Справа № 369/5863/25
Провадження № 2/369/3574/26
РІШЕННЯ
Іменем України
04.09.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченко А.В.,
при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мельнікової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/5863/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_5 , про поділ майна, набутого сторонами за час шлюбу.
Позов мотивований тим, що 21 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, після реєстрації якого відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року у справі № 369/10041/24 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище « ОСОБА_7 ».
Після цього відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачки залишився незмінним - НОМЕР_2 .
Позивач зазначав, що під час шлюбу сторони набули:
1.двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615325432224;
2.автомобіль марки MG, модель 550, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , червоного кольору, 2011 року випуску.
Оскільки домовленості щодо добровільного поділу спільного майна сторони не досягли, позивач з урпросив:
?визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири;
?визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частину квартири;
?визнати за відповідачкою право власності на автомобіль;
?стягнути з відповідачки на його користь 134 899,50 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля;
?стягнути понесені ним судові витрати.
Заявлений розмір компенсації позивач обґрунтував звітом № 20674 про незалежну оцінку автомобіля від 16 грудня 2024 року, відповідно до якого його ринкова вартість визначена в сумі 269 799,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
20.05.2025 року до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання не заперечувала, що квартира та автомобіль набуті сторонами за час шлюбу, проте просила відступити від засади рівності часток подружжя і зменшити частку позивача у квартирі до 1/3.
На обґрунтування такого заперечення відповідачка посилалася на те, що неповнолітній син сторін проживає разом із нею, позивач, на її думку, не бере належної участі в утриманні та вихованні дитини, а одержуваних аліментів недостатньо для забезпечення її навчання, фізичного, духовного та психологічного розвитку.
Щодо автомобіля відповідачка не заперечувала проти його поділу як спільного майна подружжя, однак просила передати автомобіль у власність позивача і стягнути з нього на її користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля. Вона також заперечувала проти визначеної позивачем вартості автомобіля, зазначала про його незадовільний технічний стан та про понесення нею особистих витрат на ремонт.
21.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечив проти відступу від рівності часток подружжя. Зазначив, що аліменти сплачує добровільно та регулярно, заборгованості не має, а постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, на яку посилається відповідачка, стосується іншої фізичної особи з таким самим прізвищем, ім`ям та по батькові.
18 вересня 2025 року представник відповідачки подала клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи психологічного висновку з планом психологічного супроводу дитини, а також документів щодо ремонту автомобіля.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості автомобіля станом на 16 грудня 2024 року.
За результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи судовим експертом Абрамкіним Богданом Петровичем складено висновок № 2296 від 06 грудня 2025 року, згідно якого ринкова вартість КТЗ марки MG, модель 550 з реєстраційним номером НОМЕР_4 станом на дату оцінки 16.12.2024 року складає 192 598,27 грн.
30.12.2025 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову. Дана заява прийнята судомо.
Протокольною ухвалою суду від 16.03.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків (позивача та відповідача), всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, і оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Щодо правового режиму спірного майна
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містять статті 368 та 372 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а під час його поділу частки співвласників вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю або законом.
Той із подружжя, хто заперечує поширення правового режиму спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, повинен довести обставини, які спростовують відповідну презумпцію.
Матеріалами справи не підтверджено існування між сторонами шлюбного договору або іншої домовленості, якою був би встановлений інший правовий режим спірної квартири чи автомобіля.
Щодо поділу квартири.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 серпня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1615325432224.
Підставою для державної реєстрації права власності були, зокрема, договір купівлі-продажу майнових прав № 77 від 10 травня 2017 року, акт приймання-передачі квартири та рішення про державну реєстрацію прав.
Договір купівлі-продажу майнових прав укладений, а право власності на квартиру зареєстроване під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Сторони не заперечували факту придбання квартири під час шлюбу. Доказів її придбання виключно за особисті кошти одного з подружжя суду не надано.
Реєстрація права власності на квартиру лише за позивачем не спростовує презумпції спільності майна подружжя і не змінює правового режиму квартири.
За таких обставин квартира є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу між ними.
Щодо вимоги про відступ від рівності часток подружжя.
Відповідно до частини другої статті 70 СК України суд під час вирішення спору про поділ майна може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
За частиною третьою статті 70 СК України частка того з подружжя, з ким проживає дитина, може бути збільшена за умови, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 зазначено, що ухилення від участі в утриманні дитини є негативною обставиною, яка може бути самостійною підставою для зменшення частки одного з подружжя.
Водночас для застосування частини третьої статті 70 СК України суд повинен установити, які саме потреби має дитина, з чим вони пов`язані, якими є понесені або необхідні майбутні витрати та чи покриваються такі витрати фактично одержуваними аліментами.
Сам по собі факт проживання дитини з одним із батьків не є безумовною підставою для збільшення частки цього з батьків у спільному майні подружжя.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2024 року у справі № 369/14258/24 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачка надала банківські квитанції, які підтверджують одержання від позивача за період із 20 вересня 2024 року до 30 квітня 2025 року аліментів у загальній сумі 23 168,18 грн.
Таким чином, матеріали справи підтверджують фактичну участь позивача в утриманні дитини.
Доказів визначення державним або приватним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, розрахунку такої заборгованості, систематичного невиконання рішення суду або свідомого ухилення позивача від утримання дитини суду не надано.
Лист Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області від 21 квітня 2025 року підтверджує, що станом на зазначену дату виконавчий документ у справі № 369/14258/24 на виконання до відділу не надходив. Ця обставина сама по собі не доводить повного виконання аліментного зобов`язання, однак у сукупності з наданими квитанціями та за відсутності розрахунку заборгованості не підтверджує ухилення позивача від утримання дитини.
Фотографії та відомості з мережі Інтернет щодо діяльності танцювальної студії не підтверджують розміру фактично одержуваного позивачем доходу, приховування такого доходу або сплати аліментів у меншому розмірі, ніж установлено судовим рішенням.
Квитанції про оплату навчання дитини підтверджують понесення відповідачкою відповідних витрат. Разом із тим вони не містять повного розрахунку щомісячних потреб дитини, не встановлюють співвідношення всіх необхідних витрат із фактично одержуваними аліментами та не доводять їх недостатності в розумінні частини третьої статті 70 СК України.
Консультаційний висновок дитячого невролога від 01 квітня 2025 року містить відомості про скарги на зниження уваги, емоційну лабільність та нічні страхи дитини, а також рекомендації щодо звернення до психолога та призначеного лікування.
Психологічний висновок із планом психологічного супроводу засвідчує наявність у дитини емоційних переживань, пов`язаних із сімейною ситуацією та спілкуванням із батьком, і містить рекомендацію щодо проведення восьми-десяти психотерапевтичних сесій.
Однак, суд ураховує зазначені документи як докази психологічного стану дитини та необхідності дбайливого ставлення до її потреб. Водночас ці документи не визначають вартості рекомендованої психологічної допомоги, не містять розрахунку загальних витрат на фізичний і духовний розвиток та лікування дитини і не встановлюють, що фактично сплачувані аліменти не покривають таких витрат. Разом з цим згідно правової позиції наведеної у постанові КЦС Верховного Суду від 23.12.2020 справа №712/11527/17, висновок спеціаліста психолога є не належним доказом у справі з причини: 1) не урахування психологом фактичних обставин справи; 2) не спілкування психолога з дитиною або одним із батьків; 3) не вивчення матеріалів справи. Висновок спеціаліста психолога за результатами проведення психологічного дослідження, який ґрунтується лише на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною без дослідження матеріалів справи, не спілкування з малолітньою дитиною та батьком дитини, з викладенням лише загальних висновків про зв`язок матері з дитиною певного віку не може бути належним доказом у справі.
Питання участі батька у вихованні дитини, порядку спілкування з нею, виконання рекомендацій психолога та необхідності додаткових витрат на лікування можуть вирішуватися сторонами в установленому законом порядку. Однак вони не замінюють доказування передбачених статтею 70 СК України підстав для зміни часток у спільному майні подружжя.
Відповідачка також посилалася на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у справі № 369/4629/24 про притягнення особи на ім`я ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Разом із тим з наданих суду відомостей убачається, що особа, якої стосується зазначена постанова, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, постанова від 27 травня 2024 року у справі № 369/4629/24 стосується іншої фізичної особи та не підтверджує вчинення позивачем домашнього насильства або іншої недобросовісної поведінки щодо відповідачки чи дитини.
Також стороною відповідача у судовому засіданні було визнано помилковість повідомлення суду про те, що особа позивача - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою дані якої містяться в інформації по справі №369/4629/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2026 року, в якому відбувся допит свідків особи позивача та особи відповідача, не було підтверджено фактів, які пов`язані із вчиненням домашнього насильства в період шлюбу.
Крім того, за результатом допиту свідків не було підтверджено і інших обставин, на які посилалась відповідачка під час розгляду справи, серед яких, зокрема: приховування позивачем майна, приховування позивачем доходів, знищенням чи пошкодження майна, а також, що спільна дитина, яка проживає з відповідачкою має особливі потреби для забезпечення її життєдіяльності.
З огляду на наведене суд не встановив обставин, які б свідчили про ухилення позивача від участі в утриманні дитини, приховування, знищення чи пошкодження ним спільного майна або витрачання такого майна на шкоду інтересам сім`ї.
Відповідачкою також не доведено, що розмір фактично одержуваних аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.
Тому передбачених частинами другою та третьою статті 70 СК України підстав для зменшення частки позивача до 1/3 і збільшення частки відповідачки суд не встановив.
З огляду на презумпцію рівності часток подружжя за кожною зі сторін належить визнати право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Щодо поділу автомобіля.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 автомобіль марки MG, модель 550, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , червоного кольору, 2011 року випуску, зареєстрований 11 листопада 2022 року за ОСОБА_4 , яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Автомобіль придбаний та зареєстрований за час шлюбу. Сторони не заперечують, що він належить до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 71 СК України майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Автомобіль є неподільною річчю, у зв`язку із чим його реальний поділ між сторонами неможливий.
Позивач просив передати автомобіль у власність відповідачки та стягнути на його користь компенсацію вартості 1/2 частини. Відповідачка пропонувала протилежний варіант - передати автомобіль позивачу і стягнути компенсацію на її користь.
Обрання судом конкретного варіанта поділу майна, відмінного від запропонованого однією зі сторін, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки предметом спору залишається поділ того самого спільного майна.
Суд ураховує, що з моменту придбання автомобіль зареєстрований за відповідачкою, зберігається на території, прилеглій до будинку, в якому вона проживає, та був наданий для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи за її участю.
Посилання відповідачки на те, що позивач має ключі від автомобіля і забезпечував його огляд оцінювачем 04 грудня 2024 року, не підтверджує передання автомобіля позивачу в постійне володіння та користування.
Позивач не наполягає на переданні автомобіля йому, погоджується на припинення свого права на частку шляхом одержання грошової компенсації та просить залишити автомобіль у власності відповідачки.
За таких обставин передання автомобіля у власність відповідачки зі стягненням із неї компенсації на користь позивача відповідає фактичному стану володіння майном, усуває необхідність у подальшому погодженні сторонами способу поділу та забезпечує остаточне вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зазначила, що якщо позивач просить передати неподільну річ у власність відповідача та стягнути на свою користь компенсацію замість належної йому частки, згода відповідача на виплату компенсації не є обов`язковою.
Попереднє внесення відповідачем коштів на депозитний рахунок суду в такому випадку також не вимагається. Згоду на одержання компенсації має надати той із подружжя, на чию користь вона присуджується.
Позивач таку згоду надав.
Отже, відсутність згоди відповідачки на залишення автомобіля у її власності не перешкоджає застосуванню обраного судом способу поділу.
Щодо вартості автомобіля та розміру компенсації.
Позивач визначив вартість автомобіля на підставі звіту № 20674 про незалежну оцінку майна від 16 грудня 2024 року в сумі 269 799,00 грн та просив стягнути половину цієї суми - 134 899,50 грн.
Відповідачка заперечувала проти такої оцінки, посилаючись на технічний стан автомобіля та необхідність проведення судової експертизи.
Відповідно до висновку судового експерта Абрамкіна Богдана Петровича № 2296 від 06 грудня 2025 року ринкова вартість автомобіля марки MG, модель 550, реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 16 грудня 2024 року становила 192 598,27 грн.
Під час проведення експертизи автомобіль був безпосередньо оглянутий 11 листопада 2025 року. Експерт установив показник одометра 217 958 км, зафіксував стан кузова, салону, лакофарбового покриття, трансмісії та інших складових транспортного засобу.
При визначенні вартості експерт застосував додатковий процент зменшення ринкової вартості у зв`язку з умовами догляду, зберігання та експлуатації в розмірі 24,75 відсотка, врахував вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу в сумі 28 636,57 грн, а також збільшення вартості у зв`язку з наявністю газобалонного обладнання.
Відповідно до статті 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами.
Судовий експерт має відповідну кваліфікацію, був попереджений про кримінальну відповідальність, провів безпосередній огляд автомобіля, описав виявлені недоліки, навів застосовані вихідні дані, методику та докладний розрахунок вартості.
Суд не встановив внутрішніх суперечностей або необґрунтованості висновку № 2296. Іншого судового експертного висновку, який би спростовував визначену вартість автомобіля, суду не надано.
Тому суд приймає висновок № 2296 як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ ринкової вартості автомобіля.
Документи про проведення ремонту автомобіля можуть підтверджувати понесення відповідних витрат, однак самі по собі не спростовують установленої судовим експертом ринкової вартості.
Крім того, технічний стан, пошкодження та необхідність відновлювального ремонту вже враховані експертом під час визначення вартості автомобіля. Повторне віднімання вартості ремонтних робіт призвело б до подвійного врахування одного й того самого зменшення вартості.
Самостійної майнової вимоги про стягнення з позивача частини витрат на ремонт або про їх зарахування під час поділу автомобіля відповідачкою не заявлено.
Таким чином, вартість належної позивачу 1/2 частини автомобіля становить: 192 598,27 грн ? 2 = 96 299,135 грн.
Після округлення до одного знака найменшої грошової одиниці розмір компенсації становить 96 299,14 грн.
Отже, вимога про стягнення компенсації підлягає задоволенню в сумі 96 299,14 грн.
У частині різниці між заявленою компенсацією 134 899,50 грн та встановленою судом сумою 96 299,14 грн, яка становить 38 600,36 грн, у задоволенні позову належить відмовити.
Саме зменшення розміру заявленої позивачем грошової компенсації є підставою для часткового, а не повного, задоволення позовних вимог.
Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.
Щодо судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін порівну шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7 570 грн судового збору (15 140 грн : 2).
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52.1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1615325432224.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52.1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1615325432224.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на автомобіль марки MG, модель 550, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , колір - червоний, 2011 року випуску.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 96 299 (дев`яносто шість тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень) 14 коп. у рахунок компенсації вартості 1/2 частини в праві спільної сумісної власності на автомобіль марки MG, модель 550, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , колір - червоний, 2011 року випуску.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 21.09.2026 року.
Суддя А.В. Янченко