Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/439/26
Єдиний унікальний №733/626/26
Рішення
Іменем України
18 вересня 2026 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Вовченка А.В.,
за участю секретаря Мошенець Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку
установив:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила припинити право спільної часткової власності між нею та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виділити їй в натурі 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 частки вказаного житлового будинку на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року за р. № 382, 383. Іншою 1/2 часткою зазначеного житлового будинку володіє ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 05 червня 1978 року р. № 1508. На даний час у неї виникла необхідність в реалізації права володіння та розпорядження нерухомими майном, впорядкуванням поштової адреси та приватизації земельної ділянки, тому виникла необхідність у поділі житлового будинку в натурі як окремого та цілого об`єкта нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, що стало підставою для подання нею відповідного позову до суду.
Ухвалою судді від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 18); ухвалою суду від 21 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 57).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не прийняла спадщину в установлений законом строк, оскільки відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно за спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Позивачка не проживала зі спадкодавцем на час смерті батька. Окрім того, склад спадкової маси визначено неправильно. Зазначені споруди зведені відповідачем особисто, таким чином ця частина майна є його власністю і не могла входити до спадкової маси після смерті матері. Реєстрація позивачки за адресою АДРЕСА_1 є суто формальною. З 1996 року вона фактично не проживала за цією адресою, не брала участі в утриманні майна,
не вела спільного господарства з батьками, не була присутня на час смерті батьків. Реєстрація місця проживання сама по собі не є доказом фактичного проживання і не породжує права на спадщину. Просив в позові відмовити.
У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, але надали заяву про розгляд справи без їх участі, підтримавши позовну заяву в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ураховуючи, що всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року за р. № 382, 383 (а.с. 5 на звороті - 6, 7, 10 на звороті - 11).
Іншою 1/2 часткою зазначеного житлового будинку володіє ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 05 червня 1978 року р. № 1508 (а.с. 10,43-44).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зальна площа будинку становить 83,2 кв.м. (а.с. 7 на звороті - 9).
Із висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна № 2/26 від 10 квітня 2026 року, виданого ФОП ОСОБА_3 експерт з інвентаризації нерухомого майна видно, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року за р. № 382 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року за р. № 383, належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною будівель та споруд. Технічна характеристика: будинок зазначений в плані під літ. А-1 та прибудови до будинку а1-1 та а2-1, загальною площею приміщень 83,2 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., сарай під літ. Б-1, сарай під літ. В-1, сарай під літ. Г-1. 1/2 частина житлового будинку складається з приміщень: 2-1 коридор площею 7,9 кв.м., 2-2 кухня площею 17,2 кв.м., 2-3 кімната площею 16,7 кв.м. в житловому будинку під літ. А-1 та прибудові під а2-1; сарай під літ. Б-1 площею 16,4 кв.м. Загальна площа приміщень 41,8 кв.м., житлова площа приміщень 16,7 кв.м. В результаті виділу утворюється окремий об`єкт нерухомого майна; склад новоутвореного об`єкта: житловий будинок під літ. А-1 з прибудовою під а2-1 складається з приміщень: 2-1 коридор площею 7,9 кв.м., 2-2 кухня площею 17,2 кв.м., 2-3 кімната площею 16,7 кв.м. сарай під літ. Б-1 площею 16,4 кв.м. Загальна площа приміщень 41,8 кв.м., житлова площа приміщень 16,7 кв.м. Об`єкт розташовано в АДРЕСА_1 . Право власності (користування) земельною ділянкою не підтверджується правовим документом. За технічними показниками 1/2 частина об`єкта є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна (а.с.11 на звороті).
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном
( ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ст. 356, 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частки позивачки та відповідачки у вказаному майні є рівними - по 1/2 частці у кожного і кожен із співвласників в силу вимог статті 364 Цивільного кодексу України має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до положень п. 2, п. 6, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року "Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" судам підвідомчі спори, пов`язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна. Згідно ст. 12 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим
Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На даний час свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року на частину житлового будинку після смерті ОСОБА_4 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2026 року на частину житлового будинку після смерті ОСОБА_1 не скасовані та є чинними. Питання прийняття спадщини , визначення складу спадкової маси не є предметом спору по даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).
Аналізуючи зібрані по справі докази суд вважає встановленим, що виділ частки (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності сторін, є можливим, оскільки кожній з них може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності, що має місце в даному конкретному випадку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 15, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 200, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку під літ. А-1 з прибудовою а2-1 загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., з належною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: 2-1 коридор площею 7,9 кв.м., 2-2 кухня площею 17,2 кв.м., 2-3 кімната площею 16,7 кв.м.,
по надвірних будівлях і спорудах - сарай під літ Б1 площею 16,4 кв.м., як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.
Суддя А. В. Вовченко