ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/27175/23 пров. № А/857/18699/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (головуючий суддя Дудар О.М., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреттер» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреттер» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.11.2023 №8737/17000704.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2023 року №8737/17000704.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що при винесенні рішення судом застосовано правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.02.2024 року у справі №420/1538/23.
Однак, всупереч приписам ч.5 ст. 242 КАС України судом не враховано, що постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що від 23.07.2024 року у справі №240/25642/22
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23 та формулює такий правовий висновок.
Пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
З огляду на наведене, висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим.
Таким чином, Рівненським окружним адміністративним судом безпідставно застосовано положення п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно якого протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави застосовувати норми Податкового кодексу України в частині не нарахування пені потягом дії карантину.
Щодо суті встановлених порушень: Згідно акту 17.10.2023 № 8747/Ж5/17-00-07-04- 14/39633474 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕТТЕР» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту № 24/08/2022 від 24.08.2022, укладеному з фірмою-нерезидентом «АDМАR» Аdriаn Сhаrkоt Sр.j., Польща за період з 24.08.2022 по 30.09.2023 встановлено порушення: - частини 1 та частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (із змінами та доповненнями) та пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями), а саме: ненадходження валютної виручки в законодавчо встановлені строки в сумі 11 372,45 євро/ 438 456,849 грн. при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту № 24/08/2022 від 24.08.2022, укладеного з фірмою- нерезидентом «АDМАR» Аdriаn Сhаrkоt Sр.j. Польща за період з 24.08.2022 по 30.09.2023.
Відповідно до інформації, доведеної згідно листа Національного банку України, яка надана банками до Національного банку України, згідно із Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, на виконання статей 12 і 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» повідомлено про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків коштів/вартості товару по ТОВ «БРЕТТЕР» при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту № 24/08/2022 від 24.08.2022, дата здійснення операції - 31.08.2022, перевірці підлягало виконання умов та проведення розрахунків по вищевказаному контракту.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за подання Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (із змінами і доповненнями), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями від 07.07.2022, якою встановлено з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів. Для операцій, що проведені до 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ (із змінами та доповненнями) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень), за наявності однієї або більше таких ознак:
- фінансові операції у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (у тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);
- фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім`ї та/або осіб, пов`язаних з політично значущими особами;
- платіжні операції з переказу коштів за кордон (у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);
- фінансові операції з готівкою.
Відповідальність встановлена частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями): порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Станом на кінець перевіряємого періоду, тобто станом на 30.09.2023, по зовнішньоекономічному ескпортному контракту № 24/08/2022 від 24.08.2022, укладеному з фірмою - нерезидентом «АDМАR» Аdriаn Сhаrkоt Sр.j. Польща розрахунки не завершено, рахується поточна дебіторська заборгованість в сумі 11 372,45 євро/438 456,849 грн. /Дані рах.362/.
Хід виконання контракту наведено в Додатку № 15 до акту перевірки.
Розрахунок нарахування пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту № 24/08/2022 від 24.08.2022, укладеному з фірмою - нерезидентом «АDМАR» Аdriаn Сhаrkоt Sр.j. Польща наведено в Додатку № 17 до акту перевірки.
Зазначені обставини свідчать про порушення Позивачем вимог валютного законодавства, за що передбачена відповідальність у порядку частини п`ятої статті 13 Закону №2473-УШ.
Враховуючи наведене вище, ГУ ДПС у Рівненській області прийняте податкове повідомлення-рішення правомірно та у відповідності до чинного законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бреттер» (Продавець) було укладено з фірмою - нерезидентом «ADMAR» Adrian Charkot Sp.j., Республіка Польща, (Покупець) зовнішньоекономічний контракт від 24.08.2022 №24/08/2022 (далі - Контракт) (а.а.с.30-34).
Згідно з п.1.1 Контракту, Покупець купує, а Продавець продає ящики, меблі із ящиків (все разом далі "Товар") згідно із специфікаціями. Обидві сторони на підстав специфікацій, які є невід`ємною частиною Контракту, узгоджують асортимент, кількість, якість і ціну Товару, умови поставки.
Товар постачається транспортом Продавця до складу Покупця на умовах DAP відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (п.1.3 Контракту).
Відповідно до п.2.1 Контракту, оплата за товар здійснюється упродовж двох тижнів після поставки товару
Згідно з п.2.4 Контракту, Продавець зобов`язаний відвантажити Товар на умовах поставки на умовах DAP за адресою Хаттфлет 30с 21720 Грюнендейх, Німеччина, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, в строки, зазначені у кожній конкретній специфікації.
На виконання умов зазначеного Контракту, ТОВ «Бреттер» було поставлено фірмі - нерезиденту «ADMAR» Adrian Charkot Sp.j., Республіка Польща, Товар - меблі дерев`яні у виді ящиків з кришкою (код товару - 94036090) загальною вартістю 11372,45євро.
Митне оформлення Товару було проведено згідно з митною декларацією типу ЕК10АА від 31.08.2022 №UA204030/2022/005776 (а.а.с.26-28).
Транспортування товару здійснювалося згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 31.08.2022 (а.с.29).
Валютна виручка за експортований товар надійшла на валютний рахунок ТОВ
«Беттер» 04.10.2023, що підтверджується випискою банку від 25.10.2023 за період з 31.08.2023 по 25.10.2023 (а.с.35).
У період з 04.10.2023 до 10.10.2023 уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу від 02.10.2023 №1550-п та відповідно до направлень від 02.10.2023 №2417/ЖЗ/17-00-07-04-19, від 02.10.2023 №2418/Ж3/17-00-07-04-19 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бреттер" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 24.08.2022 №24/08/2022, укладеним з фірмою-нерезидентом "ADMAR" Adrian Charkot Sp.j., Польща, за період з 24.08.2022 по 30.09.2023.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.10.2023 №8747/Ж5/17-00-07-04-14/39633474, у якому зафіксовано порушення частини 1 та частини 2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (із змінами та доповненнями) та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (із змінами та доповненнями) та пункту 14 -2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями), а саме: ненадходження валютної виручки в законодавчо встановлені строки в сумі 11372,45євро/438456,848грн при здійсненні зовнішньоекономічного експортного контракту №24/08/2022 від 24.08.2022, укладеного з фірмою - нерезидентом «ADMAR» Adrian Charkot Sp.j., Польща, за період з 24.08.2022 по 30.09.2023 (а.а.с.15-20).
На підставі акту перевірки від 17.10.2023 №8747/Ж5/17-00-07-04-14/39633474 Головним управлінням ДПС України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 09.11.2023 №8737/17000704, яким до ТОВ «Бреттер» за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано пеню у сумі 284753,07грн (а.с.13).
Розрахунок пені наведений у додатку №17 до акту перевірки, згідно з яким пеню в загальній сумі 284753,07грн нараховано за укладеним з фірмою - нерезидентом «ADMAR» Adrian Charkot Sp.j., Польща, зовнішньоекономічним експортним контрактом №24/08/2022 від 24.08.2022, за період 27.02.2023 - 30.09.2023 (кількість днів -216), сума простроченої заборгованості у валюті - 11372,45євро (а.с.21).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 №8737/17000704 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII).
Закон №2473-VIII встановлює також відповідальність за порушення суб`єктами валютних операцій валютного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2473-VIII, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (ч.4 ст.5 Закону №2473-VIII).
За приписами ч.1 ст.13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (ч.8 ст.16 "Перехідні положення" Закону №2473-VIII).
Згідно з ч.2 ст.13 Закону №2473-VIIІ, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
За правилами ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII, в разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення №5) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
При ц ому суд вірно зауважив, що у зв`язку із введення воєнного стану Правлінням Національного банку України прийнято постанову №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», пунктом 14-2 якої встановлено з 05.04.2022 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів.
Відповідно до п.5 розд.ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція №7), банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.
Згідно з п.7 Інструкції №7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
За приписами пп.4 п.3 розд.І Інструкції №7, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.
З огляду на викладене, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями експорту товарів належить здійснювати з дня митного оформлення, а саме: з дати оформлення відповідної митної декларації.
Тому помилковими є твердження позивача про те, що відлік встановленого законом строку валютного контролю починається з моменту фактичного перетину товаром митного кордону держави.
Оскільки митне оформлення товару у межах спірних правовідносин відбувалося на підставі митної декларації типу ЕК10АА №UA204030/2022/005776 від 31.08.2022, то суд вірно вважав, що граничним строком надходження виручки за контрактом від 24.08.2022 №24/08/2022 є 26.02.2023.
Крім того вирішуючи спір суд вірно вказав, що приписами ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Згідно матеріалів справи контролюючим органом за порушення Закону №2473-VIII нараховано позивачу пеню в сумі 284753,07грн за період порушення граничних строків розрахунків 27.02.2023 - 30.09.2023.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон №2473-VIIІ, зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.
Відтак, пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України №466-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві») є одним із різновидів пені в розумінні приписів пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
При цьому суд покликався на висновок сформульований Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23.
Застосовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування ТОВ «Бреттер» пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у період дії карантину, а саме за період з 27.02.2023 до 30.06.2023, тому відповідач неправильно визначив період та, відповідно, кількість днів, за який нараховується пеня.
А оскільки оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2023 №6484/17000704 визначена єдина сума пені - 284753,07грн, і суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов`язань, то суд першої інстанції вважав, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.
Проте колегія судів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.
З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому слід зазначити, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.
Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Як уже зазначалось вище, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
При цьому слід зауважити, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.
Тобто, якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
З огляду на наведене, твердження позивача та висновок, суду першої інстанції про те, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що позовні вимоги слід задовольнити.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі №460/27175/23 - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреттер» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді І. В. Глушко
Л. П. Іщук