ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3147/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Н.А. Лупашко
від відповідача: А.І. Бабченко, Д.Г. Самойлюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса) про забезпечення позову
у справі №916/3147/26
за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25»
до відповідача: ОСОБА_1
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
В С Т А Н О В И В :
Коротка історія справи
31.07.2026 Житлово-будівельний кооператив «Жовтневий 25» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив визнати недійсними рішення загальних зборів мешканців Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», скликаних та проведених ОСОБА_1 , які оформлені протоколом від 28.07.2026.
Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №2-1530/26 від 31.07.2026), відповідно до якої просив суд заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», зокрема, але не виключно: реєстраційні дії щодо зміни керівника (голови правління), зміни складу органів управління, зміни підписантів, зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни розміру статутного капіталу, а також реєстраційні дії щодо внесення змін до установчих документів (статуту) чи реєстрації нової редакції статуту Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» на підставі рішень загальних зборів, які оформлені протоколом від 28.07.2026.
В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що 28.07.2026 відповідачем ОСОБА_1 з грубим порушенням вимог Закону України «Про кооперацію» та чинного статуту кооперативу було проведено нелегітимні загальні збори Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», з огляду на що існує очевидна та невідворотна загроза того, що відповідач найближчим часом звернеться до державного реєстратора з метою внесення протиправних змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, зокрема щодо зміни голови правління (зміни легітимного керівника ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) та затвердження нової редакції статуту. Правовим наслідком вчинення таких реєстраційних дій, на переконання позивача, буде отримання відповідачем контролю над банківськими рахунками кооперативу, майном та печаткою, що заблокує діяльність Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25».
При цьому позивач звернув увагу на звернення відповідача до Міністерства юстиції України зі скаргою на вчинену державним реєстратором реєстраційну дію. Так, позивач стверджує, що невжиття судом заходів забезпечення позову до засідання колегії Мін`юсту, яке призначено на 04.08.2026, створить критичний ризик того, що колегія може прийняти помилкове рішення про скасування реєстраційних записів, що призведе до протиправної зміни керівництва юридичної особи та унеможливить виконання судового рішення у цій справі.
Крім вищенаведених обставин, позивач послався на вчинення відповідачем дій з протиправного утримання майна позивача, втручання у діяльність кооперативу та самовільне блокування відповідачем поточної роботи Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», що стало підставою для подання позивачем численних заяв до органів Національної поліції України щодо вчинення відповідачем протиправних дій, за якими триває досудове розслідування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 заяву Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» (65069, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 76; ідентифікаційний код 20990795), які матимуть наслідком зміну керівника (голови правління), зміну складу органів управління на підставі рішень загальних зборів, які оформлені протоколом від 28.07.2026. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин наявності спору між Житлово-будівельним кооперативом «Жовтневий 25» та ОСОБА_1 щодо правомірності внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, зокрема, про керівника кооперативу. Враховуючи, що заборона вчинення необмеженого кола реєстраційних дій не узгоджується із вимогами закону, беручи до уваги питання порядку денного, які були предметом розгляду на оспорюваних загальних зборах 28.07.2026, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заборони вчинення лише реєстраційних дій, які матимуть наслідком зміну керівника (голови правління) та зміну складу органів управління.
Враховуючи обрання Житлово-будівельним кооперативом «Жовтневий 25» такого заходу забезпечення позову як заборона суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» про забезпечення позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
-у заяві повністю проігноровано положення щодо зустрічного забезпечення, адже у ній немає ані конкретної пропозиції, ані мотивованої пропозиції не застосовувати такий інститут. Натомість самостійне вирішення судом в оскаржуваній ухвалі питання про відсутність необхідності зустрічного забезпечення не може замінити обов`язковий реквізит, який стаття 139 Господарського процесуального кодексу України покладає саме на заявника. За змістом частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України така заява підлягала поверненню, а не розгляду по суті;
-позивач не довів реальної та безпосередньої загрози вчинення реєстраційних дій;
-місцевий господарський суд помилково пов`язав скаргу до Міністерства юстиції з оспорюваним протоколом від 28.07.2026;
-суд застосував забезпечення без оригіналу або належно засвідченої копії оспорюваного протоколу.
Одночасно скаржник заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, доданих до апеляційної скарги, у тому числі копії протоколу оспорюваних загальних зборів, оскільки їх неподання до суду першої інстанції було зумовлене розглядом заяви про забезпечення позову без повідомлення та участі відповідача.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив «Жовтневий 25» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Стосовно заявленого скаржником клопотання про долучення до матеріалів справи копії протоколу №1/26 від 28.07.2026 та додатків до нього, позивач зазначив, що не заперечує проти його задоволення, оскільки, як вказує позивач, цей документ є прямим, неспростовним та беззаперечним письмовим доказом, де детальний математичний аналіз розрахунків скаржника наочно викриває очевидну фальсифікацію кворуму та тотальне спотворення результатів голосування.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначив про протиправне втручання скаржника в комунікацію з постачальниками комунальних послуг, загрозу паралізації господарської діяльності кооперативу, зриву опалювального сезону, використання апелянтом нелегітимного дубліката печатки кооперативу, що повністю втратила юридичну силу, системність дій скаржника та обґрунтованість забезпечення позову як єдиного способу захисту прав співвласників Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25».
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу подано представником скаржника через систему «Електронний суд» 12.08.2026, зареєстровано судом 12.08.2026 за вх.№3320/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3 , суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про прийняття додаткових доказів, долучених до апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області у справі №916/3147/26 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/3147/26, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
21.08.2026 на адресу апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 про забезпечення позову у справі №916/3147/26. Встановлено позивачу строк до 09.09.2026 для подання пояснень та/або заперечень щодо клопотання відповідача про прийняття додаткових доказів, долучених до апеляційної скарги, а також для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 09.09.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2026 об 11:30 год.
Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції прийнято додаткові докази та долучено їх до матеріалів справи з підстав того, що відповідач не міг їх подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 145 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву та вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», які матимуть наслідком зміну керівника (голови правління), зміну складу органів управління на підставі рішень загальних зборів, які оформлені протоколом від 28.07.2026.
Здійснюючи перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підстави для забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною третьою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволенні якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник, відповідно, повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень, предметом позову у даній справі є визнання недійсними рішень загальних зборів мешканців Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», скликаних та проведених ОСОБА_1 , які оформлені протоколом від 28.07.2026, тобто вимоги немайнового характеру.
З огляду на те, що у даній справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Має також досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 03.08.2026 станом на 03.08.2026) головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» наразі є ОСОБА_2 , державна реєстрація внесення відомостей про яку, як голову правління, була проведена 22.06.2026 (реєстраційна дія 100556107[телефон приховано]).
Водночас ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України було подано скаргу, відповідно до якої він просив, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора від 19.06.2026 щодо зміни керівника Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» та реєстрації керівником ОСОБА_2 ; поновити відомості про перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління згідно з раніше внесеним записом №100556107[телефон приховано] від 03.05.2024.
Як вбачається із наданого позивачем скриншота із месенджера та наданої відповідачем копії протоколу №1/26 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25» від 28.07.2026, на розгляд вказаних загальних зборів було винесено наступні питання порядку денного: обрання голови та секретаря зборів; прийом нових членів кооперативу; припинення повноважень голови правління ОСОБА_2 та членів правління, вказаних в протоколі №2/26 від 18.06.2026; вибори голови правління; підтвердження повноважень правління кооперативу, обраного рішенням від 02.11.2025; про участь в міській цільовій програмі.
Позивач, звертаючись з позовом у даній справі, обґрунтовував свої вимоги, зокрема, тим, що 28.07.2026 громадянин ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на скликання та проведення нелегітимних позачергових загальних зборів кооперативу із грубим та очевидним порушенням норм чинного законодавства України та статуту Житлово-будівельного кооперативу «Жовтневий 25», що має ознаки протиправного незаконного захоплення контролю над органами управління.
Одночасно, подаючи разом з позовом заяву про забезпечення позову, останню позивач обґрунтовував, зокрема, тим, що відповідач найближчим часом звернеться до державного реєстратора з метою внесення протиправних змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, зокрема щодо зміни голови правління (зміни легітимного керівника ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ) та затвердження нової редакції статуту. При цьому позивач звернув увагу на звернення відповідача до Міністерства юстиції України зі скаргою на вчинену державним реєстратором реєстраційну дію, і невжиття судом заходів забезпечення позову до засідання колегії Мін`юсту, яке призначено на 04.08.2026, створить критичний ризик того, що колегія може прийняти помилкове рішення про скасування реєстраційних записів, що призведе до протиправної зміни керівництва юридичної особи та унеможливить виконання судового рішення у цій справі.
Таким чином, з огляду на предмет позову у даній справі та встановлені фактичні обставини щодо наявності спору між Житлово-будівельним кооперативом «Жовтневий 25» та ОСОБА_1 щодо легітимності керівника кооперативу, апеляційний суд вважає, що існує реальна загроза того, що відповідач звернеться до державного реєстратора з метою внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, зокрема щодо зміни голови правління, а саме, зміни ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
При цьому місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (див. постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19).
Водночас, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб, яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №910/8594/24, від 16.12.2025 у справі №910/7726/25).
З урахуванням викладеного, враховуючи питання порядку денного, які були предметом розгляду на загальних зборах 28.07.2026, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для заборони вчинення лише реєстраційних дій, які матимуть наслідком зміну керівника (голови правління) та зміну складу органів управління, що є належною конкретизацією переліку реєстраційних дій, щодо вчинення яких встановлено заборону.
Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку заборона вчинення відповідних реєстраційних дій узгоджується з предметом спору, відповідає вимогам співмірності, адекватності, розумності, збалансованості інтересів сторін.
Крім того, колегія суддів зауважує, що вищенаведений захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Твердження апелянта про те, що позивач не довів реальної та безпосередньої загрози вчинення реєстраційних дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки невжиття відповідачем активних дій, які могли б підтвердити його намір зареєструвати зміни про керівника кооперативу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не спростовує наявності у такої особи можливості вчинити такі дії, якщо не вжити відповідні заходи забезпечення позову.
Стосовно тверджень скаржника щодо зустрічного забезпечення Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що стаття 141 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі №911/2797/22 та від 17.09.2024 у справі №927/997/23.
При цьому частиною першою статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №916/770/24.
Зважаючи на положення частини четвертої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 21.12.2020 року у справі №487/5726/19 та від 30.06.2021 у справі №752/2342/19).
Враховуючи викладене, а саме те, що відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду про: (1) відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є підставою скасування судових рішень про забезпечення позову, (2) застосування зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, 3) обтяжена особа не позбавлена права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення вже після застосування судом заходів забезпечення позову, Південно-західний апеляційний суд відхиляє протилежні твердження ОСОБА_1 , наведені у його апеляційній скарзі, які фактично зводяться до власного іншого тлумачення скаржником статті 141 Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, враховуючи обрання Житлово-будівельним кооперативом «Жовтневий 25» такого заходу забезпечення позову як заборона суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії, у даному випадку відсутні правові підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення, про що було правильно зазначено місцевим господарським судом.
Отже, з урахуванням вищевикладеного правового регулювання спірних правовідносин, а також висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 136 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні норми статті 136 Господарського процесуального кодексу України висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про часткове забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.08.2026 про забезпечення позову у справі №916/3147/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 21.09.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран