Справа № 354/581/25
Провадження № 22-ц/4808/1661/26
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представників апелянта та ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання права особистої приватної власності на майно, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Яремчанського міського суду від 02 липня 2026 року під головуванням судді Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче,
в с т а н о в и в:
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання права особистої приватної власності на майно.
Просив визнати за ним права особистої приватної власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0637 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 299,4 кв.м., житловою площею 95,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:16:008:0393, площею 0,0499 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Яремчанського міського суду від 02 липня 2026 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 .
У апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» посилається на незаконність ухвали суду.
Зазначає, що при постановленні ухвали суд керувався п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, згідно якої суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.
Однак, закон прямо визначає часову межу реалізації такого процесуального права як подання заяви про залишення позову без розгляду - виключно до початку розгляду справи по суті.
Як вбачається з матеріалів цієї справи ухвалою суду першої інстанції від 09 грудня 2025 року було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Після постановлення зазначеної ухвали суд перейшов до стадії розгляду справи по суті.
Представником позивача подавалися додаткові письмові докази із клопотанням про їх долучення, яке обґрунтовувалося неможливістю подання таких доказів під час підготовчого провадження. Саме таке обґрунтування свідчить про усвідомлення самим позивачем того, що підготовче провадження вже завершене, а справа перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Крім того, у судовому засіданні від 12.05.2026 учасниками справи надавалися пояснення щодо заявлених вимог та заперечень, що також підтверджує розгляд справи по суті.
Таким чином, на момент звернення представника позивача із заявою про залишення позову без розгляду визначена п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України процесуальна стадія вже була завершена.
За таких обставин, у суду першої інстанції після початку розгляду справи по суті за заявою позивача про залишення позову без розгляду, не було передбачених процесуальним законом підстав для застосування зазначеної норми.
Після переходу суду до цієї стадії процесу позивач вправі реалізувати інше процесуальне право, зокрема, відмовитися від позову, що є підставою для закриття провадження у справі.
Таким чином, суд першої інстанції застосував норми процесуального права, які не могли бути застосовані у цій справі з огляду на стадію розгляду справи.
Неправильне застосування судом норм процесуального права є істотним, оскільки безпосередньо впливає на обсяг процесуальних прав сторін та правові наслідки завершення судового провадження.
Оскільки, залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з тотожними вимогами після усунення відповідних обставин.
Натомість закриття провадження у справі у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову має інші процесуальні наслідки, зокрема виключає можливість повторного звернення до суду між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав.
Отже, постановивши ухвалу про залишення позову без розгляду після початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції фактично змінив встановлені законом процесуальні наслідки реалізації позивачем своїх процесуальних прав.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що на момент подання представником позивача заяви про залишення позову без розгляду суд уже перейшов до стадії розгляду справи по суті, є передчасними, необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт фактично ототожнює закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду із початком розгляду справи по суті. Однак такі процесуальні дії не є тотожними.
Сам по собі факт постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду ще не свідчить про те, що суд фактично розпочав розгляд справи по суті. Для застосування пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України визначальним є саме фактичний початок розгляду справи по суті, а не процесуальний перехід до відповідної стадії.
Суд фактично здійснював розгляд процесуальних питань, необхідних для належної підготовки матеріалів справи, а не безпосередній розгляд заявлених позовних вимог.
Подання клопотання про долучення доказів та вирішення судом питання щодо їх прийняття є процесуальними діями, спрямованими на забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин справи, однак саме по собі не означає, що суд перейшов до безпосереднього розгляду позовних вимог по суті.
Наведені в апеляційній скарзі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта та не підтверджують того, що на момент подання заяви про залишення позову без розгляду суд фактично розпочав розгляд справи по суті.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
Також слід звернути увагу на відсутність порушених прав та законних інтересів ТзОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції.
Повернення цієї справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, не сприятиме захисту жодних прав ТзОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», а лише призведе до безпідставного зволікання, затягування судового процесу та покладення додаткового фінансового й часового навантаження на учасників справи у спорі, від продовження розгляду якого сам позивач послідовно відмовився.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник апелянта адвокатка Бурдюг Т.В. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_1 адвоката Шургот О.В. вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що заява представника позивача від 01.07.2026 подана нею до початку розгляду справи по суті, тому суд її задовольнив.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Яремчанського міського суду від 09.12.2025 закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання права особистої приватної власності на майно і справу призначено до розгляду на 14 січня 2026 року з викликом учасників справи.
Після постановлення цієї ухвали розгляд справи відкладався судом неодноразово. У процесі розгляду справи представник позивача подавала суду додаткові докази і клопотання про їх доручення з обґрунтуванням неможливості їх подання на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до даних протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 12.05.2026 (а.с. 149-154 т.2) головуюча у справі оголосила про початок розгляду справи по суті, учасники справи давали пояснення по суті позову і після їх пояснень суд оголосив перерву в судовому засіданні до 09.06.2026, яке у цей день не відбулося. У зв`язку з цим розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладено на 02.07.2026.
До початку судового засідання, призначеного на 02.07.2026 представник заявника ОСОБА_1 адвокатка Шургот О.В. через систему «Електронний суд» 01.07.2026 направила суду заяву про залишення позову без розгляду і ухвалою Яремчанського міського суду від 02.07.2026 заяву представника ОСОБА_1 адвокатки Шургот О.В. задоволено і позовні вимоги у цій справі залишено без розгляду.
Таким чином, розпочавши розгляд цієї справи по суті, заява представника позивача про залишення позову без розгляду подана після початку розгляду справи по суті і в суду першої інстанції не було підстав для її задоволення та залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у судовому засіданні 12.05.2026 не розпочав розгляд справи по суті, а лише розглядав клопотання представника позивача, не заслуговують на увагу, суперечать даним протоколу судового засідання, тому судом апеляційної інстанції не приймаються і є недостовірними.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому згідно вимог частини першої статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задовольнити.
Ухвалу Яремчанського міського суду від 02 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 18 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин