У Х В А Л А
Іменем України
Справа №753/4260/25
Провадження №2-з/377/7/26
21 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Бабич Н.С., без повідомлення учасників справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
03 березня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Піндур М.М., звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в якому просив суд:
- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер ( VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та виділити вказаний автомобіль ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ринкової вартості за частку автомобіля марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску , ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 712 017,50 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, судові витрати за надання послуг по здійсненню належної оцінки транспортного засобу (надання звіту) ФОП ОСОБА_3 в розмірі 3 000,00 грн та витрати на правничу допомогу 20 000 грн.
Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на автомобіль марки «AUDI E-TRON 55», 2021 року випуску, НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Дарницького районного суду від 14 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Дарницького районного суду від 02 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05 червня 2025 року.
16 квітня 2025 року відповідач за первісним ( позивач за зустрічним) позовом ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якій вона просила суд:
- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати спільним майном подружжя автомобіль марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак: НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль шляхом виділення ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - ринкової вартості автомобіля в сумі 712 017,50 грн;
- припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер ( VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ( свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 );
- визнати за нею, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право особистої власності на автомобіль марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ( свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 05 червня 2026 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя передано на розгляд за підсудністю до Славутицького міського суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Славутицького міського суду Київської області від 04.09.2025 справу передано на розгляд судді Славутицького міського суду Київської області Малишенко Т.О.
Ухвалою судді Славутицького міського суду Київської області Малишенко Т.О. від 16 вересня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 жовтня 2025 року.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про зміну предмету позову, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову з пакетом документів, зазначених в переліку до заяви та вирішено здійснювати розгляд справи з урахуванням цієї заяви. Підготовче засідання відкладено на 23 грудня 2025 року.
23 грудня 2025 року підготовче засідання відкладено на 04 лютого 2026 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 27 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 квітня 2026 року. Задоволено клопотання ОСОБА_2 про виклик свідка ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Кебкало Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 27 січня 2026 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Кебкало Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 27 січня 2026 року залишено без змін.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.05.2026 № 880/0/15/26 прийнято відставку судді Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_5 .
На підставі розпорядження керівника апарату Славутицького міського суду Київської області від 07 липня 2026 року №5 у зв`язку із наявністю підстав, передбачених п.п. 2.3.45, 2.3.46 , 2.3.47, 2.3.48 пункту 2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Славутицького міського суду Київської області та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_5 призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи між суддями.
За результатами повторного розподілу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року цивільну справу №753/4260/25, провадження №2 /377/38/26, передано для розгляду судді Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С.
Ухвалою судді Бабич Н.С. від 10 липня 2026 року цивільну справу №753/4260/25, провадження №2 /377/38/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, прийнято до свого провадження з розглядом справи в порядку загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 23 вересня 2026 року.
17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом вилучення майна та передачі третій особі на відповідальне зберігання без права користування, з одночасним клопотанням про витребування доказів та застосування зустрічного забезпечення. Посилаючись на статтю 41 Конституції України, статті 84, 149, 150, 153, 154, 157 ЦПК України, статті 13, 22, 319, 321 ЦК України, статті 60,63 СК України, просив:
- застосувати заходи забезпечення позову у цивільній справі № 753/4260/25 шляхом заборони експлуатації та вилучення транспортного засобу;
- вилучити колісний транспортний засіб - обидва комплекти оригінальних ключів від нього, свідоцтво про реєстрацію (серії НОМЕР_3 ), зарядний пристрій, комплект кабелів до авто, комплект зимових коліс та запасне колесо вказаного транспортного засобу у відповідача ( ОСОБА_2 ) або у будь-яких інших третіх осіб, у яких вказане майно фактично знаходиться;
-передати вищезазначений автомобіль AUDI E-TRON 55 (VIN: НОМЕР_1 ), два комплекти оригінальних ключів, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та зазначений інвентар на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) із розміщенням автомобіля під замок у закритому капітальному автомобільному боксі № 265 за адресою: м. Славутич, ГБК «Мустанг», без права користування та експлуатації вказаним транспортним засобом будь-якою зі сторін до набрання рішенням суду законної сил;
- у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість передачі майна вказаному зберігачу, передачу вилученого автомобіля та документів здійснити органам Державної виконавчої служби (або приватній виконавчій службі) для його розміщення на спеціальному майданчику (штрафмайданчику) тимчасового утримання транспортних засобів із повною процесуальною консервацією та забороною експлуатації для обох сторін;
- у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість вилучення транспортного засобу та залишить автомобіль AUDI E-TRON 55 у тимчасовому користуванні ОСОБА_2 , в порядку статті 154 ЦПК України застосувати захід зустрічного забезпечення та зобов`язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Славутицького міського суду Київської області грошові кошти у розмірі повної ринкової вартості предмета спору - 1 424 035,00 грн для забезпечення відшкодування майбутніх збитків позивача від зносу або знищення майна;
- у порядку статті 84 ЦПК України витребувати у Департаменту патрульної поліції України інформацію та копії всіх постанов про накладення адміністративних стягнень (штрафів) за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вчинені на автомобілі AUDI E-TRON 55 (днз НОМЕР_6 ) за період з травня 2024 року по теперішній час (за потреби);
- в порядку статті 84 ЦПК України витребувати у КНП «Славутицька міська лікарня» СМР відомості (довідку) про: точну кількість викликів екстреної медичної допомоги ОСОБА_2 за період з грудня 2022 року по теперішній час, результати виїздів бригад, наявність письмової відмови відповідача від госпіталізації дитини ОСОБА_7 , а також кількість та періоди перебування ОСОБА_2 на офіційних листках непрацездатності (лікарняних) по догляду за дитиною за вказаний період (за потреби);
- виконання ухвали про забезпечення позову доручити органам Державної виконавчої служби (або приватній виконавчій службі) із залученням органів Національної поліції України.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на щоденне руйнування його законної власності автомобіля марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер ( VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який хоч і придбано у шлюбі, проте виключно за його кошти. Заявник стверджує, що ОСОБА_2 всупереч його волі привласнила автомобіль та безконтрольно експлуатує його, заблокувавши доступ до автомобіля йому та його дочці. Зазначені обставини, на думку заявника, створюють недопустимий процесуальний та матеріальний дисбаланс, що прямо суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 ЦПК України щодо рівності учасників судового процесу, тому єдиним законним способом збалансувати інтереси сторін та зберегти предмет позову (хоча б в тому стані, в якому він перебуває зараз) є повне вилучення автомобіля у відповідача та його процесуальна консервація «під замок» без права користування для обох сторін спору. Своїми діями відповідач ОСОБА_2 грубо та умисно порушує норми матеріального права України, оскільки відповідно до статей 60 та 63 Сімейного кодексу України, кожен із подружжя має абсолютно рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, на ім`я кого з них воно зареєстроване, до моменту, поки цей спір не буде вирішено остаточним рішенням суду. В той же час відповідач ОСОБА_2 відверто обманює суд, намагаючись підмінити правові категорії емоційним тиском, «биттям на жалість і співчуття» та голослівними звинуваченнями на його адресу. В той же час ОСОБА_2 здійснює систематично аварійне водіння, це підтверджується 13 правопорушеннями ПДР, яким вона щодня руйнує та піддає ризику його особистий автомобіль. Така її поведінка порушує вимоги статті 41 Конституції України та статті 319,321 ЦК України, оскільки вона без жодних законних підстав усунула його від володіння майном та порушує принцип непорушності права приватної власності, здійснює агресивну експлуатацію речі, що створює щоденний ризик її безповоротного знищення. Заявник вважає, що найбільш адекватним, законним та співмірним заходом забезпечення позову у даній правовій ситуації, який повністю відповідає чинній судовій практиці Верховного Суду України та аналогічній правовій позиції Апеляційного суду Житомирської області у справі №274/1250/16-ц, є повне вилучення транспортного засобу та передача його на відповідальне зберігання незалежній третій особі без права користування (повна процесуальна консервація під замок) із залученням незалежного зберігача майна ОСОБА_6 . Також, дбаючи про захист своїх законних майнових прав та виключаючи будь-яку дискримінацію, у разі залишення транспортного засобу у тимчасовому розпорядженні ОСОБА_2 , заявник вважає, що суд зобов`язаний застосувати механізм зустрічного забезпечення (згідно зі статтями 154, 157 ЦПК України).
Дослідив подану заяву та матеріали цивільної справи, необхідні для її вирішення, суд дійшов такого висновку.
Частиною першою статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі № 361/5905/23 виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до пункту 7 вказаної Постанови питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22 (провадження № 61-16299св23), від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23 (провадження № 61-16933св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23), від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання транспортного засобу AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а також визнання право особистої приватної власності на автомобіль марки AUDI E-TRON 55, 2021 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_7 , загальною вартістю 1 424 035,00 гривень, як за позивачем ОСОБА_1 , так і за відповідачем ОСОБА_2 , виходячи з вимог зустрічного позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - ринкової вартості автомобіля в сумі 712 017,50 грн.
Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки «AUDI E-TRON 55» 2021 року випуску, WAUZZZGE1MB025046, державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої, другої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
Згідно з пунктом 12 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.
Таким чином, передача арештованого майна на зберігання боржнику не є самостійним способом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, а процесуальною дією, яка здійснюється виконавцем з метою фактичного виконання судового рішення про забезпечення позову.
Разом із тим, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року вже забезпечено позов у вигляді накладення арешту на автомобіль марки «AUDI E-TRON 55» 2021 року випуску, WAUZZZGE1MB025046, державний номерний знак НОМЕР_2 .
З урахуванням наведених обставин, у заяві про забезпечення позову, заявником не наведено ґрунтовних доводів про те, яким чином невжиття додаткових заходів забезпечення позову шляхом заборони експлуатації та вилучення транспортного засобу; вилучення колісного транспортного засобу - обох комплектів оригінальних ключів від нього, свідоцтва про реєстрацію (серії НОМЕР_3 ), зарядного пристрою, комплектів кабелів до авто, комплекту зимових коліс та запасного колеса вказаного транспортного засобу у відповідача ( ОСОБА_2 ) або у будь-яких інших третіх осіб, у яких вказане майно фактично знаходиться та передача вищезазначеного автомобіля AUDI E-TRON 55 (VIN: НОМЕР_1 ), двох комплектів оригінальних ключів, свідоцтва про реєстрацію ТЗ та зазначеного інвентаря на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) із розміщенням автомобіля під замок у закритому капітальному автомобільному боксі № 265 за адресою: м. Славутич, ГБК «Мустанг», без права користування та експлуатації вказаним транспортним засобом будь-якою зі сторін до набрання рішенням суду законної сил, утруднить виконання рішення суду про поділ майна подружжя, ухваленого за наслідками розгляду заявлених ним вимог.
Отже, наведений захід забезпечення позову жодним чином не впливає на ефективний захист, або поновлення права позивача за первісним позовом, за захистом якого він звернувся до суду.
Так у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2024 року в справі № 405/2886/23, провадження № 61-13530св23, викладено висновки, де Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, що забезпечення позову шляхом вилучення спірних транспортних засобів та передання їх на відповідальне зберігання іншій юридичній ( фізичній) особі суттєво порушить право відповідача на користування зазначеними транспортними засобами і забезпечення в такий спосіб позову про поділ спільного майна подружжя є неспівмірним та свідчитиме про надання переваги доводам позивача до вирішення справи по суті.
З аналізу змісту позовних вимог ОСОБА_1 та заходів забезпечення позову, які заявник просить суд застосувати, вбачається, що вимога заявника ОСОБА_1 про вилучення транспортного засобу у відповідача ОСОБА_2 та про передачу автомобіля на відповідальне зберігання за своїм змістом є тотожною задоволенню його позовних вимог.
Виходячи з викладених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви в частині застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 753/4260/25, шляхом заборони експлуатації та вилучення транспортного засобу; вилучення колісного транспортного засобу - обидва комплекти оригінальних ключів від нього, свідоцтво про реєстрацію (серії НОМЕР_3 ), зарядний пристрій, комплект кабелів до авто, комплект зимових коліс та запасне колесо вказаного транспортного засобу у відповідача ( ОСОБА_2 ) або у будь-яких інших третіх осіб, у яких вказане майно фактично знаходиться; передачу вище зазначеного автомобіля AUDI E-TRON 55 (VIN: НОМЕР_1 ), два комплекти оригінальних ключів, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та зазначений інвентар на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) із розміщенням автомобіля під замок у закритому капітальному автомобільному боксі № 265 за адресою: м. Славутич, ГБК «Мустанг», без права користування та експлуатації вказаним транспортним засобом будь-якою зі сторін до набрання рішенням суду законної сил, необхідно відмовити.
Вимоги заявника про передачу майна, автомобіля та документів органам Державної виконавчої служби (або приватній виконавчій службі) для його розміщення на спеціальному майданчику (штрафмайданчику) тимчасового утримання транспортних засобів із повною процесуальною консервацією та забороною експлуатації для обох сторін також задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.
Розглядаючи вимогу заявника ОСОБА_1 в частині застосування в порядку статті 154 ЦПК України заходу зустрічного забезпечення, а саме вимогу зобов`язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Славутицького міського суду Київської області грошових коштів у розмірі повної ринкової вартості предмета спору 1 424 035,00 грн для забезпечення відшкодування майбутніх збитків позивача від зносу або знищення майна, суд виходить з такого.
Частинами першою, другою статті 154 ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Отже, зустрічне забезпечення - це процесуальна дія, яку суд може вимагати від позивача, щоб гарантувати відшкодування можливих збитків відповідача, спричинених саме процедурою забезпечення позову.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З аналізу вказаної правової норми слідує, що підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені статтею 154 ЦПК України, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Славутицького міського суду Київської області грошових коштів у розмірі повної ринкової вартості предмета спору - 1 424 035,00 грн для забезпечення відшкодування майбутніх збитків позивача від зносу або знищення майна, відсутні, законодавством не передбачені, оскільки їх можна застосувати тільки щодо особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, тобто заявника ОСОБА_1 та тільки у випадку забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 в частині застосування зустрічного забезпечення, передбаченого статтею 154 ЦПК України шляхом зобов`язання ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Славутицького міського суду Київської області грошових коштів у розмірі повної ринкової вартості предмета спор 1 424 035,00 грн для забезпечення відшкодування майбутніх збитків позивача від зносу або знищення майна, задоволенню не підлягає.
Клопотання заявника з вимогами про витребування доказів на підставі статті 84 ЦПК України, сформульоване у заяві про забезпечення позову, підлягає вирішенню судом у судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись, статтями 149-150, 153, 157 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом вилучення майна та передачі третій особі на відповідальне зберігання без права користування, з одночасним клопотанням про витребування доказів та застосування зустрічного забезпечення в частині вимог про забезпечення позову шляхом вилучення майна та передачі третій особі на відповідальне зберігання без права користування та застосування зустрічного забезпечення відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена і підписана 21 вересня 2026 року.
Суддя Н. С. Бабич