Провадження № 2/641/4955/2026 Справа № 638/2476/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Щепелевої Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Масалової М.Є.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 638/2476/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого з відповідачем 04.08.2020 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №804. Послався на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння, спільних інтересів із відповідачем, різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Спільного господарства сторони не ведуть.
31.03.2026 відповідач направила до суду клопотання про долучення до матеріалів справи таких документів: «Проєкт спільної домовленості батьків про визначення місця проживання Дитини та порядок здійснення батьківських прав» та «Проєкт спільної домовленості батьків про порядок виїзду Дитини за межі України» та пояснювальних записок до них.
01.04.2026 від позивача до суду подана письмова заява про надання згоди на проєкти документів, поданих відповідачкою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 22.07.2026 справу направлено за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.
21.08.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказану справу передано до провадження судді Слобідського районного суду міста Харкова Щепелевої Г.М.
Ухвалою суду від 25.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив розірвати шлюб, укладений із відповідачкою.
Відповідач в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечувала.
Після роз`яснення судом сторонам права на укладення мирової угоди відповідно до положень ст. 207 ЦПК України, в судовому засіданні відповідач наполягала на затвердженні саме документів «Проєкт спільної домовленості батьків про визначення місця проживання Дитини та порядок здійснення батьківських прав» та «Проєкт спільної домовленості батьків про порядок виїзду Дитини за межі України», проти чого не заперечував позивач.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони з 04 серпня 2020 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 804.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначено в позовній заяві подружжя проживає окремо, сім`я розпалася остаточно і відновлена бути не може.
За ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Враховуючи вищевказані обставини суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв`язку з чим позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Вирішуючи клопотання про затвердження проєктів спільних домовленостей батьків, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Частиною 2 ст. 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Затвердження укладеної сторонами мирової угоди здійснюється ухвалою суду із одночасним закриттям провадження у справі.
Отже, положеннями цивільного процесуального законодавства передбачено можливість затвердження судом укладеної сторонами мирової угоди, однак не передбачено процедури затвердження судом проєктів домовленостей сторін з окремих питань.
Натомість до матеріалів справи подано документи, найменовані «Проєкт спільної домовленості батьків про визначення місця проживання Дитини та порядок здійснення батьківських прав» та «Проєкт спільної домовленості батьків про порядок виїзду Дитини за межі України». Зі змісту цих документів убачається, що вони визначені саме як проєкти домовленостей, запропоновані матір`ю, та не оформлені як укладена сторонами мирова угода у розумінні ст. 207 ЦПК України. Після роз`яснення судом порядку права на укладення мирової угоди відповідно до положень ст. 207 ЦПК України, в судовому засіданні відповідач наполягала на затвердженні саме зазначених документів, проти чого не заперечував позивач.
Наявність у матеріалах справи заяви позивача про відсутність заперечень щодо запропонованих проєктів не змінює їх процесуальної природи та не є підставою для застосування передбаченої ст. 207 ЦПК України процедури затвердження мирової угоди.
Крім того, предметом спору у цій справі є розірвання шлюбу. Вимоги щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення способів участі батьків у її вихованні, здійснення батьківських прав та вирішення інших пов`язаних із цим питань сторонами у межах цієї справи не заявлялися та судом не розглядаються.
При цьому суд враховує, що сімейним законодавством передбачено самостійний механізм врегулювання батьками відповідних питань за взаємною згодою. Так, відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим із них, хто проживає окремо від дитини; такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, досягнення батьками згоди щодо питань виховання дитини та здійснення батьківських прав саме по собі не зумовлює необхідності вирішення цих питань судом у межах справи, предметом якої є виключно розірвання шлюбу. Сторони не позбавлені можливості врегулювати відповідні питання у встановленому сімейним законодавством порядку, а в разі виникнення між ними спору - звернутися за його вирішенням у передбаченому законом порядку.
За таких обставин правові підстави для затвердження судом поданих проєктів спільних домовленостей у межах цієї справи відсутні, у зв`язку з чим відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією № 1720-0357-9559-2697 від 09.02.2026.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 та 142 ЦПК України, а саме у зв`язку з визнанням позову до початку розгляду справи по суті суд повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, решту стягує з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 200, 265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про затвердження Проєкту спільної домовленості батьків про визначення місця проживання Дитини та порядок здійснення батьківських прав та Проєкту спільної домовленості батьків про порядок виїзду Дитини за межі України - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 04 серпня 2020 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 804.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 50 відсотків понесених ним судових витрат зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п?ять) грн. 60 коп., сплачених згідно із квитанцією № 1720-0357-9559-2697 від 09.02.2026.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Г.М.Щепелева