ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
07 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/1002/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - не з`явився;
представник позивача - Сич М.В;
представник відповідача - Голубка І.І.,
представник третьої особи - Будюх Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, третя особа - Департамент контррозвідки Служби Безпеки України в Закарпатській області, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Ахмед Мохассен в особі представниці Сич Марії Віталіївни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, а саме:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України Закарпатській області від 28 січня 2026 року № 210122600006923 про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину Єгипту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України Закарпатській області поновити громадянину Єгипту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач з 2020 року постійно проживає на території України на законних підставах, а в 2022 році отримав посвідку на постійне проживання в Україні і має статус іноземця. ПРедставниця позивача зазначає, що позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наданням усіх документів, що підтверджують їх родинні зв`язки, а також решти необхідних документів, передбачених законодавством. За весь час проживання на території України і дотепер, Позивач не порушував Закони України; не притягувався до кримінальної відповідальності; не вчинив жодних дій, які б становили загрозу національній безпеці України, громадському порядку в України, порушували права і законні інтереси громадян України або шкодили їх здоров`ю. Позивач понад 5 років проживає на території України разом із своєю дружиною. Позивач вважає безпідставне скасування його посвідки на постійне проживання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розгляд справи проводити без виклику сторін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 року суд перейшов до розгляду справи №260/1002/26 за правилами загального позовного провадження.
25.03.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що 22.01.2026 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.01.2026 року № 2.01/2/3/3-209 про розгляд питання (вжиття заходів) щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 ). У подальшому, 23 серпня подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22 січня 2026 року № 2.01/2/3/3-209 Державною міграційною службою України надіслано Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області для відповідного розгляду. Відповідач зазначає, що Департамент контррозвідки Служби безпеки України просив вжити заходів щодо відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, оформлених громадянину Єгипту АХМЕД МОХССЕН ХАШЕМ АБДЕЛВАХАБ ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його дії загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають на території України. Таким чином, інформація, викладена у поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від № 2.01/2/3/3-209 скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 ), є підставою для відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
25.03.2026 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залучення Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, в якості третьої особи до участі у справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року до участі у справі залучено Департамент контррозвідки Служби безпеки України до участі в адміністративній справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
05.06.2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, з яких вбачається, що із урахуванням отриманої СБУ у встановленому законом порядку інформації щодо проведення позивачем діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, СБУ як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, прийнято рішення про надсилання до ГУ ДМС в Закарпатській області подання від 22.01.2026 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечили, з мотивів наведених у відзиві та письмових поясненнях, вказуючи на безпідставність позовних вимог. Просили суд у задоволенні позову ідмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків та встановив наступне.
Громадянин Єгипту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.07.2022 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДМС в Закарпатській області) із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України, дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт у вигляді ID-картки № НОМЕР_2 , виданий 15.06.2022, орган видачі 7111 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 11.02.2020 Кропивницьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро)).
05.09.2022 року рішенням ГУ ДМС України в Закарпатській області №21014200077082 громадянину Єгипту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» та 14 вересня 2022 року документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , строком дії до 14.09.2032 року.
22.01.2026 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.01.2026 року № 2.01/2/3/3-209 про розгляд питання (вжиття заходів) щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 ).
23.01.2026 року подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22 січня 2026 року № 2.01/2/3/3-209 Державною міграційною службою України надіслано Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області для відповідного розгляду.
Як вбачається із вказаного подання, в обґрунтування підстав для скасування дозволу на імміграцію у вказаному поданні зокрема зазначено наступне:
Відповідно до подання встановлено, що Департаментом контррозвідки у ході здійснення заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці держави в міграційній сфері, отримано інформацію щодо фактів здійснення протиправної діяльності на шкоду національній безпеці України громадянином Єгипту АХМЕД МОХССЕН ХАШЕМ АБДЕЛВАХАБ ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 .
За наявними оперативними даними (наявні визначені законом заборони для їх передачі або розголошення) вищевказаний іноземець причетний до діяльності групи осіб з числа громадян України, Пакистану, Єгипту та Індії, якими запроваджено протиправну схему інфільтрації іноземців, в т.ч. таких, які можуть належати до агентурного апарату спецслужб російської федерації на територію України та країн Європейського Союзу.
Встановлено, що у своїй протиправній діяльності даною групою осіб використовуються підконтрольні українські суб`єкти господарювання для забезпечення сталого функціонування каналу нелегальної міграції по лінії гуманітарного обміну студентів-іноземців з країн міграційного ризику до України, чим створено додаткові ризики для міграційної безпеки України. К Згідно отриманої інформації, члени групи шляхом маніпуляцій із міграційним законодавством, з метою незаконного особистого збагачення, через підконтрольні навчальні заклади організовують видачу довідки-запрошення на вступ до університету (Admission Confirmation Letter) іноземцям, супроводжують процес отримання візи та посвідки на проживання, реєстрації місця проживання та отримання інших документів необхідних для законного перебування на території України.
Як вбачається із даного подання, оформлення вказаного пакету документів надає іноземцям, в т.ч. вихідцям країн міграційного ризику, окремі з яких можуть належати до агентурного апарату спецслужб росії, можливість законно перебувати на території України протягом 4-5 років не навчаючись у вищих навчальних закладах, також, вони мають можливість спрощеного виїзду до країн Європейського Союзу.
Вказані обставини створюють умови для інфільтрації агентурного апарату спецслужб рф та її країн-сателітів в Україну, а також країни Європейського Союзу, для проведення розвідувально-підривної терористичної діяльності. Таким чином, діяльність АХМЕД МОХССЕН ХАШЕМ АБДЕЛВАХАБ, ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить загрозу національним інтересам і національній безпеці України.
З огляду на викладене, Департамент контррозвідки Служби безпеки України просив вжити заходів щодо відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, оформлених громадянину Єгипту АХМЕД МОХССЕН ХАШЕМ АБДЕЛВАХАБ ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його дії загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають на території України.
На підставі вказаного, 28.01.2026 року ГУ ДМС в Закарпатській області прийнято рішенням за №210122600006923, яким відкликано посвідку на постійне проживання ОСОБА_6 , громадянина Єгипту, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке і стало предметом розгляду даної адміністративної справи.
Вирішуючи правомірність винесення вказаного рішення, суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію" № 2491-III від 07.06.2001 (далі Закон № 2491-III).
Відповідно до статті 1 Закону № 2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983).
Вимогами пунктів 21-23 Порядку 1983 визначено, що питання щодо скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
У разі коли ініціатором скасування (відкликання, визнання недійсним) дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 Порядку 1983, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Суд вказує на те, що інформація викладена у поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, якраз і містить визначені законом заборони для їх передачі або розголошення, про що також зазначено Департаментом і в самому поданні.
Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про основи національної безпеки" надано визначення поняттю «національна безпека», відповідно до якого національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах
правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров`я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково - бюджетної та митної політики торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв`язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; загроза національній безпеці визначається як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (п. 9 ст.1 Закону України «Про національну безпеку України»).
Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України «Про національну безпеку України»).
Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України. Указом Президента України від 14.09.2020 №329/2020, введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що одними із загроз національній безпеці є поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 10 Стратегії).
Указом Президента України № 392/2020 від 14.09.2020 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.09.2020 «Про Стратегію національної безпеки України».
Пріоритетами національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, ураховуючи фундаментальні національні інтереси, визначені Конституцією України і Законом України «Про національну безпеку України, зокрема є: відстоювання незалежності і державного суверенітету; відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України; захист прав, свобод і законних інтересів громадян України.
Поточними та прогнозованими загрозами національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов стає поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, накроторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаметалізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальній міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового ураження.
Особливо небезпечним є укорінення радикальних суспільних настроїв і середовищ, які є основою для політичного насильства й сепаратизму, діяльності незаконних збройних формувань, поширення тероризму. Злочинність загрожує правам і свободам, законним інтересам людей, суспільства та держави.
Основними напрямками зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки, відповідно Розділу ІІІ Стратегії, зокрема є збереження державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів. Пріоритетними завданнями правоохоронних, спеціальних, розвідувальних та інших державних органів відповідно до їх компетенції: активна та ефективна протидія розвідувально - підривній діяльності, спеціальним інформаційним операціям та кібератакам, російській та іншій підривній пропаганді; запобігання, виявлення та припинення проявів сепаратизму, тероризму, екстремізму, припинення діяльності незаконних збройних формувань, політично мотивованого насильства та інших зазіхань на конституційний лад.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Положеннями частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону «Про контррозвідувальну діяльність» передбачено, що СБУ є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності підстави проведення якої чітко визначені законодавством.
Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону принципами контррозвідувальної діяльності є, серед іншого, безперервність та взаємодія з органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами.
Аналізуючи наведене та враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а, про те, що СБУ, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцію надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Так, статтею 6 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.
Права СБУ визначені статтею 25 Закону України «Про Службу безпеки України». Так, Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право, зокрема, подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», рішення про надання дозволу на імміграцію відкликається, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Отже з огляду на викладене з огляду на положення статті 1 Закону України «Про інформацію, пунктів 1, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України», частини другої статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» відсутні будь-які підстави для недовіри Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, як державному органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Таким чином, інформація, викладена у поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.01.2026 року № 2.01/2/3/3-209 про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 ), є підставою для винесення відповідачем рішення про відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, третя особа - Департамент контррозвідки Служби Безпеки України в Закарпатській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.09.2026 року.
Суддя С.А. Гебеш