Справа № 626/2665/26
Провадження № 2-а/626/26/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
14.09.2026 м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині в порядку спрощеного провадження, за відсутністю сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Позиція позивача
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Головашич Ю.О., звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 02 квітня 2026 року за № 72 про накладення на позивача, ОСОБА_1 , штрафу у сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що постановою №72 по справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. З прийнятою постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення він не погоджується. Вказує, що про існування оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 23 липня 2026 року, отримавши по пошті замовну кореспонденцію від Кегичівського ВДВС у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2026 року № 81160388 з ідентифікатором доступу. 24 липня 2026 року між адвокатом, ОСОБА_3 , та позивачем, ОСОБА_1 , був укладений договір про надання правничої допомоги. Отримавши доступ до виконавчого провадження за № 81160388 в електронному вигляді, ОСОБА_3 , 24 липня 2026 року разом з позивачем змогла ознайомитися з самою постановою № 72 від 02.04.2026 року. Відповідно до даної постанови ОСОБА_1 14.01.2026 року не прибув за повісткою № 6088162 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, чим порушив вимоги пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які визначені у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а також абз. 8 ч. 3, абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку. Про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про відсутність адресата за вказаною адресою».
Представник позивача зазначає, що згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Але, позивач, ОСОБА_1 , не є призовником, не є військовозобов`язаним, та не є резервістом. 12 лютого 2024 року позивач, ОСОБА_1 , був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що свідчить відповідна відмітка на тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . Таким чином, позивач, ОСОБА_1 , не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку 12 лютого 2024 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.
Крім того зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення в присутності позивача, ОСОБА_1 , не складався, ОСОБА_1 не обізнаний про наявність такого протоколу. Позивач жодної повістки про розгляд даної справи не отримував, жодним чином не був провідомлений.
Рух справи в суді
Ухвалою судді від 24.08.2026 року відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження, поновлено позивачу строк на оскарження постанови та призначено справу до судового розгляду.
Заяви учасників процесу по суті справи
Від відповідача по справі ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги просить залишити без задоволення вказуючи, що постанова №72 від 02.04.2026 року повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП та винесена обґрунтовано і законно, при розгляді справи були враховані усі обставини. Вказують, що позивач знав про дату розгляду справи безпосередньо з тексту протоколу від 23.03.2026 року, де зафіксовано його особистий запис про відмову від підпису. Позивач звернувся до суду зі значним пропуском передбаченого законом 10 денного строку. ОСОБА_1 , відповідно до облікових даних перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 Відомості щодо ступеня придатності та наявності права на відстрочку від мобілізації згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в облікових даних відповідача відсутні, являється порушником правил військового обліку. 14.01.2026 року о 09:00 годині ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних з військовообліковими даними Державного реєстру. Під час перевірки Державного реєстру було виявлено, що відповідач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 6088162, яка була 22.12.2025 року централізовано сформована в Державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв`язку. Як вказано в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (Форма 119 АТ «УКРПОШТА») повістка подана поштовому оператору 22.12.2025 о 16:38 год для відправлення відповідачу на адресу, яка відповідає його обліковим даним в Державному реєстрі. В поштовому відправленні міститься повістка і опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення (Форма 107П АТ «УКРПОШТА»), що підтверджує надсилання відповідачу саме повістки №6088162 від 22.12.2025 на одному аркуші. Інформація в поштовому відправленні та порядок надсилання відповідачу повістки, сформованої за допомогою Державного реєстру, відповідають вимогам пункту 30-3 Порядку № 560. 16.01.2026 року на рекомендоване поштове відправлення з повісткою оператором об`єкта поштового зв`язку була наклеєна Довідка про причини повернення/ доставлення з якої слідує, що поштове відправлення повертається у зв`язку з тим, що «одержувач відсутній за вказаною адресою» (Форма 20 АТ «УКРПОШТА») прикріплена до поштового відправлення). Таким чином, повістка про виклик відповідача для уточнення облікових даних була надіслана відповідачу відповідно до вимог Порядку № 560 і відповідач вважається таким, що був належним чином оповіщений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 (пункт 41Порядку № 560).
Позивач обґрунтовує позов тим, що 12.02.2024 року він був виключений з військового обліку, а тому вважає себе звільненим від обов`язків щодо дотримання правил військового обліку. Але, відповідно до актуальних облікових даних відповідача та Єдиного державного реєстру «Оберіг», ОСОБА_1 наразі перебуває на військовому обліку, має статус військовозобов`язаного та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. В умовах правового режиму воєнного стану (особливого періоду) норми чинного законодавства в повному обсязі покладають на нього обов`язки щодо дотримання правил військового обліку.
23 березня 2026 року позивач особисто та безпосередньо перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протокол за ч. 3 ст. 210 КУпАП складався уповноваженою посадовою особою у повній присутності самого позивача. Під час складання протоколу позивачу було детально роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також безпосередньо у тексті протоколу позивачу було чітко доведено до відома місце, дату та час розгляду справи - 02 квітня 2026 року. Після ознайомлення з текстом протоколу позивач власноруч виконав безпосередній письмовий запис у бланку протоколу: «Я відмовляюсь протокол підписувати». Позивач, будучи належним чином повідомленим про засідання на 02.04.2026 р., до ТЦК та СП не з`явився. Постанова винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Враховуючи викладене ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскільки заяв та клопотань про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення не надходило, справу було розглянуто за відсутності позивача, а постанову надіслано засобами поштового зв`язку.
Від представника позивача, адвоката Головашич Ю.О., надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначила, що позивач, ОСОБА_1 не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з військового обліку 12.02.2024 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується відміткою на тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .
Згідно наданої повістки № 6088162 від 22.12.2025 року вбачається, що адреса позивача зазначена: « АДРЕСА_2 ». Така ж адреса міститься й в поштових чеках про відправлення. Але ж, дійсна адреса реєстрації позивача є наступною: « АДРЕСА_3 ». Правильна адреса фігурує як в протоколі про адміністративне правопорушення від 23.03.2026 року, так і в оскаржуваній постанові. Тобто, відповідач відправив повістку не за тією адресою. Даний факт свідчить, що відповідачем не надано належних доказів доведення до відома позивача змісту відповідної повістки, та взагалі не доказано, що позивачу направлялася повістка за його адресою реєстрації. Також, відсутній опис вкладень до поштового відправлення.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. У повідомленні мається відмітка, що адресат відсутній, адже дійсно позивач відсутній по АДРЕСА_4 , так як є зареєстрований по АДРЕСА_3 . Окрім того, дана відмітка «адресат відсутній» не засвідчена підписом працівника об`єкта поштового зв`язку, а також не містить відбитку поштового пристрою.
Відповідачем так і не було надано жодних належних доказів того, що 28.04.2026 року відповідач відправляв поштою позивачу саме оскаржувану постанову та на яку адресу, з огляду на той факт, що повістка була відправлена за невірною адресою.
Також позивач не погоджується щодо всіх посилань відповідача з приводу особистої присутності при складанні протоколу та належного повідомлення про розгляд справи.
Клопотання учасників судового процесу та інші процесуальні дії
В судове засідання позивач та його представник, адвокат Головашич Ю.О., не з`явились, від представника позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують на задоволенні позову наполягають.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач свою позицію щодо позову висловив у відзиві на позовну заяву в якому просять відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та від них маються в матеріалах справи клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а отже на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності сторін в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка суду.
Відповідно до фабули викладеного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено, що 23.03.2026 року під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_9 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виявлено факт порушення правил військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 .
За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 22.12.2025 було сформовано повістку №6088162 на ОСОБА_1 відповідно до п. 30-2 постанови КМУ України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» зазначена повістка, що була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів централізовано надрукована і надіслана ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим повідомленням з описом вкладання та повідомленням про вручення.
ОСОБА_1 не прибув 14.01.2026 року по повістці №6088162 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ України від 30.12.2022 року №1487, а також абз. 8, ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинив порушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме порушення призовниками, військовозобов`язаним, резервістами правил військового обліку. Про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідмленням про відсутність адресата за вказаною адресою.
В позовній заяві позивач вказує, що він не має статусу військовозобов`язаного, оскільки його було виключено з військового обліку 12.02.2024 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується відміткою на тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , так як ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст. 286 КК України. Відповідно до ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не зобов`язано таку особу повторно ставити на військовий облік. Вказує, що хоча така норма на даний час не діє, однак він не втратив свій набутий статус виключеного з обліку.
З цього приводу, суд зазначає, що статтею 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
При цьому, закон розмежовує поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку".
Зняття з військового обліку - це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов`язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов`язаний продовжує виконувати обов`язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати на військовий облік в іншому органі, до прикладу в ТЦК та СП іншої області або ж в консульстві України в іншій країні.
В свою чергу, виключення з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку. Зокрема, така особа після виключення з обліку не зобов`язана проходити ВЛК.
Так, відповідно до п. 6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Така підстава на виключення з військового обліку існувала до 18.05.2024.
Водночас, 18.05.2024 законної сили набрав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який у значній мірі змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі змінилися умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Так, вказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовослужбовців на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовослужбовців, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Суд зазначає, що у статті 23 Закону № 3543 визначений перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте виключені з військового обліку чоловіки, які були засуджені за тяжкий злочин, не підпадають під жодну із зазначених у статті категорій.
Згідно з ч. 2 ст.4 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до ст.368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 39 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
За приписами п.4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на час розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Водночас, у зв`язку з набранням чинності змін до ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Закону № 3633-IX від 11.04.2024), внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №932 від 16.08.2024 ОСОБА_1 автоматично поставлено на облік, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки він не досягнув 60-річного віку, а отже повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 3633-IX передбачено, що особи які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Обов`язком кожного громадянина України є захист Батьківщини.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених у Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ України від 30.12.2022 року №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів
Відповідач зазначає, що позивач вважається належним чином повідомлений про необхідність з`явитися 14.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідач зазначає, що 16.01.2026 року на рекомендоване поштове відправлення з повісткою оператором об`єкта поштового зв`язку була наклеєна Довідка про причини повернення/ доставлення з якої слідує, що поштове відправлення повертається у зв`язку з тим, що «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Але з наданих відповідачем копії повістки, конверту та зворотнього повідомлення, яким було направлено повістку ОСОБА_1 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.01.2026 року, встановлено, що повістку було направлено за адресою: АДРЕСА_3 . Хоча позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Дана адреса також зазначена і протоколі № 72 про адміністративне правопорушення від 23.03.2026 року, і в постанові № 72 від 02.04.2026 року. Тобто відповідачем було направлено повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.01.2026 року на невірну адресу позивача, що не може вважатися належним повідомлення позивача.
Справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП була розглянута відповідачем за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Щодо дотримання порядок виклику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідач стверджує, що 23 березня 2026 року позивач особисто та безпосередньо перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протокол за ч. 3 ст. 210 КУпАП складався уповноваженою посадовою особою у повній присутності самого позивача. Під час складання протоколу позивачу було детально роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також безпосередньо у тексті протоколу позивачу було чітко доведено до відома місце, дату та час розгляду справи - 02 квітня 2026 року. Після ознайомлення з текстом протоколу позивач власноруч виконав безпосередній письмовий запис у бланку протоколу: «Я відмовляюсь протокол підписувати». Позивач, будучи належним чином повідомленим про засідання на 02.04.2026 р., до ТЦК та СП не з`явився. Постанова винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Позивач категорично заперечує свою присутність 23 березня 2026 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки:
«………закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…….».
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в якому містились роз`яснення його прав, а також зазначена дата, час та місце розгляду справи. Крім того з наданих відповідачем пояснень у відзиві, відповідач не зазначає, що позивачу направлялась повістка про розгляд справи про адміністративне правопорушення, вказуючи на те, що присутність особи при складанні протоколу, є достатньою підставою вважати, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Доказів на підтвердження дотримання відповідачем процедури розгляду адміністративної справи, а саме: повідомлення про дату та час її розгляду, роз`яснення особі прав, з`ясування відповідачем обставин, передбачених ст.280 КУпАП, на що посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, відповідачем не надано і доводів позивача з цього приводу не спростовано.
Отже, в порушення вищевикладених норм відповідач не забезпечив повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, розглянув справу за його відсутності, що позбавило ОСОБА_1 права на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов`язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Судом встановлено, що розгляд матеріалу відносно ОСОБА_1 відбувся без належного його повідомлення про місце розгляду справи, у зв`язку із чим він не міг скористатися своїми правами передбаченими Конституцією України та КУпАП, зокрема, мати професійну правову допомогу, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату та час розгляду справи, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Отже, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Крім того, відповідач зазначив, що так як позивач не з`явився на розгляд справи 02.04.2026 року, копія винесеної постанови № 72 була направлена на його адресу реєстрації ( АДРЕСА_3 ) засобами поштового зв`язку. Направлення підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» про відправлення рекомендованого листа за трек-номером R645010005966 (копія додається).
Дослідивши надану квитанцію АТ «Укрпошта» про відправлення рекомендованого листа ОСОБА_1 за трек-номером R645010005966 не можливо встановити на яку саме адресу було направлено лист, так як зазначено лише населений пункт Тавежня. Крім того, не можливо встановити, що саме містив даний лист, так як відсутній опис вкладення даного листа.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тож, в ч. 3 ст. 286 КАС України наведено вичерпний перелік способів захисту порушеного права судом за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Висновки за результатами розгляду справи
З вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закриттю.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст.257-263, 286 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №72 від 02.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 17000,00 грн і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя