"21" вересня 2026 р. Справа № 363/5848/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши на відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
11.09.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 14.09.2026), позивачем подано вказану позовну заяву, у якій просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.05.1993.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК з метою встановлення зареєстрованого місця проживання сторін та визначення територіальної підсудності справи встановлено, що місце проживання відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами запитів, здійснених судом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу відомості щодо відповідача відсутні.
Згідно відповіді №3330156 від 16.09.2026, місце проживання позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 . А згідно відповіді №3330165 від 16.09.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 з 09.02.2023 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та місцем її проживання зазначено: АДРЕСА_2 .
Перевіривши матеріалами позовної заяви, суд вважає необхідним залишити її без руху, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин прибути до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як убачається з позовної заяви, позивач звернулася з позовом про розірвання шлюбу до Вишгородського районного суду Київської області, однак позовна заява не містить жодного обґрунтування підстав визначення територіальної підсудності справи цьому суду, в тому числі позивач не посилається на наявність передбачених частиною другою статті 28 ЦПК України обставин, які б надавали їй право пред`явити позов про розірвання шлюбу за місцем свого проживання чи перебування, а саме: перебування на її утриманні малолітньої або неповнолітньої дитини, неможливість за станом здоров`я чи з інших поважних причин прибути до місця проживання відповідача або наявність домовленості подружжя щодо розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
При цьому, у позовній заяві зазначено, що спільний син позивача та відповідача,
1993 року народження, є повнолітнім.
Так, зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Запоріжжя. Зареєстрованим місцем проживання позивача також є м. Запоріжжя, при цьому, остання перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та має місце проживання у м. Вишгороді Київської області.
Водночас, факт перебування позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи та її проживання у м. Вишгороді не є самостійною передбаченою частиною другою статті 28 ЦПК України підставою для пред`явлення позову про розірвання шлюбу за місцем проживання чи перебування позивача.
Отже, позивачем не наведено та не підтверджено обставин, які відповідно до положень статей 27, 28 ЦПК України обумовлюють можливість пред`явлення цього позову саме до Вишгородського районного суду Київської області.
Крім цього, статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу - до документів, що додаються до неї.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне ім`я сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, якщо такі відомості позивачу відомі, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Водночас, відомості про відповідача, зазначені позивачем при зверненні до суду, є неповними та суперечливими.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною п`ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Так, у сформованій засобами системи «Електронний суд» позовній заяві місцем проживання відповідача ОСОБА_2 зазначено лише: «Польща», однак конкретної адреси проживання чи перебування відповідача на території Республіки Польща, поштового індексу та будь-яких інших відомостей, які б дозволяли встановити його місцезнаходження, не зазначає. Також, позивач не зазначає, якими доказами підтверджується наведена нею обставина про перебування відповідача саме у Республіці Польща, та таких доказів до позовної заяви не додає.
Зазначення лише назви держави, не є зазначенням конкретного місця проживання чи перебування фізичної особи та не дає можливості встановити адресу, за якою відповідач фактично проживає чи перебуває, здійснити направлення йому процесуальних документів та забезпечити його право на участь у справі.
Крім того, як убачається зі сформованої засобами системи «Електронний суд» позовної заяви, ОСОБА_2 одночасно зазначений позивачем як представник позивача та відповідач у справі.
Разом з тим, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, які займають протилежні процесуальні позиції, а позовна заява подана та підписана ОСОБА_1 особисто.
Отже, позивачу необхідно усунути вказані суперечності та правильно зазначити процесуальний статус учасників справи.
Також, в порушення вимог частини першої та пунктів 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, позивачем не зазначено щодо наявності у неї або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких долучено до позовної заяви.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні вимагати від осіб, які подали заяву про розірвання шлюбу, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються такі вимоги, і посилання на засоби їх доказування. До заяви про розірвання шлюбу додається, зокрема, свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
Всупереч наведеному, копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу позивачем до позовної заяви не додано, а долучено сформовану на підставі відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян цифрову копію актового запису про шлюб №666.
Зі змісту вказаного документа вбачається, що актовий запис про шлюб сторін складено 28.05.1993 за №666, при цьому видане на підставі цього актового запису свідоцтво про шлюб має серію та номер ІІ-ЖС №473855.
Водночас, у позовній заяві позивач зазначає, що «номер свідоцтва про шлюб - 666», тоді як із долученого нею документа вбачається, що №666 є номером актового запису про шлюб, а не номером свідоцтва.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити відомості щодо державної реєстрації шлюбу та надати суду належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу
серії НОМЕР_3 .
Крім цього, частиною першою статті 177 ЦПК встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частина друга статті 177 ЦПК України).
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи - позовної заяви, з урахуванням частини другої статті 174 ЦПК України, та документів, що додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Водночас, позовна заява, що подано до суду через систему «Електронний суд» з додатком у електронному вигляді, не містить відомостей про відповідача та наявність у нього електронного кабінету, і у порушення статей 43, 177 ЦПК України, не додано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі листом з описом вкладення (форма 107).
Так, у пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) від 6 вересня 2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду. Отже, не надсилання позивачем способом, передбаченим чинним процесуальним законодавством, на адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з недотриманням вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, які є імперативними нормами закону та мають вичерпний перелік вимог щодо належного оформлення позовної заяви.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, яка б відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України, зазначивши та обґрунтувавши передбачені процесуальним законом підстави пред`явлення позову саме до Вишгородського районного суду Київської області та надати наявні докази на підтвердження таких обставин.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), у яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Дотримання вимог статей 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лукач