ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 р. Справа № 520/25390/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25390/26
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (далі - КДКА Харківської області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зобов`язати дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області прийняти рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року);
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зобов`язати дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області прийняти рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року).
Також позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив:
- зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 520/25390/26;
- заборонити Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Харківської області в особі її дисциплінарної палати до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25390/26 продовжувати розгляд дисциплінарної справи, порушеної рішенням від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , та заборонити приймати передбачене статтею 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 520/25390/26;
- заборонити Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Харківської області в особі її дисциплінарної палати до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25390/26 продовжувати розгляд дисциплінарної справи, порушеної рішенням від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , та заборонити приймати передбачене статтею 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що предмет основного спору - законність саме рішення про порушення дисциплінарної справи, тобто правомірність процедури, з якої виникло подальше дисциплінарне провадження. Якщо до вирішення цього спору дисциплінарна палата завершить розгляд і прийме рішення за його результатами, оскаржуваний акт фактично вичерпає свою дію, а наслідки його реалізації перейдуть у нову стадію. Тоді для поновлення прав позивач буде змушений оскаржувати ще один акт, доводити похідність його наслідків та нести нові судові витрати. Навіть подальше скасування рішення про порушення дисциплінарної справи не усуне автоматично всіх наслідків уже завершеного дисциплінарного провадження, зокрема професійних і репутаційних наслідків та необхідності окремого судового захисту. Ризик не є абстрактним: оскаржувані рішення вже встановили конкретну дату розгляду - 12.08.2026, з подальшим відтермінуванням - 09.09.2026, а Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає прийняття дисциплінарною палатою рішення за результатами такого розгляду. Отже, без тимчасової заборони відповідач має процесуальну можливість завершити дані однорідні дисциплінарні справи у будь-який момент до закінчення судового розгляду. Метою заходу забезпечення позову є виключно тимчасове збереження існуючого становища до завершення судового контролю за процедурною законністю рішення про порушення справи. Тривалість заборони чітко обмежена моментом набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі. Такий строк є визначеним процесуальною подією та не створює безстрокового обмеження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 в задоволенні заяви адвоката Головінова Богдана В`ячеславовича про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, та неправильне застосуванням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 520/25390/26 про відмову в забезпеченні адміністративного позову та ухвалити нове судове рішення, яким заяву адвоката Головінова Богдана В`ячеславовича про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції назвав негативні наслідки лише ймовірними, однак не надав жодної оцінки вже визначеній даті дисциплінарного розгляду - 09 вересня 2026 року. Ця дата перетворює ризик із абстрактного припущення на конкретну процесуальну подію, після якої дисциплінарна палата уповноважена завершити провадження та ухвалити рішення. Ухвала містить загальне твердження про ненаведення належних мотивів, але не пояснює, чому призначення розгляду двох дисциплінарних справ на конкретну дату не підтверджує реальності загрози, чому завершення дисциплінарного провадження не вплине на ефективність захисту в цій справі та яким іншим способом позивач зможе зберегти предмет спору до його вирішення судом. Предметом основного спору є законність саме рішень від 08 липня 2026 року про порушення дисциплінарних справ, тобто правомірність початкової стадії дисциплінарної процедури. Якщо до вирішення спору по суті дисциплінарна палата завершить розгляд, оскаржувані акти фактично вичерпають свою дію шляхом реалізації. Суд уже не зможе попередити подальший розвиток дисциплінарних проваджень, законність початку яких оспорюється. Навіть подальше скасування рішень про порушення справ не усуне автоматично всіх наслідків уже завершеної процедури. Позивач буде змушений окремо оскаржувати нові рішення дисциплінарної палати, доводити похідність їх наслідків та нести нові судові витрати. Це призведе до множинності спорів замість своєчасного захисту в одному провадженні та суперечитиме завданню адміністративного судочинства. Отже, йдеться не лише про можливі професійні чи репутаційні наслідки, а про зміну самого предмета правового захисту та необхідність ініціювати нове судове провадження.
Також апелянт зазначає, що позов спрямований на скасування двох конкретних рішень КДКА від 08 липня 2026 року. Забезпечення стосується виключно дії цих актів та подальших дій у двох дисциплінарних справах, порушених на їх підставі. Запитувана заборона не зупиняє діяльність КДКА чи дисциплінарної палати загалом, не стосується інших дисциплінарних проваджень, не встановлює відсутності дисциплінарного проступку та не вирішує основний спір наперед. Основний позов містить вимоги про визнання рішень протиправними, їх остаточне скасування та зобов`язання прийняти рішення про відмову в порушенні дисциплінарних справ. Натомість захід забезпечення лише тимчасово зберігає чинне становище до набрання законної сили рішенням суду. У разі відмови в позові відповідач зможе продовжити дисциплінарний розгляд. Отже, тимчасова пауза не позбавляє відповідача його повноважень, тоді як невжиття заходів створює для позивача ризик незворотної зміни процесуальної ситуації.
Крім того, апелянт посилається на те, що заява про забезпечення позову не обмежувалася незгодою з оцінкою доказів. У ній були наведені конкретні процедурні дефекти, які підлягають перевірці судом та додатково підтверджують необхідність не допустити завершення спірної процедури до такої перевірки.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Водночас відповідач подав заяву, в якій зазначає, що з урахуванням вимог адміністративного законодавства, зокрема норм статей 150, 151 КАС України, та законодавства про адвокатуру, зокрема норм статей 2, 37-41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», перебування дисциплінарного провадження на стадії порушення дисциплінарної справи, яка передбачає декілька варіантів закінчення її розгляду, а не лише притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи, КДКА Харківської області вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 незаконною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції від 20.08.2026 року такою, що відповідає вимогам закону.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Від представника відповідача надійшла заява, в якій просять провести розгляд справи без участі представника КДКА Харківської області.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у поданій заяві не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Статтею 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що предметом основного спору є законність саме рішень від 08 липня 2026 року про порушення дисциплінарних справ, тобто правомірність початкової стадії дисциплінарної процедури. Якщо до вирішення спору по суті дисциплінарна палата завершить розгляд, оскаржувані акти фактично вичерпають свою дію шляхом реалізації. Суд уже не зможе попередити подальший розвиток дисциплінарних проваджень, законність початку яких оспорюється, тому позивач буде змушений окремо оскаржувати нові рішення дисциплінарної палати, доводити похідність їх наслідків та нести нові судові витрати. Це призведе до множинності спорів замість своєчасного захисту в одному провадженні та суперечитиме завданню адміністративного судочинства. Отже, йдеться не лише про можливі професійні чи репутаційні наслідки, а про зміну самого предмета правового захисту та необхідність ініціювати нове судове провадження.
Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зобов`язати дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області прийняти рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року);
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зобов`язати дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області прийняти рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року).
Також позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив:
- зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 520/25390/26;
- заборонити Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Харківської області в особі її дисциплінарної палати до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25390/26 продовжувати розгляд дисциплінарної справи, порушеної рішенням від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_2 (вх.№321/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , та заборонити приймати передбачене статтею 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ;
- зупинити дію рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 520/25390/26;
- заборонити Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Харківської області в особі її дисциплінарної палати до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25390/26 продовжувати розгляд дисциплінарної справи, порушеної рішенням від 08 липня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 (вх.№322/01 від 07.04.2026 року) про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , та заборонити приймати передбачене статтею 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .
Отже, із вищезазначеного вбачається, що предметом позову у цій справі є оскарження рішень КДКА Харківської області про порушень дисциплінарних справ відносно позивача.
При цьому колегія суддів зауважує, що до позивача не застосовано жодного заходу дисциплінарного впливу, передбаченого Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порушення дисциплінарної справи ще не означає, що адвоката буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки закон передбачає декілька варіантів закінчення її розгляду: притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарної справи.
Щодо посилання апелянта на ймовірні репутаційні ризики суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про порушення дисциплінарної справи. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Щодо посилання апелянта на те, що у заяві про забезпечення позову він вказав конкретні процедурні дефекти, які підлягають перевірці судом та додатково підтверджують необхідність не допустити завершення спірної процедури до такої перевірки, колегія суддів зазначає, що надання правової оцінки оскаржуваним рішенням КДКА Харківської області має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом. Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Щодо доводів апелянта про те, що позов спрямований на скасування двох конкретних рішень КДКА від 08 липня 2026 року і забезпечення стосується виключно дії цих актів та подальших дій у двох дисциплінарних справах, порушених на їх підставі, колегія суддів зауважує, що такий вид забезпечення позову як заборона КДКА продовжувати розгляд дисциплінарних справ, у тому числі проводити розгляд скарг та приймати рішення за результатами їх розгляду до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, не може вважатись співмірним із заявленими позовними вимогами, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Суд вважає, що заявлений захід забезпечення позову не являється необхідним для забезпечення реального виконання можливого рішення у цій справі, а може бути кваліфіковано як втручання у дискреційні повноваження відповідача щодо здійснення процесу дисциплінарного провадження.
При цьому, колегія суддів зауважує, що суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а судове рішення, постановлене за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року по справі № 520/25390/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 21.09.2026.