П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
О К Р Е М А Д У М К А
21 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/25478/26
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року, ухвалену за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви,
21 вересня 2026 року П`ятим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів: головуючого судді Дегтярьової С.В., суддів Вербицької Н.В. та Яковлєва О.В. ухвалена постанова, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви змінено з урахуванням мотивувальної частини постанови.
На підставі ч.3 ст. 34 КАС України вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно постанови суду апеляційної інстанції.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відмовляючи у задоволені апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що за відсутності поданого позову про оскарження акту з відповідними аргументами та доказами, посилання на необізнаність щодо порядку денного конференції та відсутність повного тексту протоколу, складеного в ході її проведення, самі по собі не давали суду першої інстанції виснувати про явну протиправність прийнятого рішення, а тому ухвала в цій частині є аргументованою та мотивованою.
З вказаним висновком суду не погоджуюся та вважаю, що він зроблений без належного з`ясування усіх обставин справи та заявлених доводів апелянтів, з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
Так, частиною 2 статті 150 КАС України чітко унормовано те, що забезпечення позову є можливим як до подання позовної заяви, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Тобто, сам факт подання заяви про забезпечення позову до подачі позову не може свідчити про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки на суд покладається обов`язок перевірити обґрунтованість поданої заяви з урахуванням заявлених доводів та аргументів заявника.
Зауважу, що вирішуючи питання стосовно наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, слід також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Однак, усупереч вимогам статтей 150 та 151 КАС України, апеляційний суд дійшов передчасного висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та не врахував специфіку спірних правовідносин та співмірність заявленого заходу забезпечення позову, не надав належної оцінки доводам апелянтів стосовно ступеня порушення їх прав рішенням ради політичної партії «ДОВІРЯЙ ДІЛАМ», оформленого протоколом від 13 серпня 2026 року № 13/08-26, а обмежився в цілому посиланням на не доведення вказаних обставин заявниками.
В аспекті наведеного зазначу, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявниками спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених КАС України. Розгляд справи судом і ухвалення рішення (про задоволення позову), яке буде неможливо виконати, та яке не спричинить ефективного захисту, поновлення порушених прав/інтересів позивачів, не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним у статті 2 КАС України.
Слід зауважити, що підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, визначено у статтях 37-39, 41 Закону № 93-IV.
За змістом указаних статей, для відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, збори (конференція) місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, за наявності передбачених Законом №93-IV підстав, вносить вищому керівному органу партії відповідну пропозицію та повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції).
Указана пропозиція розглядається вищим керівним органом партії, рішення якого про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою є для територіальної виборчої комісії обов`язковою підставою для ухвалення рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії.
Отже, наслідками ухвалення рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою є дострокове припинення повноважень депутата, який відкликається, та визнання обраним наступного за черговістю кандидата у депутати від відповідної політичної партії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову в контексті вказаних особливостей процедури відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 260/3329/22 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає правового механізму відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом. Центральна виборча комісія у своїх постановах неодноразово звертала увагу на відсутність у законодавстві ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради.
Аналогічні висновки Верховний Суд надалі послідовно викладав в інших подібних справах, зокрема у постановах від 18.10.2023 у справі №260/5415/22, від 21.12.2023 у справі № 120/11267/23.
Таким чином, ґрунтовною є позиція апелянтів, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Ради політичної партії «Довіряй ділам», оформленого протоколом від 13.08.2026 № 13/08-26, в частині прийняття рішення Ради Політичної Партії «Довіряй ділам» щодо відкликання за народною ініціативою депутатів Одеської обласної ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та подальша реалізація цього рішення фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених / оспорюваних прав / законних інтересів заявників, за захистом яких вони звернулися до суду на виконання зокрема вимог ч. 2 ст. 153 КАС України та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.
За таких обставин, приходжу висновку, що апеляційний суд помилково погодився із судом першої інстанції про те, що заявниками не доведено явну протиправність прийнятого рішення, адже такі висновки не враховують характер спірних правовідносин та наслідки для заявників, які існують у зв`язку із дією рішення № 13/08-26 від 13 серпня 2026 року та не з`ясовано можливість ефективного відновлення прав заявників у разі задоволення позову без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, при ухвалені постанови у даній справі, судом апеляційної інстанції в частині розгляду доводів про наявність забезпечення позову у справі № 420/24725/26 від 12 серпня 2026 року, де суд заборонив Політичній партії «ДОВІРЯЙ ДІЛАМ», Одеській міській територіальній виборчій комісії, Одеській обласній територіальній виборчій комісії вчиняти дії щодо відкликання депутатів та проведення процедури заміщення за черговістю, не враховано того, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 402/24725/26 скасована в апеляційному порядку відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року.
З огляду на вищевикладене та встановлені обставини, яким апеляційний суд не надав належної процесуальної оцінки, вважаю, що апеляційна скарга підлягала задоволенню як і заява про забезпечення позову у відповідній частині, адже саме по собі звернення особи до суду із позовом про скасування оскаржуваного рішення суб`єктів владних повноважень не зупиняє його дію і належним тимчасовим заходом урівноваження прав та інтересів сторін є саме застосування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного вважаю, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року помилково залишено апеляційну скаргу без задоволення та змінено мотиви відмови у забезпеченні позову, адже наявні в матеріалах справи докази та вказані додаткові обставини доводять можливість забезпечення позову у даній справі.
Суддя Н.В. Вербицька