Справа № 127/33899/25
Провадження № 22-ц/801/1522/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 127/33899/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Пономаренком Денисом Юрійовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 13 квітня 2026 року суддею Березовською О. А. у м. Вінниця, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9962072 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 13 200 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Договір підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора 42134.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання та 13.09.2024 через ТОВ «ПРОФІТГІД» перерахувало грошові кошти на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .
16.04.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ`та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №16042025-МК/Юніт Капітал, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.04.2025 за договором факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал та Акту приймання-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором.
Оскільки відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку в останнього виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка на момент подання позовної заяви становить 38 449, 40 грн, з яких: 13 200 грн заборгованість по кредиту; 19 749, 40 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом, 5 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
За таких підстав, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9962072 від 13.09.2024 у сумі 32 949, 40 грн, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору - 2 422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу -7 000 грн.
13.04.2026 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вкзаний вище позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пономаренка Д. Ю. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить стягнути з позивача документально підтверджені судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що сума заборгованості за нарахованими процентами 19 749,40 грн майже вдвічі перевищує суму основного боргу 11 000 грн, що суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості.
Вказує, що положення кредитного договору №00-9962072 від 13.09.2024 про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 2 200 грн є нікчемними.
Також вважає, що стягнуті за рішенням суду першої інстанції витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 300 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін за таких підстав.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом установлено, що 13.09.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9962072. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 42134 про що свідчить п. 9 договору, в якому зазначені адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до пункту 1.1. договору, за цим договором кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 11 000 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 08.09.2025 згідно з умовами п. 3.5. цього договору ( пункти 1.2., 1.3. кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.5., підпунктів 1.5.1., 1.5.2. кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0, 94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0, 85% від суми кредиту за кожен день користування кредитом надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною в п. 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту).
Відповідно до п. 1. 6. кредитного договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20, 00% від суми кредиту, що складає: 2 200 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.
Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/ видачі кредиту: 13.09.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 11 000, 00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.8. кредитного договору).
Відповідно до пункту 6.4. кредитного договору, у разі невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаній сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку:
-на другий день невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 550 грн;
-на п`ятий день невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1 100 грн;
-на десятий день невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1 650 грн;
- на двадцять перший день невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1 100 грн;
-на сороковий день невиконання та/ або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1 100 грн.
Сторонами також було узгодженого Графік платежів (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки), який є Додатком №1 до кредитного договору №00-9962072 від 13.09.2024, який містить умови аналогічні зазначеним в кредитному договорі. Крім того, сторонами визначено дати платежів з урахуванням 25 днів у розрахунковому періоді, проценти за користування кредитом становлять 36 976, 50 грн, реальна річна процентна ставка 2 028, 44%, загальна вартість кредиту 50 176, 50 грн. Графік платежів підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42134.
Сторонами 13.09.2024 підписаний Паспорт споживчого кредиту, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 07091.
Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір 00-9962072 від 13.09.2024 ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 42134, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - [телефон приховано].
З листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.11.2025 вих. №20.01.0.0.0/7-251127/84556-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по рахунку НОМЕР_3 відбулось зарахування в сумі 11 000, 00 грн. Зарахування цієї суми також вбачається з виписки б/н за період з 13.09.2024 по 18.09.2024 на ім`я ОСОБА_1 .
Також переказ грошових коштів відповідачу платником ТОВ «МАКС КРЕДИТ» підтверджується підтвердженням, наданим ТОВ «ПРОФІТГІД» у додатку №1.
З Детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9962072 від 13.09.2024, укладеним з ОСОБА_1 , убачається, що сума загальної заборгованості - 32 949, 40 грн, сума заборгованості за основним зобов`язанням - 11 000 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 19 749, 40 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями - 2 200 грн, штрафні санкції згідно з умовами договору - 5 500 грн.
13.09.2024 надано кредит в сумі 11 000 грн та нараховано комісію в сумі 2 200 грн. Проценти нараховані в період з 13.09.2024 по 16.04.2025 включно.
В період з 13.09.2024 по 07.10.2024 проценти нараховані в сумі 93, 50 грн в день. 08.10.2024 погашено кредит на суму 2 337, 50 грн.
З 08.10.2024 по 16.04.2025 проценти нараховані в сумі 103, 40 грн в день. В цей період неодноразово здійснюється донарахування відсотків в різних сумах.
Нараховані штрафні санкції: 04.11.2024 в сумі 550 грн, 07.11.2024 - 1 100, 00 грн, 12.11.2024 - 1 650, 00 грн, 23.11.2024 - 1 100 грн, 12.12.2024 - 1 100 грн.
В розрахунку врахований платіж: 08.10.2024 - 2 337, 50 грн.
16.04.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За цим договором ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, у тому числі, яке воно мало за договором №00-99622072 від 13.09.2024, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025.
З Витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до договору факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал вбачається, що під номером 1531 вказаний договір №00-9962072, укладений з ОСОБА_1 13.09.2024, дата закінчення договору 08.09.2025, загальна заборгованість по тілу кредиту - 13 200 грн, загальна заборгованість по звичайним відсоткам - 19 749, 40 грн, штрафні санкції згідно умов договору - 5 500 грн, загальна сума заборгованості (по тілу та відсотках без урахування штрафних санкцій) - 32 949, 40 грн, кількість днів прострочення - 165.
Передача грошових коштів фактором клієнту за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №422 від 21.04.2025.
Згідно з Випискою з особового рахунка за кредитним договором № 00-9962072 від 13.09.2024 станом на 01.10.2025 заборгованість за вказаним договором не погашена і складає за період з 16.04.2025 по 01.10.2025 - 38 449, 40 грн, з яких: прострочене тіло 13 200 грн, прострочене відсотки - 19 749, 40 грн, штрафні санкції - 5 500 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав вище зазначений кредитний договір в електронній формі з первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ», підписавши його з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Форма договору, порядок його укладання відповідає вимогам ЦК України, Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію». Сторонами визначені всі істотні умови кредитного договору.
Загальна сума заборгованості за розрахунком первісного кредитора становить 38 449, 40 грн, яка включає суму заборгованості за основним зобов`язанням - 11 000 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 19 749, 40 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями - 2 200 грн, штрафні санкції згідно з умовами договору - 5 500 грн.
Відповідач свій розрахунок заборгованості суду не надав. Судом перевірений розрахунок заборгованості, виконаний первісним кредитором, який відповідає умовам кредитного договору.
Судом установлено, що у порушення умов указаного кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірах та на умова, визначених укладеним договором, чим порушив права позивача, а отже суд вбачає підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Суд звернув увагу на те, що в тексті позовної заяви позивачем включено в суму заборгованості штраф в сумі 5 500, 00 грн, однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути заборгованість в сумі 32 949, 40 грн, тобто про стягнення штрафу позивач суд не просить.
Ураховуючи положення ст. 13 ЦПК України та встановивши розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 38 449, 40 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 32 949, 40 грн.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки факт укладення кредитного договору жодною із сторін не оспорюється, а судове рішення фактично оскаржується в частині правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також сплати комісії та розміру судових витрат, то апеляційний суд в силу статті 367 ЦК України переглядає рішення лише в цій частині.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості за нарахованими процентами 19 749,40 грн майже вдвічі перевищує суму основного боргу 11 000 грн, що суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості, колегія суддів звертає увагу на таке.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України.
Позовних вимог про визнання недійсним правочину чи окремих його умов ОСОБА_1 не заявляв.
Згідно з п. 1.5.2.договору знижена процентна ставка становить 0,85 (нуль цілих 85 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту).
Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).
У разі здійснення Позичальником платежу не пізніше наступного дня за
першою Періодичною Датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору, до Позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (Знижена процентна ставка) на Стандартну процентну ставку, розмір якої зазначено в п.1.5.2. цього Договору. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання від Кредитодавця індивідуальної знижки (застосування Зниженої процентної ставки), користування Кредитом для Позичальника здійснюється за Стандартною процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.5.1. цього Договору.
Згідно з п. 1.5.4 договору у разі невиконання Позичальником умови Програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати Позичальником нарахованих процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору, розрахованих за Зниженою процентною ставкою, Позичальник з дати видачі Кредиту сплачує проценти за Стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.5.1. цього Договору.
Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів установила, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» проценти нараховані ОСОБА_1 в період з 13.09.2024 по 07.10.2024 в сумі 93, 50 грн (0, 85%) в день (перші 25 днів). 93, 50*25 днів=2 337, 50 грн.
08.10.2024 вказана вище сума нарахованих процентів сплачена ОСОБА_1 , що вказано в розрахунку.
З 08.10.2024 по 16.04.2025 проценти відповідачу нараховані в сумі 103, 40 грн (0, 94%) в день, тобто за 191 день. 103, 40 грн*191 день=19 749, 40 грн.
Таким чином, відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки їх нарахування здійснено у відповідності до умов укладеного договору. При цьому, відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості позивача в частині нарахування процентів.
Окрім того, надуманими є доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув комісію за видачу кредиту за договором №3156928.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача комісії у розмірі 2 200 грн, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору № 00-9962072 від 13.04.2024 та не суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо доводів відповідача про неспівмірність визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить із такого.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 15 ЦПК України.
Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 329/766/18.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Як убачається із змісту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткову угоду № 25770872733 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025, що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025.
Разом із тим, установивши неспівмірність заявленої суми витрат зі складністю справи, суд першої інстанції не стягнув весь розмір заявленої суми, а, реалізувавши повноваження, передбачені частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, зменшив його до 3 300 грн.
Таким чином, наведені апелянтом доводи фактично вже були враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв`язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Пономаренком Денисом Юрійовичем, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.
Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк