Справа № 638/9711/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
в с т а н о в и в:
До Краснокутського районного суду Харківської області за підсудністю згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 травня 2026 року надійшла цивільна справа №638/9711/26 за позовною заявою ТОВ «ФК «ЕЙС», в якій представник позивача Сахарова О.І. просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №655998912 від 14.10.2021 у розмірі 14496,42 грн, а також стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що 14.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 655998912 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV943DQ. Саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 2000,00 грн.В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12500,00 грн.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14496,42 грн.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 14496,42 грн, яка складається з: 11987,51 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2508,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Окрім того, позивач поніс судові витрати: 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які також просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів: витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відповідні докази.
16 липня 2026 року від відповідача засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зматеріалів позовної заяви вбачається, що кредитний договір був укладений 14 жовтня 2021 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише у 2026 році. З огляду на дату укладення договору (14.10.2021) та строки виконання зобов`язань, трирічний строк позовної давності для звернення до суду сплив задовго до моменту подання даного позову. Факт відступлення права вимоги за договорами факторингу у 2022, 2023 та 2025 роках на користь нових кредиторів, відповідно до ст. 262 ЦК України не змінює порядок обчислення та перебіг позовної давності. Тому просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити товариству у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом строків позовної давності.
17 липня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладений 14 жовтня 2021 року. Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з ЦК України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте, вищезазначений Закон також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто набрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діяли вищезазначені нормативно-правові акти. Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. З урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів, представник позивача вважає, що строк позовної давності у даній справі на момент подачі позовної заяви не закінчився.
20 липня 2026 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких категорично не погоджується з наведеними аргументами позивача з наступних підстав. Відповідно до п. 1.3 та п. 1.7 укладеного Договору кредитної лінії № 655998912 від 14.10.2021 року, кредитодавець надав позичальнику перший транш у сумі 2000 грн 00 коп, який мав бути повернутий до 13.11.2021 року. Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання. Таким чином, перебіг загального 3-річного строку позовної давності за цим Договором розпочався 14.11.2021 року та сплив 14.11.2024 року. Позовну заяву позивачем подано лише 05.05.2026 року, тобто через 1,5 роки після закінчення строку позовної давності. Вказав, що позивач безпідставно екстраполює загальні карантинні та воєнні норми ЦК України на правовідносини у сфері онлайн-мікрокредитування. Первинний кредитор та позивач є професійними фінансовими установами, які здійснювали та здійснюють свою господарську діяльність безперервно у дистанційному (електронному) режимі. Весь цей час позивач мав повноцінний технічний та юридичний доступ до правосуддя через підсистему «Електронний суд». Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, у постановах по справах щодо стягнення мікрокредитів) неодноразово наголошував, що факт введення воєнного стану чи карантину не є автоматичною підставою для безмежного поновлення строків, якщо кредитор мав реальну можливість звернутися до суду, але не зробив цього через власну недбалість. Позивач вказує у відповіді на відзив, що строки позовної давності «відновилися» лише 04.09.2025 року з прийняттям Закону № 4434-IX. Проте, цей Закон лише скасував дію попередніх пільгових норм і не має зворотної сили в часі (ст. 58 Конституції України). Якщо строк позовної давності за Договором правомірно закінчився у листопаді 2024 року, прийнятий згодом у 2025 році закон не може поновити чи «обнулити» строки, які вже спливли. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, відповідач просить прийняти дані заперечення на відповідь на відзив до розгляду та долучити їх до матеріалів справи № 638/9711/26. Застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». У задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
20 липня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що 14.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 655998912, згідно якого відповідачу надано грошові кошти строком на 30 днів. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається 13.11.2021 р. Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023). Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається. Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 02.04.2020, то він продовжується до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023. Разом з тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Враховуючи вищевикладене, просить врахувати при розгляді справи надані додаткові пояснення.
22.07.2026 на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі ВКЗ позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі ВКЗ підтримав поданий ним до суду відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 14.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії № 655998912 на суму 2000 грн.
Відповідно до п.1.2. договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Згідно п.1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 2000 грн, який має бути повернено до 13.11.2021.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту.
Пункт 1.7 - кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.11.2021.
Згідно п. 1.8 сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Пунктом 1.9. передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 87,60 процентів річних, що становить 0,24 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 443,58 процентів річних, що становить 1,22 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 1.11. основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Договір кредитної лінії №655998912 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV943DQ 14.10.2021 8:34:38.
Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому також викладені умови кредитування.
Згідно умов договору, 14.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 2000,00 грн на банківську карту № 5168-74XX-XXXX-3406 відповідача, яку він вказав при укладенні кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», а також платіжним дорученням №97f1c3ba-fabf-42a9-a3da-d1b1922cf38е від 14.10.2021. Окрім того, товариство в подальшому перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 10500,00 грн, про що свідчать довідки ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Факт отримання відповідачем грошових коштів також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260712/25863-БТ від 14.07.2026, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в банку емітовано банківську карту № НОМЕР_2 . Номер, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою - НОМЕР_3 . Повідомлено, що за період 14.10.2021-31.10.2021 було зарахування коштів на суму 12500 грн по рахунку № НОМЕР_2 . Окрім того, Банком надано виписку за договором за період з 19.11.2021-11.12.2021.
З матеріалів справи встановлено, що кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №30/1023-01.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14496,42 грн.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 655998912 від 14.10.2021 встановлено, що станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 14496,42 грн, з яких: 11987,51 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2508,91 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.
Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до правил частини другої статті 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 сформував правову позицію, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Факт переходу до позивача права вимоги до відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги та платіжною інструкцією щодо здійснення оплати за відступлення прав вимоги.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що Договір кредитної лінії №655998912 від 14.10.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідач ОСОБА_1 не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Щодо твердження відповідача ОСОБА_1 стосовно спливу строку позовної давності станом на день подання позивачем позовної заяви до суду, у зв`язку з чим він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, суд вважає їх безпідставними, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 14.10.2021 відповідач уклав вищевказаний Договір кредитної лінії №655998912. Відповідного до даного Договору, строк його дії до 13.11.2021, з можливістю продовження за умов, визначених договором. До суду із позовом ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулося 05.05.2026.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Разом з тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяв до 04.09.2025 та був виключений на підставі ЗУ № 4434-IX від 14.05.2025.
З урахуванням вищезазначеного позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, підстав для її застосування суд не вбачає.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11987,51 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 2508,91 грн, а всього заборгованості у розмірі 14496,42 грн.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Така заява була зроблена представником позивача, зокрема у позовній заяві.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивач на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надав суду (у копіях): договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду №25770938191 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року розмір витрат за складання та подання позовної заяви до суду, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором, підготовка та подача клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором становить 7000 гривень.
Зважаючи на те, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами їх фактичного понесення, водночас матеріали справи не містять значного обсягу документів, на дослідження й збирання яких адвокат мав би витратити істотний час, зазначений спір для кваліфікованого юриста є справою незначної складності, судова практика у спорах такої категорії є сталою, а спірні правовідносини не потребують застосування значної кількості нормативно-правових актів, враховуючи позицію відповідача, який заперечував щодо розміру витрат на правничу допомогу, тому суд вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та вважає за можливе зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5000,00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Щодо витрат зі сплати судового збору.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2662,40 грн судового збору.
У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 628, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 77- 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 655998912 від 14.10.2021 у розмірі 14496 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 42 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 42986956) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2026 року.
Суддя Каліберда В. А.