ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
15 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/4361/26
15:15 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,_ ОСОБА_2 - не з`явилися,
представник позивачів: адвокат Астахова Марина Ігорівна,
відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) - представник Манишин Остап Мирославович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), в особі уповноваженого представника Астахової Марини Ігорівни ( АДРЕСА_2 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 15 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 18 вересня 2026 року.
18 червня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через уповноваженого представника уповноваженого представника Астахову Марину Ігорівну звернулися з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) в якій просять: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо нерозгляду питання про нарахування безвісно зниклому під час виконання бойового завдання інспектору прикордонної служби 2 категорії - начальнику першої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_2 старшому сержанту ОСОБА_3 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153, та виплати батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними частками в загальній сумі 50 відсотків такої одноразової грошової винагороди; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути питання про нарахування безвісно зниклому, під час виконання бойового завдання, інспектору прикордонної служби 2 категорії - начальнику першої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_2 старшому сержанту ОСОБА_3 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153, та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними частками в загальній сумі 50 відсотків такої одноразової грошової винагороди.
01 липня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
07 серпня 2026 року ухвалою суду призначено судовий розгляд даної справи із викликом сторін на 16:00 год 27 серпня 2026 року та витребувано від військової частини НОМЕР_2 : Наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 285- ОС від 03.02.2025 року, на який є посилання у відзиві 17 липня 2026 року; накази по особовому складу відносно ОСОБА_3 : наказ про зарахування на службу, наказ про виключення зі списків особового складу органу Держприкодонслужби у випадку наявності; відомості чи продовжувалося нарахування грошового забезпечення після зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_3 , документи про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_3 та їх період; статус ОСОБА_3 станом на 13.02.2025 року; інформацію про наявність особистого розпорядження та склад сім`ї ОСОБА_3 ; рішення, які прийняті за висновком службового розслідування ВЧ НОМЕР_5 №03.7/264/25-Вн від 19.02.2025 року. Витребувані судом докази слід було подати - до 24 серпня 2026 року.
24 серпня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_6 суду надано витребувані доказ, ( а.с.81-87).
27 серпня 2026 року судовий розгляд справи не відбувся у зв`язку із зайнятістю головуючої судді в іншій справі № 260/2464/26.
Судовий розгляд відкладено на 13:30 год 15 вересня 2026 року.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 об`єктивно не може реалізувати дане право у зв`язку зі статусом зниклого безвісти, що не може бути підставою для фактичного позбавлення гарантованої державою виплати. Виплата за Постановою КМУ №153 - є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та підлягає реалізації навіть у випадку неможливості отримання самим військовослужбовцем. Тому батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на виплати, пов`язані з його контрактом. Якщо військовий зник, право на виплати переходить до родини. Сім`ї зберігається право на отримання грошового забезпечення зниклого. А тому батьки мають право на отримання одноразової винагороди 1 млн. гривень, оскільки вона є складовою грошового забезпечення сина.
17 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що оскільки сержант ОСОБА_3 наразі має статус «Зниклий безвісті» право на ОГД від отримає після встановлення з ним зв`язку та поданням відповідного рапорту. Члени сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, набувають права на виплату ОГД, після встановлення в судовому порядку особи безвісно відсутньою і в подальшому оголошення її рішенням суду померлою.
04 серпня 2026 року позивачі подали до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що текст Постанови КМУ № 153 не містить жодних обмежень, прямих заборон чи спеціальних застережень стосовно неотримання або призупинення виплати грошової винагороди військовослужбовцям, які набули статусу зниклих безвісти. Відповідач жодним чином не спростував факт укладення контракту військовослужбовцем ОСОБА_3 у віці до 25 років, а також факт його безпосередньої участі у бойових діях протягом 87 днів (з 23.10.2024 по 17.01.2025). Отже, умови для виникнення права на пропорційне нарахування винагороди (1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів участі) були повністю виконані до моменту втрати зв`язку з бійцем.
15 вересня 2026 року, представник позивачів, адвокат Астахова Ірина Ігорівна підтримала позовні вимоги та просила такі задовольнити.
Представник відповідачів, ОСОБА_4 , проти задоволення позову заперечував.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 18 липня 2002 року, (а.с.17).
ОСОБА_3 , був призваний на строкову військову службу осінню 2020 року, за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №102-ОС від 12 березня 2021 року та з цієї дати був зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, (а.с.84).
22 березня 2022 року між ОСОБА_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в ДПС України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, (а.с. 23-24).
22 березня 2022 року ОСОБА_1 зарахований на військову службу за контрактом сержантського та старшинського складу, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №187-ос від 22 березня 2022 року (а.с.84 зворот).
Відповідно до висновку службового розслідування щодо з`ясування причин та обставин, що призвели до втрати зв`язку із військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону від 19 лютого 2025 року № 03.7/264/25-Вн, враховуючи належні та допустимі докази, зібрані в ході проведення службового розслідування зникнення безвісти інспектора прикордонної служби 2 категорії начальника першої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого сержанта ОСОБА_3 , під час виконання ним бойового завдання в районі позиції відділення «ГОРА», що на пд.-сх. околиці н.п. дар`їно в напрямку н.п свердліково курської області, (рф), мав місце та стався 17.01.2025 внаслідок мінометного обстрілу. За матеріалами службового розслідування достовірно підтвердити або спростувати загибель (смерть), отримання поранення інспектором прикордонної служби 2 категорії начальником першої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим сержантом ОСОБА_3 , з об`єктивних причин, не представляється за можливе, (а.с. 26-30).
За наказом НОМЕР_1 прикордонного загону від 03 березня 2025 року №285-ОС змінено статус та наказано зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_3 вважати пов`язаними із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби, при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора російської федерації з 17 січня 2025 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зник безвісти за особливих обставин № 20250513-3011 від 13 травня 2025 року ОСОБА_3 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій), (а.с. 19).
28 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 , в якій просить провести нарахування та виплату, як матері військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 одноразової грошової винагороди за тривалість проводження служби в бойових умовах, передбаченої експериментальним проектом щодо підвищення мотивації до проходження окремими категорія громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, порядок реалізації якого затверджено постановою КМУ № 153 від 11.02.2025, (а.с. 34).
28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 , в якій просить провести нарахування та виплату, як батьку військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 одноразової грошової винагороди за тривалість проводження служби в бойових умовах, передбаченої експериментальним проектом щодо підвищення мотивації до проходження окремими категорія громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, порядок реалізації якого затверджено постановою КМУ № 153 від 11.02.2025, (а.с. 34, зворот).
27 травня 2026 року НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України листом № 02.5/С-828/829 «Про надання інформації» повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами), зазначена одноразова грошова винагорода виплачується безпосередньо військовослужбовцю, який уклав контракт та проходить військову службу в рамках визначеного експериментального проекту, (а.с. 36).
27 травня 2026 року НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України листом № 02.5/С-823/828 «Про надання інформації» повідомило ОСОБА_2 , що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами), зазначена одноразова грошова винагорода виплачується безпосередньо військовослужбовцю, який уклав контракт та проходить військову службу в рамках визначеного експериментального проекту, (а.с. 36, зворот).
Вважаючи такі дії протиправними, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Так,22 березня 2022 року між ОСОБА_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в ДПС України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, (а.с. 23-24).
22 березня 2022 року ОСОБА_1 зарахований на військову службу за контрактом сержантського та старшинського складу, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №187-ос від 22 березня 2022 року (а.с.84 зворот).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153, у редакції чинній станом на дату набрання чинності цією постановою).
Суд звертає увагу, що у пунктом 4 Постанови № 153 визначено сукупність критеріїв, яким повинен відповідати військовослужбовець для отримання передбаченої грошової винагороди.
До таких критеріїв включено:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років особа була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;
- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13 лютого 2025 року).
Отже, спірні правовідносини врегульовані Постановою №153 та Постановою КМУ № 884 від 30.11.2016 року, якою затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що у контексті застосування пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 слід розмежовувати правову категорію - «безпосередня участь у бойових діях» від правової категорії - «безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».
Особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця саме у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій створює підстави для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Відповідно до пункту 6 Постанови №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що Постановою №153 не передбачено виплату батькам, а лише особі якої це безпосередньо стосується, це визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, відповідно до якої розділ IV визначає, що входить до складу грошового забезпечення та одноразове грошова допомога.
Зокрема, відповідно до пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти № 884 від 30.11.2016 року, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку визначено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Отже, суд критично оцінює такі доводи сторони відповідача, оскільки Постанова № 884 передбачає виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а до грошового забезпечення віднесено також одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В судовому засіданні судом встановлено, що 22 березня 2022 року був зарахований на військову службу за контрактом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . До того, був призваний на строкову військову службу за наказом №102-ОС від 12 березня 2021 року та з цієї дати був зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, (а.с.84), а 17 січня 2025 року зник безвісті.
Під час розгляду справи судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 , одружений не був та дітей не мав, особисте розпорядження на випадок полону/зникнення безвісти на залишав.
За відсутності особистого розпорядження військовослужбовця про розподіл коштів 50% грошового забезпечення виплачується визначеним законом членам сім`ї рівними частками, серед яких є батьки. Отже, двоє батьків можуть отримувати 50 % відповідної суми, по 25 % кожному, разом 50%. Це відповідає вимогам вищевказаного пункту 6 Порядку №884.
Крім того системне тлумачення чинної Постанови №884 дає підстави вважати, що пункт 2 прямо охоплює одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тому суд приходить до висновку, що сім`я загиблого може претендувати на цю винагороду за умови відповідності самого військовослужбовця критеріям №153.
27 травня 2026 року НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України листом № 02.5/С-828/829 «Про надання інформації» повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами), зазначена одноразова грошова винагорода виплачується безпосередньо військовослужбовцю, який уклав контракт та проходить військову службу в рамках визначеного експериментального проекту, (а.с. 36).
Контракт про проходження військової служби позивачем було укладено під час дії правового режиму воєнного стану у віці 20 років та до того ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу.
В матеріалах справи наявний витяг із журналу бойових дій прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип С) щодо ОСОБА_3 ,( а.с.25), але справа не містить відомостей часу безпосередньої участі у бойових діях ОСОБА_3 .
З аналізу обставин справи, суд констатує, що у даній справі відсутнє рішення компетентного органу щодо визначення кількості днів безпосередньої участі та перевірки підстав виникнення права у військовослужбовця для виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, військова частина не провела належної перевірки всіх умов за Постановою КМУ 153, в редакції, що діяла на момент 17.01.2025 року, тобто дата зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Тобто, право на виплату спірної грошової винагороди у сумі 1 000000,00 млн. грн має особа, яка до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років прийнята або призвана на військову службу під час дії воєнного стану, не притягалась до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а також брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153.
Також суд зазначає, що дата прийняття особи на службу/укладення контракту з урахуванням постанови КМУ № 153 є однією із умов виплати спірної грошової винагороди та окрім цього потребує ряду і інших обов`язкових умов, до яких зокрема належить наявність у особи участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153 та з урахуванням змін, що були внесені до цієї постанови 30.07.2025 року.
Якщо особа, яка брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебувала там строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді на запит адвоката від 24 березня 2026 року позивач у період з 23 жовтня 2024 року по 17 січня 2025 року брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
28 квітня 2026 року батьки позивача звернулися до Командира військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ із заявами про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяв, (а.с.34-34 зворот).
Так, Порядком №153 визначено механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Ані пунктом 4 Постанови №153, ані пунктом 4 Порядку реалізації експериментального проекту не визначено порядку подання рапортів військовослужбовцями контрактної служби для отримання спірної виплати, а лише врегульовано умови та обсяг належної до виплати грошової винагороди та форму контракту про проходження військової служби.
Таким чином, порушене питання позивача щодо належності виплати, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025 не було розглянуто належним чином. Відтак, суд констатує про недотримання відповідачем процедури прийняття рішення.
Щодо доводів відповідача, що Постанова №153 не може застосуватися до батьків, а отже такі не належить до категорії, які мають право на виплату, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є реалізація права позивача на виплату, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Право на винагороду в даному випадку пов`язується постановою №153 з фактом проходження служби та участі у бойових діях за визначених умов.
Водночас, відповідач визнає, що позивач проходив військову службу та зник безвісти 17 січня 2025 року, відтак відповідач є тим суб`єктом, який вів облік проходження служби позивачем у відповідний період, здійснював або мав здійснити належні розрахунки та оформлення документів, і не може уникати виконання обов`язків, посилаючись на факт, що вказана одноразова грошова допомога виплачується безпосередньо військовослужбовцю (інформація відповідача від 10.04.2026 року (а.с.33)), не встановивши при цьому часу безпосередньої участі в бойових діях військовослужбовця ОСОБА_3 .
Отже, відповідач не довів, що питання було вирішено по суті з перевіркою дотримання та відповідності умов пункту 4 постанови №153, а також з урахуванням наявності або відсутності обставин, які б давали військовослужбовцю ОСОБА_3 право на отримання спірної виплати, у тому числі з урахуванням сумарних днів участі у бойових діях, оцінки підстав для повної (частково) виплати чи наявності підстав для відмови.
А з огляду на те, що заяви позивачів не були належним чином розглянуті, переконання відповідача про неналежність позивачам спірної виплати судом не розглядається.
Між тим, як вже зазначалось судом вище, відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Суд констатує неналежний розгляд питання відповідачем, та з метою захисту порушеного права і слід зобов`язати військову частину повторно розглянути питання, чи виникло у військовослужбовця право на винагороду за Постановою 153 та вже після цього з`ясувати чи входить ця винагорода до складу грошового забезпечення, яка підлягає виплаті членам сім`ї за № 884.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Кожним позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 17 червня 2026 року та від 25 червня 2026 року, (а.с. 9-10, 48-49).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі уповноваженого представника Астахової Марини Ігорівни до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової НОМЕР_7 щодо неналежного розгляду питання виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 щодо військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за заявами батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28 квітня 2026 року.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 щодо військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за заявами батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 28 квітня 2026 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 коп.) сплаченого судового збору.
5. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 коп.) сплаченого судового збору.
6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В.Скраль