Справа №592/10086/26
Провадження №2/592/3004/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про стягнення безпідставно набутих коштів, моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою та просив (з урахуванням уточнених позовних вимог) стягнути з Державного бюджету України на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 1 099,70 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 29.04.2026 року інспектором УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії БАД № 518317 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. Проте, Департамент патрульної поліції направив її для примусового виконання. На підставі цього, 29.05.2024 старшим державним виконавцем Зарічного ВДВС у місті Суми Неліним В.Г. було відкрито виконавче провадження ВП № 75142548 та накладено арешт на рахунки позивача. 31.05.2026 року в межах виконавчого провадження № 75142548 з рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» було примусово списано грошові кошти в сумі 1 099,70 грн, яка складалася зі штрафу, виконавчого збору та витрат провадження. 03.06.2024 провадження було закінчено державним виконавцем Красулею Д.А. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2025 року у справі № 591/4636/24 вищевказану постанову поліції серії БАД № 518317 було скасовано. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, і воно набрало законної сили.
Отже, з позивача кошти за скасованим судовим рішенням стали такими, що знаходяться в бюджеті без достатньої правової підстави, що і зумовило звернення до суду із позовною заявою.
Позивач зазначає, що йому завдано значної моральної шкоди, у зв`язку із тим, що йому тривалий час доводилося доводити в судах свою невинуватість у вчиненому правопорушенні. Через незаконний арешт рахунків позивач, що діяв як ФОП, був обмежений у здійсненні господарської діяльності, зазнав значних репутаційних втрат перед контрагентами, тривалого психологічного напруження та стресу.
Ухвалою від 16.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків.
ОСОБА_1 усунув вказані недоліки та ухвалою від 25.06.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін, визначено строк подання відзиву на позов.
09.07.2026 року представник відповідача - Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує наступним. В Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми на виконанні перебувало виконавче провадження № 75142548 з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції в Сумській області від 29.04.2024 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу в сумі 680 грн. Від банківських установ (Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК") надійшла відповідь про виконання постанови від 29.05.2024, арешт накладено. Після отримання даної інформації, 30.05.2024 державним виконавцем направлено платіжну інструкцію на списання коштів у розмірі 1099,70 грн з рахунку НОМЕР_2 . 03.06.2024 на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти у розмірі 1099,70 грн, з яких, в порядку статті 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» розподілено та перераховано 351,70 грн витрат виконавчого провадження, - 68 грн виконавчого збір, 680 грн на користь держави штрафу. 03.06.2024 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та одночасно припинено чинність арешту коштів боржника, направлено для виконання до банківських установ. Від банківських установ (Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК") надійшла відповідь про повне зняття арешту з рахунків боржника. Оскільки були виявлені кошти на рахунку боржника, накладено арешт на рахунки, державний виконавець був зобов`язаний направити платіжну інструкцію на списання коштів для забезпечення виконання рішення. У боржника ОСОБА_1 наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС від 12.03.2019, на який 30.05.2024, об 01:24:50 доставлено постанову про арешт коштів боржника, а тому про наявність відкритого виконавчого провадження боржник був обізнаний, мав можливість повідомити виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, але фактично цього не зробив. ення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75142548, у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, а тому всі подальші дії спрямовані на виконання постанови були правомірними. Арешт на рахунках боржника був наявний з 29.05.2024 по 03.06.2024. Після погашення заборгованості державним виконавцем своєчасно направлено вимогу про зняття арешту з рахунків до банківських установ. Від ОСОБА_1 після закінчення виконавчого провадження № 75142548 та після оскарження постанови поліції № 518317 не надходило жодних заяв про долучення копії судового рішення до матеріалів виконавчого провадження та про повернення стягнутих коштів. Натомість позивач неодноразово звертається до різних судів для оскарження дій державного виконавця в межах одного й того самого виконавчого провадження №75142548, стягнення моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження № 75142548, винесено постанову про арешт коштів боржника, списано та перераховано кошти на загальну суму 1099,70 грн. Виконавче провадження закінчено, рахунки розблоковано.
13.07.2026 року представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Бережна Ю.П. подала відзив на позов, у якому просила повністю відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує наступним. Постановою серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Сумській області ДПП) старшим лейтенантом поліції Толкачовим Богданом Олеговичем, Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Так, не погоджуючись з винесеною постановою серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, Позивач звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Як убачається з постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі № 591/4636/24, підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції стало те, що Відповідачем 2 не надано належних і допустимих доказів дотримання процедури притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Водночас слід зазначити, що ні рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.08.2025 року, ні постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі № 591/4636/24 не містять висновків про протиправність дій інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Толкачова Б.О. під час винесення оскаржуваної постанови. Скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було зумовлено виключно недоведеністю дотримання процедури притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а не встановленням факту незаконності дій працівника поліції. Отже, на думку представника відповідача, саме по собі скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року не свідчить про протиправність дій старшого лейтенанта поліції Толкачова Б.О. та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач не повідомив Департамент патрульної поліції про оскарження постанови серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року у судовому порядку. Більш того, провадження у справі № 591/4636/24 було відкрито ухвалою Зарічного районного суду м. Суми лише 29.05.2024 року, тобто після направлення постанови для примусового виконання. У зв`язку з несплатою Позивачем штрафу у строк, передбачений ст. 307 КУпАП, працівниками відділу адміністративної практики УПП в Сумській області ДПП 20.05.2024 року за вих. № 6261/41/38-2024 рекомендованим листом направлено до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заяву про примусове виконання постанови серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року. Отже, направлення постанови серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року до органу державної виконавчої служби було здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, а тому твердження Позивача щодо протиправності таких дій є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди Позивачу внаслідок скасування постанови серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року, представник зазначає наступне. Як вже зазначалось, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України. Сам факт скасування постанови серії БАД № 518317 від 29.04.2024 року в адміністративному порядку з підстав недоведеності Відповідачем 2 дотримання процедури притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не є в подальшому безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.
Також представник зазначає, що Позивач не перебував під судом (перебування під судом передбачає наявність спеціального статусу підсудного) і слідством, його права не були порушені чи обмежені. Позивач самостійно, реалізував своє право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення. Жодних доказів на підтвердження заподіяння саме діями інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Толкачова Б.О. Позивачу моральної шкоди, неправомірності таких діянь з боку поліцейського та наявності причинного зв`язку між шкодою та, на думку Позивача протиправними діями старшого лейтенанта поліції Толкачова Б.О. Позивачем до позовної заяви не надано. Вважає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку. До позовної заяви Позивачем не додано жодного доказу, як то документального підтвердження встановлення розміру моральної шкоди, який би свідчив про реальність такого відшкодування моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 подав відповіді на відзиви відповідачів, у яких зазначив, що відповідачі не спростовують зазначені ним обставини та не навели жодних аргументів, які б свідчили про наявність після скасування постанови поліції законної підстави для подальшого утримання коштів позивача. Позивач вважає безпідставними твердження відповідача про необхідність звернення із заявою про повернення коштів у порядку, передбаченому Міністерством фінансів, оскільки такий порядок повернення коштів не позбавляє позивача права звернутися до суду за захистом свого права та стягнення моральної шкоди. Позивач вважає, що наявний причинний зв`язок між незаконною постановою та заподіяною позивачу шкодою. Таким чином, позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог.
Відповідач Зарічний ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив наступне. Рахунки позивача, який на момент відкриття виконавчого провадження перебував у статусі боржника, перебували під арештом всього шість днів, а після стягнення заборгованості в повному обсязі рахунки було своєчасно розблоковано. Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця перевіряти наявність відкритої справи у суді щодо оскарження рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. До того ж, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 29.05.2024, тоді як ухвала про відкриття провадження по справі № 591/4636/24 від 29.05.2024 стала загальнодоступною лише 30.05.2024. Тому у державного виконавця не було ні обов`язку, ні можливості перевірити наявність відкритого судового провадження про оскарження постанови УПП серії БАД № 518317. Твердження позивача про незаконне утримання коштів після скасування постанови поліції є необґрунтованим, оскільки постанову за рішенням суду№ 591/4636/24 було скасовано після закінчення виконавчого провадження № 75142548. Кошти на депозитному рахунку Відділу знаходились лише протягом одного дня, які було перераховано на користь держави своєчасно та у визначеному законом порядку. Частина 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Позивач мав можливість повідомити державного виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, вчасно надіслати клопотання до суду про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження до вирішення справи по суті, внаслідок чого виконавець, на підставі пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», був би зобов`язаний зупинити виконавче провадження до вирішення справи по суті, що в подальшому не призвело б до списання коштів з рахунків боржника, виконання постанови в повному обсязі та до виникнення зазначеного спору. Після набрання рішенням суду № 591/4636/24, зупинене виконавче провадження підлягало б закінченню на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Але попри наявну можливість у позивача, який був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, вчинити зазначені дії, які він був зобов`язаний зробити невідкладно у статусі боржника, ним не було повідомлено державного виконавця про існуючі обставини.
Представник відповідача Державної казначейської служби України жодних пояснень з приводу заявленого позову не надав, у судове засідання не з`явився.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
29.04.2026 року інспектором УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії БАД № 518317 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. Проте, Департамент патрульної поліції направив її для примусового виконання. На підставі цього, 29.05.2024 старшим державним виконавцем Зарічного ВДВС у місті Суми Неліним В.Г. було відкрито виконавче провадження ВП № 75142548 та накладено арешт на рахунки позивача.
31.05.2026 року в межах виконавчого провадження № 75142548 з рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» було примусово списано грошові кошти в сумі 1 099,70 грн, яка складалася зі штрафу, виконавчого збору та витрат провадження.
03.06.2024 провадження було закінчено державним виконавцем Красулею Д.А. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2025 року у справі № 591/4636/24 вищевказану постанову поліції серії БАД № 518317 було скасовано. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, і воно набрало законної сили.
Позивачем до позову додано копію платіжної інструкції № О5C02E1HM від 31.05.2024 про сплату 1 099,70 грн за виконавчим документом: ВП № 75142548, постанова № 518317, видана 29.04.2024, документ видав: УПП в Сумській області. Платником вказано: ОСОБА_1 ФОП, отримувач - Зарічний ВДВС м. Суми.
03.06.2026 державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановою закінчено виконавче провадження № 75142548 за постановою № 518317, виданою 29.04.2024 УПП в Сумській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , штрафу у розмірі 680 грн. Виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Після акумуляції надходжень до загального фонду Державного бюджету Казначейством України платіжними інструкціями № 55959, № 55960, № 55961, № 55962 від 03.06.2024 кошти, що надійшли було перераховано до державного бюджету.
За статтями 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятидений строк з моменту вручення постанови про накладення штрафу вона надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) унормовано Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 1).
Даним законом в ч.ч. 1-2, 7 ст. 27 передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, крім іншого, з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (п. 3 ч. 1). Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження, відповідно).
При цьому, кошти виконавчого провадження, як передбачено п. 2 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 29.04.2004, використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів.
Органи державної виконавчої служби, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України (ст. 1).
Положеннями ч.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України віднесено до доходів загального фонду Державного бюджету України: кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (п. 23); 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби (п. 33 ч. 2). Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів, у відповідності до ч. 3 ст. 29 названого кодексу є: судовий збір (п. 5); 50 відсотків виконавчого збору, стягнутого органами державної виконавчої служби (п. 13-1).
Казначейство України, згідно ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Як передбачено ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми штрафу, яка утримується на єдиному казначейському рахунку без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
На момент стягнення з позивача суми штрафу і виконавчого збору існувала правова підстава стягнення даних сум - постанова інспектора УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції серії БАД № 518317 29.04.2026 року, із скасуванням якої Зарічним районним судом м. Суми, а також постановою Другого апеляційного адміністративного суду, відповідна юридична підстава відпала. Відповідно, названі суми можуть бути стягнуті на підставі ст. 1212 ЦК України.
Викладене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.
Враховуючи наведене в даних правовідносинах Держава Україна бере участь в особі Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області. Так, Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснюючи примусове виконання судового рішення стягнув з позивача суми штрафу, судового збору та виконавчого збору. А Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Відповідно, через поведінку даних органів, через які діє Держава у спірних правовідносинах, сума штрафу утримується на єдиному казначейському рахунку без достатньої правової підстави.
Даних про повернення вищевказаних стягнутих коштів позивачу матеріали справи не містять.
Витрати виконавчого провадження використовуються органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій. Джерелом формування доходів Державного бюджету України витрати виконавчого провадження законодавством не визначено. До державного бюджету України стягнуті з позивача витрати виконавчого провадження не перераховувалися.
Отже, витрати виконавчого провадження, стягнуті з позивача не можуть стягуватися з Держави Україна.
Головне управління Державної казначейської служби у Сумській області є територіальними органами ДКС України, підпорядковане останній та реалізує повноваження ДКС України на відповідній території.
З встановленого вище не вбачається, що дії ГУ ДКС України у Сумській області та Департаменту патрульної поліції призводять до утримання коштів позивача на єдиному казначейському рахунку. Відповідно, названі органи є неналежними відповідачами в даній справі.
Враховуючи, що витрати виконавчого провадження не формують дохідну частину держбюджету, вони не можуть бути стягнуті з Держави Україна в особі органів Казначейства. Належним відповідачем у частині повернення безпідставно утримуваних витрат виконавчого провадження є безпосередньо Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції як юридична особа та розпорядник відповідних коштів.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Держави Україна 748 грн, з яких: 680 грн - штраф, стягнутий за постановою від 29.04.2024 № 518317, 68 грн - виконавчий збір, стягнутий у виконавчому провадженні № 75142548.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі протиправними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування та їх посадовою або службовою особою, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України. Шкода, завдана вказаними суб`єктами, відшкодовується незалежно від вини цих органів та осіб.
Разом з тим, факт скасування судом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності чи закриття справи про адміністративне правопорушення не є безумовною та автоматичною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Наявність моральної шкоди та її розмір є обов`язковими елементами предмета доказування, обов`язок з доведення яких покладається на позивача. Сам по собі факт притягнення до адміністративної відповідальності, яка згодом скасована, не може слугувати єдиним і достатнім підтвердженням завдання особі моральних страждань.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, позивач посилався на те, що внаслідок винесення незаконної постанови та примусового стягнення коштів виконавчою службою він зазнав нервового стресу, душевних хвилювань, був змушений витрачати час і зусилля для захисту своїх прав у суді, що порушило його звичний життєвий уклад.
Проте, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди саме оскаржуваними діями відповідачів. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про погіршення стану здоров`я позивача, психоемоційні розлади, звернення до лікарів чи придбання лікарських засобів внаслідок стресу. Також суду не надано висновку експерта чи спеціаліста за результатами психологічного дослідження, який би підтверджував наявність та глибину душевних страждань позивача.
Крім того, як зазначав представник відповідача Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також не заперечувалось позивачем ОСОБА_1 , останній не звертався до Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про повернення коштів, стягнутих з нього у виконавчому провадженні, у зв`язку із скасуванням постанови, яка стала підставою для такого стягнення.
Суд зазначає, що будь-яке судове розв`язання спору чи взаємодія з державними органами, зокрема примусове виконання рішень, пов`язані з певним рівнем психологічного напруження та негативних емоцій. Однак, такі обставини є природною реакцією людини на життєві труднощі та правові процедури. Вони самі по собі не свідчать про глибокі моральні страждання чи істотне руйнування життєвих зв`язків у розумінні статті 23 ЦК України, які потребують грошової компенсації від держави. Негативні емоції Позивача в даному випадку охоплюються поняттям звичайних життєвих незручностей.
Оскільки Позивач не довів належними доказами наявність самого факту заподіяння йому моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та стверджуваними стражданнями, а також не обґрунтував належним чином розмір грошового відшкодування у сумі 20 000,00 грн, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
При зверненні до суду позивачем сплачено 1 064,96 грн судового збору.
Таким чином, стягненню на користь позивача з Держави Україна, як сторони справи, підлягають 660,49 грн судового збору (68,02% задоволених позовних вимог за стягнення безпідставно набутих коштів).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про стягнення безпідставно набутих коштів, моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 748 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 660,48 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Суми, пр-т Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 40211137.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 37970404.
Повне судове рішення складено 21.09.2026 року.
Суддя Ірина ФОМЕНКО