ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
21 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/191/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н. Л., Міліціанов Р.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. ЗАГС №01-05/2893/26 від 01.09.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Запотічняк О.Д.) від 04.08.2026
у справі №914/191/26
за позовом: Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ
до відповідача-1: Фермерського господарства "Марі ґолд", с. Шегині, Львівська область
до відповідача-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-3: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1
до відповідача-4: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1
про солідарне стягнення 8 597 640, 13 грн
ВСТАНОВИВ:
01.09.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/191/26.
Господарський суд Львівської області рішенням від 04.08.2026 у справі № 914/191/26 позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув солідарно з Фермерського господарства "Марі ґолд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 8 597 640,13 грн. Стягнув з Фермерського господарства "Марі ґолд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" судовий збір у розмірі 25 792,92 грн з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у частині стягнення з ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів у сумі 97 640,13 грн і судового збору в розмірі 25 792,92 грн. У разі неможливості ухвалення нового рішення апелянт просить направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, витребувати у позивача докази, зазначені в апеляційній скарзі, а судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.
Повне судове рішення складено та підписано 10.08.2026.
Апеляційна скарга сформована в системі "Електронний суд" 31.08.2026, у межах строку на апеляційне оскарження рішення з дня вручення йому повного рішення суду, що відповідає приписам ч. 1 статті 256 ГПК України.
Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 04.09.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі № 914/191/26; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з належними доказами сплати судового збору у встановленому судом в цій ухвалі розмірі, а також доказами надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_2 ; встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
14.09.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі, суд встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі № 914/191/26 оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 258 ГПК України.
Разом з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про витребування у АТ "ПроКредит Банк" доказів відповідно до статті 81 ГПК України. Зокрема, просить витребувати повну виписку за кредитним рахунком Фермерського господарства "Марі ґолд" за період з 06.12.2024 по дату подання позову; деталізований щоденний розрахунок процентів із зазначенням: суми залишку кредиту; процентної ставки; кількості днів; формули розрахунку; суми процентів за кожний день; документи, що підтверджують величину індексу UIRD, використаного банком; докази повідомлення апелянта про зміну процентної ставки; докази отримання апелянтом вимоги про виконання зобов`язань за договором поруки; документи щодо врахування платежу від 12.12.2025 у сумі 120 000,00 грн; документи, які пояснюють різницю між сумою процентів 97 640,13 грн та 217 630,69 грн; уточнений розрахунок заборгованості станом на дату подання позову.
Щодо поданого скаржником клопотання колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд зазначає, що порядок та строки подання доказів визначені статтею 80 ГПК України, за змістом частин другої, третьої та четвертої якої позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників господарського процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, а проведеною оцінкою доказів завершується весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань.
Відповідно до статті частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Єдиний випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, норми процесуального законодавства надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:
1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;
3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).
5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Наведене вище підтверджується численною сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.
Подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19).
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Отже, скаржник, заявляючи клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, фактично ставить питання про отримання та дослідження додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду, не обґрунтовуючи належним чином наявності виняткових обставин, які відповідно до статті 269 ГПК України унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування у Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» зазначених у ньому доказів.
Відповідно до статті 262 ГПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.
Відповідно до положень ст. 268 ГПК України після проведення підготовчих дій, за результатами доповіді судді-доповідача, колегія суддів вирішила призначити справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 256, 262, 268 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у клопотанні ОСОБА_1 про витребування у Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» зазначених у ньому доказів.
2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі № 914/191/26.
3. Призначити розгляд справи на 22.10.2026 о 10 год 30 хв у приміщенні Західного апеляційного господарського суду, зал судового засідання № 4.
4. Встановити учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи.
5. Участь у судовому засіданні не є обов`язковою.
6. Витребувати у Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/191/26.
7. Копію ухвали надіслати учасникам справи та Господарського суду Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. О. Ржепецький
Судді Н. Л. Степанюк
Р. В. Міліціанов