Справа № 308/6521/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Турецька Євгенії Андріївни на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2026 року про передачу справи за підсудністю, постановлену головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів
встановив:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Позов мотивувала тим, що позивач та відповідач тривалий час проживали разом без укладення шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Після народження сина, позивачка переїхала до м. Ужгород, щоб перебувати у безпеці від російського повномасштабного вторгнення.
Мати самостійно виховує та забезпечує дитину, оскільки відповідач проживає окремо, участі у вихованні сина не бере.
Батько дитини постійно вчиняє домашнє насильство відносно позивачки, кричить на неї, матюкається та маніпулює. Агресивний батько створює в сім`ї атмосферу постійного страху, токсичності та напруги, що призводить до важких психологічних травм. Така поведінка руйнує довіру, провокує конфлікти та зумовлює емоційне насильство.
Переїзд до м. Ужгород мав на меті захистити дитину від війни та матір від агресивного батька. Проживання дитини з матір`ю забезпечує її розвиток у безпечному середовищі та відповідатиме її найкращим інтересам.
Крім цього, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку у зв`язку з чим відповідач повинен сплачувати доходу для утримання дитини.
У зв`язку з вищенаведеним просила: визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) відповідача щомісячно з дня пред`явлення позову до досягнення повноліття; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 аліменти на утримання матері в розмірі 10 000,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2026 року цивільну справу вирішено надіслати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Суд вважає, що позовна заява подана з порушенням територіальної підсудності, оскільки подані до позовної заяви документи підтверджують, що місце реєстрації позивача є АДРЕСА_1 , зокрема таке зазначено в договорі оренди квартири №2.39 від 08.02.2026, в декларації №0001-Т8Н2-ЕК10 від медичного закладу про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
У зв`язку з тим, що відомостей про те, що відповідачка не надала суду відомостей щодо її зареєстрованого місця проживання чи перебування на території Ужгородського району Закарпатської області, то слід керуватись саме місцем реєстрації позивачки.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Турецька Є.А., подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що фактичне місце перебування матері з сином - АДРЕСА_2 , дитина перебуває на обліку у лікаря в м. Ужгород та висновок щодо визначення місця проживання дітей готує Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Посилається на висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №725/2910/19, в якій суд виснував, що поєднання в одному провадженні із вимогою про стягнення аліментів вимоги про визначення місця проживання дитини, не суперечить положенням процесуального закону, відповідно не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи.
Вказує, що законодавець передбачив альтернативну підсудність, а тому позивачка вправі звернутися до суду за місцем проживання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Передаючи справу за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Ужгородський міськрайонний суд керувався нормами ч. 1 ст. 28 ЦПК України, а саме, що місце реєстрації позивача є АДРЕСА_1 , зокрема таке зазначено в договорі оренди квартири №2.39 від 08.02.2026, в декларації №0001-Т8Н2-ЕК10 від медичного закладу про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Суд також вказав, що відомостей про те, що відповідачка не надала суду відомостей щодо її зареєстрованого місця проживання чи перебування на території Ужгородського району Закарпатської області, то слід керуватись саме місцем реєстрації позивачки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1. ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Позивачка вважає, що справа повинна розглядатися в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, оскільки фактичне місце перебування матері з сином - АДРЕСА_2 , дитина перебуває на обліку у лікаря в м. Ужгород та висновок щодо визначення місця проживання дітей готує Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Позивачка посилається на ч. 1 ст. 28 ЦПК України, згідно якої позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Однак, такі доводи позивачки не ґрунтуються на положеннях цивільно-процесуального законодавства та наявних у справі матеріалів, з огляду на таке.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 2697359 від 05.05.2026, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
За відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про внутрішньо переміщених осіб № 2697320 від 05.05.2026, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості відсутні.
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 2697099 від 05.05.2026, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Тому, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, ОСОБА_1 заявлено дві позовні вимоги - про визначення місця проживання дитини, яка розглядається згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача та вимогу про стягнення аліментів, яка згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України розглядається за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Коли позовні вимоги поєднують в собі позовні вимоги, які розглядаються за правилами загальної підсудності та за правилами альтернативної підсудності (за вибором позивача), то саме альтернативній підсудності надається перевага, оскільки це випливає з принципу диспозитивності цивільного судочинства.
На переконання позивачки укладення між нею та орендодавцем договору оренди квартири №2.39 від 08.02.2029 за адресою: АДРЕСА_2 , а також реєстрація дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікаря-педіатра ОСОБА_5 у КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та складення акту обстеження умов проживання службою у справах дітей Ужгородської міської ради є сукупністю обставин, яка свідчить про її постійне місце проживання чи перебування в м. Ужгород.
Проте, документи долучені позивачкою до матеріалів справи не свідчать про її зареєстроване місце проживання чи перебування у м. Ужгород. ОСОБА_1 не стала на облік як внутрішньо-переміщена особа, не зверталася до органу місцевого самоврядування - Ужгородської міської ради щодо тимчасової чи постійної реєстрації в м. Ужгород, а тому з наданих позивачкою документів не можна зробити висновок щодо реєстрації її місця проживання чи перебування у м. Ужгород.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Таким чином, ОСОБА_1 користується своїм законодавчо встановленим правом вільного пересування на території України, обрання місця проживання та реєстрації.
Всупереч вищенаведеному, позивачка не скористалася своїм правом зміни місця реєстрації та не здійснила зміну місця реєстрації з м. Павлоград на м. Ужгород. Підтвердженням зміни місця реєстрації є Витяг про місце проживання з ДП «Дія».
Також, ОСОБА_1 не внесена до Реєстру територіальної громади Ужгородського району (однієї з таких громад).
Оскільки, ч. 1 ст. 28 ЦПК України чітко встановлено альтернативну підсудність у спорах про стягнення аліментів, а саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а ОСОБА_1 не надала суду документів, які встановлюють факт її постійної чи тимчасової реєстрації в межах Ужгородського району (однієї з територіальних громад), то правових підстав для застосування ч. 1 ст. 28 ЦПК України, в даному випадку, немає.
Посилання сторони позивача на висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №725/2910/19 не спростовує вищезазначеного, оскільки в межах цієї справи не ставилось питання територіальної підсудності та не досліджувалося питання визначення підсудності в разі поєднання позовних вимог загальної та альтернативної підсудності за умови, що позивачка не зареєстрована в межах територіальної юрисдикції суду, до якого звертається.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Ужгородський міськрайонний суд дійшов до вірного висновку щодо застосування в даному випадку ч. 1 ст. 27 ЦПК України та правильно передав дану справу на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться в юрисдикції даного суду першої інстанції.
Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Турецька Є.А., апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2026 року про передачу справи за підсудністю - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Турецька Євгенії Андріївни, залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 травня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: