КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14807/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Левенця Б. Б., Саліхова В. В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 11 червня 2026 року
у цивільній справі № 369/21780/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-1»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сервіс-1»
про порушення прав споживача, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди та здійснення перерахунку за ненадані (надані не в повному обсязі) послуги
У С Т А Н О В И В:
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 11 червня 2026 року позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , 14.07.2026 безпосередньо до Київського апеляційного суду засобами системи «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання апелянт вказує, що повний текст рішення суду першої інстанції від 11.06.2026 був надісланий апелянту судом 12.06.2026 на електронну пошту, що підтверджується знімком екрану, останній день подачі апеляційної скарги 13.07.2026 включно. Зазначає, що готував скаргу протягом встановленого законом строку. Проте, при спробі подання апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд» 13.07.2026 ввечері, виникли непередбачувані технічні труднощі: система працювала нестабільно, відбувалися затримки у завантаженні файлів електронних доказів (відеозаписів, що містять кваліфіковані електронні підписи), які мають великий обсяг та потребували тривалого часу на верифікацію. У зв`язку з технічними обмеженнями пропускної здатності системи та необхідністю забезпечення належної якості подання електронних доказів, остаточне відправлення скарги відбулося з незначним відхиленням у часі, що фактично складає кілька годин від встановленого строку.
Також зазначає, що окрім технічних проблем з боку підсистеми «Електронний суд», процес подання скарги був ускладнений нестабільним електропостачанням у приміщенні апелянта. Внаслідок раптових перебоїв у мережі, які відбулися у вечірній час 13.07.2026, було припинено доступ до стабільного інтернет-з`єднання та роботу технічних засобів, необхідних для завершення підписання та відправлення документів з використанням КЕП. Це створило об`єктивні перешкоди для вчасного завершення процесуальної дії. Додатково повідомляє, що о 00:15 14.07.2026 р. у м. Київ та передмістях Київській області було оголошено повітряну тривогу, що підтверджується даними офіційних джерел оповіщення. В умовах реальної загрози життю та безпеці, згідно з правилами цивільного захисту, апелянт був змушений перервати роботу за комп`ютером та переміститися в укриття, що ще більше ускладнило технічний процес вчасного завершення підписання та подання документів через систему «Електронний суд». Вважає, що вказані обставини, а також незначний проміжок часу пропуску строку, є поважними причинами, які не залежать від волі апелянта.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Відповідно до ухвали суду, апеляційний суд визнав наведені причини для поновлення строку неповажними, а апелянту запропоновано звернутись з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали суду, 15.09.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянта зазначає, що заявник не відмовлявся від апеляційного оскарження та здійснював підготовку матеріалів протягом установленого законом строку. Використання останнього дня процесуального строку (який триває до 24-ї години) саме по собі не є порушенням чи зловживанням. Зазначає, що відповідно до офіційних відомостей ДП «ІСС» щодо паралельної справи (№ 369/21777/23) підтверджується, що апеляційна скарга там створювалася 13.07.2026 о 22:59 і згодом була успішно прийнята судом (відкрито провадження). Звертає увагу суду, що одночасна підготовка апеляційних скарг у двох взаємопов`язаних справах (№ 369/21777/23 та № 369/21780/23) вимагала значного обсягу технічної та правової роботи з великими масивами даних. Крім того зазначає, що документ у цій справі було створено в системі 14.07.2026 о 00:23 - лише через 23 хвилини після спливу граничного строку, після чого він без зволікання пройшов шлях до реєстрації о 10:00 того ж дня. Вказує, що відмова у перегляді через 23-хвилинне відхилення стане «надмірним формалізмом», що порушить право на доступ до суду (ст. 6 Конвенції), гарантоване практикою Європейського суду з прав людини у справах на кшталт Zubac v. Croatia.
У питанні наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску строку - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків оскарження рішення. Ці причини мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення знав про своє право, ніщо об`єктивно не заважало йому звернутися до суду, але цього не було зроблено через власну недбалість, неорганізованість чи інакше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду. Дотримання строків оскарження є однією з ключових вимог процесуальної дисципліни.
Безпідставне поновлення строку на оскарження рішення, що набрало законної сили, є порушенням принципу правової визначеності (правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц).
Останнім днем строку на апеляційне оскарження у цій справі було 13 липня 2026 року, проте фактично скарга надійшла до суду 14 липня 2026 року о 04:43:02, тобто з пропуском процесуального строку.
Тридцятиденний строк, встановлений законом, є достатнім часовим інтервалом для підготовки обґрунтованого документа. Тлумачення апелянтом обов`язку щодо дотримання строку як такого, що стосується лише фінальної дати чи часу доби, нівелює суть процесуальних строків. Якщо особа свідомо не використовує переважну частину наданого часу за відсутності об`єктивних перешкод, вона бере на себе ризик неможливості завершення процесуальної дії в останній момент через будь-які внутрішні чи зовнішні чинники.
Щодо доводів апелянта про паралельне оскарження у справі № 369/21777/23, значний обсяг роботи, тривалу підготовку та технічні особливості формування двох скарг, колегія суддів зазначає, що наявність іншої судової справи чи великий обсяг матеріалів самі по собі не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних і незалежних від волі особи перешкод, які б унеможливлювали дотримання процесуальних строків. Обов`язок організації своєї діяльності та завчасного виконання процесуальних дій покладається безпосередньо на заявника. Здійснення підготовки документів в останній день строку є ризиком самої сторони, а не підставою для поновлення пропущеного часу.
Посилання апелянта на те, що електронний документ у цій справі було створено в системі о 00:23 14 липня 2026 року (з перевищенням строку лише на 23 хвилини від закінчення доби), а скарга надійшла о 04:43, також не можуть бути визнані поважною причиною. Закон пов`язує дотримання процесуальних строків із моментом вчинення процесуальної дії (подання скарги), а не з часом завершення чорнових або підготовчих операцій усередині системи. Процесуальні строки мають імперативний характер і є гарантією правової визначеності (res judicata).
Щодо посилання апелянта на те, що відмова у відкритті провадження через 23-хвилинне (чи кількагодинне) відхилення є «надмірним формалізмом» та справу ЄСПЛ «Zubac v. Croatia», колегія суддів зазначає, що встановлення процесуальних строків саме по собі не є порушенням права на доступ до суду, якщо ці обмеження є пропорційними. Процесуальний закон встановлює єдиний строк - 30 днів - і не розмежовує наслідки його пропуску на один день чи довший період. Вважати «мінімальний» пропуск формальністю означало б запровадження суб`єктивного підходу, що підриває принцип рівності всіх учасників перед законом. Кожен апелянт перебуває в умовах воєнного стану, і визнання поважною причиною відкладення дії на останній момент, коли будь-яка прогнозована обставина призводить до пропуску строку, легітимізувало б процесуальну недбалість.
Відкладення подання скарги на фінальні години строку є виключно суб`єктивним ризиком сторони. Поновлення строку за відсутності доказів неможливості вчинення дії протягом попередніх 29 днів було б свавільним втручанням у законну силу судового рішення.
Враховуючи, що доводи заяви про поновлення строку фактично повторюють раніше викладені аргументи, яким судом вже була надана належна правова оцінка, а наведені перешкоди у фінальні дні строку були передбачуваними та могли бути подолані апелянтом шляхом дотримання належної процесуальної дисципліни та завчасного звернення до суду, колегія суддів не вбачає підстав для визнання таких причин поважними.
Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, а інші причини не вказані, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2026 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов