ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року Справа № 902/135/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М. , суддя Хабарова М.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Хитрук І.С.,
відповідача 1: Стецюра А.І.,
відповідача 2: Тиховський М.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 (повне рішення складено 26.06.2026) у справі №902/135/26 (суддя Виноградський О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля»
до відповідача-1 Немирівської міської ради,
відповідача-2 Фермерського господарства «Агромрія-А»
про визнання частково недійсним пункту 8 Договору оренди землі від 05.05.2018 та витребування земельних ділянок
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/135/26 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» до Немирівської міської ради та Фермерського господарства «Агромрія-А» при визнання частково недійсними договору оренди землі від 05.05.2018 та про витребування земельних ділянок - відмовлено. Суд першої інстанції судові витрати поклав на позивача.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що зазначення в договорі оренди невитребуваної земельної ділянки строку його дії «на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку» не відповідає положенню частини першої статті 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. У такому випадку не буде дотримано умови щодо погодження сторонами договору оренди землі такої істотної умови, як строк дії договору оренди.
Таким чином, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання частково недійсним договору оренди землі від 05.05.2018.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з припиненням Договору оренди на дату звернення з позовом у позивача відсутнє речове право на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, площею 1,7721 га, [номер приховано]:01:001:0244, площею 0,9071, а томі відсутні також підстави для задоволення позову про витребувати вказаних земельних ділянок із користування у Фермерського господарства «Агромрія-А». У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, суд першої інстанції поклав судові витрат на позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» у встановлений процесуальний строк подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити повністю. Окрім того, скаржник просить здійснити перерозподіл судових витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції та стягнути з відповідачів судові витрати, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника припинення оренди невитребуваних паїв регулюється виключно законом. При цьому, законодавство пов`язує припинення права оренди невитребуваних земельних ділянок не із закінченням певного календарного строку, а з настанням визначеної законом юридичної події - державною реєстрацією права власності. Отже у даному випадку саме момент державної реєстрації права власності є тією подією, з настанням якої закон пов`язує припинення дії договору оренди землі, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.252 ЦК України, відповідно до якої термін може визначатися вказівкою на подію, яка неминуче має настати.
Натомість враховуючи, що такої реєстрації не було, а позивач продовжує платити за землю, договір залишається чинним, що не було враховано судом першої інстанції. Таким чином, пункт договору, який встановив 7-річний строк, суперечить чинному законодавству та обмежує права позивача як законного орендаря.
Апелянт також наголошує, що оскільки земельні ділянки незаконно передали відповідачу 2, належним способом захистом є витребування спірних земельних ділянок у ФГ «Агромрія-А» на користь титульного володільця ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля».
У апеляційній скарзі ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» також просить здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути з відповідачів на користь позивача 40000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 15000 грн витрат у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 відкрито апеляційне провадження у даній справі №902/135/26 на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026.
Крім того, ухвалами від 30.07.2026, 12.08.2026, 25.08.2026 задоволено заяви сторін про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
28.07.2026 від ФГ «Агромрія-А» та 29.08.2026 від Немирівської міської ради в системі «Електронний суд» надійшли відзиви, у яких відповідачі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ФГ «Агромрія-А» вважає, що суд першої інстанції дотримався всіх норм матеріального права та в повному обсязі дослідив усі обставини справи. Відповідач 2 наголошує, що є добросовісним набувачем та орендарем земельних ділянок та у відповідності до вимог земельного законодавства зареєстрував право оренди в реєстрі речових прав на нерухомим майно.
ФГ «Агромрія-А» звертає увагу апеляційного суду, що реалізуючи принцип свободи договору, позивач погодився із його істотними умовами, зокрема щодо строку дії договору, застосувавши при визначенні строку дії договору оренди як частину 3, так і частину 6 статті 19 Закону України «Про оренду землі».
При цьому, частина 6 статті 19 Закону України «Про оренду землі» не містить прямої заборони сторонам встановлювати конкретний строк дії договору визначений роками у межах мінімального та максимального строку. Спірний пункт повністю відповідає правовим нормам, а висновки суду першої інстанції є законними. Оскільки пункт 8 договору оренди землі містить строк дії договору визначений роками (7 років) та терміни дії договору, визначені вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а тому погоджена сторонами істотна умова щодо строку дії договору оренди не суперечить змісту статті 19 Закону України «Про оренду землі».
При цьому, у даному випадку орендодавець у встановлений строк розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, та правомірно відмовив у його продовженні.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Крім того, Немирівська міська рада у своєму відзиві наголошує, що між Немирівською районною державною адміністрацією та позивачем ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» було укладено договір оренди земельних ділянок від 05.05.2018 строком на 7 років, а відтак його строк дії закінчився 05.05.2025.
Відповідач 1 звертає увагу, позивач протягом строку дії вказаного договору визнавав строковість договору і змінив позицію лише після відмови йому у задоволенні позову у справі №902/877/25. При цьому, протягом усього строку виконання договору позивач користувався земельною ділянкою відповідно до його умов, не оспорював погодженого сторонами пункту 8 договору щодо семирічного строку його дії, а натомість звернувся до Немирівської міської ради із клопотанням про поновлення договору оренди на новий строк, що свідчить про порушення принципу добросовісності.
Крім того, міська рада звертає увагу, що до Державного реєстру прав вносяться відомості, зокрема, щодо строку дії договору, тому відсутність чітко визначеного строку дії договору, а лише наявність формулювання «до дня отримання власником права власності на земельну ділянку», не відповідає вимогам Порядку ведення Державного реєстру речових прав.
Таким чином строк дії договору оренди з позивачем закінчився, і внаслідок припинення договору припинилося і речове право оренди ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на спірну земельну ділянку, тому відсутні обов`язкові умови віндикаційного позову.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.09.2026 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати рішення суду першої інстанції. Представники відповідачів заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, 04.05.2018 Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області ухвалила розпорядження №117 про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» земельні ділянки із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних чпсток (паїв) загальною площею 46,5486 га (ріллі), які розташовані на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років згідно списку що додано до вказаного розпорядження (а.с.9, 10 т.1).
Вказаним розпорядженням встановлено орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
05.05.2018 Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області та позивач уклали Договір оренди землі (далі за текстом - «Договір оренди №1») (а.с.12, 13 т.1).
Відповідно до пункту 1 Договору оренди №1 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження голови Немирівської районної державної адміністрації вінницької області від 04.05.2018 №118, розташовану на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
Згідно пункту 2 Договору оренди №1 в оренду передається земельна ділянка загальної площею 2,6792 га із числа невитребуваних земельних часток (паїв). Номер земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - 136.
В пункті 8 Договору оренди №1 сторони визначили, що Договір укладається на строк 7 років з урахуванням періоду основної сівозміни, але в будь-якому випадку діє до закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Умовами пунктів 14, 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту 33 Договору оренди №1 дія Договору припиняється у разі:
- закінченням строку, на який його було укладено;
- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- отримання власником державного акту на право власності на земельну ділянку.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 43 Договору оренди №1 даний Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер: 178882001, дата та час формування: 28.08.2019 11:44:10) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243 площею 1,7721 га зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» 22.08.2019 11:24:08. Строк дії 7 років, з правом пролонгації (а.с.14, т.1).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер: 178889708, дата та час формування: 28.08.2019 12:08:31) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244 площею 0,9071 га зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» 22.08.2019 11:06:51. Строк дії 7 років, з правом пролонгації (а.с.15, т.1).
Матеріалами справи стверджено, що 06.03.2025 позивач ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» звернувся до Немирівської міської ради з клопотанням за вих №456 про поновлення договору оренди землі, який укладено 05.05.2018 об`єктом за яким є дві земельні ділянки загальною площею 2,6792 га, у тому числі: земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243 розміром 1,7721 га та земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244 розміром 0,9071 га із земель невитребуваних земельних ділянок, які розташовані на території Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с.Бондурівка) строком на 7 років шляхом підписання додаткової угоди до даного договору оренди землі (а.с.106-108 т.1).
09.05.2025 рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання №3346 Немирівської міської ради Вінницької області ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» відмовлено у поновлені договору оренди землі від 05.05.2018 щодо земельних ділянок площею 1,7721 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, площею 0,9071 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244 сільськогосподарського призначення, власник яких помер, з видом цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код виду цільового призначення 01.01) розташовані за межами населеного пункту с.Бондурівка Немирівської міської територіальної громади, Вінницького р-ну Вінницької області (а.с.109 т.1).
За результатами розгляду листа ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» від 15.05.2025 року №697 Відділ №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області своїм листом від 19.05.2025 № 298/14-25 повідомив позивача, що згідно Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Бондурівській сільській раді відомості про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки (згідно схеми розпаювання): №136-1 площею 1,7082 га, та №136-2 площею 0,9071 га відсутні (а.с.16 т.1).
Також, Відділ № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, своїм листом від 19.05.2025 №298/14-25, повідомив позивача, що згідно технічної документації по передачі земельних ділянок (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Бандурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області та даних Державного земельного кадастру земельній ділянці №136-1 площею 1,7721 га визначено кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0243 та земельній ділянці №136-2 площею 0,9071 га визначено кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0244 (а.с.11, т.1).
09.05.2025 Немирівська міська рада Вінницької області на 64 позачерговій сесії 8 скликання ухвалила рішення №3338 про надання в оренду Фермерському господарству «Агромрія-А» земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власники яких померли, які розташовані за межами населених пунктів Немирівської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, загальною площею 28,5878 га, з видом цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(код виду цільового призначення - 01.01), терміном на 25 років, або до моменту державної реєстрації прав власності спадкоємцями на такі земельні ділянки, згідно додатку. Встановлено орендну плату за вищевказані земельні ділянки у розмірі 7500 грн за 1 га (а.с.19, 20 т.1).
19.05.2025 Немирівська міська рада та ФГ «Агромрія-А» уклали Договір оренди землі (далі за текстом - «Договір оренди №2») (а.с.21-23 т.1).
Відповідно до пункту 1 Договору оренди №2 Орендодавець відповідно до рішення 64 позачергової сесії Немиріської міської ради 8 скликання від 09.05.2025 №3338 «Про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, власники яких померли» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, яка розташована на території Немирівської міської територіальної громади (за межами населеного пункту с.Бондурівка), Вінницького району, Вінницької області.
Згідно пункту 2 Договору оренди №2 в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (земельна частка (май) власник якої помер площею 1,7721 га, у тому числі 1,7721 га ріллі.
В пункті 8 Договору оренди №2 сторони визначили, що Договір укладено на 25 років, та/або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку, без права на поновлення договору оренди землі.
Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 15 Договору оренди №2).
Цільове призначення земельної ділянки 01. землі сільськогосподарського призначення, 0101 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 16 Договору оренди №2).
Згідно пункту 39 Договору оренди №2 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації права оренди.
З матеріалів справи також вбачається, що 19.05.2025 Немирівська міська рада та ФГ «Агромрія-А» уклали Договір оренди землі (далі за текстом - «Договір оренди №3») (а.с.24-26 т.1).
Відповідно до пункту 1 Договору оренди №3 Орендодавець відповідно до рішення 64 позачергової сесії Немиріської міської ради 8 скликання від 09.05.2025 № 3338 «Про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, власники яких померли» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244, яка розташована на території Немирівської міської територіальної громади (за межами населеного пункту с. Бондурівка), Вінницького району, Вінницької області.
Згідно пункту 2 Договору оренди №3 в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (земельна частка (май) власник якої помер площею 0,9071 га, у тому числі 0,9071 га ріллі.
В пункті 8 Договору оренди №3 сторони визначили, Договір укладено на 25 років, та/або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку, без права на поновлення договору оренди землі.
Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 15 Договору оренди №3).
Цільове призначення земельної ділянки 01. землі сільськогосподарського призначення, 0101 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 16 Договору оренди №2).
Згідно пункту 39 Договору оренди №3 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації права оренди.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 461282967, дата, час формування: 22.01.2026 14:11:18) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243 площею 1,7721 га зареєстровано 21.05.2025 14:40:43 за Фермерським господарством «Агромрія-А» (а.с.17, т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 461283133, дата, час формування: 22.01.2026 14:11:47) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244 площею 0,9071 га зареєстровано 21.05.2025 14:44:59 за Фермерським господарством «Агромрія-А» (а.с.18, т.1).
Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.1.2025 у справі №902/877/25, яке не оспорювалось та набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» до Немирівської міської ради та ФГ «Агромрія-А» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права оренди.
У справі №902/877/25 розглядались вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі: площею 1,7721 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0243) і площею 0,9071 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0244), в редакції прохальної частини позовної заяви та визнання відсутнім права оренди ФГ «Агромрія-А» на зазначені земельні ділянки.
У вказаній справі №902/877/25 Господарський суду Вінницької області дійшов висновку, що заявлений предмет позову не призведе до поновлення його права користування орендованими земельними ділянками, оскільки останні вже передані в оренду іншій особі - ФГ «Агромрія-А». Задоволення заявлених вимог не відновить становища позивача, що існувало до моменту порушення, а натомість може спричинити виникнення нових спорів та, відповідно, необхідність подальших звернень до суду з іншими позовними вимогами. Таким чином, у задоволенні позову відмовлено саме з мотивів неправильного обрання позивачем способу захисту свого права.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України.
За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно зі ст.80 Земельного кодексу (надалі в тексті - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі ст.84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду землі»).
Таким чином, колегія суддів встановила, що передача земельних ділянок в оренду позивачу у 2018 році здійснена на підставі розпорядження Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області ухвалила розпорядження №117 від 04.05.2018 про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» земельні ділянки із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних чпсток (паїв) загальною площею 46,5486 га (ріллі), які розташовані на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років згідно списку що додано до вказаного розпорядження (а.с.9, 10 т.1).
На підставі вказаного розпорядження 05.05.2018 Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області та позивач уклали Договір оренди землі.(а.с.12, 13 т.1).
Як вже зазначалось, у пункті 8 Договору оренди сторони визначили, що Договір укладається на строк 7 років з урахуванням періоду основної сівозміни, але в будь-якому випадку діє до закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Звертаючись із позовом та апеляційною скаргою ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» просить суд визнати недійсним пункт 8 цього договору в частині строку на який він укладався.
Згідно приписів ч.ч.1-2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положення ст.203 ЦК України містять загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - ст.216 ЦК України.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно вимог статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України, визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За приписами ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Положеннями частини 9 статті 93 Земельного кодексу України, частини 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається з матеріалів справи, що предметом договору оренди від 05.05.2028 є земельна ділянка загальної площею 2,6792 га із числа невитребуваних земельних часток (паїв).
Умовами пунктів 14, 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.
Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.
Згідно із частинами 1, 5 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.
Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч.1 ст.5 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Положеннями статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Отже строк дії договору оренди землі є істотною умовою договору.
Порядок визначення строку дії договору оренди землі врегульовано статтею 19 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Частиною 3 статті 19 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.
Отже, частиною 1 статті 19 Закону закріплене загальне правило, яке поширюється на усі договори оренди землі, за яким строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
При цьому, у разі оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі згідно частини 3 статті 19 Закону визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.
За змістом ч.ч.6, 7 ст.19 Закону України «Про оренду землі» особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку.
Приписами частин 1-3 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частин 1-2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи ч.ч.2, 3 ст.6 та ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Такі ж висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.
Отже, свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства розкривається через співвідношення актів цивільного законодавства і договору та є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Із матеріалів справи вбачається, що положеннями пункту 8 договору оренди землі від 05.05.2018 року сторони погодили, що Договір укладається на строк 7 років з урахуванням періоду основної сівозміни, але в будь-якому випадку діє до закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції на дату укладення Договору оренди №1) цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Аналіз наведеної статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» дозволяє дійти висновку, що в ній не міститься імперативної норми яка при укладенні договору невитребуваної земельної ділянки встановлює обов`язкову умову визначати строк його дії - «на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку».
Зазначення в договорі оренди невитребуваної земельної ділянки строку його дії - «на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку» не відповідає положенню частини першої статті 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Також в даному випадку не буде дотримано умови щодо погодження сторонами договору оренди земля такої істотної умови, як строк дії договору оренди.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що умова статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» щодо якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки можуть передаватися в оренду на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку є присічним строком, зі спливом якого (отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку) договір оренди припиняється незалежно від строку дії договору, але не є строком на який сторони зобов`язані укласти такий договір.
Колегія суддів також звертає увагу, що ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» у клопотанні про поновлення Договору оренди №1, адресованому Немирівській міській раді вказував, що Договір оренди №1 укладено строком на 7 років (а.с.106 т.1).
Крім того, колегія суддів зауважує, що п.8 Договору оренди №1 містить умову, що після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Натомість 09.05.2025 рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання №3346 Немирівської міської ради Вінницької області позивачу відмовлено у поновлені договору оренди землі від 05.05.2018 щодо земельних ділянок площею 1,7721 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, площею 0,9071 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0244.
Вказане рішення органу місцевого самоврядування про відмову позивачу у продовженні договору не оспорене.
Крім того, посилання позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2025 у справі №902/877/25, від 04.11.2025 у справі №902/1031/25 та від 04.12.2025 у справі №902/872/25 колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
У справі №902/877/25 ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» відмовлено у задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі: площею 1,7721 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0243) і площею 0,9071 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0244), в редакції прохальної частини позовної заяви та визнання відсутнім права оренди ФГ «Агромрія-А» на зазначені земельні ділянки, яке зареєстроване 21.05.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номерами запису про інше речове право 60045362, 60045536 на підставі договору оренди землі від 19.05.2025. У справах №902/1031/25 та №902/872/25 предметами договорів були інші земельні ділянки.
Таким чином, пункт 8 договору оренди землі містить строк дії договору визначений роками (7 років).
Погоджена сторонами істотна умова щодо строку дії договору оренди не суперечить змісту Закону України «Про оренду землі», отже оспорюваний позивачем пункт 8 договору оренди землі відповідає вимогам законодавства.
Крім того, позивач визнавав обставину укладення договору оренди землі на строк 7 років, під час вказаного періоду користувався земельною ділянкою, не звертався щодо внесення змін до договору у цій частині та лише після відмови судом у задоволенні позовних вимог про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 05.05.2018 укладеною, заявив вимогу про визнання частково недійним пункту 8 договору у частині укладення договору «на строк 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни» з підстав невідповідності його вимогам закону.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових та фактичних підстав для визнання спірного пункту договору оренди землі недійсним згідно вимог статей 203, 215 ЦК України.
Таким чином, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню є позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги про визнання частково недійсним пункту 8 Договору оренди землі від 05.05.2018, укладеного між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», об`єктом за яким є земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, площею 1,7721 га, [номер приховано]:01:001:0244, площею 0,9071 га, в наступній редакції: «Договір укладається на строк 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни але в будь-якому випадку діє до закінчення збирання врожаю Орендарем».
Переглядаючи вимоги про витребування спірних земельних ділянок колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За змістом статті 496 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 33 Договору оренди №1 від 05.05.2028 дія Договору припиняється у разі:
- закінченням строку, на який його було укладено;
- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- отримання власником державного акту на право власності на земельну ділянку.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що сторони при укладені вказаного договору оренди досягли згоди щодо спливу строку дії договору визначеного роками (7 років). Після спливу такого строку 09.05.2025 рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання №3346 Немирівська міська рада Вінницької області відмовила у поновлені договору оренди землі від 05.05.2018.
Таким чином, орендні відносини з позивачем припинились внаслідок закінчення строку договору, а також з огляду на наявність рішення про відмову у його продовженні; речове право оренди спірних земельних у ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» припинилось ще до звернення з даним позовом.
Станом на дату звертання до суду у даній справі користувачем спірних земельних ділянок є ФГ «Агромрія-А» на підставі чинного та неоспорюваного договору оренди землі від 19.05.2025 з Немирівською міська рада Вінницької області (а.с.21-23 т.1).
Враховуючи вказане, у позивача ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» відсутнє речове право оренди на земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0243, площею 1,7721 га, [номер приховано]:01:001:0244, площею 0,9071 га, а тому відсутні підстави для задоволення позову щодо витребування вказаних земельних ділянок.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову належить залишити без змін.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011 року, пункт 58).
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.2026 у справі №902/135/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №902/135/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повна постанова складена "18" вересня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Кульчій І.М.
Суддя Хабарова М.В.