Справа № 626/1438/25
№ провадження 2/624/11/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретарів: Лебідь Л.В., Тикви А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні,
в с т а н о в и в:
Представник позивача звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Позовна заява обґрунтована тим, що рідний брат позивача - ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період, для подальшого проходження військової служби, в тому числі в безпосередній зоні бойових дій. В результаті таких обставин ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області. Позивач планує подати заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата, але є певні підстави, які унеможливлюють отримання цієї допомоги, а саме відсутнє підтвердження факту проживання її та брата однією сім`єю. Позивач стверджує з 2018 року по 2024 рік проживали разом з братом, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні правами та обов`язками, вели спільне господарство. Після мобілізації ОСОБА_2 , також проживав за адресою місця проживання позивача та на вихідні, святкові дні постійно приїжджав до позивача. Позивач вважає себе членом сім`ї ОСОБА_2 , зазначає, що були з братом у дуже хороших стосунках.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09.06.2025 позовна заява була залишена без руху, позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 17.06.2025 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 07.10.2025 замінено неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного відповідача Міністерство Оборони України. Залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
27 жовтня 2025 року на адресу від відповідача Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в який заперечували проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХII. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону на час виникнення відносин, тобто дня загибелі військовослужбовця), визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, зокрема, це: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Частиною 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Згідно з ч. 3 ст. 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Наказом Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023 затверджено «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі Порядок №45). Розділом IV Порядок № 45 передбачено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, відповідно до якого члени сім`ї звертаються до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_1 приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5), надсилає їх обласному (Київському міському) ІНФОРМАЦІЯ_1 за підпорядкуванням. Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ІНФОРМАЦІЯ_1, та, у разі її призначення, готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_1. Районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_1, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). До заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки. Згідно ст. 4 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України. Слід зазначити, що заявницею не надано достатніх доказів щодо проживання з померлим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вважають, що заявниця ні яким чином не підтвердила свого проживання разом з померлим військовослужбовцем, не надала жодних належних та достатніх доказів. Також просили провести розгляд цієї справи за відсутності їх представника.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 12.11.2025 було задоволено клопотання про витребування доказів. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати до суду інформацію про наявних осіб, членів родини, ОСОБА_2 , які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ПКМ України №168 від 28.02.2022 та інформацію стосовно тих членів родини, які вже отримують вказану грошову допомогу. Зобов`язано Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду копії актових записів цивільного стану про народження, народження дітей, наявність батьків стосовно загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Представник позивача, адвокат Морозов В.Ю. 16.03.2026 подав до суду уточнену позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, в які просить встановити факт, що позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні її брата ОСОБА_2 .
Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що рідний брат позивача ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період, для подальшого проходження військової служби. ІНФОРМАЦІЯ_2 брат загинув під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області (копія сповіщення сім`ї №323 додаються по первісної позовної заяви). Позивач планує подати заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю рідного брата, але є певні підстави, які унеможливлюють отримання вказаної вище допомоги, а саме відсутнє підтвердження факту проживання позивача та її рідного брата, ОСОБА_2 , однією сім`єю та перебування на утриманні. Так, з 2018 по 2024 роки брат проживав разом з позивачем та систематично надавав їй матеріальну допомогу, а саме: забезпечував грошовими коштами для придбання продуктів харчування, оплачував комунальні послуги, надавав кошти для придбання одягу та предметів першої необхідності, фактично забезпечував її матеріальне існування. Був повністю пов`язаним спільним побутом, спільними правами та обов`язками, вів спільне господарство. Позивач не мала стабільного доходу. Її дохід був недостатнім для забезпечення проживання, у зв`язку з чим матеріальна допомога брата була постійним та основним джерелом засобів до існування. Факт утримання може бути підтверджений: письмовими доказами, документами про грошові перекази, довідками, показаннями свідків. Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, оскільки надає право на отримання одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця..
08.04.2026 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області прийнята заяву позивача про зміну предмету позову, продовжено розгляд справи з урахуванням зміни предмету позову.
16.06.2026 ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду по суті.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача та представника третьої особи надійшли заяви про проведення розгляду справи за їх відсутності.
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що у неї крім брата ОСОБА_2 не було більш рідної особи, брат для неї був опорою. Повідомила, що батьків було позбавлено батьківських прав щодо них коли їй було 14 років, а брату 8 років. Після позбавлення батьків батьківських прав вони перебували на утриманні у бабусі. Після смерті бабусі брат був влаштований до прийомної сім`ї, а вона залишилася проживати в с. Максимівка, Сахновщанського району, Харківської області, так як на той момент вже виховувала дитину. Повідомила, що коли брату виповнилося 18 років він повернувся з прийомної родини до неї в с. Максимівку, але був зареєстрований в Сумській області у гуртожитку. Після повернення з прийомної сім`ї, а саме з 2017 року, вони разом з братом проживали однією сім`єю в с. Максимівка, Сахновщинського району, Харківської області. Починаючи з 2018 року брат почав їздити на заробітки за кордон, а саме до Польщі. Потім, починаючи з 2020 року по 2022 рік брат поступив до навчального закладу та поїхав до коледжу, але потім кинув навчання та поїхав до м. Києва працювати страхувальником (отримував у місяць приблизно 3200 гривень). Зазначила, що брат приїздив до неї на вихідні. А в лютому, десь 21-26 числах 2023 року брат пішов на службу до лав Збройних Сил України. Також пояснила, що вона має чотирьох неповнолітніх дітей, отримує кошти на їх утримання, аліменти на утримання дітей не отримує, до суду з цього приводу не зверталася. Вказала, що починаючи з березня 2021 року по січень 2023 року працювала прибиральницею у дитячому садку. Зазначила, що на даний час проживає в орендованому будинку разом з дітьми в АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштована. Брат надавав їй матеріальну допомогу у розмірі 10000 гривень щомісяця, вказала, що перебувала на утриманні брата, починаючи з 2020 року.
Представник позивача - адвокат Морозов В.Ю. в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що вона є старшим бойовим медиком військової частини НОМЕР_1 . Зазначила, що вона разом з ОСОБА_2 проходила службу на початку 2023 року. Вони з ним спілкувалися, і з його слів, їй відомо, що він допомагав своїй сестрі, відсилав їй кошти, інколи позичав і у неї. Відомо, що ОСОБА_2 їздив до сестри, коли його відпускали зі служби. До свого від`їзду в інший батальйон (це було 05.09.2023) вони з Мішою спілкувалися. У ОСОБА_2 з сестрою були дуже гарні відносини, у відпустці він разом зі своєю дівчиною, їздив до сестри у гості.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона була сусідкою позивачки в с. Максимівка, Сахнощинського району, Харківської області. У 2020 році вона познайомилася з ОСОБА_2 в с. Максимівка, коли він приїздив до сестри. Зазначила, що ОСОБА_2 бачила декілька разів, а саме один раз бачила в с. Максимівка, Сахновщинського району, Харківської області, а другий в с. Карабущине, Кегичівського району, Харківської області. Зі слів позивачки, їй відомо, що брат допомагав їй коштами, які переказував кожного місяця, десь 5-10 тисяч на місяць.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що позивач є племінницею її чоловіка, а тому вона знає як позивача, так і ОСОБА_2 з дитинства, оскільки перебуває у шлюбі з чоловіком 28 років. Зазначила, що у позивача з братом були гарні стосунки, вони допомагали один одному. Вони приїздили до неї з чоловіком у гості, коли ОСОБА_2 пішов на службу вона разом з позивачем готували їжу для відправки на службу. Також, повідомила, що їй відомо, що ОСОБА_2 допомагав своїй сестрі грошима. Крім цього, повідомила, що позивач проживає разом зі співмешканцем ОСОБА_9 , від якого у неї є двоє останніх неповнолітніх дітей. ОСОБА_9 працює в КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» кочегаром, а ОСОБА_1 ходить на підробітки та отримує в середньому 800 гривень на день.
Судом також встановлені наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а місцем її народження є с. Редивонівка Великобагачанського району Полтавської області (т. 1, а.с. 8).
Згідно з актовим записом про народження № 15 від 22.11.1996 ОСОБА_2 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Максимівка Сахновщинського району Харківської області, його батьками також є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 194). Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 06.02.2025 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9 зі звороту).
З пояснень позивача вбачається, що після досягнення повноліття ОСОБА_2 , який перебував під опікою в прийомній сім`ї, повернувся до АДРЕСА_1 , хоча був зареєстрований у гуртожитку, де здобував освіту.
На підтвердження надання ОСОБА_2 позивачу матеріальної допомоги до матеріалів справи долучено відомості про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , з яких убачається надходження від ОСОБА_2 , зокрема 03.07.2022, 09.07.2022, 23.08.2022, 02.09.2022, 14.09.2022, 11.11.2022, 04.08.2023, 21.08.2023, 21.09.2023, 20.03.2024 грошових коштів у різних сумах (т. 2, а.с. 9).
Крім того, на підтвердження надання ОСОБА_2 позивачу матеріальної допомоги та проживання однією сім`єю до матеріалів справи надано скріншоти переписки між позивачем та ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 13-16), а також спільні фото (т. 1, а.с. 232-234).
Сповіщенням сім`ї № 323 від 31.05.2024 підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який з 23 травня 2024 року вважався зниклим безвісті, загинув біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області (т. 1, а.с. 14).
Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 15/д від 07.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 були повернуті на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги в зв`язку з тим, що вона не відноситься до визначеного Законом кола осіб, а також неможливо встановити чи перебувала вона на утриманні загиблого в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (т. 1, а.с. 76).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, її представника та свідків, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено як підставу встановлення факту, що має юридичне значення, встановлення родинних відносин між фізичними особами.
Стаття 318 ЦПК України передбачає, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість встановлення такого факту інакше як в судовому порядку.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За нормами ст.16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Позивач просить встановити факт, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, який дасть, в тому числі, скористатись правом, передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Встановлення факту перебування на утриманні загиблого брата необхідне позивачці для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у зв`язку з смертю військовослужбовця.
Зі змісту роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про прав.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання позивачем заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Даний правовий висновок викладено в Постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Для цього має бути наявність спільних витрат і спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
На цьому наголосив Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99).
Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1- 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будького з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Крім того Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Але як вбачається з матеріалів справи позивач не зверталася до суду з клопотаннями про витребування доказів по даній справі.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд дослідивши, надані позивачем докази встановив, що позивачем доведений факт родинних відносини між нею та ОСОБА_2 , надання останнім їй допомоги, а також факт смерті ОСОБА_2 23 травня 2024 року, але факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не доведений належними доказами. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ОСОБА_1 має власне житло в АДРЕСА_1 , у якому зареєстрована. Позивач має цивільного чоловіка ОСОБА_9 , який офіційно працевлаштований, про що у судовому засіданні підтвердила свідок, має від нього двох неповнолітніх дітей, позивач працює, ходить на підробіток, але позивач доказів про свої власні доходи, або їх відсутність суду не надавала. Пересилення на рахунок позивача ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 , без зазначення призначення платежу, не свідчить про те, що основним і постійним джерелом засобів до існування для неї була допомога ОСОБА_2 , при наявності у її сім`ї інших доходів. Також суд звертає увагу на короткочасність грошових переказів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , які здійснювалися з 03.07.2022 до 20.03.2024, до призову на військову службу доказів, що ОСОБА_2 мав будь-які доходи, та брав участь в утриманні ОСОБА_1 , суду не надано. Наявна у справі телефона переписка сама по собі не може свідчити про перебування на утриманні у ОСОБА_2 позивача у справі ОСОБА_1 .
Крім цього, не здобуто в ході судового розгляду справи доказів щодо факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки з пояснень позивача було встановлено, що загиблий ОСОБА_2 був зареєстрований в Сумській області у гуртожитку. Після повернення ОСОБА_2 з прийомної сім`ї, а саме з 2017 року, він повернувся до с. Максимівка, Сахновщинського району, Харківської області, а починаючи з 2018 року він поїхав на заробітки за кордон, а саме до Польщі. Потім, починаючи з 2020 року по 2022 рік навчався у коледжі, потім переїхав до м. Києва працювати страхувальником, а вже наприкінці лютого 2023 року пішов на службу до лав Збройних Сил України.
Так, сам факт надання ОСОБА_2 позивачу матеріальної допомоги не є достатнім для встановлення факту її перебування на утриманні в розумінні статті 31 зазначеного Закону, оскільки закон пов`язує наявність статусу утриманця не лише з фактом отримання допомоги, а й із правом особи на пенсію у разі втрати годувальника.
Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що поряд із матеріальною допомогою брата позивачка мала власний заробіток, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , має чотирьох неповнолітніх дітей. Отже, навіть за умови встановлення факту регулярного отримання від брата грошових коштів відсутні достатні підстави вважати, що така допомога була для позивачки постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки позивач, будучи повнолітньою працездатною сестрою загиблого, не належить до кола непрацездатних членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.
Також, не знайшли підтвердження в судовому засіданні доводи позивача з приводу проживання однією сім`єю з загиблим ОСОБА_2 , оскільки позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу з цього приводу.
За наведених обставин підстави для задоволення позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з загиблим братом ОСОБА_2 та перебування її на утриманні загиблого брата ОСОБА_2 відсутні.
З огляду на указане, у задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно стягнути з позивача.
Керуючись ст.ст. 3-7, 9-10, 13, 19, 76-82, 263-265, 268, 273, 294, 315-319 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, який перерахувати на розрахунковий рахунок [рахунок приховано], банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , дата видачі 11.11.2019, орган, що видав 6350.
Представник позивача: адвокат Морозов Вадим Юрійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4636 від 23.01.2020, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 14а, офіс 104.
Відповідач: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6.
Представник відповідача: Лисенко Володимир Юрійович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_6 .
Суддя Т.В. Богачова