ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 вересня 2026 року Справа №160/20149/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
13.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.07.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: Національного університету оборони України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2020 до 25.08.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2020 рік на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) та підйомну допомогу з 01.01.2020 по 25.08.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України " станом на 2020 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести ix виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.08.2020 по 03.03.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2020-2022 роки на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця та підйомну допомогу з 26.08.2020 по 03.03.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України " станом на 2020-2022 роки на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести ix виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з березня 2012 року по 25 серпня 2020 року на посаді начальника 64 пункту управління системою зв`язку та інформаційними системами, після чого був виключений зі списків особового складу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2020 №163. У подальшому з 26.08.2020 по 03.03.2022 позивач проходив навчання у Національному університеті оборони України на посаді слухача та був виключений зі списків особового складу наказом начальника Національного університету оборони України від 03.03.2022 №47. Позивач зазначає, що під час проходження військової служби у період з 01.01.2020 по 03.03.2022 відповідачами було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, що, на його думку, не відповідало вимогам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, яка підлягала застосуванню після набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Позивач вважає, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови №704, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року. У зв`язку з цим позивач стверджує, що застосування відповідачами сталої розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 призвело до заниження розміру його посадового окладу, окладу за військовим званням, а також інших складових грошового забезпечення, які визначаються залежно від зазначених виплат, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, грошової допомоги на оздоровлення та інших одноразових виплат. Також позивач зазначає, що у зв`язку із неправильним визначенням розміру грошового забезпечення відповідачами не було проведено належного перерахунку усіх залежних від нього виплат, у тому числі із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на положення Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанову Кабінету Міністрів України №704, рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 28.02.2023 у справі №380/18850/21. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 та Національного університету оборони України щодо ненарахування йому грошового забезпечення у належному розмірі та зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за відповідні періоди проходження військової служби із урахуванням належної розрахункової величини, а також провести виплату недоотриманих сум з урахуванням раніше виплачених коштів та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 14.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у 1) військової частини НОМЕР_1 ; у 2) військової частини НОМЕР_2 та у 3) Національного університету оборону України: належним чином засвідчені копії документів та інформацію, а саме: наказів про зарахування, проходження військової служби, переміщення, призначення на посади та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 ; довідок про розмір грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 01.01.2020 по 03.03.2022 із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо); детальних розрахунків нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за періоди з 01.01.2020 по 25.08.2020 та з 26.08.2020 по 03.03.2022 із зазначенням застосованої розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням; інформації щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався під час визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за кожний календарний рік спірного періоду; довідки про фактично виплачені суми грошового забезпечення, у тому числі із зазначенням сум утриманого та компенсованого податку з доходів фізичних осіб; документів, що підтверджують перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 у період проходження військової служби позивачем; розрахунків виплат грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених позивачу у 2020-2022 роках; інших документів, які підтверджують порядок та механізм нарахування і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у спірний період. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.07.2026 року. Судом попереджено 1) військову частину НОМЕР_1 ; 2) військову частину НОМЕР_2 та 3) Національний університет оборону України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
31.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Національного університету оборони України Турчина Дмитра Миколайовича про зупинення провадження відмовлено.
03.08.2026 року від представника Національного університету оборони України Турчина Д.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку відповідача, оскільки позивач був виключений зі списків особового складу Національного університету оборони України та всіх видів забезпечення 03.03.2022 року, саме з цього часу йому було відомо про розмір виплаченого грошового забезпечення та можливе порушення його прав. При цьому позов подано лише 12.07.2026 року, тобто із значним пропуском встановленого законом строку звернення до суду. Відповідач зазначає, що отримання позивачем грошового забезпечення щомісячно свідчило про його обізнаність щодо розміру виплат та їх складових, а тому посилання на те, що про порушення свого права позивач дізнався лише після звернення до відповідача із відповідною заявою, є необґрунтованими. На думку представника відповідача, звернення із заявами та отримання відповідей від військової частини не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду, а лише свідчить про початок активних дій особи щодо реалізації свого права. Також представник відповідача зазначає, що позивачем не наведено об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, у зв`язку із чим позовна заява, на думку відповідача, підлягає залишенню без розгляду. Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 26.08.2020 року по 03.03.2022 року представник Національного університету оборони України вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зазначає, що у спірний період розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначались із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, тобто у розмірі 1762 грн, відповідно до чинної редакції пункту 4 постанови №704. При цьому представник відповідача зазначає, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не призвело до автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704, а тому не створює правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, відповідач зазначає, що як бюджетна установа Національний університет оборони України не має повноважень самостійно змінювати порядок визначення розмірів грошового забезпечення чи застосовувати іншу розрахункову величину, ніж та, яка передбачена нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та доведена відповідними бюджетними асигнуваннями. Представник відповідача також посилається на положення статті 19 Конституції України та зазначає, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому самостійна зміна механізму обчислення грошового забезпечення могла б призвести до порушення бюджетного законодавства. Щодо вимог про перерахунок додаткових видів грошового забезпечення представник відповідача зазначає, що грошова допомога для оздоровлення позивачу була виплачена у 2020-2022 роках у встановленому законодавством порядку. Стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач вказує, що така виплата не є безумовною та залежить від наявності відповідного фонду грошового забезпечення, бюджетних асигнувань і рішення командира (начальника). У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача у цій частині. На підставі викладеного представник Національного університету оборони України просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, а у разі розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
04.08.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки він був звільнений з військової служби 25.08.2020 року, а спірні вимоги стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 25.08.2020. На думку відповідача, позивач мав можливість дізнатися про розмір виплаченого йому грошового забезпечення під час проходження військової служби, а тому звернення до суду у липні 2026 року відбулося із значним пропуском установленого законом строку. Представник відповідача посилається на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено місячний строк звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби, а також на положення статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строків звернення з трудовими спорами. У зв`язку з цим представник військової частини просить залишити позовну заяву без розгляду відповідно до статей 123, 240 КАС України. Крім того, відповідач заперечує проти позовних вимог щодо проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року як розрахункової величини відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Представник відповідача вказує, що на момент виплати позивачу грошового забезпечення діяла редакція пункту 4 постанови № 704, змінена постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, відповідно до якої посадові оклади та оклади за військовими званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також відповідач зазначає, що скасування пункту 6 постанови № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не є підставою для застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 року, оскільки, на думку відповідача, правова позиція Верховного Суду свідчить про те, що розрахунковою величиною для визначення складових грошового забезпечення залишається прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. При цьому представник військової частини посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20, від 27.05.2021 у справі № 520/5794/2020 та інших судових рішеннях, відповідно до яких мінімальна заробітна плата не може використовуватися як розрахункова величина для визначення посадових окладів військовослужбовців. Крім того, відповідач заперечує проти вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на положення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Представник відповідача зазначає, що така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, з якого утримано відповідний податок, а оскільки спірні суми грошового забезпечення позивачу не нараховувалися та не виплачувалися, підстави для компенсації відсутні. Також представник військової частини зазначає, що позивач фактично проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим накази щодо проходження служби, переміщення, призначення на посади та виключення зі списків особового складу перебувають у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 та Національного університету оборони України. На підставі викладеного представник військової частини НОМЕР_1 просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а у разі розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
04.08.2026 року від представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки військова частина НОМЕР_2 у спірний період не була розпорядником бюджетних коштів та не здійснювала фінансового забезпечення військовослужбовців. Представник відповідача зазначає, що відповідно до клопотання командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.12.2019 №1314/19/1811 та Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, рішенням Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 військову частину НОМЕР_2 було виключено із системи розпорядників бюджетних коштів та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, військова частина НОМЕР_2 не мала власних розрахункових рахунків, не здійснювала виплату грошового забезпечення за рахунок власних коштів та не була суб`єктом, який здійснював фінансові операції щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Разом із тим, представник відповідача зазначає, що військова частина НОМЕР_2 наділена повноваженнями видавати накази щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення, однак фактичне фінансове забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_1 , яка є розпорядником відповідних бюджетних коштів. Щодо позовних вимог про проведення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, представник військової частини НОМЕР_2 зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також нормативних актів Міністерства оборони України, які регулюють порядок виплати грошового забезпечення. Представник відповідача вказує, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови №103 від 21.02.2018 було передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. На думку відповідача, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює обов`язку для військових частин самостійно змінювати механізм розрахунку грошового забезпечення, оскільки відповідні розміри грошового забезпечення встановлюються виключно Кабінетом Міністрів України. Також представник відповідача зазначає, що військова частина діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для визнання її бездіяльності протиправною. Крім того, представник військової частини НОМЕР_2 підтримує доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач був звільнений з військової служби 25.08.2020 року, а із позовом звернувся лише у 2026 році, тобто після спливу значного проміжку часу. Відповідач вважає, що позивач мав можливість встановити розмір отриманого ним грошового забезпечення безпосередньо під час проходження військової служби, а тому мав реальну можливість своєчасно звернутися за захистом своїх прав у разі незгоди з порядком його нарахування. З огляду на викладене, представник військової частини НОМЕР_2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем у частині фінансових зобов`язань, а її дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення відповідали вимогам чинного законодавства.
04.08.2026 року від представника Національного університету оборони України Турчина Д.М. до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому представник відповідача просив долучити до матеріалів адміністративної справи №160/20149/26 документи, витребувані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 року про відкриття провадження у справі. У клопотанні представник відповідача зазначив, що на виконання вимог суду Національним університетом оборони України надано належним чином засвідчені копії документів, а саме: витяг із наказу начальника Національного університету оборони України від 26.08.2020 року №174, витяг із наказу начальника Національного університету оборони України від 03.03.2022 року №47, а також довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення від 31.07.2026 року №182/3/1218. Вказані документи, на думку представника відповідача, мають значення для повного та всебічного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим просив суд долучити їх до матеріалів справи.
17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань представника Національного університету оборони України Турчина Дмитра Миколайовича та клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Фетісова Владислава Сергійовича про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого продовжувалася і триває дотепер.
Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку про продовження строку розгляду справи на 30 днів.
Керуючись статтями 121, 248 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Продовжити строк розгляду даної справи на 30 днів.
Копію ухвали суду надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник