КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року м. Київ № 320/47484/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати результати ВЛК недійсними, у зв`язку з порушенням процедури проведення ВЛК;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації позивача до військової частини НОМЕР_1 ;
- скасувати розпорядження/наказ про направлення позивача до військової частини;
- зобов`язати відповідача утриматися від подальших дій щодо мобілізації позивача до розгляду його скарги на висновок ВЛК.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.08.2025 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою складання адміністративного протоколу для зняття з розшуку та подальшого бронювання за клопотанням роботодавця. Водночас замість складання адміністративного протоколу його було направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої визнано придатним до військової служби. 24.08.2025 позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що медичний огляд проведено з порушенням встановленої процедури. Зокрема, посилається на непроведення вимірювання артеріального тиску, аналізів крові та сечі, вимірювання температури тіла, відсутність огляду стоматологом, а також на неврахування наявних у нього медичних діагнозів. Крім того, позивач зазначає про відсутність його підпису у довідці ВЛК та стверджує, що йому не було забезпечено можливості оскаржити результати ВЛК до направлення до військової частини.
Також позивач подав до суду консультативні медичні висновки, зокрема щодо наявності діафрагмальної грижі другого ступеня, зазначаючи, що відповідне захворювання існувало на час проходження ним ВЛК, однак не було належним чином ураховане членами комісії. У додаткових поясненнях позивач зазначає, що консультативний висновок клінічної лікарні «Феофанія» від 01.07.2024 вже містив відомості про відповідне захворювання, а проведене у грудні 2025 року обстеження підтвердило його наявність.
Також позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що у довідці ВЛК №2025-0823-1455-5942-3 датою проведення медичного огляду вказано 23.05.2025, тоді як фактично він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив медичний огляд 23.08.2025. На підтвердження неможливості проходження ВЛК 23.05.2025 позивач надав довідку з місця роботи, витяг із табеля обліку робочого часу та відомості з електронного військово-облікового документа.
Також позивач звернув увагу суду на неподання відповідачем відзиву та витребуваних судом доказів та просив застосувати наслідки, передбачені частиною дев`ятою статті 80 КАС України, визнавши встановленими наведені ним обставини порушення процедури медичного огляду та призову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали суду від 04.12.2025 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку "Укрпошта", на юридичну адресу відповідача, а саме: 02166, м. Київ, вул. Космонавта Поповича 2А, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень від 06.01.2025 № 06707429085.
Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
23.08.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як зазначає позивач, його прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки було пов`язано зі складанням адміністративного протоколу, зняттям з розшуку та подальшим оформленням бронювання за клопотанням роботодавця.
Водночас 23.08.2025 позивача було направлено на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Сам факт проходження медичного огляду саме 23.08.2025 позивачем не заперечується та послідовно зазначається ним як у первісній позовній заяві, так і в подальших письмових поясненнях.
За результатами проведеного медичного огляду щодо позивача оформлено довідку військово-лікарської комісії №2025-0823-1455-5942-3, відповідно до якої останнього визнано придатним до військової служби.
24.08.2025, тобто наступного дня після фактичного проходження медичного огляду, позивача було направлено до військової частини НОМЕР_1 .
У зв`язку з незгодою позивача з порядком проведення щодо нього військово-лікарської експертизи 23.08.2025, прийнятим за її результатами висновком про придатність до військової служби та подальшими діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його призову і направлення 24.08.2025 до військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Порядок проведення військово-лікарської експертизи на момент виникнення спірних правовідносин визначався Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402). Станом на 23.08.2025 Положення № 402 діяло у редакції від 22.08.2025.
Щодо доводів про порушення порядку проведення медичного огляду суд зазначає, що позивач помилково виходить з того, що на час проходження ним медичного огляду загальний аналіз крові та сечі були обов`язковими для кожного військовозобов`язаного.
Так, наказом Міністерства оборони України від 02.05.2025 №283, який набрав чинності 19.05.2025, пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 було змінено. На період дії правового режиму воєнного стану передбачено проведення рентгенологічного обстеження органів грудної клітки, проведення ЕКГ після досягнення 40-річного віку та за наявності медичних показань, тоді як інші дослідження виконуються за показаннями.
Отже, станом на 23.08.2025 загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі не належали до безумовно обов`язкових лабораторних досліджень для кожного військовозобов`язаного під час дії воєнного стану, а необхідність їх проведення залежала від наявності відповідних медичних показань.
Наказом Міністерства оборони України від 27.04.2024 № 262 пункт 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 доповнено спеціальною нормою, відповідно до якої під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом та оториноларингологом, а за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей. Таким чином, у цей період стоматолог не входить до переліку лікарів, огляд якими є безумовно обов`язковим для кожного військовозобов`язаного.
За таких обставин доводи позивача щодо непроведення аналізів крові і сечі та відсутності огляду стоматологом самі по собі не свідчать про порушення встановленої Положенням №402 процедури медичного огляду.
Стосовно тверджень позивача про невимірювання артеріального тиску, температури тіла та непроведення інших медичних маніпуляцій суд зазначає, що оцінка необхідності застосування конкретних діагностичних методів у певному клінічному випадку без установленої нормативним актом їх безумовної обов`язковості пов`язана з медичною оцінкою стану здоров`я особи та потребує спеціальних знань.
Щодо меж судового контролю за висновками військово-лікарських комісій суд зазначає про таке.
Предмет судового контролю у спорах щодо рішень військово-лікарських комісій має визначені межі. Адміністративний суд вправі перевірити дотримання ВЛК установленої законодавством процедури проведення медичного огляду та прийняття відповідної постанови, наявність у суб`єкта відповідних повноважень, дотримання форми рішення та інших юридично значимих процедурних вимог.
Водночас адміністративний суд не є спеціалізованою медичною установою та не наділений повноваженнями підміняти військово-лікарську комісію при здійсненні медичної оцінки стану здоров`я особи.
У постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 Верховний Суд зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів - членів ВЛК при застосуванні ними методів огляду, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та їх відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Послідовний підхід викладений Верховним Судом і в постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, в якій зазначено, що надання судом оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію відповідних статей Розкладу хвороб, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Такий підхід застосовується Верховним Судом і надалі. Зокрема, у постанові від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а Верховний Суд звернув увагу, що перевірка дотримання медичних умов і критеріїв, передбачених Положенням № 402, та перегляд висновків нижчої ВЛК належать до функцій відповідних вищих військово-лікарських комісій.
Отже, суд може перевірити юридичну та процедурну правомірність прийняття постанови ВЛК, однак не може самостійно встановлювати діагноз, визначати ступінь порушення функцій організму, встановлювати необхідний обсяг медичних досліджень у конкретному випадку або визначати, до якого саме пункту певної статті Розкладу хвороб належить захворювання позивача.
У зв`язку із цим посилання позивача на те, що встановлена у нього діафрагмальна грижа другого ступеня повинна була зумовити застосування певного пункту статті 55 Розкладу хвороб та прийняття іншого висновку щодо придатності до військової служби, не може бути самостійно перевірено та переоцінено адміністративним судом.
Визначення характеру захворювання, ступеня порушення функцій організму, відповідності встановленого діагнозу відповідній статті Розкладу хвороб та, як наслідок, ступеня придатності особи до військової служби належить до професійної компетенції ВЛК.
Надані позивачем консультативні висновоки клінічної лікарні «Феофанія» від 01.07.2024 та ТОВ «Медичні центри «МЕДІСВІТ» від 03.12.2025 суд не приймає до уваги, оскільки такі висновки складені більш ніж через рік (щодо клінічної лікарні "Феофанія") та три місяці (щодо ТОВ «Медичні центри «МЕДІСВІТ») після медичного огляду проведеного відносно позивача. При цьому, суд звертає увагу, що самі по собі ці документи можуть підтверджувати стан здоров`я позивача та встановлені лікарями діагнози на час відповідного обстеження, однак не уповноважує суд самостійно визначити, якою мала б бути постанова ВЛК станом на 23.08.2025.
Крім того, навіть за умови наявності відповідного медичного висновку вирішення питання про те, чи потребував установлений у ньому діагноз додаткового обстеження, які саме дослідження мали бути проведені та яким чином отримані результати впливають на ступінь придатності до військової служби, належить до медичної компетенції ВЛК, а не адміністративного суду і є втручання у дискреційні повноваження цього органу.
Щодо відсутності підпису позивача на довідці ВЛК суд зазначає про таке.
Змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 02.05.2025 № 283, передбачено, що паперова копія документа з постановою ВЛК видається особі з її підписом про ознайомлення та зазначенням дати. Отже, підпис особи підтверджує отримання та ознайомлення з паперовою копією постанови, однак не є складовою волевиявлення самої військово-лікарської комісії та не є умовою чинності прийнятого нею медичного висновку.
Відтак відсутність підпису позивача може мати значення для встановлення обставин його ознайомлення з постановою або видачі йому паперової копії документа, проте сама по собі не свідчить про недійсність постанови ВЛК.
Оцінюючи доводи позивача про невідповідність дати, зазначеної у довідці ВЛК, фактичній даті проведення медичного огляду, суд зазначає про таке.
Як у позовній заяві, так і у подальших поясненнях позивач послідовно зазначає, що фактично прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив медичний огляд 23.08.2025, після чого 24.08.2025 його було направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Надані позивачем довідка з місця роботи та табель обліку робочого часу можуть свідчити про те, що 23.05.2025 він перебував на роботі та не проходив у цей день відповідний медичний огляд.
Водночас зазначені докази не спростовують факту проходження позивачем ВЛК саме 23.08.2025, який визнається самим позивачем.
Таким чином, наведена невідповідність у даті документа за встановлених обставин може свідчити про помилку під час оформлення документа, однак сама по собі не доводить того, що медичний огляд 23.08.2025 фактично не проводився, та без встановлення впливу такої помилки на зміст прийнятої ВЛК постанови не є достатньою підставою для її скасування.
При цьому твердження позивача про наявність у діях посадових осіб ознак службового підроблення не може бути предметом самостійної правової кваліфікації адміністративним судом у межах цієї справи. Наявність або відсутність складу кримінального правопорушення встановлюється у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Також, судом відхиляються доводи позивача про те, що саме подання або намір подати скаргу на постанову ВЛК автоматично унеможливлювали його призов на військову службу до завершення розгляду такої скарги.
Положення № 402 передбачає можливість перегляду постанов відповідними вищими військово-лікарськими комісіями та їх судового оскарження, однак із положень зазначеного нормативно-правового акта не випливає, що саме по собі подання скарги на постанову ВЛК автоматично зупиняє її дію або встановлює загальну заборону на призов військовозобов`язаного.
Посилання позивача на Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ґрунтується на неправильному розумінні сфери застосування відповідної норми.
Так, положення Порядку № 560, відповідно до якого до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, міститься у розділі, що регулює розгляд заяви про надання відстрочки від призову. Воно стосується періоду розгляду комісією питання про надання чи відмову в наданні відстрочки, а не адміністративного оскарження постанови ВЛК.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 23-24.08.2025 щодо позивача відповідною комісією розглядалася належним чином подана ним заява про надання відстрочки у порядку, передбаченому Порядком № 560.
Посилання позивача на наявність клопотання роботодавця щодо його подальшого бронювання також не є достатнім доказом того, що станом на дату призову бронювання було оформлено та позивач набув право на відстрочку від призову на військову службу.
Щодо доводів позивача стосовно неподання відповідачем відзиву та витребуваних доказів суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас неподання відповідачем відзиву не є автоматичним наслідком задоволення адміністративного позову.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Отже, відповідна норма наділяє суд правом, а не встановлює його безумовний обов`язок вважати позов визнаним.
Отже, неподання відповідачем відзиву та витребуваних документів не звільняє суд від необхідності перевірити правове обґрунтування заявлених вимог та оцінити наявні у справі докази у їх сукупності.
У межах цієї справи суд не вбачає підстав кваліфікувати саме неподання відповідачем відзиву як безумовне визнання позовних вимог або автоматично визнати встановленими всі наведені позивачем обставини.
Значна частина доводів позивача стосується не спірних фактичних обставин, а тлумачення нормативних вимог до проведення ВЛК.
Інша частина доводів фактично вимагає від суду здійснити власну оцінку медичного стану позивача, достатності проведених лікарями досліджень, правильності визначення діагнозу та його відповідності статтям Розкладу хвороб, що, відповідно до наведених вище правових позицій Верховного Суду, виходить за межі повноважень адміністративного суду.
З огляду на викладене суд вважає відсутніми підстави для застосування частини дев`ятої статті 80 КАС України саме у спосіб, запропонований позивачем, тобто шляхом визнання встановленими всіх заявлених ним фактів порушення процедури медичного огляду та призову.
Щодо вимог про визнання протиправними дій з мобілізації та скасування наказу.
Позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його мобілізації до військової частини НОМЕР_1 та скасувати відповідний наказ/розпорядження.
Водночас наведені вимоги позивач обґрунтовує насамперед протиправністю результатів проведеного медичного огляду та неможливістю його призову до вирішення питання про оскарження ВЛК.
Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено достатніх правових підстав для визнання оскаржуваної постанови ВЛК протиправною з наведених позивачем мотивів, похідні від цього доводи щодо автоматичної протиправності подальшого призову також не знайшли свого підтвердження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 сформулював висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації після її завершення має незворотний характер, а визнання окремих порушень процедури призову саме по собі не повертає особу до попереднього статусу військовозобов`язаного. Спосіб судового захисту має відповідати характеру порушеного права та бути здатним реально його поновити.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, 24.08.2025 його вже було направлено до військової частини НОМЕР_1 , тобто процедура призову, щодо якої виник цей спір, фактично завершилася.
У зв`язку із цим вимога зобов`язати відповідача утриматися від подальших дій щодо мобілізації не відповідає фактичному стану правовідносин, оскільки на час вирішення спору мобілізація позивача вже відбулася.
Суд також враховує, що адміністративний суд здійснює захист уже порушених прав, свобод та інтересів особи, а не встановлює загальні заборони суб`єкту владних повноважень щодо невизначеного кола можливих дій у майбутньому.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б давали підстави для висновку про протиправність постанови ВЛК саме з наведених позивачем підстав.
При цьому суд ще раз наголошує, що наявність у позивача захворювань та його незгода з медичним висновком ВЛК не надають адміністративному суду повноважень самостійно встановлювати інший ступінь придатності до військової служби або замість військово-лікарської комісії визначати медичну значимість установлених діагнозів.
Судовий контроль у таких правовідносинах охоплює питання законності та дотримання встановленої процедури, однак не включає переоцінку професійних медичних висновків членів ВЛК, визначення правильності діагнозу чи його відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням встановлених обставин справи, вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та наведених висновків Верховного Суду суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за наслідками відмови у задоволенні позову підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.