"05" жовтня 2026 р. Справа № 363/5848/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
11.09.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 14.09.2026), позивачем подано вказану позовну заяву, у якій просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.05.1993.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк протягом семи днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, про які зазначено у вказаному судовому рішенні.
Так, судом було встановлено: відсутність належного обґрунтування та доказів на підтвердження підстав пред`явлення позову саме до Вишгородського районного суду Київської області; неповноту та суперечливість відомостей щодо місця проживання відповідача, який у сформованій засобами системи «Електронний суд» позовній заяві був зазначений як такий, що перебуває у Польщі, без конкретної адреси та без доказів на підтвердження цієї обставини; одночасне зазначення ОСОБА_2 представником позивача та відповідачем у справі; відсутність відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких додано до позову; ненадання належним чином засвідченої копії свідоцтва про шлюб та неправильне зазначення його номера; а також відсутність доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у порядку, передбаченому статтями 43, 177 ЦПК України.
Позивачу було запропоновано подати позовну заяву у новій редакції та направити її з відповідними додатками іншим учасникам справи.
Копію вказаної ухвали суду було надіслано до Електронного кабінету позивача та надіслано для оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім цього, уся інформація щодо цього судового провадження міститься на сайті «Судова влада України».
Згідно довідки про доставку електронного документу - документ в електронному вигляді «Ухвала» від 21.09.2026 по справі №363/5848/26 доставлено до електронного кабінету ЄСІТС позивачу - 22.09.2026 о 20:24:57.
28.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», позивач подала документ - Додаткові пояснення у справі», зміст яких є - «Позовна заява про розірвання шлюбу» з додатками.
Перевіривши документи, подані на усунення недоліків, суд встановив, що вимоги ухвали суду від 21.09.2026 виконано не у повному обсязі, а недоліки, які мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі, залишилися неусунутими, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як було встановлено судом під час постановлення ухвали від 21.09.2026, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є м. Запоріжжя. Зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 також є АДРЕСА_1 . Водночас з 09.02.2023 позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, а місцем її фактичного проживання/перебування за відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери зазначено:
АДРЕСА_2 .
На обґрунтування підсудності справи Вишгородському районному суду Київської області позивач у додаткових поясненнях послалася на те, що є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживає у м. Вишгороді, була вимушена залишити м. Запоріжжя у зв`язку з воєнними діями та загрозою безпеці, офіційно працює, а також має на утриманні двох собак, які потребують щоденного догляду.
При цьому суд враховує, що сам по собі статус внутрішньо переміщеної особи не позбавляє позивача права пред`явити позов за місцем її проживання/перебування, зазначеним у відомостях про внутрішньо переміщену особу. Відповідно до пункту 4 частини першої
статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» місцем проживання внутрішньо переміщеної особи є адреса, за якою така особа фактично проживає після переміщення та яку використовує для реалізації своїх прав і свобод, а облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється за місцем їх проживання. Отже, перебування ОСОБА_1 на обліку як внутрішньо переміщеної особи у м. Вишгороді може враховуватися при визначенні територіальної підсудності справи.
Разом з тим, для пред`явлення позову про розірвання шлюбу за місцем проживання чи перебування позивача, недостатньо лише факту її проживання у м. Вишгороді або перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи.
Частина друга статті 28 ЦПК України вимагає наявності однієї з передбачених нею підстав: перебування на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей, неможливості за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача або домовленості подружжя про розгляд справи за місцем проживання чи перебування одного з них.
Як убачається з поданих матеріалів, спільний син сторін є повнолітнім; наявності малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні позивача не зазначено. На стан здоров`я як на підставу неможливості виїхати до місця проживання відповідача позивач не посилається. Доказів домовленості подружжя про розгляд справи Вишгородським районним судом Київської області також не подано.
Щодо посилання на інші поважні причини, позивач зазначає вимушене переміщення із м. Запоріжжя, воєнну та безпекову ситуацію, постійну трудову зайнятість і необхідність щоденного догляду за двома собаками. Водночас, наведені обставини та подані на їх підтвердження документи, не доводять у розумінні частини другої статті 28 ЦПК України об`єктивної неможливості позивача виїхати до місця проживання відповідача. Трудова зайнятість і необхідність догляду за тваринами - не свідчать про таку неможливість, а інших обставин, які б у сукупності з поданими доказами підтверджували наявність передбаченої цією нормою поважної причини, позивачем не наведено.
У разі, якщо твердження позивача про проживання відповідача за межами України - у Республіці Польща відповідає дійсності, підлягають урахуванню також положення частини десятої статті 28 ЦПК України, за якими позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. Відомостей про майно відповідача на території, що віднесена до юрисдикції Вишгородського районного суду Київської області, не подано, а останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання в Україні є м. Запоріжжя.
За таких обставин, позивач не усунула основний недолік, зазначений в ухвалі суду від 21.09.2026, а саме не навела та не підтвердила належними доказами передбачених частиною другою статті 28 ЦПК України підстав, які б надавали їй право пред`явити позов про розірвання шлюбу саме до Вишгородського районного суду Київської області.
Крім цього, вимогу ухвали суду від 21.09.2026 щодо правильного зазначення процесуального статусу учасників справи також не виконано належним чином. У поданому 28.09.2026 документі ОСОБА_1 одночасно зазначена як заявник та як представник заявника, тобто фактично як представник самої себе. Водночас позов подано нею особисто від власного імені, а тому вона має процесуальний статус позивача і не набуває окремого процесуального статусу свого представника. Отже, суперечності у зазначенні процесуального статусу учасників справи у новій редакції документа повністю не усунуто.
Крім того, позивач у додаткових поясненнях зазначила конкретну адресу відповідача у Республіці Польща, однак доказів того, що ОСОБА_2 на час звернення до суду дійсно проживає або перебуває саме за адресою: АДРЕСА_3 , не надала. Долучена відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України містить відомості лише про перетинання ОСОБА_3 державного кордону України у 2021 році: в`їзд 02.06.2021 через пункт пропуску «Ягодин» та виїзд 05.08.2021 через пункт пропуску «Краківець». Цей документ не містить відомостей про державу призначення, місце проживання відповідача у Республіці Польща або його перебування за наведеною позивачем адресою станом на час подання позову, а тому не підтверджує відповідну обставину.
Таким чином, недолік, визначений в ухвалі від 21.09.2026 щодо необхідності зазначити та підтвердити належними доказами відомості про фактичне місце проживання чи перебування відповідача за межами України, позивачем також не усунуто.
Не усунуто й недолік щодо зазначення відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких подані до суду. У додаткових поясненнях від 28.09.2026 таких відомостей не наведено.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. У разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність такі документи направляються у паперовій формі листом з описом вкладення.
У додаткових поясненнях позивач зазначила, що відомості про наявність у відповідача електронного кабінету ЄСІТС їй невідомі. Незважаючи на те, що нею вже наведено конкретну поштову адресу відповідача у Польщі, доказів надсилання ОСОБА_2 копії позовної заяви в уточненій редакції та всіх поданих до суду документів у паперовій формі листом з описом вкладення позивач до суду не надала.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що документ - додаткові пояснення у справі за змістом - позовна заява про розірвання шлюбу містить ті самі неузгодженості про які прямо було зазначено в ухвалі від 21.09.2026. Вказані вимоги ухвали були сформульовані чітко та конкретно і не допускали неоднозначного розуміння.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, а якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем вимоги ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2026 у встановлений судом строк належним чином не виконано, а зазначені в ній недоліки позовної заяви усунуто лише частково.
За таких підстав позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України підлягає визнанню неподаною та поверненню позивачу.
Суд наголошує, що у даному випадку повернення позову не є надмірним формалізмом чи необґрунтованим обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивачу було надано реальну можливість усунути конкретно визначені судом недоліки, однак вимоги ухвали виконано лише частково, а позовна заява у новій редакції й надалі містить неузгодженості, на які суд прямо звертав увагу.
Керуючись статтями 13, 27, 28, 43, 175, 177, 185, 353, 354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.П. Лукач