ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6223/26 Справа № 205/7588/23 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В.М Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 лютого 2026 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 вересня 2021 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачкою здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Відповідно до пункту 3 договору із відповідачкою погоджено використання ОТР-пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису. Сторони домовилися вважати, що пароль однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта.
В подальшому ОСОБА_1 виявила бажання оформити послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 22 жовтня 2021 року за допомогою ОТП-пароля підписала Паспорт кредиту та графік кредиту. Відповідно до умов договору та графіку кредиту із відповідачкою були погоджені умови послуги «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», а саме розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку, кількість та розмір платежів та їх періодичність.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.
Відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 08 червня 2023 року виникла заборгованість в розмірі 40 270,10 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 40 213,69 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 56,41 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором № б/н від 22 жовтня 2021 року станом на 08 червня 2023 року в розмірі 40 270,10 грн. та судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг.
Позовні вимоги позивачка за зустрічним позовом обґрунтовувала тим, що вона є потерпілою від шахрайських дій невстановленої особи, з приводу чого відкрито кримінальне провадження. Вказану Банком картку ОСОБА_1 не отримувала, кредитного договору не укладала, до Банку з метою його укладення не зверталася, коштів за таким договором не отримувала, про що Банку достеменно відомо.
Зазначала, що у вересні 2021 року вона отримала нову карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , а також інші картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_1 , які весь час знаходились у неї. Дані карток, паролі, коди вона нікому не передавала. На даний час картки заблоковано.
22 жовтня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» шляхом надіслання листа на електронну пошту о 12:00 год їй стало відомо про оформлення на її ім`я кредиту у формі «Оплата частинами» на суму 43 744,00 грн. Як було з`ясовано, це відбулось під час здійснення покупки товару у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вказаний кредит вона не отримувала, до зазначеного магазину не зверталася та перебувала того дня у місті Дніпро.
22 жовтня 2021 року вона звернулась у відділення Банку, де повідомила про шахрайські дії невстановленої особи відносно неї.
У відділенні Банку їй було повідомлено, що перед оформленням шахрайського кредиту відбулась зміна її фінансового номера з належного їй дійсного НОМЕР_6 на не належний їй НОМЕР_7 , чого вона не здійснювала. Було з`ясовано, що у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа розрахувалася від імені ОСОБА_1 за придбаний у кредит товар карткою, оформленою на ім`я ОСОБА_1 .
У наданих Банком документах до позовної заяви вказано єдиний номер картки № НОМЕР_8 , по якому проходили кредитні операції з 22 жовтня 2021 року.
Вкотре наголошувала, що вказану картку вона не отримувала, за її оформленням до Банку не зверталася, операцій за нею не здійснювала. Відтак, вказана картка була видана Банком на ім`я ОСОБА_1 без проходження процедури ідентифікації та верифікації невстановленій особі, без відома та згоди держателя картки, а невстановлена особа, змінивши фінансовий номер телефону і ПІН-код, 22 жовтня 2021 року оформила кредитний договір № 21102232193049 на суму 43 744,00 грн. 22 жовтня 2021 року об 11:59 год у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вищевказаною адресою, без відома та згоди ОСОБА_1 , невідомим способом було перераховано перший внесок в розмірі 2 916,27 грн. з власної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на картку № НОМЕР_8 . Вказане правопорушення відбулось під час перебування ОСОБА_1 на робочому місті у місті Дніпро. Жодній особі своїх карток і персональних даних вона не передавала, ніяких попередніх смс чи дзвінків від Банку не отримувала, власні картки і телефон знаходились весь час у неї.
Також зазначала, що за результатом звернення до відділення Банку невідкладно у дату 22 жовтня 2021 року, їй не було повідомлено про факт існування картки № НОМЕР_8 та не було заблоковано вказану картку, внаслідок чого невстановлена особа продовжила мати доступ до її коштів і 22 листопада 2021 року та 31 січня 2022 року провела операції з переказу коштів з її власної картки № НОМЕР_1 на карту № НОМЕР_8 , що відображено у виписці. Після чого вона заблокувала власні картки.
Крім того, 23 жовтня 2021 року вона звернулася до ЧЧ ВП № 6 Дніпровського РУП ГУНП України у Дніпропетровській області із письмовою заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
24 жовтня 2021 року ВП № 6 ДРУП ГУНП України у Дніпропетровській області було внесено відповідні відомості до ЄРДР № 12021046680000633 за ч.1 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. На даний час досудове розслідування триває.
ОСОБА_1 вважала, що вона не є фактичним отримувачем вказаних коштів. У даному випадку Банком порушено обов`язки ідентифікації та верифікації фізичної особи, яка звертається за отриманням електронного платіжного документа, а кредитний договір № 21102232193049 від 22 жовтня 2021 року укладений з порушенням спеціального законодавства і без волевиявлення ОСОБА_1 , а тому такий договір є недійсним з моменту укладення.
Також Банком не надано первинного бухгалтерського документа про видачу кредиту 22 жовтня 2021 року, а тому не можливо встановити як конкретно відбувався рух коштів, хто був ініціатором та отримувачем платежу. При цьому нанесення копії підпису позивачки за зустрічним позовом шляхом механічного копіювання підпису, поставленого на планшеті без тексту на текст заяви не є підписанням електронного документа.
Вважала, що саме неправомірні дії Банку з видачі невстановленій особі картки № 9992 2230 0898 6530 призвели до того, що оформлений від її імені кредитний договір від 22 жовтня 2021 року та перекази грошових коштів були виконані з порушенням, без відома та волевиявлення ОСОБА_1 , але на її ім`я.
Ураховуючи викладене, позивачка за зустрічним позовом просила суд:
- визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» з видачі електронного платіжного засобу - кредитної картки № НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_1 , нарахування відсотків на суму заборгованості за вказаною кредитною карткою - неправомірними;
- визнати кредитний договір № 21102232193049 від 22 жовтня 2021 року на суму 43 744,00 грн., укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» вилучити всі операції, виконані за карткою № НОМЕР_8 та за кредитним договором № 21102232193049 від 22 жовтня 2021 року з рахунку № НОМЕР_9 і додатковим рахункам договору № SAMDN5500[телефон приховано] від 05 листопада 2008 року ОСОБА_1 ;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 535,08 грн.
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо видачі електронного платіжного засобу - кредитної картки № НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_1 ,, а також щодо нарахування відсотків на суму заборгованості за кредитною карткою № НОМЕР_8 - неправомірними.
Визнано кредитний договір № 21102232193049 від 22 жовтня 2021 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на суму 43 744,00 грн. - недійсним.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» вилучити всі операції, виконані за карткою № НОМЕР_8 та за кредитним договором № 21102232193049 від 22 жовтня 2021 року з рахунку № НОМЕР_9 і додатковим рахункам договору № SAMDN5500[телефон приховано] від 05 листопада 2008 року ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 535,08 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Жукова В.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 85 839,00 грн.
У поданій 06 квітня 2026 року апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, необґрунтованим та непропорційним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та щодо предмета спору, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).
Встановлено, що на підтвердження понесених ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу адвокатом Жуковим В.В. було надано до суду належним чином завірені копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Жуковим В.В., договору № 45/1-2021 від 23 жовтня 2021 року про надання правової допомоги, додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2023 року до договору № 45/1-2021 від 23 жовтня 2021 року про надання правової допомоги, акту № 01/01-2026 про прийняття-передачу наданих послуг від 17 січня 2026 року, акту № 02/02-2026 про прийняття-передачу наданих послуг від 26 лютого 2026 року.
Як вбачається із умов договору про надання правової допомоги № 45/1-2021 від 23 жовтня 2021 року та додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2023 року, вартість години роботи адвоката становить у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 1 січня календарного року, в якому надається відповідна послуга.
Пунктом 2.3 додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2023 року до договору № 45/1-2021 від 23 жовтня 2021 року про надання правової допомоги сторони погодили, що до оплачуваного часу належить час витрачений на прибуття до суду та перебування у приміщенні суду у разі відкладення засідання через технічні причини, або у разі зняття з розгляду через будь-які інші причини не з вини адвоката, а також до робочого часу адвоката, який підлягає оплаті, включається час витрачений на очікування початку засідання внаслідок затримок через зайнятість суду в інших справах або через повітряні тривоги чи відсутність електропостачання.
Відповідно до пункту 2.4 додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2023 року до договору № 45/1-2021 від 23 жовтня 2021 року про надання правової допомоги сторони погодили порядок оплати часу, витраченого на дорогу у межах м. Дніпро до приміщення суду - фіксовано 0,25 год. в один бік, у разі необхідності виїзду до інших населених пунктів (зокрема, до м. Кам`янське) - оплачується фактично витрачений час на дорогу в обидва боки
Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить додаткове рішення суду від 27 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з АТ КБ 27 лютого 2026 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх недоведеність.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг в суді першої інстанції, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» заперечувало проти стягнення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у заявленому розмірі, колегія суддів дійшла висновку про зменшення їх розміру з 85 839,00 грн. до 10 000,00 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 лютого 2026 року змінити в частині розміру стягнутих з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 85 839,00 грн. до 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 лютого 2026 року - змінити в частині розміру стягнутих з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 85 839,00 грн. до 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида