Справа № 209/1150/26
Провадження № 2/209/1621/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Кам`янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Левицької Наталії Василівни від справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області, Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання шлюбу неукладеним та встановлення відсутності спадкових прав, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду, на стадії підготовчого провадження, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області, Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання шлюбу неукладеним та встановлення відсутності спадкових прав.
10.09.2026 у підготовчому засіданні, у зв`язку із повідомленням позивача про недовіру суду та наданням часу для підготовки письмової заяви про відвід головуючої судді, оголошено перерву.
Наступне підготовче засідання призначено на 23 вересня 2026 року о 13 год. 00 хв.
18.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Левицької Н.В. від справи № 209/1150/26.
На обґрунтування заявленого відводу, ОСОБА_1 зокрема зазначила, що головуюча суддя Левицька Н.В. своєю послідовною протиправною діяльністю не лише заблокувала отримання витребуваних судом ключових доказів у справі та унеможливила проведення необхідних судових експертиз для вирішення спору, а й фактично легалізувала незаконну відмову відповідача, третіх осіб та Першої Кам`янської державної нотаріальної контори у виконанні вимог низки ухвал суду, а саме від 01.05.2026, від 18.05.2026, від 18.06.2026 та від 02.07.2026. При цьому така протиправна діяльність здійснюється суддею Левицькою Н.В. свідомо та навмисно, з метою перешкоджання позивачу в доступі до правосуддя в інтересах голови суду Багбая Є.Д. , зумовлених його дружніми стосунками із третьою особою - ОСОБА_3 .. З позиції заявниці, зазначені дружні зв`язки мають суттєвий позапроцесуальний вплив на весь суддівський корпус Дніпровського районного суду м. Кам`янського, зокрема на суддів Шендрик К.Л., Байбору Г.С., Замкову О.В., Лобарчук О.О., Решетник Т.О., Ковальову-Писареву А.Б., та розповсюджуються не лише на вищезазначену цивільну справу, а й на низку інших проваджень (у тому числі кримінальних), де учасниками та ключовими фігурантами є третя особа ОСОБА_3 і його близькі родичі, зокрема відповідач.
ОСОБА_1 зазначає, щодо за результатами початкового автоматизованого розподілу справу № 209/1150/26 було передано на розгляд судді Ковальовій-Писаревій А.Б., яка під час свого головування постановила ухвали суду, які забезпечують витребування ключових доказів в порядку вимог ст.ст. 84, 93 ЦПК України з метою здійснення подальших судових експертиз, направлених на перевірку факту укладення шлюбу та волевиявлення померлого батька позивача. В подальшому, внаслідок системного невиконання вищезазначених ухвал суду, 26.06.2026 судом ухвалою було застосовано захід процесуального примусу у вигляді попередження до відповідачки та третіх осіб - Відділу ДРАЦС у м. Кам`янському, Другої Кам`янської державної нотаріальної контори, Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, а 02.07.2026 ухвалою суду визнано обов`язковою явку відповідача та третіх осіб - Відділу ДРАЦС у м. Кам`янському, Другої Кам`янської державної нотаріальної контори, Першої Кам`янської державної нотаріальної контори у підготовчі засідання. Однак, незважаючи на принципову позицію на початковому етапі, після залучення до участі у справі третьої особи - ОСОБА_3 - суддя Ковальова Писарева А.Б. не витримала системного та тотального позапроцесуального тиску, зумовленого дружніми стосунками голови суду Багбая Є.Д. із третьою особою ОСОБА_3 , та задовольнила заяву про свій самовідвід ухвалою від 04.07.2026. У подальшому, за результатами повторного автоматизованого розподілу, справу було передано голові суду Багбаї Є.Д., який ухвалою від 07.07.2026 р. задовольнив заяву про свій самовідвід. За результатами наступного автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд судді Левицькій Н.В., яка ухвалою від 08.07.2026 р. прийняла справу № 209/1150/26 до свого провадження
ОСОБА_1 вважає, що суддя Левицька Н.В. під час судового засідання 27 липня 2026 року, повністю проігнорувала мотиви та обставини, викладені в ухвалах про задоволення заяв про самовідвід судді Ковальової-Писаревої А.Б. та голови суду Багбая Є.Д. При цьому, достовірно установивши факт злісного невиконання відповідачкою, третіми особами та Першою Кам`янською державною нотаріальною конторою вимог раніше постановлених ухвал суду щодо надання ключових доказів (ст. ст. 84, 93 ЦПК України) та забезпечення обов`язкової явки, суддя Левицька Н.В. не лише утрималася від застосування заходів процесуального примусу в порядку ст. ст. 143, 148 ЦПК України (у тому числі за відповідними клопотаннями позивача), а й вчинила дії, спрямовані на потакання протиправній поведінці зазначених учасників, а саме: суддя Левицька Н.В. обмежилася постановленням ухвали від 28.07.2026, якою фактично надала відповідачці, третім особам та Першій Кам`янській державній нотаріальній конторі необґрунтовану процесуальну пільгу й додатковий час для виконання раніше постановлених суддею Ковальовою-Писаревою А.Б. ухвал суду від 01.05.2026, 18.05.2026, 26.06.2026 та 02.07.2026. Утім, навіть після вищезазначеного «роз`яснення», відповідач, треті особи та Перша Кам`янська державна нотаріальна контора знову демонстративно відмовились виконувати вищезазначені ухвали суду від 01.05.2026, 18.05.2026, 26.06.2026 та 02.07.2026, приховавши не тільки обставини нібито зареєстрованого шлюбу між померлим батьком позивача та відповідачем, а й ключові докази, а саме: оригінали документів (зокрема заяву про реєстрацію шлюбу, актовий запис про шлюб та Книгу державної реєстрації актів цивільного стану органу ДРАЦС) , які містять підписи померлого батька позивача та відповідача. Попри вказані кричущі факти , суддя Левицька Н.В. не лише повторно ухилилася від накладення штрафу на порушників у порядку ст. 148 ЦПК України та проігнорувала підстави для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України щодо викритих фактів протиправної діяльності (стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), у тому числі за клопотанням позивача, а й протиправно констатувала у засіданні, що вказані ухвали суду від 01.05.2026, 18.05.2026, 26.06.2026 та 02.07.2026, нібито є повністю виконаними. Ще більше, суддя Левицька Н.В. демонстративно повернула позивачу надані для долучення до матеріалів справи № 209/1150/26 письмові докази, які беззаперечно підтверджують наявність системного реального конфлікту інтересів та позапроцесуального впливу в Дніпровському районному суді м. Кам`янського внаслідок дружніх відносин голови суду Багбая Є.Д. та третьою особою - ОСОБА_3 , а також докази системного позапроцесуального тиску, який здійснюється внаслідок цих зв`язків на суддівський корпус та апарат суду з метою фальсифікації обставин справи та покривання протиправних дій учасників процесу
ОСОБА_1 вважає, що така послідовна протиправна діяльність головуючої судді Левицької Н.В. у справі № 209/1150/26, у сукупності з її відмовою застосувати заходи процесуального примусу, поверненням доказів існування конфлікту інтересів та протиправною констатацією «виконання» ухвал, які саботуються відповідачкою та третіми особами - беззаперечно свідчить про її заангажованість, упередженість та залежність від позапроцесуального впливу голови суду Багбая Є.Д. і третьої особи ОСОБА_3. Суддя Левицька Н.В. свідомо ставить позивача у безвихідне становище, покладаючи на позивача обов`язок самостійно надавати докази (оригінали документів ДРАЦС та нотаріату), доступ до яких для фізичної особи є законодавчо обмеженим, та одночасно блокуючи їх витребування через суд, що порушує принцип рівності сторін і змагальності процесу, позбавляє позивача права на судовий захист та становить пряме порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Блокування ключових доказів суддею Левицькою Н.І. - ухилення від витребування оригіналів документів із підписами померлого батька позивача та відповідача (зокрема заяву про реєстрацію шлюбу, актовий запис про шлюб та Книгу державної реєстрації актів цивільного стану органу ДРАЦС), унеможливлює проведення будь-яких вищезазначених судових експертиз у межах справи № 209/1150/26, насамперед, вищезазначеної судово-почеркознавчої експертизи.
Відтак, з позиції ОСОБА_1 вказані упереджені дії судді Левицької Н.В., які процесуально остаточно проявилися під час судового засідання 10 вересня 2026 року, свідчать про відсутність її об`єктивності у межах справи № 209/1150/26, пряму зацікавленість у розгляді справи на користь відповідача та її підпорядкованість позапроцесуальному впливу, зумовленому дружніми стосунками голови суду Багбая Є.Д. із третьою особою - ОСОБА_3 .. З покликанням зокрема на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України просить суд:
задовольнити заяву про відвід судді Левицької Н.В. та відвести її від участі у розгляді цивільної справи № 209/1150/26;
розгляд заяви про відвід здійснювати за обов`язкової участі учасників по справі № 209/1150/26;
Звернутися з поданням до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про зміну територіальної підсудності цивільної справи № 209/1150/26 та направлення її матеріалів для розгляду по суті до іншого (нейтрального) суду в порядку ст. 31 ЦПК України, з метою повного виключення позапроцесуального тиску на суддів, зумовленого дружніми стосунками голови суду Багбая Є.Д. із третьою особою - співробітником Служби судової охорони ОСОБА_3 , усунення конфлікту інтересів та забезпечення права Позивача на розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
Вивчивши доводи заяви ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною 3 ст.40 ЦПК України передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статті 36 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).
У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Конституцією України передбачено закріплення однієї з найважливіших гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи - це право на судовий захист.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є правовою основою функціонування та діяльності міжнародного судового органу - Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Україною Конвенцію ратифіковано 17.07.1997, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції».
Зі змісту ст. 1 Конвенції вбачається, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
За змістом п. 23, п. 60, п. 61 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, - принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено. Судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді як реальної, так і суб`єктивної.
Не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами , а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у тому числі подібних (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді, разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Суд зауважує, що перевірка правомірності, повноти та обґрунтованості судових рішень, а також дотримання судом норм матеріального і процесуального права здійснюється в апеляційному та касаційному порядках.
Обставини, зазначені в заяві ОСОБА_1 , як підстави для відводу, не можуть викликати сумніви в упередженості судді, чи свідчити про її певну особисту заінтересованість у розгляді справи. Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами ЦПК України, тобто суддею не виявлено обставин, які викликають сумнів в її упередженості та необ`єктивності.
Доводи заяви про відвід фактично зводиться до незгоди заявниці із прийнятими судом процесуальними рішеннями, вчиненими процесуальними діями, які з огляду на фактичні обставини справи не свідчать про упередженість судді чи необ`єктивність.
Відтак, з огляду на вищезазначене, в даному випадку ОСОБА_1 не погоджується саме з процесуальними діями та рішеннями судді постановленими у підготовчому судовому засіданні, проте не свідчить само по собі про особисту заінтересованість або упередженість судді, не ставить під сумнів об`єктивність і не дає підстави вважати заявлений відвід обґрунтованим, оскільки в такому разі не дотримується норма щодо наявності об`єктивних чи суб`єктивних критеріїв для такого відводу.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Щодо інших доводів, викладених у заяві про відвід, зокрема про нібито залежність судді Левицької Н.В. від впливу голови суду Багбая Є.Д. та третьої особи ОСОБА_3, слід зазначити, що такі доводи ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях ОСОБА_1 та не підтверджені жодними об`єктивними даними та не свідчать про наявність обставин, які могли б викликати сумнів у неупередженості чи безсторонності судді Левицької Н.В. при розгляді даної справи.
За таких обставин, приходжу до висновку, що наведені заявником доводи не містять конкретних фактичних даних, які відповідно до статті 36 ЦПК України могли б бути підставою для відводу судді.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що заява про відвід подана за три робочі дні до судового засідання, приходжудо висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Левицької Н.В. та вважаю за необхідне вирішення питання про відвід головуючої судді Левицької Н.В. від справи №209/1150/26 передати на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 36, 40, 260-261, 353 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Левицької Н.В. від розгляду справи №209/1150/26 визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді передати до канцелярії суду для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА