позовній заяві вимоги не виходить за строки позовної давності.
Щодо належності доказів відступлення права вимоги відповідач ставить під сумнів перехід права вимоги до позивача. Ці сумніви є безпідставними. Позивач долучив до матеріалів справи належні докази: Протокол електронного аукціону Прозорро.Продажі, Акт про придбання майна та Договір відступлення права вимоги. Окрім того, надано Витяг з Додатку №1 до Договору, де чітко ідентифіковано боржника ( ОСОБА_5 / історичний титульний власник), адресу: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 та конкретну суму основної дебіторської заборгованості - 4 945,49 грн. Це повністю доводить набуття Позивачем права вимоги за вказаним об`єктом нерухомості, співвласниками якого є відповідачі. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов такого висновку.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 року у справі №915/28/24 Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
02.02.2026 відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості ЄДРПОУ Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради . (код 42700456) станом на 31.03.2025р
Відповідно до протоколу про результати аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026, ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666 963,13 грн без ПДВ; сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532494,76 грн.; винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5378,73 грн. у т.ч. ПДВ 896,46 грн.
Платіжна інструкція №2557 від 05.02.2026 підтверджує оплату за лот №4 аукціону № BRD001-UA-20260121-20415, а саме: 134 468,37 грн.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 85 КУЗПБ, в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.
09.02.2026 на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415, між Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) на загальну суму 11205697,58 грн., в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8294 061,14 грн., заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2911,636,44 грн.
Придбавши це майно на аукціоні, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Первомайськводоканал», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09.02.2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09.02.2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком №1 до Договору від 09.02.2026р., зокрема до боржників за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є співвласниками власниками квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , на яку було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Набуття у власність зазначеної квартири відповідачами підтверджено інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що відповідачам на прав спільної часткової власності належить дана квартира на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:607, виданий 03.10.2016 року приватним нотаріусом первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області.
Фактичне споживання води відповідачами за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року підтверджується матеріалами справи.
Відповідно виписки з нарахування за надані послуги за адресою АДРЕСА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 у період з жовтня 2023 року по жовтень 2023 року, відбувалось за встановленими нормами, та в липні 2022 року споживачем послуг була проведена частково оплата в сумі 94 грн.65 коп.
Згідно з наданими позивачем розрахунками за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року відповідачі мають заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4945.49 грн. Також позивачем нараховано 1375.40 грн інфляційних втрат та 375.58 грн 3% річних.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
Як встановлено судом ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі вище наведеного.
Таким чином, позивач отримавши право вимоги за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як власників майна - квартири на період нарахування заборгованості.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до статті 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З огляду на зазначене можна зробити висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на водопостачання та водовідведення, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведенню.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі є співвласниками власниками нерухомого майна , а тому несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року.
Відповідно до статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Відсутність споживання відповідачами послуг з водопостачання та водовідведення може бути засвідчена актом обстеження за період нарахування боргу, таких доказів відповідач не надав.
Не може бути належним доказом на підтвердження не отримання послуг акт обстеження, наданий відповідачем та проведений в квартирі 18.08.2026 року, оскільки він не стосується періоду виникнення та нарахування заборгованості.
Пунктом 50 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (Правила) визначений обов`язок Виконавця (Відповідача) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі зверталия до КП «Первомайськводоканал» із заявою про здійснення огляду їх кватири на предмет споживання послуг, як то передбачено пунктом 50 Правил.
Зважаючи на викладене, правильність нарахування позивачем боргу відповідачами не спростовано.
Отже, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів підлягають задоволенню.
Згідно із частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5 Договору про відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року, крім продажу дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма прив`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі, правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, а також процесуальними правами кредитора.
Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у позивача, як у нового кредитора, до якого перейшло право вимоги, виникло право на стягнення визначених статтею 625 ЦК України нарахувань на прострочену заборгованість за надані послуги, що передбачено ЦК України та договором про відступлення права вимоги, а тому такі вимоги також підлягають задоволенню.
Оскільки, неправомірними діями відповідача, позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 заявляла про застосування позовної давності.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.
Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.
Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Наведені вище норми передбачають, що строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України, були зупинені у період з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року включно. Цей період охоплює як карантинні обмеження, так і період дії воєнного стану. Відповідно, перебіг строку позовної давності за вимогами позивача пропущений не був і розрахунок заборгованості здійснений позивачем у межах строку позовної давності.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
За такого, з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову по 665 грн 60 коп. з кожного.
Крім того, позивач звертався просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу понесених ним при розгляді справи.
Позивач просить тягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 тис грн, документальне підтвердження витрат позивач відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тому дане стягнення судом не вирішується.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 81, 89, 263-265, 268, 274-279,354 ЦПК України, суд
вирішив
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4945.49 грн заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року; 1375.40 грн інфляційних втрат та 375.58 грн трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 665 грн 65 коп судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 665 грн 65 коп судового збору.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 18.09.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя: