УХВАЛА
21 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 479/1081/25
провадження № 61-12097ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області (далі - приватний виконавець) Баришнікова А. Д.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця
Баришнікова А. Д. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 479/1081/25, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 975,00 грн, сплати судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
27 січня 2026 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
У цьому ж виконавчому провадженні 17 квітня 2026 року винесена постанова про розшук майна боржника (автомобіля), відповідно до якої оголошено в розшук майно боржника - автомобіль Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що про існування оскаржуваної постанови про розшук автомобіля вона дізналася 29 квітня 2026 року за допомогою мобільного застосунку «Дія». Жодних постанов чи повідомлень про розшук автомобіля вона не отримувала. Внаслідок бездіяльності приватного виконавця вона була позбавлена права на своєчасне оскарження постанови про накладення арешту на автомобіль.
Вказувала, що внаслідок накладення арешту на автомобіль та оголошення його
у розшук, вона позбавлена права користуватись ним, чим порушуються її права власника.
Зазначала, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на транспортний засіб є неправомірними, оскільки сума боргу є значно меншою у порівнянні
з вартістю авто.
Посилаючись на викладене, просила суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Баришнікова А. Д. щодо розшуку та накладення арешту на транспортний засіб NISSAN PRIMERA, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зняти транспортний засіб з розшуку;
- скасувати постанову приватного виконавця Баришнікова А. Д. від 17 квітня
2026 року про накладення арешту на майно боржника та зняти арешт з автомобіля.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 червня
2026 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду
від 17 серпня 2026 року, скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання залишено без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку.
16 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року (надійшла до суду
17 вересня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Відповідно до Розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2026 року № 983/0/226-26, у зв`язку з відрядженням судді Черняк Ю. В., у справі
№ 479/1081/25 призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві
Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої та апеляційної інстанції невірно застосував норми процесуального права.
Вказує, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 приватним виконавцем Баришніковим А. Д. 17 квітня 2026 року було вчинено дії щодо розшуку її автомобіля Nissan Primera. Про зазначені дії приватного виконавця вона фактично дізналася
29 квітня 2026 року через застосунок «Дія». Після цього звернулася до суду
зі скаргою на дії приватного виконавця.
Посилається на те, що до повторного звернення вона вже подавала до суду скаргу щодо оскарження дій приватного виконавця. Попередню скаргу було залишено без руху ухвалою від 19 травня 2026 року, а 25 червня 2026 року її було повернуто. Після цього повторно звернулася до суду.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Баришнікова А. Д. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 із виконання виконавчого листа № 479/1081/25, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 975,00 грн, сплати судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
27 січня 2026 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
17 квітня 2026 року приватним виконавцем винесена постановапро розшук майна боржника (автомобіля), відповідно до якої оголошено в розшук майно боржника - автомобіль Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
Не погодившись з зазначеними діями приватного виконавця Запісоцька Г. В.
29 червня 2026 року звернулась зі скаргою на дії/ бездіяльність приватного виконавця.
ОСОБА_1 у скарзі зазначала, що дізналась про існування постанови про розшук транспортного засобу 29 квітня 2026 у мобільному застосунку «Дія».
Судами встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з аналогічною скаргою, однак ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2026 року зазначену скаргу було залишено без руху, а в подальшому ухвалою суду від 25 червня 2026 року, у зв`язку з неусуненням недоліків, скаргу було повернуто заявниці.
Судом першої інстанції встановлено, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку скаржницею при повторному зверненні не заявлялося, жодних доказів поважності причин пропуску строку до скарги не додано.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що факт попереднього звернення зі скаргою, яку було повернуто, не перериває перебіг передбаченого статтею 449 ЦПК України строку та підтверджує тривале зволікання заявниці із належним оформленням своїх вимог.
У частині другій статті 449 ЦПК України чітко вказано, що у разі подання скарги
з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року є необґрунтованою та
у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник