Рішення № 139922366 у справі № 908/1433/26 від 15.09.2026

номер провадження справи 3/77/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Справа №908/1433/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005) в інтересах держави в особі:

позивача 1: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (просп. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107; ідентифікаційний код 45021701)

позивача 2: Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101; ідентифікаційний код 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, буд. 129, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 41127371)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (вул. Вербицького, буд. 15Б, село Стрілки, Самбірський район, Львівська область, 82092; ідентифікаційний код юридичної особи 44855315)

про стягнення штрафних санкцій,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Стешенко Віталій Євгенович (в залі суду), службове посвідчення №07573 від 01.03.2023;

від позивача 1: Сполохов Євген Олександрович (в залі суду), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 001453 від 30.10.2017, довіреність №2 від 05.01.2026;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: ТАРГОНІЙ ЮЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА (в режимі відеоконференції), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002905 від 31.10.2025, ордер серії ВС №1476009 від 29.06.2026;

РУХ СПРАВИ.

15.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, позивача 2: Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (скорочене найменування - ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД») про:

1) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (вул. Вербицького, буд. 15Б, село Стрілки, Самбірський район, Львівська область, 82092; ідентифікаційний код юридичної особи 44855315) на користь Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 45021701) суми штрафних санкцій у розмірі 617048,33 грн (шістсот сімнадцять тисяч сорок вісім гривень 33 копійки), з яких: 227918,75 грн (двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 75 копійок) - пені та 389129,58 грн (триста вісімдесят дев`ять тисяч сто двадцять дев`ять гривень 58 копійок) штрафу;

2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (вул. Вербицького, буд. 15Б, село Стрілки, Самбірський район, Львівська область, 82092; ідентифікаційний код юридичної особи 44855315) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок [рахунок приховано], відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) коштів, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 7404,58 грн (сім тисяч чотириста чотири гривні 58 копійок).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу №908/1433/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкрито провадження у справі №908/1433/26; присвоєно справі номер провадження 3/77/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.07.2026 о 10:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

29.06.2026 до суду від ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника адвоката Таргоній Ю. Я.

30.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли додаткові пояснення у справі.

03.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» надійшов відзив на позовну заяву.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» надійшло клопотання про долучення доказів.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» - Таргоній Юлії Ярославівни, про участь у судовому засіданні, призначеному 13.07.2026 о 10:30 та усіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

08.07.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

10.07.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» надійшло клопотання про долучення доказів.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкладено підготовче засідання до11.08.2026 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 11.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026 об 11:00 год.

У судовому засіданні 15.09.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2026 заявила усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Суд залишив без розгляду заявлене відповідачем усне клопотання, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів поважності причин не заявлення такого клопотання на стадії підготовчого провадження.

Після розгляду клопотань, суд перейшов до з`ясування обставин справи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов повністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача-1 підтримав позицію прокурора. Просив позов задовольнити.

Представник позивача-2 в судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях від 30.06.2026 просив розгляд справи без участі представників Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Відповідач у судовому засідання 15.09.2026 проти задоволення позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи, звертав увагу суду на відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

У судовому засіданні 15.09.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 15.09.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» усупереч умовам укладеного між позивачем-1 та відповідачем договору про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ у визначені строки товар не поставило, чим порушило взяті на себе зобов`язання та істотно затримало поставку критично необхідного обладнання спеціального призначення.

Посилаючись на умови укладеного договору, ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 624 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню та штраф у розмірі 617048,33 грн.

Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби, прокурор посилається на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зауважує, що вже самого факту бездіяльності позивача, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, для втручання прокурора є достатньо. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА-1.

Позивач-1 (Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації) письмової позиції по суті справи не надало.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, відповідно до яких позицію прокурора підтримує у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА-1.

Позивач-2 (Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області) 30.06.2026 надано письмові пояснення у справі відповідно до яких Управлінням, згідно п.3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року, проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності УОР ЗОДА за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

Управлінням в ході проведення ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 питання щодо додержання ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» умов договору про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ не досліджувались.

Проведення заходів державного фінансового контролю не планується, пред`явлення позовів до суду щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» не передбачається.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню судом, враховуючи те, що відповідач не здійснив поставку товару за договором №494/ОБ від 04 листопада 2025 р., укладеним з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, із причин, які не залежали від нього та на які він ніяк не міг повпливати, а саме:

1. Значна затримка відвантаження товару китайським постачальником Chifang Machineryand Technology Co польському постачальнику Bass Polska Sp. z o.o. і як результат - неможливість його своєчасного отримання «ЄВРОГУРТ ЗАХІД».

2. Неможливість перевезення товару залізничним транспортом 03.12.2025 згідно залізничної накладної на контейнер - тобто обмеження імпорту товару в Польщу покупцю Bass Polska Sp. z o.o., що перебуває в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю його поставки польським постачальником відповідачу та, відтак, невиконання ним своєчасно своїх договірних зобов`язань із Позивачем.

Обставини, що склалися, мають ознаки форс-мажорних згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Поведінка відповідача за обставин, що склалися, була добросовісною та він прикладав усіх зусиль для врегулювання ситуації. Прямий умисел в діях боржника, спрямований на порушення зобов`язання, відсутній.

За умови існування обставин форс-мажору, відсутні підстави для стягнення з відповідача такого виду неустойки, як штраф, а також період, за який здійснюється нарахування пені, повинен бути змінений. Оскільки від 20 листопада 2025 року до 12 грудня 2025 року - дати, з якої є підстави вважати про існування форс-мажорних обставин - сплило менше 30 календарних днів, відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Єврогурт Захід» такого виду неустойки, як штраф.

Відповідач є надійним постачальником, що має досвід успішного виконання договорів на постачання товарів для потреб оборони.

Враховуючи обставини, на які посилається китайський постачальник Shanghai Chifang Machinery and Technology Co. Ltd. у своїх поясненнях від 15 червня 2026 року, а саме, аварійна ситуація на підприємстві, що виникла 5 листопада 2025 року, а також добросовісну поведінку відповідача, вважаємо, що є вагомі підстави для зменшення розміру пені за період 20 листопада - 12 грудня 2025 року, а саме, на 70%.

06.07.2026 ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» було отримано СЕРТИФІКАТ №4600-26-1559 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Львівською торгово-промисловою палатою. Ним було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): відмова митних органів, що контролюють залізничний пункт, у пропуску вантажу в режимі транзиту. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 грудня 2025 року; дата закінчення: 31 грудня 2025 року.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ПРОКУРОРА (стислий виклад).

Прокурор надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Попри обумовлені договором строки про поставку вкрай необхідного товару (інверторних генераторів) для забезпечення Сил оборони України, залучених до виконання бойових (спеціальних) завдань та участі у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» лише листом, який 18.12.2025 надійшов на електронну пошту Управління (зареєстрований 19.12.2025 за вхід. № 4736), тобто вже після сплину кінцевого строку для поставки усього товару за договором, спромоглося повідомити Покупця про неможливість своєчасної поставки товару за договором від 04.11.2025 № 494/ОБ.

Більш того, відповідач до завершення строку дії вказаного Договору (тобто до 31.12.2025) взагалі не забезпечив, навіть часткового, його виконання. Замовнику не поставлено жодного інверторного генератору, що, в свою чергу, позбавило можливості передати цей вкрай необхідний в умовах воєнного стану товар Силам оборони України.

ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД», підписавши договір від 04.11.2025 №494/ОБ, зобов`язалось поставити Управлінню необхідний для потреб Сил оборони України товар упродовж 16 днів (до 20.11.2025). Натомість у листі від 18.12.2025, який надійшов на електронну пошту позивача-1, Постачальник виявив бажання збільшити строки поставки вкрай необхідного для потреб Сил оборони України товару за договором до 136 днів (до 20.03.2026).

Наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах за генеральним договором про постачання ЦWSP-6-2021 від 16.07.2021 між польською компанією Bass Polska Sp. z o. o. та його контрагентом - китайською компанією Shanghai Chifang Machinery and Technology Co. Ltd, які не є сторонами договору про публічну закупівлю від 04.11.2025 № 494/ОБ , у зв`язку з чим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за договором від 04.11.2025 № 494/ОБ є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені за період з 20.11.2025 по 12.12.2025 на 70% вважає, що ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» не наведено та не надано жодних аргументів та доказів наявності умов для зменшення заявленої до стягнення пені та штрафу.

ЗАПЕПРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив прокурора, в яких зазначив, що відповідач маючи укладений та діючий договір із польським постачальником BassPolskaSp. z o. o. від 2 січня 2025 року та переконавшись у надійності постачальника за більше ніж 9 місяців співпраці, мав усі підстави розраховувати на те, що зможе своєчасно виконати свої зобов`язання у разі укладення договору із Замовником за результатами аукціону.

Відповідачу не було відомо і не могло бути відомо про те, що виникне така обставина, як відмова митних органів, що контролюють залізничний пункт, у пропуску вантажу в режимі транзиту. Ця обставина виникла набагато пізніше в часі, ніж укладення самого договору.

Беручи до уваги усі обставини справи, просить суд зменшити розмір неустойки, заявленої до стягнення позивачами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору про закупівлю 04.11.2025 №494/ОБ.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений товар, на яку суму,), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань які саме зобов`язання порушені боржником (чи був поставлений товар вчасно), яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи є підстави для нарахування штрафних санкцій за договором).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

За результатами проведення відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2025-10-02-003877-a) між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Управління, Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (далі - ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД», Відповідач, Постачальник) укладено договір про закупівлю від 04.11.2025 № 494/ОБ (далі - Договір).

З преамбули вказаного Договору вбачається, що сторонами його укладено на підставі норм Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», з урахуванням принципів здійснення публічних закупівель, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 розділу 1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки, Інверторні генератори для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015: 31120000 3 - Генератори) (далі - Товар) вказаний у Специфікації, Додаток 1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

З додатку 1 до Договору (Специфікація) вбачається, що Постачальник зобов`язаний поставити Замовнику 350 шт. інверторних генераторів Bass Polska 5045 загальною вартістю 5559000 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку 1 до даного Договору та складає 5559000 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 Договору Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) Товару до « 20» листопада 2025 року, включно, за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя (з міркувань безпеки конкретна адреса доставки Товару не зазначається).

Постачальник зобов`язується не пізніше ніж за 1 день до дати поставки товару до м. Запоріжжя, письмово повідомити про це Покупця для отримання детальної інформації щодо місця приймання-передачі Товару.

Факт приймання Товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином оформленої накладної на Товар (на кожну поставлену партію/частину Товару). Датою поставки Товару є дата його передачі уповноваженому представнику Покупця та підписання видаткової накладної. Право власності Замовника на отриманий Товар виникає з моменту передачі Покупцю Товару (пункти 4.3, 4.4, 4.7 розділу 4 Договору).

За умовами п. 7.3.1 розділу 7 Договору Постачальник зобов`язаний поставляти Покупцю Товар в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Також Постачальник зобов`язаний оформити та надати Покупцю разом з Товаром відповідні накладні на Товар та інші належним чином оформлені документи, передбачені вимогами чинного законодавства України та даного Договору (п. 7.3.3 розділу 7 Договору).

Згідно з п. 9.1 розділу 9 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 розділу 9 Договору за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 10.1 розділу 10 Договору від 04.11.2025 №494/ОБ Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором (п. 10.2 Договору).

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 розділу 12 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (в разі використання). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього Договору, і діє до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 14.9 розділу 14 Договору, підписуючи даний Договір, Постачальник підтверджує, що має можливість, поставити Товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору.

Додатковою угодою №1 від 04.11.2025 сторони зменшили суму Договору на 6 грн та визначили загальну вартість Договору у розмірі 5558994 грн.

Додатковою угодою №2 від 18.11.2025 сторони дійшли взаємної згоди покращити якість товару (технічних характеристик товару), що не призводить до збільшення суми, визначеної в Договорі, а саме: збільшити об`єму паливного баку з 4 л на 6 л; збільшення номінальної потужності з 3,0 кВт на 3,2 кВт, збільшення ваги виробу з 19 кг на 23 кг у зв`язку з удосконаленням конструкції посиленням основних елементів. У зв`язку з вищевикладеним покращенням якості товару (технічних характеристик товару) сторони вирішили викласти додаток 2 до Договору - Технічні, якісні характеристики товару в новій редакції.

18.12.2025 ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (відповідач) скерувало Управлінню оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації офіційний лист щодо неможливості своєчасної поставки товару за Договором від 04.11.2025 №494/ОБ (а.с.34, т.1). У листі викладено всі відомі відповідачу на цю дату обставини. Відповідач у своєму листі повідомив, що 15.12.2025 під час транзитного перевезення на території Республіки Казахстан контейнер з товаром було затримано митними органами для проведення додаткового контролю у зв`язку з підозрою можливого військового призначення товару. Незважаючи на надані китайським постачальником пояснення і документи, транзитне перевезення було фактично унеможливлено рішеннями митних органів з незалежних від Постачальника причин. До листа ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» долучило копію листа польського постачальника Bass Polska Sp. z o.o. від 18.12.2025 та інші підтверджуючі документи.

У своєму листі ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» висловило пропозицію щодо укладення додаткової угоди до договору від 04.11.2025 №494/ОБ, змінивши строк його дії та встановивши нову дату поставки товару - до 20 березня 2026 року. Також Відповідач засвідчив свою зацікавленість у повному та належному виконанні умов Договору і зазначив, що докладає всіх можливих зусиль для якнайшвидшої доставки товару Замовнику.

За даними Єдиного вебпорталу використання публічних коштів оплата за договором від 04.11.2025 №494/ОБ Управлінням на користь ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» не здійснювалась.

Матеріали справи не містять укладеної між сторонами додаткової угоди про продовження строку поставки товару.

В електронній системі публічних закупівель «Prozorro» відсутні будь-які відомості, які б свідчили про укладання між сторонами договору від 04.11.2025 №494/ОБ додаткових угод про продовження строку виконання зобов`язань за ним.

06.07.2026 ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» було отримано СЕРТИФІКАТ №4600-26-1559 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Львівською торгово-промисловою палатою. Ним було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): відмова митних органів, що контролюють залізничний пункт, у пропуску вантажу в режимі транзиту. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 грудня 2025 року; дата закінчення: 31 грудня 2025 року.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором строк стало підставою для звернення прокурора до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів,зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їхня місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає одночасно в економічній площині (недоотримання обласним бюджетом компенсації від втрат у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» договірного зобов`язання), у сфері публічних закупівель (неналежне виконання умов договору про закупівлю за бюджетні кошти), у сфері виконання бюджетних програм (неналежне виконання умов договірних зобов`язань створює ризики до зриву реалізації завдань бюджетної програми, не відповідає ключовим пріоритетам у відповідній сфері).

Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в особі Управління оборонної роботи в умовах воєнного стану суспільному та державному інтересу вочевидь не відповідає.

Тому пред`явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24.

У даній справі прокурор пред`явив позов в інтересах держави також в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Згідно із п. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, за дотриманням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль, зокрема, за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, усуненням виявлених недоліків і порушень. Орган державного фінансового контролю вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства (ст. 8 Закону). Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення). Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 (далі - Положення № 23).

Відповідно до п. 3 Положення №23 основним завданням Східного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання пункту 3.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

Ревізією встановлено низку фактів порушень суб`єктами господарювання строку поставки товару за укладеними з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації договорами, у зв`язку з чим відповідно до приписів ЦК України та умов цих договорів нарахуванню та стягненню з постачальників підлягає пеня та штраф, які відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 66 Бюджетного кодексу України повинні у подальшому зараховуватися до загального фонду обласного бюджету.

Таким чином, Східний Офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 19.03.2024 №140 затверджено Положення про Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення Управління створюється головою Запорізької обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Запорізької області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Положення до основних завдань Управління належить забезпечення виконання заходів обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи області, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки.

Згідно з підпунктами 3, 33, 34, 35 пункту 2 розділу ІІ Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; є головним розпорядником коштів обласного бюджету, які передбачені на виконання обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки місцевого значення та інших програм; виступає розпорядником коштів за бюджетними програмами державного бюджету; виконує функції замовника товарів, робіт і послуг, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Укладений договір про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ фінансувався за рахунок коштів обласного бюджету в межах бюджетної Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов`язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 №75.

Згідно з указаною програмою Управління визначено головним розпорядником вказаних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Отже Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, укладаючи за результатами проведення публічної закупівлі договір 04.11.2025 №494/ОБ як замовник та головний розпорядник бюджетних коштів, використовувало та розпоряджалося коштами обласного бюджету.

Таким чином, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах є учасником бюджетного процесу, а саме головним розпорядником бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктом, який розпоряджається бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації публічно-владних управлінських функцій.

Також у спірних правовідносинах Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання фінансів, реалізовувало державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний публічний інтерес. З урахуванням викладеного, Управління є компетентним суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вважає, що Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Східний Офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такий захист здійснює неналежно.

Суд відхиляє посилання відповідача про намір Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації звернутися до суду, про що зазначено у вимозі про сплату штрафних санкцій від 17.04.2026 вих.№21-вих (а.с. 41), оскільки для визнання належними підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави важливий не намір, а вчинення реальних дій щодо захисту інтересів державного органу.

У листі від 30.04.2026 вих.№61-вих Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації повідомило Запорізьку обласну прокуратуру, що Управління не заперечує щодо звернення до суду органам прокуратури в інтересах держави з позовними заявами про стягнення з постачальників сум неустойки за договором про закупівлю №494/ОБ від 04.11.2025 (а.с. 43).

Як вказувалося вище, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Запорізькою обласною прокуратурою на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, листом від 04.05.2026 №15/2-1469-26 (№ 15/2 3935вих-26) повідомлено Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо суті порушень та необхідності самостійного вжиття належних заходів до поновлення державних інтересів.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 02.06.2026 №040820-17/1338-2026 повідомило, що умови виконання договору про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ в ході проведення контрольного заходу не досліджувались.

Східним офісом Держаудитслужби після того, як йому стало відомо з листа обласної прокуратури про порушення інтересів держави, не вжито ані будь яких заходів державного фінансового контролю, ані не пред`явлено позов до суду.

Запорізькою обласною прокуратурою на виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 27.03.2026 № 15/2 1469-26 (№ 15/2-2617вих-26) повідомлено Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації щодо порушення з боку ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» умов договору про закупівлю від 04.11.2025 № 494/ОБ та необхідності вирішення питання про самостійний захист державних інтересів.

За результатами розгляду вказаного листа обласної прокуратури Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації у своєму листі від 30.04.2026 №61-вих висловило чітку позицію з приводу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме органами прокуратури.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Запорізькою обласною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листом від 05.06.2026 №15/2-1486-26 (15/2-5070 вих-26) повідомлено Позивача 1 та 2 про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову

Отже, суд визнає доведеними наявність порушення інтересів держави, нездійснення належного їх захисту уповноваженими органами та, відповідно, правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Сторонами укладений письмовий договір про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 розділу 4 Договору сторонами визначено, що Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку (доставку) Товару до « 20» листопада 2025 року, включно.

Отже, граничний термін поставки товару - 20.11.2025, включно.

Підписавши договір від 04.11.2025 №494/ОБ, ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» зобов`язалось поставити Управлінню необхідний для потреб Сил оборони України товар упродовж 16 днів (до 20.11.2025).

Суд враховує, що ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» 18.12.2025 скерувало Управлінню оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації офіційний лист щодо неможливості своєчасної поставки товару за Договором від 04.11.2025 №494/ОБ та висловило пропозицію щодо укладення додаткової угоди до Договору від 04.11.2025 №494/ОБ, змінивши строк його дії та встановивши нову дату поставки товару - до 20 березня 2026 року. Однак, відповідно до матеріалів справи додаткова угода про продовження строку виконання зобов`язань за договором з Постачальником не укладалась.

Відповідно до пункту 12.2. Договір діє до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Таким чином, строк дії договору закінчився 31.12.2025.

Матеріали справи свідчать, що в період дії договору товар відповідачем поставлений не був.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора та позивача, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за Договором, не поставивши Товар у строки, встановлені Договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 9.1 розділу 9 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 розділу 9 Договору за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Щодо одночасного нарахування штрафу та пені, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 відповідно до якої можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на умови Договору, а також наведені висновки Верховного Суду наявні правові підстави для стягнення пені та штрафу з ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю від 04.11.2025 № 494/ОБ.

Прокурором заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за період з 21.11.2025 по 31.12.2025 у розмірі 227918,75 грн та штрафу у розмірі 389129,58 грн. Пеня та штраф нараховані на суму договору (вартість не поставленого товару) у розмір 5558994,00 грн.

Перевіривши наведений прокурором розрахунок суми пені та штрафу, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, який розрахований до 31.12.2025 (дати закінчення строку дії договору), суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.

Щодо форс-мажорних обставин.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» вказує про настання форс-мажорних обставин, на підтвердження чого долучило до матеріалів справи СЕРТИФІКАТ №4600-26-1559 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) 06.07.2026 №19-08-16/557 на №25/06 від 29.06.2026 вх.№543 від 29.06.2026, який видано Львівською торгово-промисловою палатою.

Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): відмова митних органів, що контролюють залізничний пункт, у пропуску вантажу в режимі транзиту. Дата настання: 12 грудня 2025 року, дата закінчення: 31 грудня 2025 року.

При оцінці посилань відповідача на неможливість виконання зобов`язання щодо поставки товару, які були визначені Договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин та які, за доводами позивача, підтверджуються Сертифікатом про форс-мажорні обставини № 4600-26-1559, суд враховує наступні положення законодавства та висновки Верховного Суду.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У п. 8.10 постанови від 01.05.2026 у справі №905/541/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що форс мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін . Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто, мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку, надаючи оцінку висновкам, що містяться в сертифікаті №4600-26-1559 Львівської торгово-промислової палати, суд виходить з того, що згідно з вказаним сертифікатом причиною невиконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з поставки товару у визначений договором строк є неможливість поставки товару його контрагентом - BASS POLSKA SP z.o.o. (Республіка Польща), через відмову митних органів, що контролюють залізничний пункт, у пропуску вантажу в режимі транзиту.

Фактично вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах за генеральним договором про постачання ЦWSP-6-2021 від 16.07.2021 між польською компанією Bass Polska Sp. z o. o. та його контрагентом - китайською компанією Shanghai Chifang Machinery&Technology Co., Ltd, які не є сторонами договору про публічну закупівлю від 04.11.2025 № 494/ОБ.

Крім зазначеної у сертифікаті №4600-26-1559 Львівської торгово-промислової палати причини, відповідач також посилається на значну затримку відвантаження товару китайським постачальником Chifang Machinery and Technology Co., Ltd польському постачальнику Bass Polska Sp. z o.o.

З приводу зазначених відповідачем причин суд зауважує, що за змістом статті 96 Цивільного кодексу України у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

У даному випадку відповідач, як суб`єкт господарювання, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір на поставку товару для військових потреб, усвідомлював, що є метою такої поставки, що кінцевою датою поставки є дата, визначена у цьому договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити всі обставини з урахуванням виду своєї діяльності, реальних умов виконання договору та можливості поставки товару у погоджений сторонами строк за рахунок інших постачальників (виробників).

За висновком суду обставини порушення контрагентом своїх зобов`язань за договором поставки, наведені відповідачем, не є свідченням настання обставин непереборної сили, що спричинили (стали причиною) порушення зобов`язання, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені та враховані відповідачем при укладенні договору з огляду на його обізнаність про цілі та мету поставки, а також необхідності поставки відповідного товару із-за кордону.

Тобто для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 927/25/21

Враховуючи викладене, судом не приймаються посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за договором від 04.11.2025 № 494/ОБ.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами форс-мажору, на які посилається відповідач, та невиконанням зобов`язань за договором, судом не досліджується питання своєчасного повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини.

Щодо клопотання про зменшення розміру неустойки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.3. договору встановлено, що за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Як виснувано судом вище, розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, є арифметично правильним, та таким що відповідає умовам договору.

За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, має бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Внаслідок невиконання ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» умов договору щодо поставки товару (інверторних генераторів), які вкрай необхідні для забезпечення Сил оборони України, залучених до виконання бойових (спеціальних) завдань та участі у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, збитки фактично вимірюються життям воїнів, суверенітетом держави, втраченими можливостями на полі бою. Непостачання зазначеного товару для сектору безпеки та оборони України в умовах воєнного стану не може визнаватися допустимим

Відповідач обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру неустойки посилається, зокрема, на свою добросовісну поведінку, а також на репутацію відповідача як надійного постачальника, що має досвід успішного виконання договорів на постачання товарів для потреб оборони.

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив від 13.07.2026: «Як тільки Відповідачу стало відомо про намір Замовника укласти з ним договір за результатами публічної закупівлі, він невідкладно замовив товар у польського постачальника, маючи всі підстави розраховувати на можливість вчасно виконати своє зобов`язання. Також по мірі того, як у Відповідача появлялася будь-яка інформація про стан справ щодо поставки йому товару від Bass Polska Sp. z o.o., він відразу інформував про це Замовника - Управління оборонної роботи».

Щодо добросовісної поведінки відповідача суд звертає увагу на наступні факти та пояснення відповідача:

Відповідач, підписавши договір від 04.11.2025 № 494/ОБ, зобов`язався поставити Управлінню необхідний для потреб Сил оборони України товар упродовж 16 днів (до 20.11.2025).

Слід зазначити, що умови договору між ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» та польською компанією Bass Polska Sp. z o.o. передбачають, що товар повинен бути готовий до відвантаження Продавцем (BassPolskaSp. z o. o.) протягом 30 робочих днів з моменту передплати ( пункт 3.3. договору, на звороті а.с. 125).

Доказів оплати відповідач не надає, але рахунок на оплату від Bass PolskaSp. z o. o. датовано 30.10.2025. Тобто, навіть у випадку оплати рахунку 30.102.2025, граничним строком поставки польським постачальником є 11.12.2025. Суд враховує можливість дострокового виконання зобов`язань контрагентами відповідача.

Проте, як вбачається із пояснень щодо затримки поставки генераторів, наданих виробником Chifang Machinery and Technology Co, які долучені до матеріалів справи відповідачем, «…Як тільки відвантаження товару стало можливим, Постачальник його здійснив 28 листопада 2025 року…

…Якщо б обставини затримки митними органами під час транзиту не виникли, товар повинен був бути доставлений залізничним транспортом до кінцевої станції Малашевичі 15.12.2025, що дало б можливість ТОВ «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» виконати свої зобов`язання з поставки товару перед контрагентом до 18.12.2025» (а.с. 159-160).

Із наданого пояснення щодо можливості поставки товару вбачається, що можливий строк поставки товару, навіть за відсутності всіх причин затримки, на які посилається відповідач (затримка відвантаження товару китайським постачальником та відмова митних органів у пропуску вантажу в режимі транзит), складає мінімум 20 днів, замість підписаних відповідачем у договорі на поставку 16 днів.

З наведених строків випливає, що станом на 04.11.2025 (дату підписання договору від 04.11.2025 № 494/ОБ) відповідач знав або принаймні мав розуміти, що якщо станом на цю дату 04.11.2025товар ще не виїхав від китайського постачальника, то вчасно (до 20.11.2025) відповідач не зможе виконати умови контракту.

У будь-якому випадку, підписуючи 18.11.2025 додаткову угодою №2 до договору від 04.11.2025 № 494/ОБ, відповідач точно знав, або мав знати, що вчасно, до 20.11.2025, зобов`язання за договором він не виконає.

Проте жодних завчасних повідомлень про неможливість своєчасної поставки товару відповідач замовнику не надавав, створюючи у замовника ілюзію про своєчасного виконання зобов`язань. І лише 18.12.2025, тобто майже через місяць після закінчення строку поставки встановленого договором, ТОВ «Єврогурт Захід» скерувало Управлінню оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації офіційний лист щодо неможливості своєчасної поставки товару за договором від 04.11.2025 №494/ОБ та з пропозицією продовжити строк поставки товару до 20 березня 2026 року, тобто до 136 днів, замість передбачених договором 16 днів (а.с. 34).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови).

Описану вище поведінку відповідача суд вважає такою, що не відповідає принципам добросовісності та розумності.

Репутацію Відповідача як надійного постачальника, що підтверджується своєчасним виконанням інших договорів поставки, суд не вважає тим винятковим випадком у розумінні ст. 551 ЦК України, який, виходячи з інтересів сторін та зважаючи на характер закупівлі для потреб оборони, є підставою для зменшення штрафних санкцій у цьому конкретному випадку.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор, доводяться документами про проведення закупівлі UA-2025-10-02-003877-a(а.с.18-24), договором про закупівлю від 04.11.2025 №494/ОБ (а.с. 25- 32), листуванням відповідача з позивачем 1 (а.с. 34- 36), листуванням прокуратури з позивачами у справі (а.с. 37-60).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться договором від 02.01.2025 між відповідачем та Bass Polska Sp. z o.o (а.с. 125-127), договором від 16.07.2025 між Bass Polska Sp. z o.o та Chifang Machinery and TechnologyCo (а.с. 128 - 136), документами, складеними на виконання договорів (рахунками-фактурами, накладними, листуванням) (а.с 139-161), звітами про виконання договорів про закупівлю (а.с. 167-172), сертифікатом про форс-мажорні обставини (а.с. 195).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі доводів прокурора не спростував, жодних доказів не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (вул. Вербицького, буд. 15Б, село Стрілки, Самбірський район, Львівська область, 82092; ідентифікаційний код юридичної особи 44855315) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 45021701, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ) суму 617048,33 грн (шістсот сімнадцять тисяч сорок вісім гривень 33 коп.), з них: 227918,75 грн (двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 75 коп.) пені та 389129,58 грн (триста вісімдесят дев`ять тисяч сто двадцять дев`ять гривень 58 коп.) штрафу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГУРТ ЗАХІД» (вул. Вербицького, буд. 15Б, село Стрілки, Самбірський район, Львівська область, 82092; ідентифікаційний код юридичної особи 44855315) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок [рахунок приховано], відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у сумі 7404,58 грн (сім тисяч чотириста чотири гривні 58 коп.). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич