ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Львів Справа № 914/1074/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущак,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1672/26 від 26.05.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 (повний текст ухвали складено 15.05.2026, суддя Трускавецький В.П)
у справі № 914/1074/22
за позовом: Львівського обласного центру зайнятості
до відповідача: Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області
про: стягнення 71 898,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Львівського міського центру зайнятості 71 898,38 грн відшкодування витрат на виплату допомоги по безробіттю та 2 481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 914/1074/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2022 залишено без змін.
На примусове виконання даних судових рішень Господарським судом Львівської області 03.11.2022 видано відповідний наказ.
У подальшому, 15.04.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського обласного центру зайнятості, у якій заявник просив застосувати заходи примусу до боржника у справі № 914/1074/22 в порядку статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України шляхом зобов`язання подати на розгляд суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у даній справі. Також заявник просив здійснювати розгляд заяви у судовому засіданні за правилами статті 342 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 заяву Львівського обласного центру зайнятості задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у строк до 30.06.2025 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
30.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2025 звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до 21.10.2025 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
21.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2026 звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до 10.04.2026 подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
10.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22.
15.04.2026 Львівський обласний центр зайнятості подав відповідь на звіт про виконання рішення суду, у якій, зокрема, просив розглядати такий звіт у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення суду та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22 до 17.06.2026.
Відмовляючи у прийнятті звіту, місцевий суд виходив із того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не вжито достатніх заходів для своєчасного та повного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази вчинення боржником у звітному періоді з 12.01.2026 до 10.04.2026 комплексу дій, передбачених Порядком № 845 та спрямованих на виконання судового рішення.
При цьому суд зазначив, що документи, на які посилалося Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у звіті, за винятком листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 06.02.2026 № 04-07-06/1034, датовані до початку звітного періоду. Водночас зазначений лист Казначейства не є відповіддю на звернення боржника, а має інформаційний характер, тому сам по собі не свідчить про вжиття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заходів, спрямованих на виконання рішення суду.
Водночас, враховуючи об`єктивні труднощі виконання рішення, зумовлені недосконалістю законодавства та відсутністю ефективного механізму взаємодії державних органів, місцевий суд, посилаючись на необхідність уникнення надмірного формалізму, не застосував до боржника штраф, а встановив новий строк для подання звіту про виконання судового рішення та попередив про можливість подальшого застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.05.2026 через систему «Електронний суд», Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду апеляційну скаргу б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1672/26 від 26.05.2026), в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Господарського суду від 16.08.2022 у справі 914/1074/22.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі № 914/1074/22 має здійснюватися виключно органами Державної казначейської служби України, оскільки боржником є державний орган. Наказ суду перебуває на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області, а виконавче провадження органами державної виконавчої служби не відкривалося. У зв`язку з цим, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ухиляється від виконання судового рішення.
Апелянт також посилається на те, що ним вживалися конкретні заходи для виконання рішення, зокрема направлялися звернення до Пенсійного фонду України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо його виконання, а також з`ясовувалося питання щодо внесення виконавчого документа до відповідного реєстру Казначейства. При цьому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що не має відкритих у Казначействі рахунків, з яких може бути здійснене безспірне списання коштів, а тому не має можливості самостійно здійснити виплату присудженої суми
Львівський обласний центр зайнятості подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Однією із основних конституційних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якого виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Розділом VI ГПК України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до ст. 345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
Згідно з ч. 4 ст. 345-1 ГПК України суд, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження, зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Так, на етапі виконання рішення у справі № 914/1074/22 учасниками провадження є: стягувач - Львівський обласний центр зайнятості (державна організація), боржник - ГУ ПФУ у Львівській області (орган державної влади), особа уповноважена здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника - ГУ ДКСУ у Львівській області (орган державної влади).
Умови частини 4 ст. 345-1 ГПК України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника - орган державної влади подати звіт про виконання судового рішення саме за умови відкриття виконавчого провадження через положення ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», є абсолютно невиконуваними, оскільки, у разі коли стягнення відбувається з державного органу, то орган державної виконавчої служби виконавче провадження не відкриває в силу Закону.
Місцевий господарський суд зазначив, що незважаючи на те, що законодавцем визначено обов`язковою підставою для задоволення заяви стягувача про зобов`язання боржника надати суду звіт про виконання рішення суду, наявність відкритого виконавчого провадження, яке в даній справі відсутнє з огляду на колізії норм права та вищевикладені обставини, суд вважав, що пріоритетним у даній справі є належне виконання рішення суду, а не формальний підхід до проблематики, яка виникала у стягувача з боржником, тому задовольнив заяву Львівського обласного центру зайнятості та зобов`язав боржника ГУ ПФУ у Львівській області подати до суду звіт про виконання судового рішення № 914/1074/22.
Розглянувши поданий звіт встановлено, що Казначейство у своєму листі від 06.02.2026 № 04-07-06/1034 зазначило, що у разі встановлення судом у рішенні про зобов`язання Головного управління прийняти до виконання виконавчий документ, стягувачем за яким є обласний центр зайнятості, а боржником Головне управління Пенсійного фонду України в області, дії Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на спірні правовідносини, виконавчий документ у зазначеній категорії справ не може бути поставлений на облік за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та, відповідно, відомості про виконавчий документ не можуть бути внесені до АРМ Реєстр судових рішень АС «Є-Казна» WEB.
Також Казначейством зазначено, що під час виконання рішень, боржником за якими є державний орган, підприємство, установа, організація, а також безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників Казначейство та органи Казначейства керуються Бюджетним кодексом України. Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
При цьому, саме Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 845, терміни у цьому Порядку вживаються у такому значенні: безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та органами Казначейства рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
На ім`я Пенсійного фонду України в Казначействі відкриті рахунки, кошти з яких спрямовуються виключно на фінансування пенсій, соціальних та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи не мають відкритих рахунків в Казначействі та органах Казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів на виконання судових рішень.
Таким чином, у Казначейства та органів Казначейства відсутні повноваження щодо здійснення відносно територіальних органів Пенсійного фонду України заходів, передбачених розділом «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» Порядку № 845.
Враховуючи вищенаведену інформацію, зі змісту вищенаведених обставин вбачається, що ні Казначейство, ні відповідач фактично не спростовують наявності у позивача права на виконання ухваленого відносно нього судового рішення, що перебуває на виконанні в органах Казначейства. Пунктами 31, 32 Порядку № 845 визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.
На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.
Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.
Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
У постанові від 03 липня 2018 року у справі № 910/13057/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не може стати підставою для невиконання судового рішення. Водночас Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.
Тобто відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави.
За таких обставин, місцевий суд правомірно зазначив, що ГУ ПФУ у Львівській області повинен вживати всіх заходів по виконанню вказаного рішення суду у справі № 914/1074/22, встановлених Порядком № 845.
Однак, у Звіті боржника від 10.04.2026р. (звітний період з 12.01.2026р. по 10.04.2026р.) відсутні відомості (інформація) які передбачені п. 5-6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України, які б свідчили про вчинення боржником комплексу дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Разом з тим, до поданого звіту не додано жодного доказу, який свідчить про те, що ГУ ПФУ у Львівській області вживало будь-які дії, що сприяли б виконанню рішення у справі № 914/1074/22. Усі листи, окрім листа ГУ ДКСУ у Львівській області від 06.02.2026 № 04-07-06/1034, на які посилається у звіті боржник мають дату, що передує звітному періоду. Водночас, лист ГУ ДКСУ у Львівській області від 06.02.2026 № 04-07-06/1034 не є відповіддю на звернення ГУ ПФУ у Львівській області, а має лише інформаційний характер.
Частинами 2 та 3 статті 345-4 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення … У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відтак, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що боржником у період з 12.01.2026 до 10.04.2026 не вжито достатніх заходів для своєчасного та повного виконання рішення у справі № 914/1074/22, зокрема, не вжито комплексу дій, передбачених Порядком № 845.
Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повністю дублює пояснення та доводи надані відповідачем у суді першої інстанції, які було всебічно та повно досліджено місцевим судом та не містить жодних доказів, якими підтверджується правова позиція апелянта.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 у справі № 914/1074/22.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ :
1.Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1672/26 від 26.05.2026) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 у справі № 914/1074/22 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак