Справа № 138/2089/25
Провадження № 22-ц/801/2186/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 138/2089/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринькова Є. В. на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Київської Т. Б. від 07 липня 2026 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у праві власності на житловий будинок, визнання права власності на нерухоме майно, компенсацію вартості частки у праві власності на житловий будинок,
встановив:
01 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області позов до ОСОБА_2 , за яким просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та визнати право власності на цю частку за нею з виплатою компенсації вартості частки ОСОБА_2 у розмірі 77 839 грн 00 к.
Покликалась на те, що з ОСОБА_2 протягом тривалого часу перебуває у неприязних стосунках, в будинку та не проживає. Наразі відповідачка зайняла кімнату, площею 23,3 кв. м, позивачці залишилось лише 29,1 кв. м площі будинку, що явно не співмірно з частками сторін у праві власності на нього. Добровільно дійти згоди щодо перерозподілу житлової площі вони не можуть, що призводить до систематичного виникнення конфліктів. Згідно з висновком експерта від 10 червня 2025 року технічно виділити частину будинку, яка б відповідала частці в розмірі 1/8 неможливо. Припинення права на частку ОСОБА_2 у праві власності на будинок з виплатою компенсації вартості цієї частки не завдасть їй значної шкоди, тому що вона постійно проживає за іншою адресою.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито.
07 липня 2026 року Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №138/198/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим будинком.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що можливість / неможливість встановлення порядку користування спірним майном кожною зі співвласниць буде мати значення для правильної та об`єктивної оцінки доводів кожної із сторін у цій справі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гриньков Є. В., посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не навів мотивів неможливості розгляду справи до розгляду іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства з огляду на предмет та підставу позову у цих справах. Вказував, що докази, на підтвердження підстав цього позову є у справі, а наявність технічної можливості / неможливості спільного користування спірним нерухомим майном не входить до предмету доказування у справі про припинення права на частку у праві власності на майно.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Борусевич С. Й. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права відповідно до обставин справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статтей 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права (стаття 379 ЦПК України).
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі суд виходив із наявності в провадженні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільної справи №138/198/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим будинком.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Згідно з частинами першою та другою статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, загальний строк розгляду справи позовного провадження судом першої інстанції, з урахуванням строку підготовчого провадження (частина третя статті 189 ЦПК України) не повинен перевищувати дев`яноста днів з часу постановлення ухвали про відкриття провадження у справі (ста двадцяти днів у виняткових випадках, у разі заявлення клопотання однією із сторін про продовження строку підготовчого провадження).
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У справі, яка переглядається, предметом спору є припинення права на частку у праві власності на житловий будинок.
Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про встановлення порядку користування цим будинком.
Проте суд, на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про встановлення порядку користування житловим будинком виключає можливість на підставі поданих доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги, та можливості застосування передбаченого статтею 365 Цивільного кодексу України способу захисту прав співвласника майна на припинення права на частку іншого співвласника, оскільки ОСОБА_1 пред`явлено позов саме з тих підстав, що частка відповідачки є незначною і в натурі виділена бути не може, річ є неподільною, що встановлено висновком експерта; припинення права на частку не завдасть значної шкоди відповідачці, тому що вона постійно проживає за іншою адресою; а спільне володіння і користування майном є неможливим через особистісну неприязнь сторін (а не технічну неможливість спільно користуватись майном). Заперечуючи ж проти позову відповідачка вказувала на те, що позбавлення права на частку завдасть її значної шкоди, тому що цей будинок є її єдиним житлом. Отже саме ці обставини, а не технічна можливість / неможливість спільно використовувати житловий будинок є предметом доказування у цій справі.
Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивачки на розумні строки розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринькова Є. В. задовольнити.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук