ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року Справа № 902/298/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мамченко Ю.А.
секретар судового засідання Муляр О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Чернега Ю.П.;
позивача - не з`явився;
відповідача - Озерська І.В. (в режимі відеоконфернції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року (повний текст складено 02.07.2026) у справі №902/298/25 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Виконувач обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, діючи в інтересах держави в особі Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" (далі - СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", відповідач) про:
- визнання недійсним договору оренди землі від 08.10.2012, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство";
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389083405212), припинивши право оренди;
- зобов`язання відповідача повернути Дашівській територіальній громаді в особі Дашівської селищної ради земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051, площею 21,9070 га, розташовану за межами населеного пункту на території с. Городок Дашівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що розпорядженням Іллінецької районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 366 затверджено технічні документації із землеустрою та передано в оренду відповідачу земельні ділянки водного фонду, у тому числі спірну земельну ділянку, для рибогосподарських потреб. На підставі зазначеного розпорядження між Іллінецькою районною державною адміністрацією та відповідачем 08.10.2012 укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 2.3 якого земельна ділянка передається в оренду разом із водним об`єктом (ставком) та гідроспорудою, договори оренди яких підлягали оформленню окремо.
На думку прокурора, Іллінецька районна державна адміністрація не мала передбачених законом повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду для ведення рибного господарства. Крім того, договір оренди укладено з порушенням вимог статті 51 Водного кодексу України та статті 134 Земельного кодексу України.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор вважав, що договір оренди землі від 08.10.2012 підлягає визнанню недійсним, право оренди відповідача - припиненню із скасуванням його державної реєстрації, а спірна земельна ділянка водного фонду - поверненню Дашівській територіальній громаді в особі Дашівської селищної ради.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Вінницької обласної від 22 червня 2026 року у справі №902/298/25 у позові відмовлено.
Зобов`язано Дашівську селищну раду Гайсинського району Вінницької області у порядку повороту виконання рішення, відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України, повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" у користування на умовах оренди земельну ділянку водного фонду з кадастровим № [номер приховано]:03:000:1051, площею 21,9070 га, що розташована за межами населеного пункту на території с. Городок Дашівської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, що була передана на виконання рішення суду від 10.12.2025 у справі № 902/298/25, згідно Акту приймання передачі від 05.01.2026.
У порядку повороту виконання рішення, відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України, стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" судовий збір, перерахований згідно платіжної інструкції №245 від 18.12.2025, у сумі 9 084,00 грн.
Стягнуто з Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" 28 160,40 грн понесених витрат на сплату судового збору за перегляд рішення у апеляційному та касаційному порядку.
Місцевий господарський суд, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026, дійшов висновку про наявність порушення прав Дашівської селищної ради щодо спірної земельної ділянки, однак відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.
Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду в інтересах Дашівської селищної ради як правонаступника відповідної територіальної громади, тоді як спірний договір оренди земельної ділянки укладено 08.10.2012, а право оренди відповідача зареєстровано 03.07.2014. Водночас про існування спірного договору та обставини користування відповідачем земельною ділянкою прокурору було відомо ще під час розгляду справи №11/17/2012/5003.
За висновком місцевого господарського суду, участь прокурора у зазначеній справі та наявність у її матеріалах відомостей про укладення договору оренди від 08.10.2012 свідчать про те, що прокурор мав можливість довідатися про обставини, на які посилається у цій справі як на підставу недійсності договору та повернення земельної ділянки.
Також суд зазначив, що відомості про державну реєстрацію права оренди є відкритими та загальнодоступними, а тому об`єктивна можливість встановити відповідні обставини існувала також з моменту державної реєстрації права оренди 03.07.2014.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Вінницька обласна прокуратура звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення про позовну давність та дійшов помилкового висновку щодо моменту, з якого розпочався її перебіг.
На думку прокурора, перебіг позовної давності у цій справі повинен обчислюватися з 11.08.2022 - дати державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Дашівською селищною радою, оскільки саме з цього моменту виникло порушення її права як власника земельної ділянки.
Прокурор також заперечує висновок суду про його обізнаність із порушенням інтересів держави під час розгляду справи №11/17/2012/5003, зазначаючи, що предметом спору у тій справі було використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, тоді як законність розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 366 та договору оренди від 08.10.2012 не досліджувалася.
Крім того, прокурор вважає помилковим висновок суду про можливість обчислення позовної давності з 03.07.2014 - дати державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні докази того, що прокурор або уповноважений орган фактично отримали відповідні відомості у цей час. Зазначає, що доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно працівники органів прокуратури Вінницької області отримали лише з 19.10.2020.
Поряд із цим прокурор посилається на те, що заявлені вимоги мають характер негаторного позову, спрямованого на усунення триваючого порушення права власника земельної ділянки водного фонду, а тому позовна давність до них не застосовується.
Також прокурор зазначає, що про можливі порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки та водного об`єкта йому стало відомо лише 25.04.2024 після отримання інформації Сектору Держводагентства у Вінницькій області, а достатню сукупність матеріалів для звернення до суду отримано за результатами проведених у 2024-2025 роках заходів.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
03.09.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Гайсинської окружної прокуратури надійшла заява, в якій прокурор заперечує пропуск позовної давності, зазначаючи, що Верховний Суд у справі №902/298/25 не встановив моменту, коли держава дізналася або могла дізнатися про незаконність договору. Сам факт обізнаності прокурора про договір у 2012 році не свідчить про знання його незаконності. Прокурор вважає, що суд першої інстанції передчасно застосував позовну давність, не встановивши відповідних обставин, та просить взяти до уваги дані пояснення, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
09.09.2026 Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву Гайсинської окружної прокуратури, в яких відповідач заперечує проти врахування заяви прокуратури від 03.09.2026, оскільки за її змістом вона є доповненням до апеляційної скарги, поданим після закінчення строку на апеляційне оскарження, що не передбачено ГПК України. Крім того вказує, що заява підписана першим заступником керівника Гайсинської окружної прокуратури, який не є прокурором, що подав апеляційну скаргу, та не належить до прокурорів вищого рівня. Також відповідач ставить під сумнів його повноваження на представництво інтересів прокуратури. У зв`язку з цим просить заяву залишити без розгляду.
Заяви та клопотання
Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури від 03.09.2026 № 02.51-3414вих-26 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Разом з тим частинами 1, 2 статті 161 ГПК України передбачено, що учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. На стадії апеляційного перегляду такими заявами є, зокрема, апеляційна скарга та відзив на неї.
При цьому частиною 5 статті 161 ГПК України встановлено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові письмові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити або змінити її лише протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка її подала, повинна надати докази надсилання відповідних доповнень або змін іншим учасникам справи.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 подано заступником керівника Вінницької обласної прокуратури.
Натомість 03.09.2026 до суду апеляційної інстанції подано заяву першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури № 02.51-3414вих-26, у якій наведено додаткові доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, наведено аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та фактично розширено правове обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Отже, за своїм змістом зазначена заява не стосується окремого питання, яке виникло під час апеляційного розгляду справи та потребувало б надання додаткових пояснень у розумінні частини 5 статті 161 ГПК України, а фактично є доповненням до апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів не визнавала необхідним подання прокуратурою додаткових письмових пояснень у порядку частини 5 статті 161 ГПК України.
Водночас така заява подана 03.09.2026, тобто після спливу встановленого статтею 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження та, відповідно, строку, протягом якого відповідно до частини 1 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, могла її доповнити або змінити.
Колегія суддів також враховує положення частини шостої статті 24 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої змінити, доповнити, відкликати або відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної чи касаційної скарги має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.
Як встановлено судом, апеляційну скаргу у цій справі подано заступником керівника Вінницької обласної прокуратури, тоді як заяву від 03.09.2026 підписано першим заступником керівника Гайсинської окружної прокуратури.
З огляду на передбачену законом організаційну структуру органів прокуратури перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури не є прокурором, який подав апеляційну скаргу, та не є прокурором вищого рівня щодо заступника керівника Вінницької обласної прокуратури.
Таким чином, зазначена особа не наділена правом доповнювати апеляційну скаргу, подану іншим прокурором, у порядку частини шостої статті 24 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому саме по собі наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в суді не означає наділення його спеціальним процесуальним правом на доповнення апеляційної скарги, поданої іншим прокурором, оскільки таке право прямо визначене частиною 6 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частин 1, 2 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або судом строку, а заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що подана прокурором 03.09.2026 заява за своїм змістом фактично є доповненням до апеляційної скарги, поданим поза межами встановленого законом строку на апеляційне оскарження, при цьому підстав для їх подання у порядку частини 5 статті 161 ГПК України не встановлено.
Відтак, клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури від 03.09.2026 № 02.51-3414вих-26 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а зазначена заява - залишенню без розгляду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статей 161, 266 та 269 ГПК України викладений Верховним Судом у постанові від 12.06.2024 у справі №922/2060/23, який зазначив, що додаткові письмові пояснення, які фактично є доповненням до апеляційної скарги та подані після спливу строку на апеляційне оскарження, підлягають залишенню без розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи №902/298/25 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Бучинська Г.Б., Мамченко Ю.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року у справі №902/298/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15 вересня 2026 року о 14:30 год.
В судове засідання з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явися, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.
Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" зареєстроване 23.12.2003 основним видом економічної діяльності якого є 03.12 - прісноводне рибальство, серед додаткових видів економічної діяльності є 03.22 - прісноводне рибальство (аквакультура).
Іллінецька районна державна адміністрація розглянувши клопотання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" від 14.09.2012 №117/09, представлені відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 544,0460 га, зайняті водними об`єктами (ставками), із земель водного фону на території Іллінецького району, розташованих за межами населених пунктів сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство", для рибогосподарських потреб, розроблені державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", роз`яснення Вінницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Облводгосп" від 23.01.2006 №3/55, враховуючи наявність у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" дозволу на спеціальне водокористування, договорів оренди об`єктів нерухомого майна та гідроспоруд, керуючись ст.ст.17, 59, 93, 123, 124, 125, 126, 186, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 51 Водного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 6, 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації": винесла розпорядженням №366 від 26.09.2012 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою, передачу в оренду земельних ділянок із земель водного фонду на території Іллінецького району та водних об`єктів (ставків) СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" для рибогосподарських потреб", яким:
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки водного фонду Дашівської селищної, Городоцької, Кантелинської, Купчинецької, Леухівської, Слободищенської сільських рад на території Іллінецького району сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" для рибогосподарських потреб;
- надано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" в оренду строком на 25 (двадцять п`ять) років земельні ділянки загальною площею 544,0460 га із земель водного фонду Дашівської селищної, Городоцької, Кантелинської, Купчинецької, Леухівської, Слободищенської сільських рад на території Іллінецького району та на 5 (п`ять) років водні об`єкти (ставки), розташовані за межами населених пунктів Дашів, Городок, Кантелина, Волошкове, Леухи, Слободище для рибогосподарських потреб згідно з додатком;
- за згодою сторін, встановлено щорічну плату за оренду земельних ділянок та водних об`єктів (ставків), вказаних в п.1 цього розпорядження, в розмірі 350,00 (триста п`ятдесят) гривень за 1 га землі, що становить 1,586% від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по Вінницькій області та 66 (шістдесят шість) гривень 20 копійок за 1 га водного дзеркала. Орендну плату вносити щомісячно рівними частинами. Розмір орендної плати підлягає індексації відповідно до щорічного коефіцієнта індексації вартості землі.
Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" провести укладення з райдержадміністрацією договорів оренди земельних ділянок, що підлягають державній реєстрації у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, та договорів оренди водних об`єктів; дотримуватись обов`язків земле - та водокористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України, ст.44 Водного кодексу України.
В подальшому, до даного розпорядження Іллінецькою районною державною адміністрацією, розпорядженням №134 від 12.06.2013, внесено зміни - загальну площу земельних ділянок в гектарах, які надаються в оренду, змінено з 544,0460 га на 522,1538 га.
08.10.2012 на підставі розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації №366 від 26.09.2012 між Іллінецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі № б/н від 08.10.2012 (далі - договір), згідно пункут 1 якого орендодавець надає згідно з розпорядженнями голови райдержадміністрації №366 від 26.09.2012, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для рибогосподарських потреб (товарне риборозведення), із земель водного фонду Городоцької сільської ради, за межами с. Городок, Іллінецького району, Вінницької області.
Об`єктом оренди є земельна ділянка зайнята водним об`єктом (ставком) загальною площею 21,9070 га, в тому числі: під болотами 7,5772 га, під водою 14,2752 га, під гідроспорудою 0,0546 га. Кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:03:000:1051.
Згідно п. 2.3 договору земельна ділянка передається в оренду разом з водним об`єктом (ставком) площею 21,907 га водного дзеркала та гідроспорудою, договори оренди яких оформляються окремо.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена (п. 2.4 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі щорічно 350,00 грн за 1 гектар земельної ділянки, що становить 1,586% від середньої грошової оцінки 1 га ріллі по Вінницькій області.
Договір укладено строком на 25 (двадцять п ять) років з дня його державної реєстрації у органі державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарський потреб (товарного риборозведення).
Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (п. 5.2 договору).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію на право оренди земельної ділянки здійснено 03.07.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389083405212.
Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди згідно з договором від 08.10.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку водного фонду, зайняту водним об`єктом (ставком) загальною площею 21,9070 га Городоцької сільської ради, розташованої за межами с. Городок, що передається в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" для рибогосподарських потреб.
03.07.2014 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Прокурор, посилаючись на те, що договір оренди землі від 08.10.2012 укладено з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності у Іллінецької районної державної адміністрації повноважень на передачу спірної земельної ділянки в оренду, передбачених частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України, вважає його недійсним. У зв`язку з цим, на думку прокурора, підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди відповідача, а спірна земельна ділянка - поверненню позивачу.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 у справі №902/298/25 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 08.10.2012 між Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство". Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389083405212) припинивши право оренди. Зобов`язано СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" повернути Дашівській територіальній громаді в особі Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051, площею 21,9070 га, яка розташована за межами населеного пункту на території с. Городок, Дашівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 апеляційну скаргу СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 по справі №902/298/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 по справі №902/298/25 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2026 касаційну скаргу СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №902/298/25 щодо вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права - права оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389083405212), припинивши право оренди скасовано та прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже предметом нового розгляду справи є позовні вимоги прокурора лише в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 08.10.2012 між Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" та зобов`язання СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" повернути Дашівській територіальній громаді в особі Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:1051, площею 21,9070 га, яка розташована за межами населеного пункту на території с. Городок Дашівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.
Місцевий господарський суд при новому розгляді справи, дослідивши надані докази у їх сукупності та врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026, дійшов висновку про наявність порушеного права Дашівської селищної ради щодо спірної земельної ділянки, однак відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Як встановлено матеріалами справи, предметом нового розгляду після скасування Верховним Судом рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 08.10.2012 та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку. Вимога про скасування державної реєстрації права оренди відповідача була остаточно вирішена Верховним Судом та у частині цієї вимоги судові рішення попередніх інстанцій скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Отже, під час нового розгляду суди зобов`язані врахувати правові висновки та виконати вказівки, викладені Верховним Судом у постанові від 18.03.2026 у справі №902/298/25.
При цьому Верховний Суд у пунктах 6.13-6.33 постанови від 18.03.2026 уже надав правову оцінку обставинам укладення договору оренди землі від 08.10.2012 та дійшов висновку щодо перевищення Іллінецькою районною державною адміністрацією повноважень при його укладенні. Зокрема, суд касаційної інстанції встановив, що передача в користування на умовах оренди земель державної власності водного фонду за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб належала до компетенції обласних державних адміністрацій, тоді як районні державні адміністрації відповідними повноваженнями щодо передачі таких земель для рибогосподарських потреб не наділялися.
Верховний Суд зазначив, що повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності були обмежені, зокрема, видом цільового призначення земель, а поняття "рибогосподарські потреби" не є тотожним поняттю "ведення водного господарства". Відтак передача спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту належала до компетенції обласної державної адміністрації. У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що договір від 08.10.2012 укладено з перевищенням повноважень на його укладення, що є достатньою підставою для висновку про обґрунтованість вимоги про визнання цього договору недійсним.
Таким чином, питання щодо наявності порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваного договору та правових підстав для визнання його недійсним уже отримало правову оцінку суду касаційної інстанції та не є предметом повторного вирішення під час нового розгляду справи.
Водночас Верховний Суд у пунктах 6.45-6.49 постанови від 18.03.2026 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Так, у пункті 6.46 зазначеної постанови Верховний Суд прямо вказав, що перебіг позовної давності за вимогою про визнання договору недійсним починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення такого правочину, та не триває протягом усього часу його дії. Недодержання вимог закону при укладенні договору відбувається безпосередньо в момент вчинення правочину і не може вважатися триваючим порушенням.
Одночасно у пункті 6.47 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про повернення відповідачем земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, тобто вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а не негаторною вимогою. Суд касаційної інстанції звернув увагу, що така вимога заявляється саме до учасника спірного правочину та пов`язана з наслідками його недійсності.
Отже, правова позиція Верховного Суду у цій справі виключає можливість кваліфікації заявлених позовних вимог як таких, на які позовна давність не поширюється через триваючий характер порушення.
З огляду на наведене, під час нового розгляду справи підлягає вирішенню питання про те, коли саме держава в особі відповідного суб`єкта, а з урахуванням особливостей представництва прокурором - також прокурор довідалися або об`єктивно могли довідатися про порушення права, про існування оспорюваного правочину та особу, яка його уклала, а також чи сплив встановлений законом строк позовної давності до моменту звернення з позовом.
Щодо початку перебігу позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а за частиною четвертою цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як уже зазначалося, саме положення статей 256, 257, 261, 267 ЦК України підлягають застосуванню до спірних вимог у цій справі з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у пунктах 6.45-6.49 постанови від 18.03.2026 у справі №902/298/25.
При цьому для визначення початку перебігу позовної давності закон пов`язує його не лише з моментом фактичної обізнаності особи про порушення її права, а й з моментом, коли така особа могла довідатися про відповідне порушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16 зазначила, що правило частини першої статті 261 ЦК України пов`язує початок перебігу позовної давності не лише з безпосередньою обізнаністю особи про певні обставини, а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про них. При цьому саме положення статей 256, 261 ЦК України визначають позовну давність як строк пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду в інтересах носія порушеного права.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 06.06.2023 у справі №922/4169/19, на яку безпосередньо послався Верховний Суд і в пункті 6.48 постанови від 18.03.2026 у цій справі.
Таким чином, сама по собі відсутність доказів фактичної обізнаності особи у певний момент не означає, що позовна давність не розпочала свого перебігу, якщо встановлено, що особа мала об`єктивну та реальну можливість отримати відповідну інформацію.
Щодо позовної давності у разі звернення прокурора в інтересах держави.
Особливості визначення початку перебігу позовної давності у випадку звернення прокурора в інтересах держави визначаються з урахуванням правового статусу як держави, так і органу, в інтересах якого прокурор здійснює представництво.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, якщо прокурор звертається до суду в інтересах держави від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовна давність обчислюється з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися такий уповноважений орган.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові окремо зазначила, що позовна давність обчислюється з дня, коли про порушення довідався або міг довідатися прокурор, якщо він отримав відповідну інформацію або мав об`єктивну можливість її отримати раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції. Такий підхід прямо випливає з пунктів 7.8-7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.
Отже, у цій справі для визначення початку перебігу позовної давності необхідно встановити не лише момент, коли про спірний правочин дізналася Дашівська селищна рада, а й те, чи не отримав прокурор відповідну інформацію раніше та чи мав він об`єктивну можливість довідатися про порушення права держави.
Такий підхід узгоджується і з правовою природою участі держави у цивільних та господарських правовідносинах.
Відповідно до статей 167, 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи державної влади у межах їх компетенції.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 зазначила, що держава набуває та здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах встановленої законом компетенції, а поведінка таких органів розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах.
Отже, у цій справі визначальним є не формальне зіставлення дат набуття відповідних повноважень конкретним органом місцевого самоврядування, а встановлення моменту, коли держава через уповноважених законом суб`єктів мала реальну та об`єктивну можливість дізнатися про існування оспорюваного правочину та обставини, які свідчать про його незаконність.
Щодо обізнаності прокурора про оспорюваний договір.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2012 Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області прийнято розпорядження № 366 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду ділянок із земель водного фонду на території Іллінецького району та водних об`єктів (ставків) СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" для рибогосподарських потреб".
На виконання зазначеного розпорядження 08.10.2012 між Іллінецькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, зайнятої водним об`єктом, площею 21,9070 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:1051.
Водночас факт укладення цього договору не залишався поза межами діяльності органів прокуратури.
Як правильно встановив суд першої інстанції, вже у 2012 році прокурор Іллінецького району звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Іллінецької районної державної адміністрації з позовом до СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" у справі №11/17/2012/5003 про звільнення зайнятої земельної ділянки із земель водного фонду.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 провадження у справі №11/17/2012/5003 припинено у зв`язку з відсутністю предмета спору.
При цьому, як убачається з мотивувальної частини зазначеної ухвали, судом досліджувалися обставини передачі СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" земельних ділянок із земель водного фонду, у тому числі обставини прийняття Іллінецькою районною державною адміністрацією розпорядження №366 від 26.09.2012 та укладення на його підставі договорів оренди 08.10.2012.
Отже, станом на 09.10.2012 факт укладення оспорюваного договору був відомий прокурору, який здійснював представництво інтересів держави у відповідному судовому провадженні.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що для початку перебігу позовної давності не вимагається встановлення того, що на відповідну дату особа вже здійснила повний юридичний аналіз правочину та сформувала остаточну правову позицію щодо всіх можливих підстав його недійсності.
Зміст частини першої статті 261 ЦК України свідчить, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення права та особу порушника, а не з моментом, коли вона остаточно визначила спосіб судового захисту або здійснила повний юридичний аналіз правовідносин.
У цій справі саме обставини, які стали підставою для заявлення позову про визнання договору недійсним, пов`язані з прийняттям Іллінецькою районною державною адміністрацією розпорядження № 366 від 26.09.2012 та укладенням на його підставі договору від 08.10.2012.
Таким чином, маючи інформацію про орган, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки, дату та зміст відповідного розпорядження, вид земель та їх цільове призначення, а також про укладення договору оренди, прокурор уже у 2012 році мав об`єктивну можливість перевірити питання щодо наявності у районної державної адміністрації відповідних повноважень.
Тому доводи прокурора про те, що у 2012 році йому не було відомо саме про незаконність договору, не спростовують висновку про початок перебігу позовної давності. Визначальним є те, що прокурор був обізнаний про сам правочин та обставини його укладення, які об`єктивно давали можливість перевірити дотримання вимог земельного законодавства.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з 09.10.2012 прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, мав об`єктивну можливість довідатися про обставини, які стали підставою для подальшого звернення до суду з вимогою про визнання договору недійсним.
Щодо державної реєстрації права оренди.
Крім того, навіть якщо не пов`язувати початок перебігу позовної давності з обізнаністю прокурора у межах справи №11/17/2012/5003, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що у будь-якому разі держава мала об`єктивну можливість довідатися про існування спірного договору не пізніше державної реєстрації права оренди.
Як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:000:1051 площею 21,9070 га, а 03.07.2014 зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки за СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" на підставі договору оренди землі від 08.10.2012.
Таким чином, не пізніше 03.07.2014 відомості про існування права оренди спірної земельної ділянки на підставі оспорюваного договору були внесені до державного реєстру.
При цьому колегія суддів зазначає, що посилання прокурора на відсутність у працівників органів прокуратури безпосереднього електронного доступу до відповідного реєстру не змінює висновку щодо початку перебігу позовної давності.
Відсутність спеціального електронного доступу конкретного працівника до реєстру сама по собі не свідчить про відсутність у держави можливості отримати відповідну інформацію в установленому законом порядку. Тим більше, що у цій справі висновок про об`єктивну можливість дізнатися про оспорюваний правочин ґрунтується не лише на відомостях державного реєстру, а насамперед на безпосередній участі прокурора у судовому провадженні 2012 року, у межах якого досліджувалися обставини передачі спірної земельної ділянки та укладення договору оренди.
Враховуючи загальний строк позовної давності до вимог, а також встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що щонайменше 03.07.2017 сплив строк звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди.
Водночас прокурор звернувся з позовом до суду лише 18.03.2025, тобто поза межами норм визначених статтею 257 ЦК України.
Щодо доводів про початок перебігу позовної давності з 11.08.2022.
В апеляційній скарзі прокурор пов`язує початок перебігу позовної давності з 11.08.2022 - датою державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Дашівською селищною радою. На думку прокурора, саме з цього моменту Дашівська селищна рада набула можливості реалізовувати повноваження щодо спірної земельної ділянки, а тому саме з цієї дати слід обчислювати позовну давність.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.
Як уже зазначалося, Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 у цій справі встановив, що порушення вимог закону, яке є підставою для визнання договору недійсним, відбувається безпосередньо в момент його укладення, а перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про відповідний правочин.
Отже, для вирішення питання про дотримання позовної давності у цій справі визначальним є момент, коли держава мала або могла мати інформацію про укладення оспорюваного договору та обставини його укладення, а не момент, коли внаслідок зміни законодавства чи адміністративно-територіального устрою відповідні повноваження щодо земельної ділянки перейшли до іншого органу.
Сам факт переходу у 2022 році права комунальної власності на земельну ділянку до Дашівської селищної ради не є новим порушенням права, тотожним тому порушенню, яке виникло при укладенні договору від 08.10.2012 з перевищенням повноважень.
Зміна органу, через який держава або територіальна громада здійснює відповідні повноваження щодо майна, сама по собі не перериває та не поновлює перебігу позовної давності та не створює нового строку для оскарження правочину, укладеного у 2012 році.
Необґрунтованими є також доводи прокурора про те, що вимога про повернення земельної ділянки має негаторний характер і тому може бути заявлена протягом усього часу існування порушення.
Верховний Суд у пункті 6.47 постанови від 18.03.2026 у справі №902/298/25 прямо визначив, що вимога про повернення земельної ділянки у цій справі є похідною від вимоги про визнання недійсним договору від 08.10.2012, тобто вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а не негаторною вимогою.
Відтак правова природа цієї вимоги не може бути повторно переоцінена під час нового розгляду справи всупереч висновку суду касаційної інстанції.
Оскільки вимога про повернення земельної ділянки є похідною від основної вимоги про визнання договору недійсним, сплив позовної давності щодо основної вимоги має правове значення і для похідної вимоги про повернення земельної ділянки.
Тому посилання прокурора на те, що фактичне користування відповідачем земельною ділянкою продовжується, а отже порушення є триваючим, не може бути підставою для незастосування позовної давності, оскільки така аргументація суперечить безпосередньому висновку Верховного Суду щодо юридичної природи заявленої вимоги.
З урахуванням установлених у справі обставин та наведених вище висновків суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на момент звернення прокурора з позовом 18.03.2025 загальний трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, сплив.
При цьому доказів наявності об`єктивних обставин, які б перешкоджали державі або уповноваженим суб`єктам звернутися до суду в межах установленого законом строку, матеріали справи не містять. Посилання прокурора на те, що про незаконність договору стало відомо лише у 2022 році, фактично пов`язане не з моментом виникнення об`єктивної можливості довідатися про порушення, а з моментом, коли прокурором було здійснено юридичну оцінку вже відомих обставин та сформовано відповідну правову позицію. Однак такі обставини самі по собі не можуть змінювати визначений статтею 261 ЦК України момент початку перебігу позовної давності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені прокурором вимоги пред`явлено після спливу встановленої законом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що з огляду на приписи частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах вимог та заперечень учасників справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування чи зміни не встановлено.
Місцевий господарський суд під час нового розгляду справи належним чином врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026 у справі №902/298/25, правильно визначив юридичну природу заявлених вимог та обґрунтовано застосував наслідки спливу позовної давності.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За таких обставин апеляційна скарга Вінницької обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/298/25 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року у справі №902/298/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.09.2026.
Головуюча суддя Кульчій І.М.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Мамченко Ю.А.