Справа № 674/1650/26
Провадження № 2-а/674/29/26
РІШЕННЯ
іменем України
18 вересня 2026 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Калянової І.Ю., представника позивача - адвоката Матвєєвої Д.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 липня 2026 року № R646895, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути на його користь судовий збір у розмірі 532,48 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 22 лютого 2026 року з мобільного застосунку "Резерв+" дізнався про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) відомостей про порушення ним правил військового обліку і того ж дня сплатив штраф через цей застосунок. У липні 2026 року в застосунку знову з`явилося сповіщення про порушення з тієї самої підстави - неприбуття за повісткою, а підставою накладення штрафу зазначено постанову від 22 липня 2026 року № R646895. Вважає, що його вдруге притягнуто до відповідальності за те саме порушення. Стверджує, що повістки не отримував, про розгляд справи повідомлений не був, копію постанови йому не вручено, а на адвокатський запит перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що він не є порушником правил військового обліку, копій повістки та постанови не надав. Посилається на те, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладено на відповідача.
Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії оскаржуваної постанови та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у тому числі копію повістки разом з доказами її вручення і докази повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, а також відомості про внесення до Реєстру записів щодо позивача про порушення ним правил військового обліку із зазначенням підстав і дат такого внесення.
На виконання ухвали суду відповідач надіслав до суду копію постанови від 22 липня 2026 року № R646895 та копію заяви ОСОБА_1 від 22 липня 2026 року, поданої через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Інших матеріалів, зокрема повістки, доказів її вручення та відомостей Реєстру, відповідач не надав, причин їх неподання не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
17 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Матвєєва Д.О. подала через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, копію яких надіслано відповідачу. У поясненнях зазначила, що з наданих відповідачем на виконання ухвали суду матеріалів (постанови від 22 липня 2026 року № R646895 і заяви від 22 липня 2026 року) не вбачається жодного доказу вручення позивачу повістки або її направлення у визначений законодавством спосіб: у матеріалах немає ні примірника повістки з підписом позивача, ні доказів поштового відправлення, ні акта про відмову від її отримання. Оскаржувана постанова не містить реквізитів повістки, дати, часу й місця явки, відомостей про спосіб оповіщення, а тому не дає змоги встановити фактичні обставини, за які позивача притягнуто до відповідальності. Заява про визнання вини, подана через електронний кабінет, наперед встановленої доказової сили не має, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, не підміняє обов`язку відповідача довести всі елементи складу правопорушення, і в ній позивач не підтверджував ні отримання повістки, ні обставин повідомлення про дату та час явки. На обґрунтування посилалася на постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а та інші, в яких наголошено на обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
У судове засідання 18 вересня 2026 року позивач та представник відповідача не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв і клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник позивача - адвокат Матвєєва Д.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, інших доповнень і уточнень не мала, проти розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися, не заперечувала. Відповідно до частини 4 статті 286 КАС України неприбуття в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому суд розглянув справу за відсутності позивача та представника відповідача.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов таких висновків.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтею 210-1 КУпАП. Частиною 3 цієї статті встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Така заява може бути подана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Згідно з частиною 2 статті 279-9 КУпАП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, подання особою заяви, в якій вона не оспорює допущене порушення, спрощує процедуру розгляду справи, однак не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні (стаття 280 КУпАП), перевірити відсутність обставин, що виключають провадження у справі (стаття 247 КУпАП), та викласти в постанові опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина 2 статті 283 КУпАП).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом установлено, що 22 липня 2026 року о 08 год 45 хв через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від імені ОСОБА_1 подано заяву, скріплену кваліфікованим електронним підписом, у якій він повідомив, що не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Того ж дня тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R646895, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17000,00 грн. У розділі "установив" постанови зазначено лише те, що за результатами вивчення відомостей Реєстру встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Проте постанова не містить відомостей про те, коли, ким і яким способом було оформлено та вручено повістку, на яку дату і в яке місце позивача було викликано, а отже - коли саме вчинено правопорушення. Заява позивача, яка є типовою формою електронного кабінету, таких відомостей також не містить. Тим самим фактичні обставини діяння, за яке позивача притягнуто до відповідальності, у постанові не описано, що не відповідає вимогам частини 2 статті 283 КУпАП, до дотримання яких прямо відсилає частина 2 статті 279-9 КУпАП.
Без встановлення цих обставин неможливо перевірити і те, чи не був позивач уже притягнутий до адміністративної відповідальності за той самий факт. Між тим, з військово-облікового документа позивача, сформованого 21 липня 2026 року, вбачається, що за даними Реєстру єдиною зафіксованою щодо нього підставою є неприбуття за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку з яким 21 лютого 2026 року відповідач звернувся до органів Національної поліції. Згідно з квитанцією від 22 лютого 2026 року № 72BP-C4XP-043C-3P05, наступного дня після такого звернення позивач сплатив через мобільний застосунок "Резерв+" 8610,50 грн, а зі знімків екрана застосунку вбачається, що в розділі "Штрафи онлайн" щодо позивача відображено два штрафи з однаковою підставою "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП". Ці обставини відповідач не спростував, доказів того, що постанова від 22 липня 2026 року № R646895 стосується іншого факту неприбуття, ніж той, за яким позивача раніше вже було притягнуто до відповідальності, суду не надав.
Суд також враховує, що в листі від 30 липня 2026 року № 8/3328, наданому на адвокатський запит, перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що за відомостями Реєстру позивач станом на 30 липня 2026 року не є порушником правил військового обліку.
Обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови за частиною 2 статті 77 КАС України покладено на відповідача. Однак, всупереч вимогам ухвали суду від 06 серпня 2026 року, відповідач не надав ні повістки та доказів її вручення позивачу, ні відомостей Реєстру про підстави та дати внесення записів про порушення позивачем правил військового обліку, відзиву на позовну заяву не подав. Саме лише визнання позивачем у заяві через електронний кабінет факту неприбуття за повісткою, без встановлення конкретних обставин такого неприбуття, не є достатнім доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за якого б виключалося повторне притягнення до відповідальності за той самий факт. Така заява за статтею 252 КУпАП і статтею 90 КАС України оцінюється в сукупності з іншими доказами, а отримання повістки, дату, час і місце явки позивач у ній не підтверджував, на що обґрунтовано вказала і представник позивача в додаткових поясненнях від 17 вересня 2026 року.
Разом з тим доводи позивача про те, що йому не було відомо про розгляд справи і його не повідомили про час і місце її розгляду, суд відхиляє. Справу розглянуто в порядку статті 279-9 КУпАП за заявою, поданою через електронний кабінет самого позивача, у якій він надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Згідно зі знімком екрана мобільного застосунку "Резерв+", поданим самим позивачем, у застосунку відображено його заяву від 22 липня 2026 року, постанову від 22 липня 2026 року № R646895 і сплату за нею 22 липня 2026 року штрафу в розмірі 8500,00 грн. Про подання такої заяви і винесення постанови того ж дня зазначала і представник позивача в адвокатському запиті від 22 липня 2026 року № 1. Проте зазначене не впливає на висновок суду по суті спору, оскільки постанова підлягає скасуванню не через порушення порядку повідомлення, а через недоведеність відповідачем події та складу адміністративного правопорушення.
Сплата позивачем штрафу за оскаржуваною постановою не позбавляє його права на її оскарження, а строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 286 КАС України, позивачем дотримано.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у діях позивача відповідачем не доведена, а тому оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року № 10-р(ІІ)/2026 встановлено, що положення частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення. Тому сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, а може бути повернутий позивачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за його клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року № 232, укладений з адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Керницька та партнери", додаток до нього від 03 серпня 2026 року, яким гонорар за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції у цій справі визначено у фіксованому розмірі 8000,00 грн зі сплатою протягом 30 банківських днів з дня ухвалення рішення судом, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03 серпня 2026 року, згідно з яким адвокатом виконано одну роботу - підготовку та подання позовної заяви вартістю 8000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Матвєєвої Д.О.
Відповідно до частин 3-5 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, і має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема безпідставне твердження стороною певних обставин, які мають значення для справи.
Справа є незначної складності, розглядається за спеціальними правилами статті 286 КАС України, значна частина позовної заяви має загальний характер і не стосується обставин цієї справи, а обсяг виконаних адвокатом робіт згідно з актом обмежується підготовкою та поданням позовної заяви. Крім того, в позовній заяві стверджувалося, що позивачу не було відомо про розгляд справи про адміністративне правопорушення, тоді як з доданих ним же доказів вбачається, що постанову винесено за його власною заявою, а штраф за нею ним сплачено; розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача для ознайомлення з матеріалами, які надійшли до суду через підсистему "Електронний суд". З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 липня 2026 року № R646895 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарг у не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Давид БАРАТЕЛІ