С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. [телефон приховано]
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: [телефон приховано]
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
_________________________________________________________________________________________
Провадження 2/760/7059/26
В справі 760/32721/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
І. Вступна частина
18 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ІІ. Описова частина
11 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - Позивач) звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором про надання кредиту № 2937716 від 23.11.2019 у розмірі 38.720,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 23.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит», Кредитодавець) та Відповідачкою укладено Договір про надання кредиту № 2937716 (далі - Кредитний договір). Позивач вказує, що Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано Відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладенні договору, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. На думку Позивача, дійсність укладення договорів у такий спосіб неодноразово підтверджувалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Як зазначає Позивач, за Кредитним договором Кредитодавець надав Позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надано в національній валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок Позичальника. Позивач стверджує, що Відповідачка отримала кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 8.000,00 грн.
Позивач вказує, що Відповідачка належним чином кредитні зобов`язання не виконала, що є порушенням статей 526, 527 ЦК України.
10.06.2025 між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (далі - ТОВ «Секвоя Капітал») укладено Договір факторингу № АК-10/06/2025 (далі - Договір факторингу-1), а 07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та Позивачем укладено Договір факторингу № ДФ-07072025 (далі - Договір факторингу-2). Як стверджує Позивач, згідно з Договором факторингу-1 та Договором факторингу-2 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2937716 від 23.11.2019 на користь Позивача.
За твердженням Позивача, сума боргу Відповідачки перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 38.720,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8.000,00 грн, заборгованість за процентами - 30.720,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0,00 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн.
Позивач зазначає, що на останню відому адресу реєстрації Відповідачки ним направлено повідомлення про відступлення права вимоги та досудову вимогу про сплату заборгованості, які залишені без виконання. Позивач також посилається на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.
Позивач просить стягнути з Відповідачки зазначену заборгованість, а також судові витрати - судовий збір у розмірі 2.422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6.000,00 грн.
25.11.2025 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.
26.11.2025 до суду надійшла довідка відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки, з якої вбачається, що Відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом Позивача до ОСОБА_4 та ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.12.2025 до суду надійшло клопотання Позивача про витребування у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» доказів на підтвердження факту зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідачки.
07.08.2026 представник Відповідачки - адвокат Скляр К.А. подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Відповідачка не погоджується з позовними вимогами в частині нарахування процентів поза межами строку кредитування, а також вважає необґрунтованою та неспівмірною вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На думку представника Відповідачки, кредит було надано строком на 30 календарних днів, тобто до 23.12.2019. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, представник Відповідачки вказує, що після спливу строку кредитування кредитор втрачає право нараховувати проценти за користування кредитом, а з цього моменту виникають лише правовідносини щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання, які регулюються статтею 625 ЦК України. Як зазначено в поясненнях, Позивач нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 30.720,00 грн поза межами 30-денного строку кредитування, що є неправомірним.
Щодо витрат на правничу допомогу представник Відповідачки зазначає, що справа про стягнення заборгованості за мікрокредитом є справою незначної складності, а витрачання адвокатом 5,5 години на підготовку шаблонної позовної заяви та формування стандартних додатків у типовій справі є неспівмірним та надмірним, оскільки для фінансової компанії підготовка такого позову є автоматизованим процесом. Крім того, на думку Відповідачки, оскільки Позивач безпідставно нарахував проценти поза строком кредитування, що призвело до штучного збільшення суми позову, витрати на правничу допомогу не підлягають розподілу або мають бути суттєво зменшені відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 та статті 141 ЦПК України.
У письмових поясненнях Відповідачка просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 30.720,00 грн, а також відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 6.000,00 грн або суттєво зменшити їх розмір.
11.08.2026 представник Позивача подала до суду заперечення на письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору строк дії договору встановлено з 23.11.2019 до кінцевої дати виконання договору 20.06.2020 (включно), а пунктом 1.7.3 договору передбачено нарахування процентів у базовий період з 23.11.2019 до 23.12.2019 за ставкою 1,70 відсотка та у спеціальний період з 24.12.2019 до 20.06.2020 за ставкою 3 відсотки за один день користування кредитом. Представник Позивача вказує, що Кредитором умови договору виконано в повному обсязі та надано кредитні кошти у розмірі 8.000,00 грн, що визнає й Відповідачка.
Як стверджує представник Позивача, з деталізованого розрахунку, наданого первісним кредитором, вбачається, що Позичальник не здійснив жодного платежу, а проценти нараховувалися згідно з умовами договору в період дії Кредитного договору з 23.11.2019 по 20.06.2020, станом на 20.06.2020 загальна заборгованість становила 55.280,00 грн, з яких 8.000,00 грн - тіло кредиту та 47.280,00 грн - проценти, а за період з 21.06.2020 по 06.06.2025 жодних нарахувань поза межами дії договору не здійснювалося. Представник Позивача також зазначає, що Позивач за весь період перебування у нього права вимоги не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував штрафних санкцій, а розмір заборгованості в сумі 38.720,00 грн підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору факторингу-2.
Представник Позивача наголошує, що умови договору визначені на розсуд сторін, Відповідачка була належним чином проінформована про процентні ставки та інші умови кредитування і, уклавши договір, погодилася з ними. Щодо витрат на правничу допомогу представник Позивача зазначає, що їх розмір підтверджено поданими до позовної заяви доказами, а такі витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено.
Ухвалою суду від 18.09.2026 у задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів відмовлено з огляду на те, що факт отримання Відповідачкою кредитних коштів у розмірі 8.000,00 грн сторонами не оспорюється.
Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІІ. Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Щодо сторін у справі
Кредитний договір укладено з громадянкою ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , при цьому в тексті договору її прізвище, ім`я та по батькові зазначено російською мовою (« ОСОБА_5 »). З довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що Відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». Реєстраційний номер облікової картки платника податків, зазначений у Кредитному договорі, збігається з РНОКПП Відповідачки, а сама Відповідачка в особі свого представника того, що саме вона є стороною Кредитного договору, не заперечує. За таких обставин суд виходить з того, що Позичальником за Кредитним договором є саме Відповідачка - ОСОБА_1 .
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» № 70-к від 01.07.2025, виданим на виконання Рішення єдиного учасника товариства № 1778 від 01.07.2025, з 01.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс». Зміна найменування юридичної особи не є її припиненням чи заміною сторони у зобов`язанні, оскільки ідентифікаційний код юридичної особи (43657029) залишився незмінним. З огляду на це та на тотожність ідентифікаційного коду суд не вбачає суперечності в тому, що оплату ціни придбання права вимоги за Договором факторингу-2 здійснено 08.07.2025 платником, зазначеним у платіжній інструкції під попереднім найменуванням - ТОВ «ФК «Пінг-Понг».
Щодо укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.
Відповідно до пункту 7.9 Кредитного договору договір укладається у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua, а підписання його Позичальником відбувається шляхом акцептування оферти Кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У розділі 8 Кредитного договору та в Графіку платежів (Додаток № 1 до договору) зазначено про підписання їх Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора PS2937716.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Позивач надав довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 03.11.2024, видану на підставі укладеного з ТОВ «Алекскредит» договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, з якої вбачається, що 23.11.2019 у системі FONDY успішно проведено платіж (статус «approved») у сумі 8.000,00 грн на платіжну картку MASTERCARD № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Зазначене узгоджується з деталізованим розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором.
Крім того, у письмових поясненнях від 07.08.2026 Відповідачка в особі свого представника - адвоката не заперечує ні факту укладення Кредитного договору, ні факту отримання кредитних коштів у розмірі 8.000,00 грн, заперечуючи лише проти правомірності нарахування процентів та розміру витрат на правничу допомогу. Підстав для обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання суд не вбачає, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
За таких обставин суд доходить висновку, що Кредитний договір № 2937716 від 23.11.2019 є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання Відповідачкою кредитних коштів у розмірі 8.000,00 грн - доведеним.
Щодо переходу права вимоги до Позивача
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 2.1.7 Кредитного договору сторони погодили право Кредитодавця укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення права вимоги за договором без згоди Позичальника.
З матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги за Кредитним договором № 2937716 від 23.11.2019 перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі Договору факторингу-1, що підтверджується самим договором, витягом з Реєстру боржників до нього від 10.06.2025, який містить відомості щодо Відповідачки та Кредитного договору, а також платіжною інструкцією № 185 від 16.06.2025 про сплату ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» ціни придбання прав вимоги. Зазначення в призначенні платежу цієї платіжної інструкції іншого номера та дати договору факторингу пояснено листом ТОВ «Секвоя Капітал» від 16.06.2025 вих. № 20250616, у якому повідомлено про допущену описку та про те, що цей платіж здійснено згідно з Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025.
У подальшому право вимоги за Кредитним договором перейшло від ТОВ «Секвоя Капітал» до Позивача на підставі Договору факторингу-2, підписаного сторонами кваліфікованими електронними підписами 07.07.2025, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до нього від 07.07.2025 та платіжною інструкцією № 812 від 08.07.2025 про оплату ціни придбання згідно з Договором факторингу-2.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Водночас, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту, а лише надає йому право на погашення заборгованості первісному кредитору. Доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора чи ТОВ «Секвоя Капітал» Відповідачка суду не надала, перехід права вимоги до Позивача не оспорювала.
За таких обставин суд визнає Позивача належним кредитором у спірних правовідносинах.
Щодо заборгованості за тілом кредиту
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Кінцевою датою виконання Кредитного договору (пункт 3.1) визначено 20.06.2020, а згідно з Графіком платежів основна сума кредиту підлягала поверненню частинами: 7.999,00 грн - 23.12.2019 та 1,00 грн - 20.06.2020. З деталізованого розрахунку заборгованості вбачається, що жодного платежу на погашення заборгованості Позичальником не здійснено. Доказів повернення кредитних коштів повністю або частково Відповідачка суду не надала, заперечень проти вимоги про стягнення тіла кредиту не висловила.
З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо процентів за користування кредитом
Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1.6 Кредитного договору передбачено, що розрахунок зобов`язань Позичальника із зазначенням строків виконання, дат платежів, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору. Відповідно до пункту 2.4.2 договору Позичальник зобов`язаний сплачувати основну суму кредиту та проценти за користування кредитом згідно з умовами договору та відповідно до Графіку платежів.
Пунктом 1.7.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку повного повернення кредиту та сплати процентів протягом 30 календарних днів з 23.11.2019 до 23.12.2019 (базовий період) процентна ставка складає 1,36 відсотка за день (лояльні умови кредитування). Відповідно до пункту 1.7.3 договору при використанні Позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 23.11.2019 до 23.12.2019 - 1,70 відсотка за один день користування кредитом; у спеціальний період з 24.12.2019 до 20.06.2020 - 3 відсотки за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12.085,40 грн.
Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до Кредитного договору) за загальними умовами кредитування у базовий період з 23.11.2019 по 23.12.2019 Позичальник мав сплатити 23.12.2019 платіж у сумі 12.079,00 грн, з яких основна сума кредиту - 7.999,00 грн, проценти за користування кредитом - 4.080,00 грн; у спеціальний період з 24.12.2019 по 20.06.2020 - платіж у сумі 6,40 грн, з яких основна сума кредиту - 1,00 грн, проценти за користування кредитом - 5,40 грн. Загалом за загальними умовами кредитування проценти за користування кредитом визначено в сумі 4.085,40 грн, а орієнтовну загальну вартість кредиту - 12.085,40 грн.
Позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 30.720,00 грн. З деталізованого розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що проценти нараховувалися в базовий період з 24.11.2019 по 23.12.2019 (30 днів) за ставкою 1,70 відсотка від суми 8.000,00 грн, тобто по 136,00 грн щоденно, що становить 4.080,00 грн, а в спеціальний період з 24.12.2019 по 20.06.2020 (180 днів) - за ставкою 3 відсотки від суми 8.000,00 грн, тобто по 240,00 грн щоденно, що становить 43.200,00 грн. Загальна сума нарахованих первісним кредитором процентів становить 47.280,00 грн, тоді як у реєстрах боржників до договорів факторингу заборгованість за процентами визначено в сумі 30.720,00 грн, яку і заявлено до стягнення. Складу цієї суми Позивач не розкрив, однак у будь-якому разі вона в 26.634,60 грн перевищує суму процентів, визначену Графіком платежів (4.085,40 грн).
Оцінюючи доводи сторін щодо строку, у межах якого могли нараховуватися проценти за користування кредитом, суд зазначає таке.
Доводи представника Відповідачки про те, що пунктом 1.3 Кредитного договору встановлено строк кредитування 30 календарних днів, не відповідають змісту договору, оскільки цим пунктом визначено лише суму кредиту. Водночас не може погодитися суд і з доводами Позивача про те, що проценти за ставкою 3 відсотки на день правомірно нараховувалися на всю суму кредиту до 20.06.2020 лише з огляду на те, що цю дату визначено кінцевою датою виконання договору.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредиторові борг протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими в межах цього строку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що умови договору, сформульовані кредитором, у разі їх неоднозначності мають тлумачитися проти того, хто їх написав (contra proferentem).
Отже, для визначення періоду, за який кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом, вирішальне значення має не формально визначений строк дії договору, а погоджений сторонами строк, протягом якого Позичальник міг правомірно не повертати відповідну частину кредиту.
Як вже зазначалося, Графіком платежів, який відповідно до пунктів 1.6, 2.4.2 Кредитного договору визначає строки виконання зобов`язань Позичальника, за загальними умовами кредитування передбачено обов`язок Позичальника повернути 23.12.2019 основну суму кредиту в розмірі 7.999,00 грн, і лише 1,00 грн основної суми кредиту підлягала поверненню 20.06.2020. Відповідно, погоджений сторонами строк кредитування щодо суми 7.999,00 грн сплив 23.12.2019, а у спеціальний період з 24.12.2019 по 20.06.2020 у правомірному користуванні Позичальника залишалася лише частина кредиту в розмірі 1,00 грн. Саме з цього виходив і сам Кредитодавець, визначаючи в Графіку платежів розмір процентів за спеціальний період у сумі 5,40 грн (1,00 грн ? 3 відсотки ? 180 днів) та орієнтовну загальну вартість кредиту в сумі 12.085,40 грн.
Натомість з 24.12.2019 сума 7.999,00 грн була простроченою до повернення, а тому нарахування на неї процентів за ставкою 3 відсотки за один день користування кредитом є по суті нарахуванням плати за період прострочення, коли правовідносини сторін щодо цієї частини кредиту перейшли з регулятивних в охоронні. Посилання Позивача на пункт 4.7 Кредитного договору, згідно з яким кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, наведеного висновку не спростовує, оскільки цей пункт не скасовує визначених Графіком платежів строків повернення окремих частин кредиту, а за наявності будь-якої неоднозначності умови договору, розробленого Кредитодавцем, мають тлумачитися на користь Позичальника як споживача.
Суд також звертає увагу, що нарахування процентів у спеціальний період на всю суму кредиту має наслідком те, що загальна вартість кредиту для споживача в кілька разів перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, погоджену сторонами при укладенні договору, що суперечить змісту досягнутої сторонами домовленості та засадам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Таким чином, Позивач має право на стягнення процентів за користування кредитом у межах, визначених Графіком платежів, а саме: 4.080,00 грн - за базовий період з 24.11.2019 по 23.12.2019 (8.000,00 грн ? 1,70 відсотка ? 30 днів) та 5,40 грн - за спеціальний період з 24.12.2019 по 20.06.2020 (1,00 грн ? 3 відсотки ? 180 днів), а всього 4.085,40 грн. Підстав для застосування процентної ставки за лояльними умовами кредитування (1,36 відсотка) немає, оскільки Позичальник не повернув кредит у базовий період.
Вимог про стягнення з Відповідачки інфляційних втрат та процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України Позивач у цій справі не заявляв, а заявлену суму 30.720,00 грн визначив саме як заборгованість за процентами за користування кредитом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і позбавлений можливості самостійно змінювати правову природу заявленої до стягнення суми.
З огляду на викладене вимога про стягнення процентів за користування кредитом є обґрунтованою в частині 4.085,40 грн та підлягає задоволенню в цій частині; у стягненні процентів у розмірі 26.634,60 грн слід відмовити.
Отже, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 12.085,40 грн, з яких 8.000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4.085,40 грн - проценти за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково - на 31,21 відсотка від заявленої ціни позову (12.085,40 грн із 38.720,00 грн).
За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн. Відтак з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 756,09 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до частин п`ятої, шостої цієї статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
На підтвердження понесених витрат Позивач надав Договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладений з адвокатом Лівак Іванною Миколаївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 841 від 22.07.2016), Додаткову угоду № 2937716 від 30.09.2025 до цього договору щодо представництва інтересів Позивача у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 Детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.09.2025 та Акт № 2937716 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2025 на суму 6.000,00 грн.
Згідно з Детальним описом робіт та Актом адвокатом надано такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 1,5 години за ставкою 1.500,00 грн за годину, що становить 2.250,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, - 3 години за ставкою 1.000,00 грн за годину, що становить 3.000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 година за ставкою 750,00 грн за годину, що становить 750,00 грн.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини; водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Відповідачка в особі свого представника заявила про неспівмірність витрат на правничу допомогу та просила зменшити їх розмір, навівши відповідне обґрунтування, а тому суд оцінює співмірність цих витрат.
Суд ураховує, що ця справа є малозначною в силу закону, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не характеризується складністю правового регулювання та не потребувала вивчення значного обсягу доказів. Позовна заява має типовий характер, значна частина її тексту складається із загальних положень законодавства та витягів із судових рішень, які не стосуються спірних питань, і містить посилання, які не мають відношення до цієї справи (зокрема, на положення Господарського процесуального кодексу України та на порядок надання фінансовими компаніями платіжних послуг). Позовну заяву підписано та подано до суду директором Позивача, а участі адвоката в подальшому розгляді справи не було.
Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) є невід`ємною складовою підготовки позовної заяви і не може розглядатися як окремий самостійний вид правничої допомоги, що підлягає окремій оплаті. Формування додатків до позовної заяви з документів, отриманих Позивачем від попередніх кредиторів, має технічний характер і не потребує спеціальних правничих знань.
З урахуванням наведеного, а також того, що позов задоволено лише частково, у тому числі через безпідставне включення до ціни позову процентів, нарахованих поза межами погодженого строку кредитування, суд вважає співмірним зі складністю справи, обсягом та характером фактично наданих адвокатом послуг розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3.000,00 грн.
Відтак з урахуванням часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідачки на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 936,37 грн (3.000,00 грн ? 31,21 відсотка). Підстав для покладення цих витрат повністю на Позивача відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України суд не вбачає, оскільки часткова необґрунтованість позовних вимог враховується шляхом пропорційного розподілу судових витрат.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про надання кредиту № 2937716 від 23.11.2019 у розмірі 12.085 (дванадцять тисяч вісімдесят п`ять) грн 40 коп., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 8.000,00 грн;
- проценти за користування кредитом - 4.085,40 грн.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 26.634,60 грн - відмовити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 936 (дев`ятсот тридцять шість) грн 37 коп.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»), місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: