ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 402/180/26
провадження № 22-ц/4809/1508/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Благовіщенської міської ради на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року у складі судді Гарбуз О. С. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог позовної заяви
В березні 2026 року Благовіщенська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути на свою користь заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 згідно договору оренди землі від 26.07.2012, зареєстрованого 26.07.2012 за № 35255[телефон приховано] у розмірі 3 954 726 грн 84 коп.
Позовна заява мотивована тим, що Благовіщенська міська рада є розпорядником земель комунальної власності та має право на отримання орендної плати за користування такими земельними ділянками.
Між Ульяновською районною державною адміністрацією та попереднім користувачем земельної ділянки було укладено договір оренди землі від 26.07.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513, а право оренди було зареєстровано у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513, яка перебувала в оренді на підставі договору від 26.07.2012.
З набуттям права власності на нерухомість до відповідачки перейшли права та обов`язки орендаря цієї земельної ділянки, у тому числі обов`язок зі сплати орендної плати, розмір якої визначається з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала обов`язок зі сплати орендної плати, за період з 02.04.2017 по 31.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 3 954 726,84 грн. У зв`язку з цим Благовіщенська міська рада звернулася до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року клопотання представника відповідачки Бумби О. А. про зупинення провадження у справі задоволено повністю.
Провадження у справі за позовом Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах № 320/934/23, № 320/25115/24, № 320/62837/24 та №320/63415/25 за позовами Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Ухвала суду мотивована тим, що вирішення даної цивільної справи залежить від результатів розгляду адміністративних справ № 320/934/23, № 320/25115/24, № 320/62837/24 та № 320/63415/25, у яких вирішується питання про стягнення орендної плати за ту саму земельну ділянку, за тим самим договором та за аналогічний період, але з попереднього орендаря - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Благовіщенська міська рада просить ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення адміністративних справ не існує, а всі необхідні обставини суд може встановити самостійно на підставі наявних доказів.
Зокрема, адміністративні справи стосуються податкового боргу попереднього орендаря, тоді як ця справа є цивільно-правовим спором щодо стягнення орендної плати з чинного орендаря.
Також позивач заперечує ризик подвійного стягнення, посилаючись на автоматичний перехід прав та обов`язків орендаря до нового власника нерухомості.
Судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду щодо відсутності підстав для зупинення провадження за можливості самостійного встановлення обставин справи.
Крім того, клопотання про зупинення провадження було підписано особою, яка не надала суду належних доказів наявності у неї процесуальних повноважень представника.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від адвоката Бумби О. А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року без змін.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті чотирнадцятому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про зупинення провадження у справі, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.
Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2024 року у справі №755/12310/21, від 14 березня 2024 року у справі № 824/180/19 та від 14 серпня 2024 року у справі № 214/9415/21.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом спору у справі № 402/180/26 є стягнення з ОСОБА_1 на користь Благовіщенської міської ради заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 за період з 02 квітня 2017 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3 954 726,84 грн (а. с. 1-9).
Підставою заявлених вимог позивач визначив перехід до ОСОБА_1 прав та обов`язків орендаря земельної ділянки у зв`язку з набуттям нею права власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно.
Звертаючись із клопотанням про зупинення провадження, представник відповідачки посилався на те, що в адміністративних справах № 320/934/23, № 320/25115/24, № 320/62837/24 та № 320/63415/25 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області заявлено вимоги до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, до складу якого входить орендна плата за ту саму земельну ділянку та за періоди, які охоплюються вимогами у цій цивільній справі (а. с. 178-181).
Об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення адміністративних справ представник відповідачки обґрунтовував тим, що цивільний суд не наділений повноваженнями встановлювати наявність чи відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу, а розгляд цієї справи до завершення адміністративних проваджень може призвести до стягнення однієї і тієї самої заборгованості з двох різних осіб.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що вирішення цієї цивільної справи залежить від результатів розгляду зазначених адміністративних справ, оскільки в них вирішується питання щодо стягнення орендної плати за ту саму земельну ділянку, за тим самим договором та за аналогічний період, але з попереднього орендаря - ОСОБА_2 .
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Предметом спору у справі, що є предметом розгляду, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, а підставою позову - перехід до неї прав та обов`язків орендаря земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на розташоване на ній нерухоме майно.
Отже, під час розгляду даної справи встановленню підлягає обставина, чи перейшов до ОСОБА_1 обов`язок зі сплати орендної плати, з якого моменту та чи існує заявлена позивачем заборгованість.
Натомість предметом адміністративних справ № 320/934/23, № 320/25115/24, № 320/62837/24 та № 320/63415/25 є вимоги Головного управління ДПС у Кіровоградській області до іншої особи - ОСОБА_2 - про стягнення податкового боргу.
Таким чином, у цивільній та адміністративних справах вирішуються різні за предметом та суб`єктним складом спори, а та обставина, що вони стосуються платежів за одну й ту саму земельну ділянку та охоплюють періоди, сама по собі не створює об`єктивної неможливості розгляду цієї цивільної справи.
При цьому суд першої інстанції не зазначив, які саме обставини, необхідні для вирішення позову Благовіщенської міської ради до ОСОБА_1 , він не може встановити на підставі наявних у справі доказів без попереднього вирішення адміністративних справ, та не обґрунтував, яке преюдиційне значення матимуть встановлені в них обставини для вирішення цього спору
Питання про те, чи виник у ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно обов`язок зі сплати орендної плати за відповідну земельну ділянку, належить до предмета доказування у даній цивільній справі та може бути встановлене судом при її розгляді по суті.
Водночас вирішення адміністративними судами питання про наявність податкового боргу у ОСОБА_2 не позбавляє суд першої інстанції можливості самостійно встановити та оцінити зазначені обставини.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що вирішення цієї цивільної справи залежить від результатів розгляду адміністративних справ, є помилковим, оскільки судом не встановлено передбаченої пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення інших справ.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі та зупинив провадження за відсутності об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення адміністративних справ, суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради задовольнити.
Ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник